Вступ……………………………………………………………………….3

1. Прийняття Загального австрійського цивільного уложення……..4

2. Зміст Загального австрійського цивільного уложення……………7

Висновок…………………………………………………………………..10

Список використаної літератури

Важливою рисою цивільного кодексу було те, що як і інші кодекси кінця XVIII – початку XIX ст. в інших країнах, він був результатом розпаду феодального і формування буржуазного права, причому деяку перевагу надавали першому, оскільки австрійське загальне цивільне уложення закріплювало найважливіші правові інститути феодальної власності. До того ж Цивільний кодекс 1811 р. представляв собою модернізований формулами буржуазного права дворянський звід законів, метою якого була охорона дворянської власності. Цивільний кодекс 1811 р. був вигідним також і для польських поміщиків, оскільки надавав їм значні повноваження для подальшого визискування та експлуатації українських селян та робітників. Крім того, поміщики залишалися власниками землі. Лише наприкінці ХVIII ст. землі почали обкладатися податками. Вони були значно нижчими, ніж податки з земель, що належали селянам. А це означало, що селяни та робітники платили більші податки, аніж поміщики. Більше того, наприкінці XVIII ст. і до середини XIX ст. відбувається парцеляція (від франц. рarcelle – невелика доля, наділ, від лат. рarticula – частка) – подрібнення селянських земельних наділів, які передавалися у спадщину, на невеликі ділянки (парцели). Це явище розпочалося під час розпаду первісного ладу, формування моногамної сім’ї та зародження приватної власності на засоби виробництва. Для селянина того часу це означало, що за невелику земельну ділянку йому доводилось платити чималий податок. У сімейному праві Австрії зберігався церковний шлюб. Також величезне значення у сімейних стосунках мала релігія. Про це свідчить § 64 австрійського цивільного кодексу, де зазначено, що між християнами та особами, що не визнають християнської віри, не може бути укладено шлюб [6, c. 71].

Тацій В.Я., Рогожин А.Й. Історія держави і права України: У 2 т. – К., 2000. – Т. 1. – 392 с.;
2. Шемшученко Ю.С. Юридична енциклопедія: В 6 т. Т.5 — К.: "Укр. енцикл.", 2004. — 768 с.;
3. Никифорак М.В. З історії кодифікації австрійського цивільного та цивільно- процесуального права // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наук. праць. Вип. 82: Правознавство. – Чернівці: ЧДУ, 2000.;
4. Кульчицький В.С. “Австрійське загальне цивільне уложення 1811 р.” // Юридична енциклопедія. – К.: “Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана”, 1998., – Т. 1. – С. 18–19.;
5. В. Кульчицький, І. Левицька. Джерела, структура, основні положення Австрійського цивільного кодексу 1811// ВІСНИК ЛЬВІВ. УН-ТУВісник Львів. Ун-ту. Сер. Юрид. – 2009. – Вип. 48. – С. 46 – 51;
6. Ковальчук І.В. Становлення інституту усиновлення за часів Австрійської Імперії//Вісник Академії адвокатури України. – 2009. - №1. – С. 69 – 74

Утвердження принципів громадянського суспільства, демократичної правової держави та інших європейських правових ідей потребує вивчення і врахування в доцільних межах історичного як національного, так і міжнародного досвіду. Певний інтерес представляє Українська Галичина, яка тривалий час перебувала у складі іноземних держав.
Особливу увагу привертає перебування Галичини у складі Австрії та Австро-Угорщини. Зокрема, необхідно ґрунтовно проаналізувати законотворчу діяльність австрійської влади щодо кодифікації австрійського права. Австрія, як відомо, була багатонаціональною державою, в якій з допомогою уніфікованого законодавства австрійський уряд намагався управляти підвладними територіями.
Питанням аналізу змісту Загального австрійського уложення займались такі вчені, як Кульчицький В.С., Левицька І., Тацій В.Я., Шемшученко В.С., Никиформак М.В. та інші.
.......................

Невідповідність норм цивільного кодексу до тогочасного рівня розвитку цивільно-правових відносин зумовлювало недосконалість правових систем Австрії та Угорщини. Австрійське цивільне законодавство, що діяло на території Галичини після його оновлення та реформування, а також закріплення на законодавчому рівні окремих демократичних принципів та інститутів, однаково залишалось недосконалим, застарілим та сприяло утвердженню позицій Австрії та Угорщини у використанні та експлуатації західноукраїнських земель.
Чималим недоліком було і те, що цивільне законодавство було чинним лише в окремиг частинах держави, цивільно-правові відносини певний час регулювались диференційовано а дія норм повільно поширювалась на решту територій Австрії та Угорщини.