Вступ.
Розділ 1. Творчі біографії М. Горького та Ю. О'Ніла.
1.1. Творча біографія М. Горького.
1.2. Творча біографія Ю. О'Ніла.
Розділ 2. Розкриття теми соціального "дна" через сюжетні та інші характеристики п'єс "На дні" та "Продавець льоду прийде".
2.1. Обґрунтування тематики п'єс соціально-історичними чинниками.
2.2. Місце дії, сюжети, конфлікти п'єс у контексті розкриття теми.
Розділ 3. Розкриття теми соціального "дна" через характеристики персонажів п'єс "На дні" та "Продавець льоду прийде".
Висновки.
Список використаних джерел.

Розділ 3. Розкриття теми соціального "дна" через характеристики персонажів п'єс "На дні" та "Продавець льоду прийде" (фрагмент).

...Персонажі п'єс Горького та О'Ніла для розкриття теми соціального "дна" надзвичайно важливі. Хотілося б звернути увагу на той факт, що О'Ніл, наприклад, змальовував у своїх творах не абстрактні загальні соціальні сили; він змальовував конкретних живих людей, паралельно намагаючись розкрити їхнє складне духовне життя. "Я думаю, – писав О'Ніл, – що неможливо успішно навіяти глядачеві ідею інакше, ніж за допомогою людських характерів. Коли діють абстрактні фігури, наприклад, Чоловік або Жінка, втрачається той контакт, в якому глядач повинен пізнати себе в героях п'єси" [8, с. 137]. Підкреслимо, що соціальні проблеми в цій п'єсі, як і в багатьох інших п'єсах О'Ніла, немовби пропущені через людську особистість. Взагалі, однією з центральних колізій творчості О'Ніла можна назвати протиборство людини зі світом, і не лише соціальним світом, а і з долею, життям. Людина тлумачиться в нього у двох площинах – під гнітом соціальних обставин і під гнітом ворожих сил природи. Як перше, так і друге бере участь в "опусканні людини на соціальне дно".
У барі Гаррі Хоупа збираються різного роду "темні люди", іншими словами, набрід. Крім того, це т. з. "колишні" люди, в яких було минуле, але немає майбутнього. Феномен "минулості" спеціально підкреслюється автором: слово "колись" ("one-time") проставлено в тексті напроти кожного імені персонажу вже на початку п'єси, у списку дієвих осіб [2]. Серед мешканців бару старий філософ Ларрі Слейд, колишній анархіст, який відійшов від анархістського руху, відчувши його ілюзорність; юнак Дон Періт, який зрадив свою мати, учасницю анархічного руху, яку в минулому кохав Слейд, віддавши її в руки поліції; колишній учасник англо-бурської війни на прізвисько Генерал; англійський офіцер, який втік після розтрати полкової казни; колишній утримувач ігорного закладу; колишній газетник, різного роду бродяги та проститутки. У нічліжці Костилева мешкають колишній інтелігент Сатін, колишній актор, який спився, злодій Васька Пепел, колишній слюсар Клещ, картузник Бубнов, проститутка Настя – це, звичайно, перелік лише основних персонажів. Усі різні за звичками, життєвою поведінкою, минулою долею, проте однаково бідні, засмучені, а головне – нікому не потрібні. Про біографію героїв можемо узнати лише з їхніх реплік, але репліки ці дають повне уявлення про трагізм їхнього існування.
Як у п'єсі "На дні", так і в п'єсі "Продавець льоду прийде" група персонажів "дна" протиставляється людині, яка приходить їм "віщати". Це відповідно Лука і Хікі. Більше того, в обох п'єсах намагання цієї людини допомогти ізгоям суспільства виявляється марним: становище, в якому він їх залишає, виглядає ще більш безпросвітним, ніж воно було до моменту його появи. Лука Горького всіх утішає, але звернімо увагу: мешканці нічліжки перебувають у тупику, вони не бачать реального життєвого виходу з цієї ситуації, і їхні вже холодні душі несподівано стають благодатним підґрунтям для слів Луки. На думку автора, Лука сіє ілюзії, розповідає втішні казки, за які слабкі мешканці "дна" жадібно хапаються. Лука дійсно хоче врятувати, але для цього свідомо кривить душею. При цьому, прийшовши із зовнішнього світу, він порушує звичну атмосферу нічліжки, в якій традиційно кожному байдуже, що болить на душі в іншого. В одному зі своїх інтерв'ю в 1903 р. Горький висловився так: "Головне питання, яке я хотів би поставити – що краще, істина чи жалість, співчуття? Що потрібніше? Чи потрібно доводити жалість до того, щоб користуватися неправдою, як Лука?" [15, с. 189]. Судячи з усього, сам автор, принаймні на певному етапі, відповідав на це питання негативно. Лука всіх утішав, але нікому реально не допоміг. Причина, на наш погляд, проста: людина потребує реального життя, реальної боротьби, а не красивої неправди. Але далеко не всі погоджуються з такою трактовкою ролі цього персонажа. На іншому полюсі розуміння Лука трактується як свого роду "апостол добра", носій найкращих ідей гуманізму. Так, люди "дна" дійсно потребують правди, але не тієї жорстокої правди, яка вбиває останню надію, а правди, яка не стільки втішає, скільки зцілює душі [21, с. 10]. З іншого боку, після уходу Луки ситуація на "дні" лише погіршується. В цілому ж, як зазначає А. Удодов, "немає підстав стверджувати, нібито в якийсь період автор віддає безумовну перевагу Луці чи Сатіну в якості ідейно-смислового центру п'єси…" [21, с. 14].
Хікман, або Хікі, в п'єсі "Продавець льоду прийде" – комерсант, комівояжер. Звернемо увагу на те, що вибір автором цього роду занять свого героя цілком характерний для американської свідомості. Він періодично з'являється в барі Хоупа. Коли він приїжджає, він намагається розвеселити сплячу компанію бару. З цією метою він усіх пригощає, розповідає анекдоти. Одним із улюблених анекдотів є історія про свою "кохану" дружину. Коли ми вперше знайомимося з Хікі, ми одразу вбачаємо в ньому щось штучне, неприродне [17, с. 51]. Просвітницька місія Хікі в барі Хоупа закінчується повним провалом. Але, на відміну від Луки, Хікі розраховував на зовсім інший результат. Якийсь час він дійсно вірить у те, що може стати причиною здійснення бажань, міцного миру для кожної людини – необхідно лише відкинути ілюзії та чесно дивитися на сонце. Це був обдуманий експеримент зі "знищення всіх ілюзій", але експеримент провалюється. Як і в випадку з Лукою, ситуація на "дні" лише погіршується. В "салоні приречених" зависає атмосфера ненависті, страху, відчаю. Вона досягає свого апогею, коли виявляється, що Хікі вбив свою дружину в несамовитому стані. Образ Хікі одразу ж поєднується зі страшним образом Смерті – "рознощику льоду". І бар Хоупа наповнюється атмосферою смерті. Для тих нещасних людей, які там мешкають, це жахливий удар. Цікаво, що Хікі сам вірить, і сам намагається пояснити, що вбив дружину, кохаючи її. Але несподівано він переконується в тому, що це була лише ідея кохання, це була чергова ілюзія. Він хотів позбавитися ілюзій, а насправді став їхньою жертвою: причиною вбивства було не кохання, а ненависть. Хікі говорить: "Я почав боятися, що сходжу з розуму, адже іноді я не міг простити її за те, що вона прощала мене. Я навіть ловив себе на думці, що ненавиджу її за те, що вона примушує мене настільки сильно ненавидіти себе…" [2].
Образу Луки протиставляється в п'єсі "На дні" образ Сатіна. На соціальному "дні" не може відкрито йти мова про високі гуманістичні принципи (це було б антиреалістично), але Горькому потрібно було підкреслити думку про разючу невідповідність "дна" таким принципам. Для цього необхідно було застосувати публіцистичні та риторичні засоби, тому ідеї про вільну людину висловлює саме Сатін. Андрій Клещ – у минулому слюсар, гарний працівник, який розорився. Напевно, тому ніхто так не виразив у своєму тихому монолозі всю жахливу безвихідь свого положення на соціальному "дні", як Клещ: "Як так?.. Треба жити… Притулку немає… ну?.. Немає притулку… нічого немає! Одна людина… одна, вся тут… Допомоги немає…" [1, с. 172]. Барон і Бубнов належать до найбільш "загиблих" у моральному плані персонажів. Пепел – найбільш життєздатна, активна натура п'єси; він б'ється в пошуках людської душі, на яку міг би опертися, але звик не вірити ні людям, ні тим, що вони говорять. Актор покінчує з життям, його самогубство немовби доводить, що ствердження в людині людського може підійматися до високої трагедії навіть в умовах соціального "дна". У кожного з героїв "дна" – свої розрахунки із соціальною стороною життя. Вже саме існування особистості на "дні" – катастрофа, індивідуалізована соціальна колізія, в якій соціальне опосередковано набуває етично-морального змісту. Але в будь-якому випадку соціальне чинить свій тиск. Пепел, з одного боку, мріє змінити життя, мріє працювати, знайти свою, персональну "правду", але в душі його постійно живе інша "правда", соціальна, згідно з якою всі знають, що він син злодія і сам злодій, а тому все одно закінчить життя на каторзі. Це саме той тиск, який робить соціальний чинник визначаючим. І Костилев офіційно гине від руки Пепла як "чесний господар" від руки "злодія". Такою є соціальна "правда". А. Анікст вважає, що, на відміну від "чистого реалізму" п'єси "На дні", у п'єсі "Продавець льоду прийде" переважає умовно-символічне начало, що полягає перш за все у невірі в можливість персонажів піднятися з "дна життя" [18, с. 336]. Але, з іншого боку, така ж невіра властива й персонажам Горького.
Образ Сатіна можна порівнювати з образом Слейда. У п'єсі "Продавець льоду прийде" філософ Ларрі Слейд дещо відрізняється від інших мешканців бара Хоупа. В ідейно-філософському плані цей персонаж протистоїть комерсанту Хікі, і вважається, що це найулюбленіший персонаж самого О'Ніла [17, с. 52]. Слейд розуміє, що без ілюзій у світі соціального "дна" вижити неможливо. Одна лише гірка "правда" не допоможе. Так само й Сатін захищає Луку, але потім проголошує все ж таки тріумф "правди". Щодо Слейда, то в минулому він сам мав рятівну ілюзію – такою він бачив колись анархічний рух. Але минув час, і він переконався, що навіть устремління до високих цілей не в змозі переробити людську природу. І в барі Хоупа він побачив ту "останню гавань", де можна спокійно продовжувати своє існування, без тривоги, без боротьби, постійно "підтримуючи" себе алкоголем і "наркотичними мріями" про чудовий завтрашній день. Прийшовши до Хоупа, він проголошує: "Людина – суміш бруду з навозом" [2]. Але безсумнівно, що це лише його поза, зручна в нових обставинах, або маска. Вона необхідна для людини, яка розчарувалася в житті й гордо відкидає людське суспільство. Хікі пропонує Слейдові свої "ліки", він сподівається стягнути останнього з трибуни, на яку той сам себе поставив у власній уяві. Це був задум перетворити ображену горду людину на людину нещасну, втомлену, та ще й на долю якого випало таке нелегке завдання – помститися синові коханої жінки за зраду...

Джерела
1. Горький М. На дне: пьеса / М. Горький // Горький М. Мещане. На дне. Егор Булычев и другие. – К.: Мистецтво, 1978. – С. 119-188.
2. О'Нил Ю. Продавец льда грядет: пьеса в 4-х действиях / Юджин О'Нил. – Пер. с англ.: Н. Тулинцева, Д. Орлов. – СПб.: Балтийские сезоны, 2009. – 240 с.; Юджин О'Нил. Пьесы в двух томах. – М.: Искусство, 1971. – Т. 1: 462 с., Т. 2: 422 с.

Інша література
3. Аникст А. А. Юджин О'Нил (1888-1953) / А. А. Аникст // Юджин О'Нил. Пьесы в двух томах. – Т. 1. – М.: Искусство, 1971. – С. 5-40.
4. Гиленсон Б. А. Американская литература 30-х годов ХХ века / Б. А. Гиленсон. – М.: Высшая школа, 1974. – 264 с.
5. Гиленсон Б. А. В поисках "другой Америки": Из истории прогрессивной литературы США / Б. А. Гиленсон. – М.: Художественная литература, 1987. –
318 с.
6. Горький и его эпоха: Исследования и материалы / АН СССР, Институт мировой литературы им. А. М. Горького; Отв. ред. Б. Я. Бялик. – М.: Наука, 1989. – Выпуск 1: 278 с.; Выпуск 2: 269 с.
7. Денисова Т. Н. Історія американської літератури ХХ століття / Т. Н. Денисова / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка. – К.: Довіра, 2002. – 318 с.
8. Засурский Я. Н. Американская литература ХХ века / Я. Н. Засурский. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Издательство Московского университета, 1984. – 504 с.
9. Злобин Г. П. По ту сторону мечты: Страницы американской литературы ХХ века / Г. П. Злобин. – М.: Художественная литература, 1985. – 335 с.
10. Коренева М. М. Творчество Юджина О'Нила и пути американской драмы / М. М. Коренева. – Отв. ред. Н. С. Павлова. – М.: Наука, 1990. – 334 с.
11. Корзов Ю. Пьесы пролетарского гуманиста / Ю. Корзов // Горький М. Мещане. На дне. Егор Булычев и другие. – К.: Мистецтво, 1978. – С. 5-21.
12. Курылев Ю. И. Философско-этические воззрения А. М. Горького / Ю. И. Курылев. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1988. – 152 с.
13. Литературный энциклопедический словарь / Под общ. ред. Кожевникова В. М., Николаева П. А. – М.: Советская энциклопедия, 1987. – 750 с.
14. Морозова Т. Л. Спор о человеке в американской литературе: История и современность / Т. Л. Морозова. – Отв. ред. Я. Н. Засурский. – М.: Наука, 1990. – 334 с.
15. Наследие Максима Горького и современность: Сборник / АН СССР, Институт мировой литературы им. А. М. Горького; Отв. ред. Б. Я. Бялик. – М.: Наука, 1986. – 287 с.
16. Овчаренко А. И. Максим Горький и литературные искания ХХ столетия / А. И. Овчаренко. – 3-е изд., доп. – М.: Художественная литература, 1982. – 590 с.
17. Пинаев С. М. Юджин Гладстон О'Нил: К 100-летию со дня рождения /
С. М. Пинаев. – М.: Знание, 1988. – 64 с.
18. Писатели США: Краткая творческая биография / Сост. и общ. ред. Я. Засурского, Г. Злобина, Ю. Ковалева – М.: Радуга, 1990. – 624 с.
19. Примочкина Н. Писатель и власть: Максим Горький в литературном движении 20-х годов / Н. Примочкина. – М.: "Российская политическая энциклопедия" (РОССПЭН), 1995. – 256 с.
20. Спанкерен К. Література Сполучених Штатів: Нарис / Кетрін ван Спанкерен. – Пер. з англ. І. Прохорович. – К., 1994. – 142 с.
21. Удодов А. Б. Пьеса М. Горького "На дне": Художественная структура и авторская концепция человека / А. Б. Удодов. – Воронеж: Издательство Воронежского университета, 1989. – 184 с.

У даній курсовій роботі ми звертаємося до творчості російського письменника М. Горького та американського драматурга Ю. О'Ніла. Слід зазначити, що певну схожість між п'єсами М. Горького "На дні" та Ю. О'Ніла "Продавець льоду прийде" було помічено ще давно. Більше того, сам О'Ніл вважав себе послідовником драматургії Горького і А. Чехова, цінуючи в ній насамперед драму характерів, яку він протиставляв експресіоністській драмі. Про п'єсу Горького "На дні" О'Ніл так писав у 1924 р. в статті "Театр та його засоби": ""На дні" Горького – велика пролетарська революційна драма – є більш дивною, ніж будь-яка інша п'єса, є пропагандою на користь пригнічених лише просто тому, що вона не містить пропаганди, а змальовує людей, як вони є, тобто правду в образах людського життя" [8, с. 136-137]. Між тим, порівняння творчості двох письменників базується передусім на дослідженні художніх засобів, художнього методу.
Ми, зі свого боку, ставимо наступну мету курсової роботи: зробити порівняльний аналіз п'єс Горького "На дні" та О'Ніла "Продавець льоду прийде" з точки зору розкриття в них теми соціального "дна" за допомогою різних художніх засобів. У цьому полягає актуальність і наукова новизна роботи.
Для досягнення поставленої мети ми повинні розв'язати низку завдань:
• ознайомитися з творчими біографіями Горького та О'Ніла;
• зробити тематичний і художній аналіз п'єс "На дні" та "Продавець льоду прийде";
• обґрунтувати важливість теми соціального "дна" у п'єсах "На дні" та "Продавець льоду прийде" соціально-історичними чинниками;
• окреслити місце дії зазначених п'єс, їхні сюжетні лінії та конфліктні ситуації в контексті теми соціального "дна" в порівняльному аспекті;
• дати характеристику персонажів п'єс "На дні" та "Продавець льоду прийде" в контексті теми соціального "дна" в порівняльному аспекті.
Об'єкт дослідження – історія написання, тематика і проблематика, сюжетні лінії та персонажі п'єс Горького "На дні" та О'Ніла "Продавець льоду прийде". Предмет дослідження – тексти названих творів. Основні методи дослідження – літературознавчий аналіз і порівняння.
У ході роботи нами було опрацьовано низку опублікованих науково-дослідницьких праць, присвячених різним аспектам творчості Горького та О'Ніла, а також Літературний енциклопедичний словник, дослідження й матеріали московського Інституту світової літератури ім. А. М. Горького та Київського інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка, посібники з історії американської літератури ХХ ст. Серед праць, присвячених творчості Горького, заслуговують на увагу праці та статті А. Анікста, Ю. Корзова, А. Овчаренка, Н. Прімочкіної, А. Удодова. При вивченні творчості О'Ніла ми користувалися результатами досліджень Б. Гіленсона, Т. Денисової, Я. Засурського, М. Коренєвої, С. Пінаєва, К. Спанкерен та інших.
Структура роботи відповідає поставленим завданням. Робота поділяється на три розділи. Перший розділ є вступним і присвячений творчим біографіям Горького та О'Ніла. Другий і третій розділ являються ключовими: в них розкривається тема соціального "дна" у п'єсах "На дні" та "Продавець льоду прийде" за допомогою порівняльних характеристик. У другому розділі мета роботи досягається через аналіз соціально-історичних чинників, які вплинули на обрання та розкриття авторами зазначених п'єс теми соціального "дна", а також розгляд місця дії драм, їхніх сюжетів, конфліктних ситуацій та деяких художніх засобів. Третій розділ присвячено персонажам п'єс "На дні" та "Продавець льоду прийде", а також питанням, пов'язаним із характеристиками цих персонажів у контексті висвітлення теми соціального "дна".

Звернення Горького та О'Ніла до теми соціального "дна" було обумовлено тією соціально, політичною, суспільною ситуацією, яка склалася відповідно в Російській імперії на рубежі ХІХ-ХХ століть і в США у 1930-х рр. Обидві країни переживали наслідки економічних криз, що призвело до появи значної кількості безробітних, безпритульних, бродяг, злодіїв. У Росії назрівала революційна ситуація, в США з'явилася драматургія, що носила багато в чому агітаційно-масовий, умовний характер, недооцінювала роль індивідуальної свідомості.
Різні умови та історичні періоди спричинили різні підходи до розкриття теми соціального "дна" Горьким та О'Нілом. У Горького на перше місце виходить соціально-історичний план, мешканці "дна" змальовані переважно в їхніх зіткненнях з оточуючою соціальною дійсністю, тоді як в О'Ніла значну роль відіграють психологічні проблеми. Безвихідь "дна" О'Ніла ґрунтується на неможливості позбавитися власних ілюзій, на створенні цілого внутрішнього ілюзорного світу, тоді як "дна" Горького – переважно на соціальних чинниках. У п'єсі "Продавець льоду прийде" присутні елементи символіки, тоді як п'єса "На дні" – суто реалістична. Між тим у цих двох п'єсах збігається центральна тема – змалювання соціального "дна" з його реаліями та протиставлення ним ілюзій мешканців цього "дна".
Дія п'єси Горького відбувається в нічліжці Костилева – у напівтемному підвалі з закопченими кам'яними склепіннями, де майже немає світла, простору, важко дихати. Те, що відбувається на цьому "дні" – не життя, а існування, його мешканці, люди з різним соціальним статусом у минулому, озлоблені, вони знущаються один з одного, лаються та б'ються, а саме "дно" немовби відтворює соціальну модель суспільства в цілому. Дія п'єси О'Ніла відбувається в барі Хоупа, "салоні приречених", обстановка в якому не така похмура, але в якому також мешкають "колишні" люди, люди без майбутнього, які свідомо пов'язали себе певним набором ілюзій. І там, і там панує безвихідь, відсутність будь-яких реальних перспектив. "Дно" в обох п'єсах нерозривно пов'язане зі смертю ("рознощик льоду" символізує собою Смерть).
Конфлікт п'єси "На дні" носить переважно соціальний характер, це конфлікт між суспільством з його жорстокими соціальними "законами" та його ізгоями, хоча падіння на "дно" тягне за собою й моральне, і психологічне падіння. Для персонажів цієї п'єси рушійною силою зіткнень виступають не стільки пристрасті, скільки складно диференційоване ставлення до соціального устрою життя. Конфлікт О'Ніла скоріше психологічний, причому йдеться про певну замкнену психологічну позасоціальну групу. Правда життя – це те, що об'єднує Горького та О'Ніла. "Дно" жахливе, воно смердить, воно не приваблює, воно виражає все те, що не розв'язано в житті, у суспільстві, від чого чимало людей бажали б сховатися, уникаючи зіткнень як із жахливою соціальною дійсністю, так само і з важкими внутрішніми питаннями.
Герої "дна" Горького – декласовані елементи без "соціальних ролей", що існують поза соціумом, або в своєму специфічному соціумі, яким і виступає "дно". Вони однакові в неможливості досягти кращого майбутнього в силу об'єктивних законів та умов існуючого життя, однак їхнє існування у кожному конкретному випадку постає як драма цілого життя. У О'Ніла ми бачимо протиборство людини не лише з соціальним світом, а і з долею, життям, мешканці його "дна" перебувають під гнітом соціальних обставин і ворожих сил природи, в тому числі своєї непереборної натури, схильної до ілюзій. Персонажі Горького – ізгої передусім суспільства, люди, які або самі відкинули від себе суспільство, як Сатін, або відкинуті суспільством, а тому вороже до нього налаштовані. Персонажі О'Ніла – також "колишні" люди, люди "дна", але вони насамперед ізгої власної душі.
Головний висновок, якого ми дійшли, наступний: образ соціального "дна", в якому зібрані вихідці з різних соціальних прошарків, певною мірою є образ усього деградуючого суспільства, з його спотвореною соціальною структурою, поданий немовби в кривому дзеркалі. І це не просто образ, це образ вбивці людської особистості. Символом соціального "дна" є "рознощик льоду" – Смерть.