Вступ ……………………………………………………………………………3
1. Розвиток уявлень про психіку …………………………………………...4
2. Матеріалістичний і ідеалістичний підходи до розуміння
психіки і свідомості ……………………………………………………………10
3. Визначення і основні характеристики свідомості ……………………...15
Висновок ………………………………………………………………………..19
Список використаної літератури ……………………………………………...20

На відміну від неорганічної природи живий організм безперервно взаємодіє з навколишнім середовищем. Еволюція організму, починаючи від найпростішого живого існування вірусу, кінчаючи людиною, - це зміна форм, що ускладнюються, взаємодії. Організм без зовнішнього середовища, що підтримує його існування, неможливий; тому в наукове визначення організму повинна входити й середовище, що впливає на нього, відзначав И.М. Сєченов. Без розуміння змін середовища і її впливів на організм не можуть бути зрозумілі ні розвиток психіки людини в її філогенезі (розвиток людини із тваринного миру), ні в її онтогенезі (формування особистості людини).
Відомо, що Чарльз Дарвін відкрив закони еволюції тваринних істот і походження людини на основі мінливості всього живого й спадковості, що закріплює й утримує придбані ознаки шляхом природного добору.
На самому початку розвитку життя намітилися дві основні форми мінливості у взаємодії організмів і середовища. Вони й визначили вже в одноклітинних організмів поділ всіх живих істот на дві основні галузі: рослин і тварин. Одна, пасивна форма проявлялася в основному в зміні фізико-хімічних процесів і будови організму під впливом неоднорідного середовища. Інша, активна форма мінливості, що визначила розвиток тварин, проявлялася в основному в зміні форм поводження організму, тобто в зміні способів і форм його активного реагування на вплив середовища, що змінюється.
Взаємодія організму й середовища в його будь-якій формі можливо тому, що навіть самому найпростішому організму властива фізіологічна форма відбиття середовища - подразливість.
Подразливість являє собою здатність живої істоти відповідати на безпосередні впливи середовища процесами, що підтримують життя організму. Подразливість викликає пристосувальні процеси, що врівноважують організм із середовищем і сприяє виникненню вищих форм відбиття.
Рослини зупинилися на фізіологічній формі відбиття. Тварини в процесі еволюції на основі подразливості виробили властивість відповідати на впливи середовища, не тільки що безпосередньо впливають на життєві функції організму, але й на сигнальні впливи, які підготовляють, орієнтують організм у середовищі. Інакше кажучи, у тварин у процесі їхньої еволюції виникає новий вид подразливості, що виконує сигнальну функцію, - чутливість.
Чутливість - це властивість, придбана тваринами на певних етапах еволюції, відбивати вплив середовища. За допомогою чутливості організм завжди суб'єктивно відбиває вплив середовища. З її появою починається еволюція психічного відбиття, вищою формою якого є свідомість.
Відзначимо, що раніше всього психічне відбиття виникло у формі неясних позитивних або негативних переживань, що сигналізують про динамік стану організму і його рівновазі із середовищем. Надалі на цій основі виникла більше складна форма відбиття - відчуття як суб'єктивний образ об'єктивного миру. Таке розуміння психіки дозволяє розглядати її як властивість самого життя, необхідне на певному щаблі еволюції тварин.
Еволюція подразливості в рослин змінювалася дуже мало. У тварин же мінливість їхньої активної взаємодії із середовищем, що змінюється, привело до утворення нервової системи - органа, спеціалізованого на виникненні й передачі подразнення, викликуваного впливами зовнішнього середовища.
Первісною формою психічного відбиття й регуляції поводження є інстинкти. Інстинктами називають уроджені, складні, біологічно доцільні й тому спадково закріплені форми поводження.
Будучи цілісною реакцією всього організму на комплексні подразники зовнішнього й внутрішнього середовища, інстинкти по своїх механізмах представляють ланцюгові безумовні рефлекси. Це можуть бути дуже довгі ланцюги рефлексів, у яких кінець одного рефлексу служить подразником для наступної ланки ланцюга.
У тварин у їхніх обох галузях уроджені інстинктивні форми поводження є основними. У людини ж інстинкти відіграють важливу роль тільки в перші місяці його життя, а потім стають такими рудиментами, як волосяний покрив шкіри або червоподібний відросток прямої кишки. Рудимент - це функція або орган, що залишився в спадщину від тваринних предків. Багато західних психологів переоцінюють роль інстинктів у психіці людини. Фактично ж у дорослої людини інстинктивні прояви підлеглі свідомої діяльності й контролюються нею. Тільки у виняткових випадках інстинкти можуть визначати поводження людини.
Як би не були різні досить численні інстинкти тварин. Вони завжди пов'язані із задоволенням біологічних потреб. Основними з них є: половою, інстинкт турботи про потомство, інстинкт харчування, самозбереження, стадний інстинкт, інстинкт сезонної міграції й т.д.
Інстинктивні форми поводження можуть бути різної складності, але в їхній основі завжди лежать прості безумовні рефлекси із шаблоновою відповіддю на безпосередній біологічно позитивний або негативний подразник. Прикладом більше простих таких рефлексів є насторожування вух або поворот голови в службового собаки у відповідь на звук - як орієнтовний рефлекс або відскакування - як захисний рефлекс. В інстинктивному поводженні тварин іноді проявляється гадана особливим «розумом» доцільність. Однак ця доцільність обумовлена чисто зовнішніми факторами, і поводження тварини зі зміною середовища піддається лише дуже незначній перебудові. Ледь змінюється певний комплекс умов, що викликає інстинктивні дії, як порушується стрункий плин інстинктивних дій - птах може кинути пташенят, ссавця загризти потомство. Іноді ж безглуздість учинків тварини виражається так чітко, що часом викликає подив. Так, птаха висиджують не тільки чужі покладені їм яйця, але й зовсім не схожі на них камені. Пояснюється це тим, що весь ланцюг інстинктивних актів поводження тварини, досить доцільна тільки в умовах формування великої кількості поколінь, у дуже малому ступені може уточнюватися в умовах, що змінюються.

1. Власова Олена Іванівна Педагогічна психологія. - К.: Либідь, 2005.- 400с.
2. Гальперін П.Я. Ведення в психологію. М., 1999.
3. Глуханюк Н. С. Загальна психологія. Єкатеринбург. Ділова книга. 2005. С49.
4. Глуханюк Н.С. Загальна психологія. Єкатеринбург. Ділова кніга.2005.с.43.
5. Глуханюк Н.С., Семенова С.Л. , Печеркіна А.А. Психологія. М.: Академія 1999.
6. Гуманістична психологія.- К.: Університетське вид-во "Пульсари", 2001.- 252 с.
7. Гуменюк Оксана Психологія Я-концепції.- Тернопіль: Економічна думка, 2002.- 186с.
8. Довідник. Психологія. М., 2006.
9. Дубровіна І.В. Псіхологія.М.: Академія.1995.
10. Загальна психологія.- К.: Либідь, 2005.- 464с.
11. Занюк Сергій Степанович Психологія мотивації.- К.: Либідь, 2002.- 304с.
12. Леонтьєв О.М. Проблеми розвитку психіки. М.: Изд-во Моск. Ун-ту, 1981.

Кожна конкретна наука відрізняється від інших наук особливостями свого предмета, але якщо в кожній науці предмет і об'єкт розмежовані, то в психології таке розмежування викликає певні труднощі, оскільки тут і об'єктом і предметом є людина.
Саме визначення психології з'явилося в 16 столітті в західноєвропейських текстах, в перекладі з латинської - психологія, дослівно, розуміння, знання душі. Воно носить як науковий, так і життєвий характер. Наукове ж відрізняється від життєвого тим, що воно, спираючись на силу абстракції і загальнолюдського досвіду відкриває закони, які правлять світом.
Але тільки до середини 19 століття психологія стала самостійною наукою, однак це не означає, що до цього подання про психіку (душі, свідомості, поведінці) були позбавлені ознак науковості. Вони були частиною філософії, педагогіки, медицини.
В основі наукових психологічних знань лежить вчення про психіку людини, тобто, про її властивості (характер, темперамент, здібності), процесах (відчутті, сприйнятті, мисленні і т.п.) І станах (апатія, гнів, фрустрація).
Я вважаю що, найважливішим етапом у розумінні психології, є вивчення еволюції психіки і розвитку вищих психічних функцій людини, так як це є основою його активності та поведінки.

Психологія вивчає закономірності психічного розвитку людини. Без знання основних етапів еволюції і розвитку психіки неможливо знання наукових основ психології.
Неможливо зрозуміти, як і під впливом чого формується свідомість людини, що знаходиться в його основі і від чого залежить його становлення. Вивчення сутності та закономірностей розвитку психіки людини становить предмет наукової психології.
Дане питання актуальне і на сучасному етапі розвитку психологічної науки і достатньо розроблений у роботах провідних вчених, що дозволяє зрозуміти загальні закономірності психічного розвитку, дізнатися про методи наукового пізнання психіки, усвідомити внутрішній світ людини.
Я вважаю що, вивчення питання про розвиток психіки і формуванні свідомості має лягти в основу вивчення психології як сфери професійної діяльності.