Вступ……………………………………………………………………………….3
Розділ І. Загальна характеристика Українського ринку добрив……………………………………………………………………………...4
Розділ ІІ. Індія – як основний імпортер українських добрив в Південно-східній Азії……………………………………………………………………….12
Висновки…………………………………………………………………………14
Список використаних джерел…………………………………………………..15

Основними видами сухих складних добрив, які випускає хімічна промисловість, є: амофос, нітрофоски, нітрофос. нітроамофоска, калійна селітра, а рідких-комплексні добрива на основі ортофосфорної і суперфосфорної кислот. Всі ці добрива отримані в процесі хімічної взаємодії вихідних компонентів. [2, с.24]
Більш половини складних добрив у нашій країні представлено аммофосом (NH4H2PO4) з співвідношенням N: P2O5: K2O як 12:50:0. Отримують його в процесі нейтралізації аміаком продукту взаємодії апатиту або фосфориту з фосфорною кислотою. Фосфор цього лою цілком розчинний у воді. [1, с.56]
Амофос НЕ тільки високоефективне концентроване добриво на всіх грунтах і для всіх культур, але це також ідеальний напівпродукт для організації виробництва змішаних добрив із заданим співвідношенням поживних речовин. Він володіє хорошими фізичними властивостями як в гранульованому, так і в порошкоподібному стані, малогігроскопічен і тому не злежується і добре висівається. Суміші на основі амофосу з усіма простими добривами витримують тривале зберігання. Ще більш концентрованим добривом є диаммофос - (NH4) 2HPO4 (21: 53: 0). У незначних кількостях він виробляється як кормова добавка. [3, с.73]
Найбільш поширеним продуктом азотнокислого розкладання фосфатної сировини з додаванням хлористого калію є нітрофоска (12: 12: 12). Близько 60% фосфору в нітрофоски міститься у вигляді водорозчинних форм. Це важливо враховувати при застосуванні її на бідних фосфором ґрунтах. У більшості інших випадків нітрофоска завдяки відмінним фізичним властивостям, зручності в зверненні знаходить широке застосування у всіх зонах країни. У районах з низькою потребою в калії використовують нітрофос (20: 20: 0), що виходить при тому ж технологічному процесі, але без додавання хлористого калію. [12, с.75]
В процесі нейтралізації аміаком фосфорної кислоти з додаванням аміачної селітри отримують нітроамофос (23 :: 23: 0), а при додаванні хлористого калію-нітроамофоску (18: 18: 18). Фосфор в цих добривах повністю водорастворім. Ці перспективні добрива практично без обмежень у географії застосування. Слід враховувати тільки, що на ґрунтах з підвищеним вмістом фосфатів внесення високих доз нітроамофоски і нітрофоски може призвести до нераціонального використання фосфору.
Випуск в гранульованому вигляді всіх зазначених вище форм складних добрив значно спрощує застосування їх не тільки врозкид, але і в рядки з насінням або в борозни з бульбами.
Широке застосування в овочівництві знаходить безбаластною добриво калійна селітра (13: 0: 46). Це білий кристалічний порошок, що володіє малою гігроскопічністю і добре розчинний у воді, може застосовуватися самостійно і в суміші з іншими добривами. [13, с.84]
Хімічної промисловістю освоєно і постійно нарощується виробництво декількох марок растворину, комплексного, без осаду розчинного у воді-добрива для захищеного ґрунту. Випускаються ці добрива з співвідношеннями N: P2O5: K2O = 20: 16: 10; 10: 5: 20: 6 (MgO).
В останні роки все більшого поширення в сільському господарстві знаходить застосування рідких комплексних добрив (ЖКП), які отримують шляхом нейтралізації аміаком фосфорної кислоти (ортофосфорної або поліфосфорні). Вони можуть мати різне кількість і співвідношення поживних речовин. Рідкі комплексні добрива дозволяють повністю механізувати трудомісткі процеси з навантаження, розвантаження та внесенню в ґрунт. Вони не містять вільного аміаку, тому їх можна розбризкувати по поверхні ґрунту з подальшим закладенням, а також вносити місцево в рядки. [4, с.94]
Складно-змішані добрива (РСУ). Їх отримують мокрим змішанням готових односторонніх добрив і напівпродуктів, а також фосфорної і сірчаної кислот з одночасною нейтралізацією сумішей газоподібним аміаком або аміакатах. У добривах із співвідношенням N: Р2О5: К2О = 1: 1: 1 на основі простого суперфосфату сума поживних речовин становить близько 33%, на основі подвійного суперфосфату-42-44%. На основі фосфату амонію аміачної селітри і хлористого калію можна одержати комплексні добрива з будь-яким співвідношенням азоту, фосфору і калію при загальній сумі поживних речовин до 58%. В даний час освоєно виробництво семи марок РСУ -1: 1: 1; 0: 1: 1; 1: 1: 1,5; 0: 1: 1,5; 1: l, 5: l; l: l, 5: 0; 0,5: 1: 1. [7, с.23]
Змішані добрива. Ці добрива отримують шляхом механічного змішання готових гранульованих або порошкоподібних туків. В результаті можна з використанням відносно простого устаткування швидко отримати Тукосуміш з необмеженим діапазоном співвідношення поживних речовин, що має велике значення в зонах інтенсивного застосування добрив. Безперервне покращення якості випущених добрив значно розширює можливості сухого тукозмішування.
Так, гранульований стандартний суперфосфат і злежуються хлористий калій в нормальних складських умовах можуть зберігатися до 10 місяців. Додавання до такої суміші азотного компоненту, особливо аміачної селітри, призводить до злежування і зниження сипучості. Однак при додаванні сечовини добриво з співвідношенням 1: 1: 1 може бути заготовлено за 5-6 днів до внесення. Найкращим компонентом тукосумішей є амофос. Суміші на його основі зберігаються насипом в складських умовах до 4 місяців.
Добрива, містять мікроелементи. Ці добрива можуть бути як прості, так і комплексні. Ефективність мікроелементів в значній мірі залежить від кількості їх у доступній формі в ґрунті і від біологічних особливостей сільськогосподарських культур. [7, с.92]
Найчастіше виникає необхідність у застосуванні бору. Урожай коренів цукрових та кормових буряка, овочевих і плодово-ягідних культур, насіння льону, конюшини, овочів в значній мірі залежить від вмісту цього елемента в ґрунті. Кількість бору зростає при систематичному внесенні гною і падає при вапнуванні ґрунту.

1. Агрохімія / І. М. Карасюк, О. М. Геркіял, Г. М. Господаренко та інші / За ред. І. М. Карасюка. — К.: Вища школа, 2011. — 471с.
2. Агрохімія: Лабораторний практикум / А. П. Лісовал, І. М. Давиденко, Б. М. Мойсеєнко. — К.: Вища школа, 2012. — 335с.
3. Андреев Ю. М. Овощеводство. — М.:ПрофОбрИздат, 2002. — 256с.
4. Бабьева И. П., Зенова Г. М. Биология почв. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 2012. — 336с.
5. Барабаш О. Ю. Овочівництво. — К.: Вища школа, 2014. — 374с.
6. Барабаш О. Ю., Семенчук П. С. Довідник овочівника. — Львів: Каменяр, 1985. — 218с.
7. Бейкер Х. Плодовые культуры: Пер. с англ. — М.: Мир, 2010. — 198с.
8. Білецький П. М. Овочівництво. — К.: Вища школа, 2012. — 420с.
9. Білецький П. М., Роман І. С. Овочівництво і плодівництво. — К.: Вища школа, 2013. — 448с.
10. Болотских А. С. Настольная книга овощевода. — Харьков: Фолио, 2013. — 487с.
11. Бугай С. М. Рослинництво. — К.: Вища школа, 2014. — 384с.
12. Васюта В. М., Рыбак Г. М., Клименкос. В. Справочник садовода. — К.: Наукова думка, 2012. — 352с.
13. Вирощування зернових культур у Лісостепу та Поліссі України / Зіневич Л. Л., Глуздєєв В. Г., Круть В. М. і ін. — К., 2013. — 490с.
14. Витязев В. Г., Макаров И. Б. Общее земледелие. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 2012. — 287с.
15. Гапоненко Б. К., Гапоненко М. Б. Ваш сад. — К.: Врожай, 2014. — 400с.
16. Гладюк М. М. Основи агрохіміі. Хімія в сільському господарстві. — К., Ірпінь: Перун, 2013. — 288с.
17. Артюшин А.М., Державін Л.М. Короткий словник по добривах. - Москва, 2014. — 375с.
18. Вронський В.А. Прикладна екологія. - Ростов-на-Дону, 2 013. — 572с.
19. Основи землеробства і рослинництва. / За редакцією Нікляева В.С. - Москва, 2012. — 421с.
20. Штефан В.К. Життя рослин і добрив. - Москва, 2011. — 452с.

Використання мінеральних і органічних добрив становить основу хімізації землеробства. Ефективність мінеральних і органічних добрив багато в чому залежить від впровадження індустріальної технології вирощування сільськогосподарських культур, комплексної механізації, меліорації земель, використання досягнень науки, здійснення міжгосподарської кооперації та агропромислової інтеграції.
Харчування - це основа життя будь-якого живого організму, у тому числі й рослин. Поза харчуванням не можна зрозуміти сутність процесів росту і розвитку.
З точки зору практичного рослинництва найважливішим засобом поліпшення харчування сільськогосподарських культур є раніше застосування органічних і мінеральних добрив. Ріст рослинної продукції визначається безліччю факторів, серед яких ведуча роль усе-таки належить добрив і особливо мінеральним, виробництво яких нарощує високі темпи.
Об’єктом дослідження виступають відносини українських експортерів азотних добрив з основними імпортерами в Південно-східній Азії.
Предмет дослідження – український ринок азотних добрив.
Мета дослідження полягає у визначені стану ринку азотних добрив в Україні.
Завдання дослідження:
 Дати загальну характеристику ринку азотних добрив в Україні;
 Охарактеризувати відносини з одним з основних імпортерів азот них добрив.

Для підвищення врожайності сільськогосподарських культур величезне значення має внесення в ґрунт елементів, необхідних для росту і розвитку рослин. Ці елементи вносяться в ґрунт у вигляді органічних (гній, торф тощо) і мінеральних (продукти хімічної переробки мінеральної сировини) добрив. Виробництво останніх є однією з найважливіших галузей хімічної промисловості, тісно пов'язаної з виробництвом сірчаної кислоти і пов'язаного азоту.
Виробляються хімічною промисловістю мінеральні добрива підрозділяються на:
а) фосфорні (головним чином простий і подвійний суперфосфати і преципітат);
б) азотні (сульфат амонію, аміачна селітра, кальцієва і натрієва селітри);
в) калійні (хлористий калій і змішані калійні солі);
г) виборні, магнієві і марганцеві (з'єднання і солі, що містять ці елементи).
Виробництво мінеральних солей добрив становлять одну з важливіших завдань хімічної промисловості. Асортимент мінеральних солей, що використовуються в сільському господарстві, самої хімічної промисловості, металургії, фармацевтичному виробництві, будівництві, побуті, становить сотні найменувань і безперервно зростає. Масштаби видобутку і вироблення солей виключно великі і для деяких з них складають десятки мільйонів тонн на рік. В найбільших кількостях виробляються і споживаються з'єднання натрію, фосфору, калію, азоту, алюмінію, заліза, сірки, міді, хлору, фтору та ін. Самим великотоннажним є виробництво мінеральних добрив.