ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПРАВОВЕ РОЗУМІННЯ ТА ЗМІСТ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА
1.1 Історичні передумови становлення та ґенеза розвитку земельного права
1.2 Поняття та зміст земельного права України
1.3 Предмет та метод земельного права як передумова становлення земельно-правових відносин у державі
Висновки до Розділу 1
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ПРЕДМЕТУ ТА МЕТОДУ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
2.1 Правовий вплив на формування та становлення предмету земельного права сучасних реформаційних державних змін
2.2 Правове регулювання та законодавчий контроль за дотриманням предмету земельного права із застосуванням сучасних методик впливу
2.3 Дослідження та позитивні тенденції розвитку та застосування методологічного підходу до визначення напрямів розвитку земельного права
Висновки до Розділу 2
РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
3.1 Правове підґрунтя для створення методологічних основ дослідження та контролю за земельними відносинами в сфері нормативно-правового регулювання
3.2 Вивчення та практичне сприйняття зарубіжного досвіду розвитку та забезпечення земельних відносин у призмі взаємовідносин зі світовим товариством
3.3 Перспективи розвитку та створення правового механізму регулювання предмету та методів земельного права
Висновки до Розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Додаток А.
ПОСТАНОВА ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ «Про стан підготовки та організації роботи ДП «Центр державного земельного кадастру» та структурних відокремлених підрозділів щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 844» від 26 серпня 2009 року (Витяг)

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


1. Азізов С.П. Організація аграрного виробництва і бізнесу: [підручник] / Азізов С.П., Саблук П.Т., Канінський П. К.; за ред. проф. С.П. Азізова, П.Т. Саблука. — К.: ННЦ ІАЕ, 2006. — 790 с.
2. Алієва Х.Н. Про правове регулювання реформування земельних відносин у сфері сільського господарства в Україні й Російській Федерації / Халім Алієва // Проблеми законності. – 2009. - № 103. – С. 118-126.
3. Анікеєнко В.М. Функціонування організаційно-правового механізму державного регулювання земельного сектору України / Володимир Анікеєнко // Землевпорядний вісник. – 2008. - № 5. – С. 43-49.
4. Барабаш Н. Поняття та специфіка правового режиму земель, наданих для користування надрами / Наталя Барабаш // Право України. – 2009. - № 11. – С. 99-103.
5. Богіра М. Повернення до землеустрою – шлях до подолання проблем земельної реформи / Марія Богіра, Павло Каземір // Землевпорядний вісник. – 2007. - № 6. – С. 25-27.
6. Бондаренко В.І. Земельне питання: позитиви та негативи / Валерій Бондаренко // Вісник Луганського національного аграрного університету. – 2009. - № 3. – С. 25-35.
7. Бородіна О. Аграрна політика України: витоки, сучасний стан і нові можливості в контексті інституціоналізму та викликів глобалізації / Олена Бородіна // Економіка України. - 2008. - № 10- С. 94-111.
8. Бусуйок Д.В. Поняття, зміст та види земельних адміністративних послуг / Діана Бусуйок // Часопис київського університету права. – 2009. - № 3. – С. 188-194.
9. Гершонов М. М., Кельман Є. І. Коментар до Земельного Кодексу УРСР / М. М. Гершонов, Є. І. Кельман. – 4-е видання. – К.: Юріздат, 2006. – 320 с.
10. Глазунов Г.О. Земельна проблема: невирішена українська традиція / Геннадій Глазунов // Урядовий кур’єр. – 2008. - № 10. – С. 50-59.
11. Говоруха О.М. Інституціоналізація земельних відносин в умовах реформування українського суспільства / Олексій Говоруха // Урядовий кур’єр. – 2008. - № 16. – С. 10-22.
12. Дворозюк С. І. Суспільна свідомість українського селянства в період непу: історіографія проблеми / Сергій Дворозюк // Український селянин. – 2005. - № 9. – С. 24-26.
13. Дрозд О. Ю. Земля як об’єкт земельних відносин / Олександр Дрозд // Адвокат. Наука і практика. – 2009. - № 1(100). – С. 45-49.
14. Завгородня В.М. Теоретико-правовий аналіз юридичної природи земельного права та його місця в системі права України / Валентина Завгородня // Держава і суспільство. – 2010. - № 6. – С. 23-29.
15. Земельний Кодекс України: за станом на 25 жовтня 2001 року № 268-III (зі змінами від 09.09.2010 року № 2518-VI) / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2001. – 166 с. – (Бібліотека офіційних видань).
16. Зленко В.А. Становлення та розвиток економічних відносин в аграрному секторі України: історико-науковий аналіз / Валентина Зленко // Історія науки і біографистика. – 2007. - № 1. – С. 56-68.
17. Історія України: курс лекцій: навчальний посібник: у 2 книгах / за ред. Л.Г. Мельника, В.Ф. Верстюка, М.В. Демченка, М.В. Коваля, В.Ю. Короля та ін.. – К.: Либідь, 2005. – Кн. 2: XX століття. – 2004. – 464 с.
18. Калініченко В. В. Висвітлення земельної громади українського до колгоспного села в історіографії / Володимир Калініченко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – 2009. - № 7. – С. 67-74.
19. Канінський П.К. Розвиток агропромислового виробництва в умовах СОТ. // Агропромисловий комплекс України. Науковий збірник VІІ Пленуму Спілки економістів України та всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Житомир, 26 вересня 2008 р.). — під загальною редакцією Оскольського В.В. — К.: Аратта, 2009. — С. 41-47.
20. Кафарський О.В. Правове регулювання відносин власності у земельному законодавстві України / Олег Кафарський // Держава і право. – 2008. - № 47. – С. 475-481.
21. Кіселичник В. П. Правове регулювання земельних відносин у Львові (друга половина XIX – початок XX століття) / Василь Кіселичник // Вчені записки Таврічного національного університету ім. В.І. Вернадського. – 2009. - № 22(66). – С. 37-42.
22. Климишин М.Д. Контроль у сфері державного управління земельними ресурсами / Михайло Климишин // Держава і право. – 2008. - № 17. – С. 67-78.
23. Книш В. В. Конкретно-історичні принципи правового регулювання земельних відносин в Україні у XIX – на початку XX ст. / Віталій Книш // Університетські наукові записки. – 2009. - № 2. – С. 31-40.
24. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року(зі змінами, внесеними згідно із Законом №2222-IV від 8 грудня 2004 року) / Верховна Рада України. - Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 1996. – 141с. – (Бібліотека офіційних видань).
25. Кошкалда І. В. Особливості приватного землекористування в Україні / Ірина Кошкалда // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. – 2010. - № 1(3). – С. 153-160.
26. Кудінов В.І. Правове регулювання охорони земель: стан та перспективи / Володимир Кудінов // Право України. – 2009. - № 11. – С. 104-107.
27. Кулинич П. Ф. Правові проблеми визначення та тлумачення земельного права України / Павло Кулинич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. - № 2(88). – С. 79-88.
28. Кулинич П. Ф. Принцип пріоритету права приватної власності на сільськогосподарські землі / Павло Кулинич // Часопис Київського університету права. – 2010. - № 2. – С. 244-248.
29. Курильців Р.М. Проблеми формування ринкових земельних відносин та шляхи їх вирішення / Роман Курильців // Науковий вісник Львівського національного аграрного університету. – 2010. - № 20. – С. 191-193.
30. Латинін М.А. Організаційно-правове забезпечення державного регулювання земельних відносин в аграрному секторі економіки України / Михайло Латинін, Андрій Чернятин // Держава і суспільство. – 2009. - № 7. – С. 15-25.
31. Лех Г.А. Проблеми реформування земельних відносин / Геннадій Лех, Володимир Дулюк, Олександр Лисюк // Вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2008. - № 16. – С. 181-186.
32. Лозинська Т.М. Розвиток земельних відносин у контексті продовольчої безпеки України / Тетяна Лозинська, Іван Карайон // Держава і суспільство. – 2009. - № 5. – С. 45-56.
33. Лісова Т. В. Особливості правового регулювання суспільних відносин у сфері землеустрою / Тетяна Лісова // Проблеми законності. – 2009. - № 106. – С. 76-82.
34. Лойко П.Ф. Управління земельними ресурсами у сучасних умовах / Павло Лойко // Землеустрій, кадастр і моніторинг земель. – 2008. - № 2. – С. 3-11.
35. Лук’янець Д.М. Про структуру системи права / Дмитро Лук’янець // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 12. – С. 3-6.
36. Мартин А.О. Управляння земельними ресурсами: пріоритетні завдання на сучасному етапі / Андрій Мартин // Землевпорядний вісник. – 2008. - № 7. – С. 30-36.
37. Мироненко І.В. Поняття та зміст відносин добросусідства / Ігор Мироненко // Право України. – 2009. - № 11. – С. 95-98.
38. Миронов В.Я. Економіко-правова та екологічна охорона земель / Володимир Миронов // Право України. – 2007. - № 8. – С. 59-61.
39. Михайлюк О. В. Селянство України в перші десятиліття XX ст.: соціокультурні процеси / О.В. Михайлюк. – Дніпропетровськ, 2007. – 400 с.
40. Могильний О. Реалії та парадокси аграрної політики / Олександр Могильний // Економіка України. – 2008. - № 12. – С. 40-51.
41. Морозова А.С. Землевпорядкування: проблеми, причини, наслідки / Алла Морозова // Економічний простір. – 2009. - № 21. – С. 79-84.
42. Настіна О. І. Співвідношення умов та форм реалізації права державної власності на землю в Україні / Ольга Настіна // Вчені записки Тавричного національного університету ім. В.І. Вернадського. – 2008. - № 21(60). – С. 317-322.
43. Павлов О.І. Земельні відносини у системі сучасних аграрних перетворень / Олег Павлов // Розвиток аграрної економічної науки в Україні та її завдання в умовах освоєння ринкової системи господарювання. – К.: ННЦ «ІАЄ», 2008. – 410 с.
44. Пашков І. А. Соціальний стан та земельні відносини в традиційних і сучасних суспільствах / Іван Пашков // Держава і суспільство. – 2008. - № 9. – С. 66-78.
45. Петлюк Ю.С. Співвідношення понять «правове регулювання земельних відносин» і «правовий режим земель»: порівняльно-правовий аспект / Юрій Петлюк // Часопис Київського університету права. – 2010. - № 2. – С. 248-251.
46. Підлипна М.П. Підвищення земельної та економічної ефективності використання земель / Марія Підлипна // Землевпорядний вісник. – 2008. - № 5. – С. 4-15.
47. Погрібний О. О. Еколого-правові й аграрно-правові проблеми юридичної науки / Олександр Погрібний // Проблеми законності. – 2009. - № 100. – С. 175-187.
48. Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–2011 роки» від 30 квітня 2002 року / Президент України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2002. – 23 с. – (Бібліотека офіційних видань).
49. Постанова Верховної Ради Української РСР «Про земельну реформу»: за станом на 18 грудня 1990 року № 563-XII (зі змінами від 17.02.2004 року № 1492-IV) / Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки. - Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 1990. – 15 с. – (Бібліотека офіційних видань).
50. Постанова Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки» від 21 жовтня 2009 року № 1112 зі змінами 28.07.2010 року № 666 / Кабінет Міністрів України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2009. – 14 с. – (Бібліотека офіційних видань).
51. Родіонов О.В. Взаємодія елементів організаційного механізму управління земельним правом України / Олексій Родіонов // Земельна реформа в Україні. Матеріали студентської науково-практичної конференції ["Земельний кодекс України та шляхи підвищення ефективності використання земельних ресурсів"] (Луганськ, 9-11 квітня 2008 р.) М-во аграр. політики, Луганський. нац. аграр. ун-т. — Луганськ: ЛНАУ, 2008. — С. 7-11.
52. Романюк М.З. Поняття та структура правового режиму земель / Марина Романюк // Проблеми законності. – 2009. - № 102. – С. 355-368.
53. Сакаль О. В. Аналіз розвитку форм власності на ліси у Європі та Україні / Олександр Сакаль // Вісник Національного лісотехнічного університету України. – 2008. - № 13. – С. 246-251.
54. Сідельникова І.В. Формування земельних відносин ринкового типу в аграрному секторі національної економіки / Ірина Сідельникова // Вісник Харківського національного педагогічного університету ім. С. Сковороди // Збірник наукових праць. – 2008. - № 8. – С. 18-20.
55. Соловйов М.Ф. Ринкові трансформації та земельне питання в Україні / Микола Соловйов // Вісник ХНАУ. – 2007. - № 6. – С. 3-32.
56. Статівка Н.В. Політика сприяння розвитку земельного права в Україні / Надія Статівка // Землевпорядний вісник. – 2009. - № 12. – С. 99-107.
57. Стецюк М.П. Методичні підходи до розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування земельної реформи / Микола Стецюк // Землевпорядний вісник. – 2009. - № 3. – С. 39-42.
58. Тарахонич Т.І. Правове регулювання як форма соціального регулювання // Теорія держави і права: акад. курс / Тарахонич Т.І. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 342 с.
59. Титова Н. Співвідношення Земельного та Цивільного кодексів України: деякі проблеми / Наталія Титова // Право України. – 2006. - № 3. – С. 22-29.
60. Третяк А. М. Історія земельних відносин і землеустрою в Україні: Навчальний посібник. – К.: Аграрна наука, 2005. – 280 с.
61. Третяк А.М. Зміна пріоритетів земельної реформи у зв’язку з удосконаленням економічних відносин на землю / Андрій Третяк // Вісник аграрної науки. – 2008. - № 2. – С. 5-10.
62. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03 грудня 1999 року № 1529/99 / Президент України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 1999. – 10 с. – (Бібліотека офіційних видань).
63. Указ Президента України «Про створення єдиної системи державних органів земельних ресурсів» від 06 січня 1996 року № 34/96 зі змінами від 19 серпня 2002 року № 720/2002 / Президент України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2002. – 10 с. – (Бібліотека офіційних видань).
64. Федорович В. Набуття прав на землі в Україні іноземними суб’єктами підприємництва: проблеми правового регулювання / Володимир Федорович // Вісник Львівського університету. – 2010. - № 50. – С. 216-223.
65. Шарий Г.М. Проблеми державного управління земельними ресурсами в сучасних умовах та основні шляхи завершення земельної реформи в Україні / Григорій Шарий // Демократичне самоврядування. – 2008. - № 2. – С. 15-22.
66. Шустрікова Н. О. Умови розвитку ринку землі / Наталія Шустрікова // Вісник адвокатури. – 2009. – № 5. – С. 19-26.
67. Юрченко А.Д. Соціально-економічні наслідки земельної реформи в України / Андрій Юрченко // Адвокат. – 2009. - № 5 (105). – С. 69-79.

ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Процес реформування умов політичного і соціально-економічного життя, який відбувається в Україні, справляє глибинний вплив на земельні відносини і визначає зміни в їхньому правовому регулюванні.
Ринкові перетворення суттєво змінили характер господарських відносин у суспільному житті, в складному комплексі яких виникають і розвиваються специфічні земельні відносини, що становлять предмет правового регулювання земельного права. Суспільство потребує належного правового регулювання таких відносин. Саме ці чинники визначили важливість дослідження предмету та методів правового регулювання земельних відносин.
Відомо, що одним із чинників, які визначають самостійну галузь права, поряд із предметом є наявність особливостей використання методу правового регулювання суспільних відносин. Тому найважливішим завданням дослідження є всебічний аналіз особливостей методу правового регулювання, який застосовується в земельному праві та який обумовлює поряд з предметом правового регулювання саме існування самостійної галузі права.
У процесі виокремлення земельного права в самостійну галузь права основним виступає, безумовно, предмет правового регулювання. Однак використання одного тільки предмета не дає об’єктивної картини розмежування галузей права. Наявність такого додаткового критерію, як метод правового регулювання, дасть змогу точніше визначити, нормами якої галузі права регулюються ті або інші відносини.
Ступінь наукової розробки. Теоретичною базою для вирішення поставлених завдань і формування висновків дипломної роботи послужили праці різних історичних періодів представників вітчизняної і зарубіжної науки у галузі теорії права – аграрного, цивільного, господарського, земельного, екологічного, трудового, адміністративного тощо. Зокрема, йдеться про праці С.С. Алексєєва, Л.В. Афанасьєвої, З.С. Бєляєвої, Ц.В. Бичкової, А.І. Бобильова, С.М. Братуся, М.М. Вєдєніна, О.Б. Венгерова, О.М. Вітченка, А.П. Гетьмана, В.В. Глущенка, В.М. Горшеньова, В.К. Гуревського, В.С. Єлісеєва, В.П. Жушмана, М.І. Козиря, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарєва, В.В. Лаптєва, Р.З. Лівшиця, В.К. Мамутова, М.І. Матузова, В.С. Нерсесянця, О.С. Пашкова, О.М. Пащенка, П.Д. Пилипенка, О.О. Погрібного, С.В. Полєніної, В.К. Попова, С.В. Привалова, І.С. Самощенка, М.М. Семенюти, В.І. Семчика, О.Ф. Скакун, В.Д. Сорокіна, А.М. Статівки, Є.А. Суханова, Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, В.І. Федоровича, В.М. Хропанюка, К.А. Шайбекова, В.С. Шелестова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, Л.С. Явича, В.Ф. Яковлєва, В.З. Янчука та інших науковців.
Разом з тим, у юридичній літературі нині ще не набула достатнього висвітлення низка питань, пов’язаних з методами правового регулювання земельних відносин у період розвитку ринкових відносин. Тому в цій роботі здійснено спробу обґрунтувати необхідність використання різних способів (прийомів) правового регулювання земельних відносин стосовно сучасних умов здійснення земельних правових законодавчих норм. Наведене зумовлює актуальність теми дипломного дослідження і визначає її вибір.
Мета і завдання дослідження. Мета дипломної роботи полягає в дослідженні методів правового регулювання земельних відносин як структурно-складового утворення, виявленні та визначенні їх місця в механізмі правового регулювання.
Відповідно до мети поставлено такі основні завдання:
– дослідити та узагальнити теоретичні положення таких наук, як загальна теорія права, земельне, екологічне, трудове та інші галузі права щодо питання про поняття способів і змісту правового регулювання специфічних земельних відносин;
– визначити на основі дослідження теоретичних положень науки земельного права та чинного законодавства елементи методу правового регулювання земельних відносин;
– проаналізувати способи (прийоми) правового регулювання суспільних відносин з урахуванням специфічного предмета земельного права;
– дослідити особливості впливу методу правового регулювання на підстави виникнення, зміни і припинення земельних правовідносин;
– визначити роль методу правового регулювання у формуванні прав і обов’язків суб’єктів земельних правовідносин;
– обґрунтувати значення юридичної відповідальності як елемента, що зумовлює зміст методу правового регулювання земельних відносин;
– розробити і надати конкретні рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання земельних відносин (членських, трудових, майнових, земельних) тощо, що виникають і функціонують у учасників земельних відносин під час здійснення відповідної діяльності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення земельних відносин, та методи правового регулювання земельних відносин.
Предметом дослідження є теоретичні та прикладні питання способів (прийомів) правового регулювання земельних відносин; відповідні норми аграрного, земельного, трудового, цивільного, адміністративного права, які регламентують членські, трудові, земельні, майнові, організаційно-управлінські відносини при здійсненні земельних відносин.
Методи дослідження. Для досягнення об’єктивності результатів застосовувався широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Вибір і використання конкретних методів дослідження залежали від складності й особливостей окремого досліджуваного питання. Зокрема, для аналізу теоретичних праць і визначення ключових понять застосовувалися категорії і прийоми формальної логіки (поняття, судження, синтез, порівняння, узагальнення тощо); структурно-функціональний метод – при визначенні ролі й місця способів правового регулювання земельних відносин; порівняльно-правовий метод – для співвідношення норм національного законодавства, що закріплюють основні способи (прийоми) правового регулювання, з правовими нормами законодавства інших держав; системний метод – при дослідженні системних зв’язків між нормативними правовими актами та практикою їх застосування. Особливу увагу в роботі приділено вивченню наукових концепцій, які впливають на розвиток вчення про метод правового регулювання, в галузі філософії і теорії права, а також аграрного, земельного, екологічного, цивільного, адміністративного, трудового права тощо.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота являє собою в науці земельного права сучасного періоду комплексне дослідження теоретичних і практичних проблем використовуваних методів правового регулювання земельних відносин у нових економічних та суспільно-державних умовах. На підставі аналізу теоретичних положень науки загальної теорії права, аграрного, земельного, екологічного, трудового та інших галузей права, чинного аграрного законодавства, практики правового регулювання земельних відносин у роботі обґрунтовується необхідність використання методу правового регулювання земельних відносин як відносно самостійного явища правової дійсності.
Наукова новизна одержаних результатів знаходить свій прояв у таких теоретичних положеннях та висновках роботи, що виносяться на розгляд та аналіз:
– уточнено поняття методу правового регулювання земельних відносин як сукупності установлених державою способів (прийомів) правового регулювання, що характеризуються особливостями юридичного впливу норм земельного права на суспільні відносини;
– розкрито положення про визначальну роль специфічності предмета для галузевого методу правового регулювання. Саме специфічні земельні суспільні відносини, які становлять предмет земельного права, зумовлюють використання диспозитивного або імперативного методів як універсальних способів правового регулювання таких відносин;
– з додатковим обґрунтуванням зроблено висновок про зворотний вплив, що його справляють методи правового регулювання на предмет галузі права, оскільки саме через предмет, тобто суспільні відносини, котрі регулюються нормами земельного права, універсальні методи (диспозитивний та імперативний) закріплюються як необхідні і стають матеріальним вираженням у вигляді «змішаного» методу, який використовується в земельному праві з урахуванням різноманітності правовідносин і особливостей їх регулювання;
– обґрунтовано положення про те, що використовуваний «змішаний» метод правового регулювання земельних відносин, поряд зі сформованим специфічним предметом правового регулювання суспільних земельних відносин, обумовлює самостійність галузі земельного права в системі права України;
– проаналізовано подальше обґрунтування щодо положення про те, що виникнення, зміна і припинення земельних правовідносин, формування прав і обов’язків суб’єктів земельних правовідносин, а також юридична відповідальність є елементами, які зумовлюють зміст методів правового регулювання земельних відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дипломному дослідженні висновки, положення і пропозиції є певним внеском у теорію земельного права і можуть бути використані при вдосконаленні земельного законодавства України, а також більш детального вивчення науки земельного права. Деякі положення, викладені в роботі, мають дискусійний характер і можуть становити основу для подальших наукових розроблень.
Окремі положення та висновки роботи можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – для подальшого розроблення проблем способів (прийомів) правового регулювання земельних відносин;
– у правотворчій сфері – при розробленні проектів нормативно-правових актів, а також для забезпечення ефективної реалізації норм аграрного права;
– у науково-теоретичному процесі – при дослідженні та удосконаленні питань розвитку системності, предмету та методів земельного права.
Структура і обсяг роботи. Структура роботи обумовлена її предметом, метою і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дипломної роботи становить __ сторінок. Загальна кількість використаних джерел – 68 найменувань.

ВИСНОВКИ


Земельне право - це відносно відособлена галузь системи права, яка являє собою системно впорядковану сукупність правил поведінки (норм), що виражають волю російської держави і спрямовану на регулювання суспільних відносин,складаються з приводу раціонального використання та збереження землі як національного багатства.
Земельне право - це система юридичних норм і відповідно правових нормативних актів - законів, указів, постанов, рішень, розпоряджень, правил, положень, призначених для регулювання земельних відносин на території держави.
Земельне право - це самостійний напрям правового регулювання відносин, що сформувалося у зв'язку з виділенням інтересів по справедливому розподілу земель між суб'єктами цієї галузі права, раціональному використанню та охороні земель в процесі суспільного розвитку в самостійну категорію.
Своєю основною метою земельне право ставить конструювання такої моделі поведінки людей, при якій буде підтримуватися ефективне використання земель для задоволення економічних та неекономічних потреб з урахуванням збереження земель,як частини єдиної екосистеми Землі та умови подальшого розвитку суспільства.
Предмет будь-якої галузі права передбачає дві складові частини, які формують ядро цього предмета. З одного боку, конкретний вид суспільних відносин, що володіє внутрішньою єдністю і певною самостійністю, а з іншого боку - система однакових правових норм, які повинні задовольняти вимогам цих суспільних відносин.
Земельне право являє собою систему спеціально встановлених норм, які регулюють особливий вид суспільних відносин - земельних. Розкриваючи зміст земельних відносин, які регулює земельне право, виділяють наступні форми:
 відносини земельної власності,
 відносини в галузі управління земельним фондом,
 відносини землекористування,
 землеохоронні відносини.
Відносини власності, обумовлені виробничими відносинами, виступають, в порівнянні з іншими формами відносин, визначальні. Правові норми, що регулюють земельні відносини, вимагають від усіх суб'єктів права землекористування використовувати надані їм земельні ділянки раціонально, ефективно і виключно за цільовим призначенням.
Методи земельного права, за допомогою яких регулюються земельні правовідносини в Україні, представлені двома варіантами - це адміністративно-правовий метод і метод дозволу. Так, надання землі для господарських потреб користувачам проводиться на підставі відповідного рішення (постанови) компетентного державного органу. Ті ж органи виносять рішення про вилучення (викуп) землі або будь-які зміни у праві землекористування. Виникнення, зміну або припинення земельних правовідносин відбувається на підставі адміністративно-правового акту - рішення (постанови) державного органу. У цьому випадку даний державний орган виступає в якості господарюючого суб'єкта землі, іншими словами «керуючого державним земельним майном», а не як «влада» держави.
Для адміністративно-правового (адміністративного) методу регулювання земельних правовідносин характерно прояв «влади і підпорядкування». Учасники таких відносин не рівноправні, бо один дає обов'язкові для виконання приписи, а інший зобов'язаний їх точно і вчасно виконувати. Так, адміністративним методом регулюється надання і вилучення (викуп) землі для цілей оборони, охорони природи, прокладки комунікацій, і деякі інші відносини, наприклад у галузі держконтролю за правильним використанням земель;при регулюванні відносин первинного та вторинного землекористування у тій частині цих відносин, в яких присутня загальнодержавний інтерес; при міжгосподарському і внутрішньогосподарському землеустрої; при вирішенні земельних спорів.
Важливо, однак, завжди мати на увазі, що адміністративно-правовий метод регулювання поширюється не на всі види земельних відносин. Так, на стадії надання державної землі у приватне користування може застосовуватися адміністративний метод, але вже на наступній за цим стадії - при внутрішньогосподарському плануванні використання землі - застосування цього методу значно обмежено
Земельне законодавство розширює права всіх землекористувачів, забороняючи втручання в їх господарську діяльність, тому при регулюванні деяких земельних правовідносин застосовується і метод дозволу. Земельне право дає правомочність землекористувачеві вільно діяти, тоді, як орган державного управління зобов'язаний утримуватися від будь-яких рішень, що обмежують господарську свободу землекористувача. І якщо закон допускає адміністративно-правове втручання у внутрішньогосподарські справи землекористувачів, то це можливо лише у суворо вказаних в законі випадках: при загрозі псування землі, при неприйнятті заходів по боротьбі з смітної рослинністю, ерозією ґрунтів.
Таким чином, якщо в одних випадках допускається метод адміністрування, то в процесі внутрішньогосподарського використання землі - змішаний метод, тобто вільний дозвіл і в обмежених законом випадках - адміністрування. Характерним прикладом складного змісту методу земельних відносин є надання державної землі на умовах оренди. Земля в цих випадках надається на підставі господарського рішення компетентного органу управління, а потім укладається договір, який встановлює права і обов'язки учасників договірних (орендних) відносин. Якщо орендар порушує земельне законодавство, до нього застосовується метод цивільно-правового впливу, який не виключає судового розгляду виниклого конфлікту.
Нормативно-правовою базою (джерелами) земельного права України є Конституція України, закони Верховної Ради та уряду, кодекси, президентські укази, відомчі акти, статути та інші нормативні правові акти, нормативні постанови і рішення місцевих органів самоврядування у сфері земельних правовідносин в Україні.