ВСТУП 3
1.Громадські об'єднання як групи інтересів 4
2.Основні види тиску на владу 6
3. Лобіювання, як вид тиску на владу 11
ВИСНОВКИ 15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 16

Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань. Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (стаття 3). Групою інтересів у політиці, є об'єднання людей, які, виходячи з певних інтересів або потреб, висувають вимоги до всього суспільства в цілому з метою підтримати або поліпшити свої позиції, досягти певних цілей. При цьому як «інтереси», слід враховувати лише ті, що фактично представлені на політичному рівні або потенційно відстоюватимуться. Типом групи інтересів у політиці ми вважатимемо сукупність істотних рис, притаманних певній кількості політично активних груп у суспільстві. У політичній науці склалася досить розгалужена типологія груп інтересів, що враховує різноманітні риси їхньої будови та діяльності. Перший тип характеризує об'єднання, що виникають стихійно як спонтанна реакція на ту чи іншу ситуацію (наприклад, юрби, демонстрації, мітинги). На думку французького політолога П. Шампаня, їх передусім вирізняє відсутність постійних організованих дій членів від імені цієї групи. Включення таких груп у політичні відносини з державою є непостійним. Їхня внутрішня структура зазвичай нестійка та нерідко немовби формується знову, без збереження наступності з колишніми формами організації. Недостатність організаційних можливостей не тільки знижує ефект діяльності груп інтересів, а й визначає практично постійне прагнення до використання сили [1].
На противагу анемічним інституційні групи - це формальні об'єднання з певною організаційною структурою, усталеними функціями та професійним кадровим апаратом. Їхня цілеспрямована діяльність є ефективнішою. Групи цього типу (наприклад, адміністративні органи церкви, армії, представництва автономій у федеральних центрах тощо, на думку таких дослідників О. Лісничук та Б. Сторощук, інституційні групи інтересів виконують широке коло завдань, зокрема мають цілі, що виходять за межі представництва своїх власних інтересів. Джерелом виникнення перших виступає неформальне або добровільне об'єднання людей на родинній (за класифікацією Т. Семигіної, релігійній, соціокультурній основі. Їхня діяльність також, як і в анемічних груп, непостійна, погано структурована й не завжди ефективна.
Асоціативні ж групи являють собою добровільні об'єднання, що спеціалізуються на представництві інтересів і націлені на вирішення певних завдань (профспілки, підприємницькі асоціації, рухи за цивільні права). Проте істотною вадою цієї типології є відсутність уваги до змістовної спрямованості інтересів, що відстоюються групами в політичній сфері. За характером діяльності, згідно з працею В. Цвиха «Профспілки і громадянське суспільство: особливості парадигми відносин», групи інтересів можна поділити на одноцільові й багатоцільові. Наприклад, структури першого типу, що прагнуть забезпечити прийняття певного законодавчого акта в парламенті, складаються й існують лише для досягнення цієї мети. А після або розпадаються, або переорієнтуються на іншу, не менш конкретну мету. Діяльність багатоцільових груп багатопрофільна й не обмежена специфікою тих або інших завдань. Так, багато груп тиску можуть не тільки взаємодіяти з урядом із приводу прийняття рішень у певній сфері управління, а й брати участь у виборчих кампаніях тощо. Такий спосіб типології обмежується складністю визначення цілей груп інтересів, що завжди залишає простір для помилкового віднесення до певного розряду. Досить поширені також градації груп інтересів за сферами управління громадянським суспільством (наприклад, спілки споживачів в економічній сфері, творчі союзи у сфері культури тощо), територіальними ознаками (групи, що формуються та діють тільки в певних регіонах), рівнем і масштабом діяльності.

1. Говлет М., Рамен М. Дослідження державної політики: цикли та підсистеми політики /М. Говлет, М. Рамен // Пер. З англ. - Львів: Кальварія, 2009.-С.2 44.
2. Групитиску // Політичний енциклопедичний словник / Упорядник В. Горбатенко; за ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. - 2-е вид., доповненої перероблено. К.:Ґенеза, 2008.С. 525.
3. Корпоративні інтереси і вибір стратегічних пріоритетів економічної політики / Я.А. Жаліло, В.С. Лупацій, А.Ю. Сменковський. - К.: Нац. ін-т стратег. досліджень., Центр антикризових досліджень, 2009. - С. 360.
4. Лісничук О.В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз: Автореф. дис… канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут національних досліджень. - К., 2007. - С. 420
5. Панченко Л.М. Формування ціннісних орієнтацій молоді в період системної трансформації українського суспільства: Автореф. дис… канд. філос. наук: 09.00.03 / АПН України. Ін-т вищої освіти. - К., 2010. - С. 419
6. Пахарєв А. Політичний клас сучасної України: Процес становлення тенденції розвитку/А. Пахарєв // Трибуна Всеукраїнський громадсько-політичний і теоретичний журнал товариства «Знання» і Спілки журналістів України К., - 2008 - №7/8 - С. 62.
7. Ткаченко В. Україна на межі цивілізації. - К., 2009.- С. 378

У науковій літературі знаходиться багато визначень понять «групи тиску», наприклад: група тиску (від англ. pressuregroup) - організація, створена для захисту інтересів і здійснення тиску на органи державної влади з метою домогтися від них ухвалення рішень, що відповідають інтересам цієї групи.
Групи тиску-це суспільні об'єднання, що домагаються задоволення своїх інтересів за допомогою дії, тиску на інститути влади. Групи тиску-це різновид груп інтересів, що представляє організації, які намагаються підтримати або завадити прийняттю конкретних рішень державними органами. Історія походження терміну «групи тиску». В політичній науці і практиці передував термін «лобі», який спочатку виник у США й позначав специфічні структури для політичного представництва організованих інтересів. Поняття «лобі», як і поняття «групи тиску», наголошує передусім на методі впливу на політичні рішення, тоді як поняття «групи інтересів» вказує на суб'єкти цього впливу. Відсутність в Україні законодавчого визначення поняття «групи тиску», змушує звернутись до політичної науки. Так, останні розуміються як «суспільно-політичні об'єднання, які прагнуть задовольнити власні інтереси, впливаючи на державну владу або політичні партії. Від партій групи тиску відрізняє те, що вони безпосередньо не борються за владу і не беруть участі у керівництві й управлінні державою»
Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини, гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань. Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (стаття 3).

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (стаття 3). Групою інтересів у політиці, є об'єднання людей, які, виходячи з певних інтересів або потреб, висувають вимоги до всього суспільства в цілому з метою підтримати або поліпшити свої позиції, досягти певних цілей. У політичній науці склалася досить розгалужена типологія груп інтересів, що враховує різноманітні риси їхньої будови та діяльності. Так, з погляду походження та ступеня організованості виділяють анемічні й інституційні групи інтересів.
Існує два основні вектори впливу груп тиску на легітимну владу в державі: зовнішній і внутрішній, котрі теж поділяються на два підвиди: конвенційний та не конвенційний типи діяльності направлені на владу, котрі також можуть бути різними: явними або прихованими. Розвиток громадських об'єднань і рухів це шлях до зростання ролі громадянського суспільства, що сприяє поступовому соціально-культурному піднесенню народу та кожної особистості, демократизації, розширенню прав і свобод людини, зміцненню гарантій її захищеності.
Переважною більшістю дослідників визнається, що лобізм є об'єктивним явищем демократичної політичної системи і визначальною ознакою плюралістичного суспільства. У тій або іншій формі лобізм фактично існує в будь-якому суспільстві, але ступінь цивілізованості лобізму, інтенсивності використання цього інституту і ефективності лобі-діяльності залежать від характеру політичного режиму, структури політичної системи, політичної культури, історичних традицій і інших особливостей кожної конкретної країни чи регіону.