Зміст
Вступ 3
1. Етика і соціальна відповідальність в організації 5
2. Проблеми формування корпоративної культури на підприємствах України 16
3.Наведіть приклади організацій,в яких важливу роль відіграє організаційна культура як Інструмент управління 21
Висновки 27
Список використаної літератури 29

Економічною наукою доведено і підтверджується практикою, що для забезпечення стійкого розвитку соціальна відповідальність бізнес-організацій має не менше значення, ніж розвинута економічна інфраструктура, політична стабільність або втілення в життя проектів інноваційного розвитку. Не потребує спеціальних доведень твердження, що організація — це не просто економічна цілісність. Сучасна організація є органічною частиною складної, взаємозв’язаної, взаємозалежної сукупності інститутів. Останні справляють значний вплив на організацію, виступаючи в ролі споживачів, постачальників, органів влади, посередників, арбітрів тощо. У цій непростій мережі відносин переплетені економічні, соціальні, екологічні, політичні інтереси, мотиви і прагнення.
Інститути (партнери), які оточують бізнес-організацію, як і її працівники, очікують від неї не лише економічно відповідальних дій, а й участі у розв’язанні соціальних, екологічних та інших проблем. Суспільство в цілому заінтересоване в тому, щоб кожна бізнес-структура набула статусу організації, орієнтованої на стійкий розвиток. Як наука, так і практика переконують, що на стійкий розвиток можуть розраховувати лише організації, які здатні і готові до виконання своїх морально-духовних обов’язків і правових норм в економічній, соціальній, екологічній та інших сферах, життєво важливих для розвитку економіки і суспільства.
Корпоративна соціальна відповідальність у найбільш загальному, «приземленому», тлумаченні — це раціональний відгук організації на систему суперечливих очікувань заінтересованих сторін (стейкхолдерів), що спрямований на стійкий розвиток компанії; це відповідальність тих, хто приймає бізнес-рішення, перед тими, на кого ці рішення націлені. За своєю суттю корпоративна соціальна відповідальність — це імплементований у корпоративне управління певний тип соціальних зобов’язань (здебільшого добровільних) перед працівниками, партнерами, державою, інститутами громадянського суспільства та суспільством у цілому.

1. Чайка Г. Л. Культура ділового спілкування менеджера : навч. Посібник / Чайка Г. Л. – К. : Знання, 2005. – 442 с.
2. Формирование корпоративной культуры [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ir-sintez.com/content/view/78/84/
3. Башук Т.О., Жолудєва А.М. Доцільність формування корпоративної культури на підприємстві / Т.О. Башук, А.М.Жолудєва // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – No 2. – С. 179-184.
4. Мул Н.А., Ведєрніков М.Д. Корпоративна культура в системі управління персоналом на підприємстві / Н.А. Мул, М.Д. Ведєрніков // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 1. – С. 68-71.
5. Бала О.І., Мукан О.В., Бала Р.Д. Принципи корпоративної культури підприємства: сутність та види / О.І. Бала, О.В. Мукан, Р.Д. Бала // Вісник Національного університету “ Львівська політехніка” . – 2010. – No 682. – С. 11-15.
6. Тимцуник В.І., Бєлова О.І. Корпоративна культура як основа формування мотиваційного механізму у стратегічному управлінні підприємством / В.І. Тимцуник, О.І. Бєлова // Науковий вісник академії муніципального управління. – 2011. – No 2.
7. Курмакаев К. Какая корпоративная культура нужна современному бизнесу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.forbes.ru/sobytiya-column/lyudi/219591-kakaya-korporativnaya-kultura-nuzhna-sovremennomu-biznesu

Економічні відносини сучасного ринкового господарства зумовлюють необхідність розробки якісно нових підходів до розуміння ролі ресурсів нематеріального характеру. Ступінь впливу нематеріальних факторів на функціонування підприємств та їх економічну ефективність неухильно зростає. Організації, успішна діяльність яких визначалася переважно ефективним використанням матеріальних та фінансових ресурсів, поступово витісняються підприємствами нового типу, які усвідомлюють провідну роль ресурсів, які мають нематеріальну природу. В умовах динамічного ринкового середовища та стрімкого розвитку високих технологій, конкурентоспроможність та ефективна діяльність підприємств забезпечується за рахунок інтелектуальних активів.
Більшість ефективних компаній, усвідомивши вищезгадані тенденції, вже тривалий час формують системи управління інтелекту-
альними активами, які становлять основу їхнього інтелектуального капіталу. Пасивна позиція вітчизняних підприємств в питаннях ціле¬спрямованого залучення нематеріальних ресурсів у свою господарську діяльність є наслідком відсутності комплексної системи створення, раціонального використання та управління нематеріальними активами в загальній системі управління підприємством.
В цих умовах корпоративна культура являє собою один з найважливіших ресурсів, здатних істотно впливати на результативність функціонування підприємства. В ситуації мінливого зовніш¬нього та внутрішнього середовища підприємства увага до культурного потенціалу спроможна забезпечити економічному суб’єкту досягнення більшої стабільності, інноваційної привабливості, здатності до постійного розвитку. Корпоративна культура, являючи собою систему найбільш загальних та стабільних цінностей, принципів та правил поведінки, які сприймаються в колективі підприємства, сприяє також більш ефективній адаптації організації до зовнішнього середовища, налагодженню стійких та сприятливих зовнішніх зв’язків, а також служить діючим механізмом інтеграції внутрішніх організаційних процесів. Уміле управління корпоративним культурним потенціалом має всі шанси перетворити його в унікальну конкурентну перевагу підприємства й, тим самим, підсилити його конкурентні позиції на ринку

В науковому середовищі є багато визначень поняття „корпоративна культура”, однак більшість вчених вважають, що це набір базових цінностей, переконань, негласних угод і норм, поділюваних усіма членами організації. Це свого роду система загальних цінностей і припущень про те, що і як робиться у фірмі, яка пізнається в міру того, як доводиться зустрічатися із зовнішніми й внутрішніми проблемами. Вона допомагає підприємству вижити, перемогти в конкурентній боротьбі, завоювати нові ринки й успішно розвиватися.
Глибоке дослідження елементів корпоративної культури потрібне як для сучасної управлінської науки, так і для практики використання цих ідей у діяльності. Світовий досвід ведення господарства переконує, що впровадження в корпоративні відносини норм, дотримання яких створило б атмосферу єдності цілей кожного учасника управління, дає змогу досягати високих рівнів організації діяльності корпорації.
Існують певні рівні вивчення корпоративної культури, які доводять наявність трьох рівнів: зовнішнього, базового, внутрішнього; до елементів корпоративної культури відносяться загальні для співробітників компанії цінності, переконання й норми, які виражаються у формі символів, легенд і міфів, девізів і церемоній, героїв фірми. Які саме образи й об'єкти будуть персоніфікувати культуру компанії, визначають менеджери. Організація звичайно створює традиції й ритуали, які вносять свій внесок у її корпоративну культуру; у західному науковому менеджменті розповсюджені моделі корпоративної культури Е. Шейна та Ф. Харриса і Р. Морана; корпоративна культура виконує дуже важливі функції, які сприяють ефективності і стабільності підприємства; сильна культура може бути перешкодою до змін; національний менталітет та культура впливає на специфіку формування корпоративної культури.
Тенденція в економічному світі стає чіткішою: процвітаючі підприємства мають набір чітких цінностей і керівних принципів. На менш успішних підприємствах або взагалі про це не згадували, або уявлення про цінності не узгоджувалося із керівними принципами. В Україні раніше, на жаль, корпоративній культурі приділялося менше уваги, тільки сьогодні відношення до цієї проблеми почало змінюватися.
„Архітектура” корпоративного культури, яка вимальовується в пострадянських країнах, носить поки що проміжний характер, включаючи в різний комбінаціях майже всі компоненти таких різних світових моделей, як американська, німецька та японська, і сьогодні не можна зробити обгрунтованих висновків про те, до якої з цих моделей вона більше тяжіе.
Чим сильніша корпоративна культура, тим сильніша компанія, а потужна корпорація є важливою складовою стабільності економічного й громадського життя держави.