ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ВИНИКНЕННЯ ТЕОРІЇ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ. 5
1.1. Еволюція кількісної теорії поведінки споживача 5
1.2. Визначення корисності: кардиналістська та ординалістська концепції 11
РОЗДІЛ 2. КАРДИНАЛІСТСЬКИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА. 15
2.1. Особливості аналізу функцій корисності з кардиналістських позицій 15
2.2. Закони Госсена 18
2.3. Рівновага споживача 22
РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК КАРДИНАЛІСТСЬКОЇ ТЕОРІЇ В ПРАЦЯХ СУЧАСНИХ ЕКОНОМІСТІВ 26
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 30
СПИСОК ВИКОРАСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 32

Категорія добробуту базується на синтезі і взаємозв’язку потреб і споживання. Характер потреб, маcштаби їх розвитку та рівень насичення, які безпосередньо пов’язані із фізичними і духовними можливостями людини, знаходять своє відображення у поведінці споживача, дослідження поведінки споживача відображується в працях відомих вчених, тим самим штовхаючи розвиток кількісної теорії поведінки споживача.
 Ж. Боден перший пов’язав зростання цін зі збільшенням кількості золота та срібла;
 Дж. Локк вважав, що вирішальними чинником, який регулює і визначає вартість золота і срібла, є їх кількість;
 Д. Юм висунув і обґрунтував принцип, за яким подвоєння кількості грошей призводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносин обмінних співвідношень окремих товарів
 А. Сміт, Д. Рікардо заклали основи трудової теорії вартості й обґрунтували об’єктивну, товарну природу грошей, але бачили в грошах лише технічного посередника в обміні товарів, недооцінюючи такі функції, як міра вартості та засіб нагромадження. Трудова теорія вартості – економічна концепція, розвинута В. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожен товар обмінюється на інший відповідно до кількості суспільної праці, затраченої на його виробництво;
 К. Маркс Визнав залежність товарних цін від кількості неповноцінних грошей, а що стосується повноцінних – вважав, що в обороті їх може бути лише певна, об’єктивно зумовлена кількість, бо зайві автоматично вилучаються у скарби, а при дефіциті грошей їх маса збільшиться за рахунок скарбів, а ціни залишаються незмінними. [17, c.540]
Кількісна теорія одержала підтримку представників класичної буржуазної політичної економії, котрі виявили чітке розуміння походження грошей з товарів і наголошували на зв’язку теорії грошей з трудовою теорією вартості. У зв’язку з цим А. Сміт називав гроші номінальною мірою вартості, а Д. Рікардо запропонував створити грошову систему, яка б максимально відповідала розвитку економіки.
1. Класична кількісна теорія зародилась у ХVІ ст. У цей час у Європі відбувалося швидке зростання цін («революція цін») і виникла необхідність з’ясувати причини цього явища;
2. Неокласичний варіант кількісної теорії знайшов обґрунтування в працях американського економіста І. Фішера. Він заперечував трудову вартість і виходив з категорії «купівельна спроможність грошей», що залежить від таких факторів:
М – кількість готівкових грошей в обігу (статистична);
V – швидкість обігу грошей (середньорічна кількість разів використання грошової одиниці на придбання необхідних товарів і послуг);
Р – середньозважений рівень цін (це індекс цін готових товарів і послуг, виражений стосовно базового річного показника, що дорівнює 1);
Q – кількість товарів (реальний національний продукт, або рівень фактичного обсягу виробництва). [3, c.214]
Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помноженій на загальний рівень цін, І. Фішер наводить «рівняння обміну»:
MV=PQ. (1.1)
Основні аспекти «трансакційного варіанта» І. Фішера: у «рівнянні обміну» розглядається динаміка грошових потоків на макрорівні; гроші виступають як засіб обігу та платежу; акцент на об’єктивні засади обігу грошей; у концепції йдеться лише про пропозицію грошей.
Згодом «трансакційна версія» була доповнена «кембриджською версією» кількісної теорії, представниками якої були А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон. Пігу акцентує на індивідуальних капіталах і поведінці їх власників, що змушують окремих суб’єктів тримати в себе певний запас грошей. До касових залишків відносять готівкові гроші та залишки на поточних рахунках, тому Пігу визначає кількість грошей як суму касової готівки населення і підприємств, що може бути розрахована за формулою «кембриджське рівняння»

1. Алешина К.В. Поведение потребителей: учебное пособие / Алёшина К.В. –М.: Фаир-Пресс, 2006.
2. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.: Четверта хвиля, 2007.
3. Белявцев М.І. Поведінка споживачів: навч. посібник / М.І. Белявцев, Л.М. Іваненко. – Донецьк, 2008.
4. Бережний В.М., Чавикіна Ю.Б. Мікроекономіка: конспект лекцій для студентів. Харків, ХНАДУ, 2008.
5. Блэкуэлл Р. Поведение потребителей / Блэкуэлл Р., Миниард П., Энджел Дж. – [10–е изд]. – СПб.: Питер, 2007.
6. Гальперин В.М., Игнатьєв CM., Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2–х т. / Общая редакция В. М. Гальперина. – СПб.: Зкономическая школа, 2009.
7. Гальперин В.М., Игнатьєв CM., Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2–х т. / Общая редакция В.М. Гальперина. – СПб.: Зкономическая школа, 2006.
8. Гамільтон Джонатан. Методичний посібник до «Мікроекономіки» Роберта С. Шндайка та Деніела Л. Рубінфелда: Пер. з англ. А. Олійник та Р. Скільський. – К.: Основи, 2006.
9. Гребенников П.П., Леусский А.Й., Тарасевич Л.С. Микроэкономика / Под общ. ред. Л.С. Тарасевича. – СПб.: Изд– во СПбУЗФ, 2006.
10. Долан 3. Дж., Линдсей Д. Рынок: микроэкономическая модель / Пер. с англ. В. Лукашевича и др.; Под общ. ред. Б. Лисовика, В. Лукашевича. –СПб.: 2005.
11. Долан З.Дж., Линдсей Д. Микроэкономика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др.; Под общ. ред. Б. Лисовика, В. Лукашевича. – СПб.: 2004.
12. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посіб. – 5–те вид., стер. – К.: Т–во «Знання», КОО, 2006.
13. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курс лекцій. – К.: Т–во «Знання», 2000.
14. Зозульов А.В. Поведение потребителя: учебное пособие / Зозульов А.В. – К.: Знания, 2004.
15. Исохин В.Я. Экономическая теория: введение в рынок и микроэкономический анализ: Учебник. – М.: ИНФРА–М, 2004.
16. Карагодова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. – К.: Четверта хвиля, 2003.
17. Ламбен Ж. –Ж. Менеджмент, ориентированный на рынок. / Ламбен Ж.- Ж. – СПб.: Питер, 2006.
18. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003.
19. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с 11–го англ. изд. –М.: Республика, 2005.
20. Максимова В.Ф. Микроэкономика: Учебник. – 3–е изд., пере–раб. и доп. – М.: Соминтэк, 2007.
21. Задорожна Н.В. Мікроекономіка: Навч. –метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. А.П. Наливайка. –К.: КНЕУ, 2005.
22. Наумов В.Н. Модели поведения потребителей в маркетинговых системах: учебное пособие / Под ред. Багиева Г.Л. – СПб.: Изд–во СПбГУЭФ, 2009.
23. Hypeeв Р.М. Основы экономической теории: Микроэкономика: Учеб. для вузов. –М.: Высш. шк. 2003.
24. Основи економічної теорії / СВ. Мочерний, СА. Єрохін, Л.О. Каніщенко та ін. / За ред. С.В. Мочерного. – К.: ВЦ «Академія», 2005.
25. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін. / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – 2–ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк., Знання, 2005.
26. Окландер М.А. Поведінка споживача: Навчальний посібник / М.А. Окландер, І.О. Жарська. – Одеса: ОНЕУ, 2012.
27. Прокопенко О.В. Поведінка споживача: навчальний посібник / Прокопенко О.В., Троян М.Ю.. К.: Центр учбової літератури, 2008.
28. Піндайк Роберт С, Рубінфелд Деніел Л. Мікроекономіка: Пер. з англ. А. Олійник та Р. Скільський. – К.: Основи, 2004.
29. Шумпетер Й.А. Капіталізм, соціалізм і демократія. К.: Основи, 2005.
30. Ястремський О.І., Гриценко О.Г. Основи мікроекономіки. – К.: Товариство «Знання», 2005.

В сучасних умовах швидких темпів розвитку ринкової економіки перед нашою країною постало чимало важливих питань, які потребують якнайшвидшого вирішення. Серед них можна виділити низку, пов’язаних із проблемами споживання. Це і задоволення споживчих потреб, і дослідження мотивації споживача, і встановлення оптимальних цін на всі види продукції. Все це не раз досліджувалося українськими та іноземними економістами і соціологами. На характер та особливості споживацької поведінки здійснює вплив комплекс різноманітних факторів (дохід, соціальна приналежність, професія, освіта, демографічна характеристика, індивідуальні здібності споживача), які визначають поведінку споживача на відповідних рівнях його діяльності.
Окремими питаннями стоять поняття корисності товару та рівноваги споживача.
Корисність відображає суб’єктивну оцінку споживача і виявляє задоволеність певним продуктом, а рівновага споживача є наслідком максимальної корисності, при заданому обмежені бюджету.
Теорія граничної корисності в своїх працях розглядали К. Менгера, Ф. Візера, О. Бем-Баверка, А. Маршала, Ж. Боден, Дж. Локк, Д. Юм, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс.
Карданалистську (кількісну) теорію граничної корисності запропонували незалежно один від одного У.Джевонс (1835 - 1882), К.Менгер (1840 - 1921) і Л.Вальрас (1834 - 1910) в останній третині XІХ ст. Ординалістську (порядкову) теорію корисності запропонували англійський економіст і статистик Ф.Эджворт (1845 - 1926), італо-швейцарський соціолог і економіст В.Парето (1848 - 1923), американський економіст і статистик І.Фішер (1867 - 1947). У 30-х рр. XX в. після робіт Р.Аллена і Дж.Хікса ця теорія набула завершеної форми і до сьогодення залишається найбільш розповсюдженою.
Під час виконання курсової роботи був розкрит зміст таких питань як:
 Еволюція кількісної теорії поведінки споживача;
 Визначення корисності: кардиналістська та ординалістська концепції;
 Особливості аналізу функцій корисності з кардиналістських позицій;
 Закони Госсена;
 Рівновага споживача;
 Розвиток кардиналістської теорії в працях сучасних економістів.
Предмет дослідження курсової роботи: теорія граничної корисності.
Об'єкт дослідження курсової роботи: поведінка споживача
Мета дослідження: проаналізувати теоретичны дослідження теорії граничної корисності.
Для здійснення поставленої мети необхідно виконати такі завдання:
 систематизувати матеріал, присвячений теорії граничної корисності;
 розкрити сутність кардиналістського підхіду до визначення поведінки споживача;
 визначити історичне значення їх розвитку.
У першому розділі курсової роботи розкриваються питання про виникнення теорії граничної корисності.
У другому розділі курсової роботи розкривається сутність кардиналістського підхід до визначення поведінки споживача.
У третьому розділі курсової роботи розглядається розвиток кардиналістської теорії в працях сучасних економістів.
Курсова робота складається з 35 сторінок друкованого тексту, трьох розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел з 30 найменувань, містить 7 рисунків та 18 формул.

Вивчаючи теоретичні аспекти кардиналістської теорії корисності зазначимо, що кожен індивід, використовуючи блага для задоволення своїх потреб, виступає у ролі споживача. Здійснюючи вибір необхідних йому товарів та послуг за ринковими цінами, що склалися, він оцінює діяльність їх виробників. Така оцінка впливає безпосередньо на об’єм продажу того чи іншого товару, тому від неї залежить доля виробників даних благ.
В основі формування ринкового попиту лежать рішення споживачів. Модель поведінки споживача будується за загальними правилами мікроекономічного моделювання і включає три основних елементи: мету, обмеження, вибір.
Мета споживача полягає в отриманні якомога більшого задоволення від споживання певного набору благ, тобто в максимізації корисності.
Обмеження – це всі обставини, які не дозволяють споживачу отримати все, що забажається, найважливішими з них є ціни товарів і послуг та доход споживача.
Вибір полягає у прийнятті та реалізації рішення щодо обсягу і структури споживчого набору за даних обмежень, який дозволив би максимізувати задоволення потреб.
Метою споживання товарів та послуг є задоволення потреб людини.
Теорія поведінки споживача – це частина економічної теорії, присвячена дослідженню поведінки окремих споживачів. Вона вивчає сукупність взаємозв’язаних принципів і закономірностей, керуючись якими споживач формує і реалізує свій план споживання різноманітних благ, орієнтуючись при цьому на максимальне задоволення своїх потреб в умовах певних обмежень.
Корисність (utility) – це здатність економічного блага задовольняти потреби, або це задоволення, що отримує людина від споживання того чи іншого блага.
У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський або кількісний та ординалістський або порядковий.
 кардиналістський. В основі цієї теорії лежало припущення про можливості порівняння корисності різних благ.
 ординалістський .Заснований на порядковому вимірювання корисності, тобто споживач здатний визначитися з черговістю, послідовністю, в якій він обирав ці блага для задоволення своїх потреб.
На характер та особливості споживацької поведінки здійснює вплив комплекс різноманітних факторів (дохід, соціальна приналежність, професія, освіта, демографічна характеристика, індивідуальні здібності споживача), які визначають поведінку споживача на відповідних рівнях його діяльності.
Представники кардиналістської теорії поведінки використовували поняття функції корисності, як залежності між кількістю споживаних благ та рівнем їхньої загальної корисності. Вони вважали, що кожний споживач так витрачає свій бюджет, щоб отримати максимальну корисність від усієї сукупності споживаних благ. При цьому споживач здатен оцінити корисність блага кількісно, пам’ятає про спадання граничної корисності кожного блага по мірі його споживання і формує структуру покупок так, щоб загальна корисність усієї маси блага була максимальною.
В загальному вигляді завдання споживача полягає у тому, щоб максимізувати функцію корисності:
U = U (Q1, Q2, …, Qi, Qn) — max (2.1)
U – корисність товарів;
M – величина бюджету споживача;
Qi – кількість i-ого блага;
Pi– ціна одиниці i-ого блага.
Намагаючись кількісно виміряти корисність, вони навіть запровадили гіпотетичну одиницю її виміру «ютіль», а також поняття «сукупної» та «граничної корисності».
Рівновага споживача – це оптимальний набір товарів, що максимізує корисність при певному обмеженому рівні бюджету (доходу) споживача. Така рівновага передбачає: як тільки споживач отримує даний набір товарів – у нього зникає стимул замінювати цей набір на інший. Якщо споживач не заощаджує частину своїх доходів, не бере та не дає в борг, то бюджет споживача можна виразити через його витрати.
Теорія споживацького вибору має широке практичне застосування. Найпоширенішою сферою її використання є маркетингові дослідження. Прогнозування поведінки споживача, розуміння механізму прийняття ним рішення про вибір того чи іншого набору товарів дають змогу опрацьовувати ефективнішу стратегію фірми та приймати більш обгрунтовані економічні рішення.
Сучасний монетаризм отримав широке визнання в економічній науці, а його рекомендації – в економічній практиці. Разом з тим, ідеї сучасного монетаризму не залишилися застиглими догмами. Вони постійно піддавалися жорсткій критиці.