ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ОБДАРОВАНОСТІ В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ….5
1.1. Сутність, зміст та ознаки обдарованості дитини 5
1.2. Психолого-педагогічні особливості та проблеми обдарованих дітей в процесі їх соціалізації 11
1.3. Передумови виховання обдарованої дитини 14
Висновки до 1 розділу 18
РОЗДІЛ 2. ПОСТАНОВКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ...19
2.1. Проблеми психодіагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей 19
2.2. Діагностика обдарованості в учнів старших класів 23
2.3. Рекомендації педагогам 26
Висновки до 2 розділу 28
ВИСНОВКИ 29
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 31
ДОДАТКИ 34

Проблема обдарованості набуває актуальності вже протягом кількох сторіч, адже не викликає сумніву те, що потенціал обдарованості є найціннішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому цінність особистості визначається не тільки тим, що вона являє собою в даний момент, але й закладеними в неї можливостями подальшого розвитку й вдосконалення [1, с.13].
Саме тому філософські, методологічні й психологічні засади розвитку обдарованості формуються на основі такої ієрархії понять:
 задатки – це спадкові індивідуальні анатомо-фізіологічні особливості (мозку, нервової системи, аналізаторів та ін.), які сформувались в людини до моменту народження. Задатки багатозначні, вони можуть розвиватися в різних напрямах перетворюючись на різні здібності чи стати основою для їх розвитку;
 здібності – це індивідуальні особливості людини, які забезпечують успішне оволодіння знаннями, навичками та вміннями, що за сприятливих умов дозволяють більш успішно оволодіти тією чи іншою діяльністю, розв’язати конкретні завдання.
Виділяють види здібностей по їх спрямованості (загальні і спеціальні).
Під загальними здібностями розуміється така система індивідуально-вольових властивостей особистості, що забезпечує відносну легкість і продуктивність в оволодінні знаннями й в здійсненні різних видів діяльності.
Вони є наслідком як багатого природного дарування, так і всебічного розвитку особистості.
Під спеціальними здібностями розуміють таку систему властивостей особистості, що допомагає досягти високих результатів у якій-небудь спеціальній області діяльності (літературної, образотворчої, музичної, сценічної та ін.):
 обдарованість – специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів і потреб особистості, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти значних успіхів у певному виді діяльності (чи діяльностей) порівняно з іншими людьми;
 талант – високий рівень розвитку здібностей, насамперед спеціальних, які дозволяють особистості досягти визначних успіхів у здійсненні певної діяльності оригінальним підходом та з характером новизни.
Обдарована дитина – це особистість, яка має яскраво виражену спрямованість на здобуття наукових знань, генерування нових ідей при розв’язанні навчальних і дослідницьких завдань, знає історію й сьогоднішні тенденції розвитку предмета дослідження, володіє значним обсягом інформації, має критичне мислення, відчуття нового, високу допитливість, особистісну установку на сприйняття оригінального, незвичайного, вміє встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, робити висновки, аналізувати інформацію, будувати гіпотези, є чутливою до суперечностей, організована, наполеглива в досягненні мети, має інтуїцію, здатна до передбачення, фантазування, відкритого спілкування [6, с.13].
На думку А.М. Матюшкіна, обдарованість являє собою комплекс інтелектуальних, творчих та мотиваційних чинників. У структурі творчої особистості він виокремлює 5 структурних компонентів:
 домінуюча роль пізнавальної мотивації;
 дослідницька, творча активність, яка проявляється у знаходженні нового, у постановці і розв'язанні проблем;
 можливості досягнення оригінальних рішень;
 можливості прогнозування і передбачення;
 здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки [17, с.12].
У цілому ж обдарованість можна уявити як систему, яка вміщує такі компоненти:
 біофізіологічні, анатомо-фізіологічні задатки;
 сенсорно-перцептивні блоки, що характеризуються підвищеною чутливістю;
 інтелектуальні й розумові здібності, що дозволяють оцінювати нові ситуації й вирішувати нові проблеми;
 емоційно-вольові структури, що передбачають тривалі домінантні орієнтації та їхня штучна підтримка;
 високий рівень продукування нових образів, фантазія, уява тощо.
Більшість дослідників дитячої обдарованості пропонують певну синтетичну структуру обдарованості, вміщуючи в ній:
 домінуючу роль пізнавальної мотивації;
 дослідницьку активність, що виявляється в нових підходах до постановки й вирішення проблем;
 можливості досягнення оригінальних рішень;
 можливості прогнозування й передбачення;
 здатність до створення ідеальних еталонів, що забезпечують високі етичні, моральні й інтелектуальні оцінки.
Ю.З. Гільбух досліджуючи питання дитячої обдарованості, вважає, що обдаровані діти:
 опановують досить швидко знання та зберігають їх (засвоюють головне, швидко й відповідно реагують, критично оцінюють інформацію і ставлять запитання, переносять вивчене в нову ситуацію);
 виробляють, перетворюють і передають ідеї, думки: логічно думають, послуговуються багатим словником, тому їхнє мовлення добірне, гнучке;
 мають високі показники абстрактного мислення: вміють узагальнювати, розділяють причини і наслідки, визначають взаємозв’язки, розуміють і правильно застосовують правила;
 здатні долати труднощі: покладаються на себе, якщо зустрічаються з ускладненнями; наполегливо шукають вихід із скрутного становища;
 винахідники і творці: допитливі й оригінальні, люблять експериментувати, використовують метод проб і помилок, знаходять шляхи досягнення своєї мети;
 люблять самостійно працювати, схильні самостійно планувати свої дії, само організовуються, незалежні у своїх діях;
 відповідальні (наполегливі в досягненні мети);
 легко пристосовуються до нової ситуації (розуміють і приймають потрібність змін, передбачають наслідки, оптимістично зустрічають перешкоди та пригоди);
 енергійні, об’єктивно здорові [2, с.15].
Н.С. Лейтес вважає що обдарована дитина повинна мати наступні вміння:
 самостійно будувати орієнтовану основу подальших дій, насамперед усвідомлення необхідності мати таку основу;
 здійснювати за власною ініціативою ретельний аналіз поставлених перед собою задач;
 будувати чіткий образ мети подальшої діяльності;
 вміти попередньо спланувати весь процес подальшої роботи;
 неухильно слідувати наміченим орієнтирам та безперервний самоконтроль ходу виконуваної роботи

1. Гончарук Ю.А. Організація роботи з обдарованими дітьми / Ю.А. Гончарук // Директор школи. – 2006. – №25. – С. 27–28.
2. Горай Ю. Творчі здібності та обдарованість // Психолог. – 2006. – №25. – с. 12.
3. Громовий В. Плекати обдарованих // Завуч. – №14. – 2007. – с. 10–11.
4. Завгородня О. В. Психологія художньо обдарованої особистості: гендерний аспект / Олена Василівна Завгородня. - К.: Наукова думка, 2007. - 264 с.
5. Здібності, творчість, обдарованість : теорія, методика, результати досліджень / За ред. В. О. Моляко, О. Л. Музики. - Житомир: Вид-во Рута, 2006. - 320 с.
6. Кравцова О. Форми та методи роботи з обдарованими дітьми на уроках та в позаурочний час / О. Кравцова // Обдарована дитина. - 2010. - № 8. - С. 2-5.
7. Ксьонзович І. Обдарованість – кінцевий результат, збіг багатьох факторів // Психолог. – №19. – 2006. – с. 10.
8. Кульчицька О. І. Діагностика рівня розвитку творчих здібностей / О. І. Кульчицька // Обдарована дитина. – 2007. – №1. – С. 42 – 43.
9. Кушнір В. Пошуки науково-практичних підходів у дослідженні феномену дитячої обдарованості / В. Кушнір // Рідна школа. -2009. - № 4. - С. 66-69.
10. Лавриненко С.Л. Батькам та класоводам обдарованої дитини: психологічні поради щодо виховання та навчання / С.Л. Лавриненко // Обдарована дитина. – 2009 №6. – С. 25–27.
11. Липова Л. Про програми роботи з обдарованою молоддю на 2001–2005 р. // Управління школою. – №7. – 2002. – с. 6–8.
12. Липова Л.Г. Діагностика дитячої обдарованості та психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей / Л.Г. Липова // Директор школи. – 2007. – №21. – С. 10 – 11.
13. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості / С.Д. Максименко. - К.: Вид-во ТОВ «КММ», 2006. - 240 с.
14. Морозова Л. Питання дитячої обдарованості в американській системі шкільної освіти // Рідна школа. – №7. – 2006. – с. 78–80.
15. Музика О. Л. Програма ціннісної підтримки здібностей та обдарованості «Три кроки» / Олександр Музика. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2008. - 34 с.
16. Музика О. Л., Загурська І. С. Самооцінка і розвиток творчих здібностей : навчальний посібник / О. Л. Музика, І. С. Загурська. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. - 144 с.
17. Музика О. Л., Портницька Н. Ф. Розвиток творчих здібностей у наслідувальній діяльності : навчальний посібник / О. Л. Музика, Н. Ф. Портницька. - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. - 128 с.
18. Музика О.Л. Співвідношення здібностей та обдарованості: суб'єктно- ціннісний підхід // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. - К.: Видавництво «Фенікс», 2013. - Т.ХІІ. - Психологія творчості. - Випуск 17. - С. 223-233.
19. Нижник Г. Авторська корекційна розвивальна програма для обдарованих дітей // Психолог. – №25. – 2006. – с. 28–30.
20. Освітнє середовище як чинник становлення обдарованої особистості: монографія / Р. О. Семенова, О. Л. Музика, Д. К. Корольов та ін. ; за ред. Р. О. Семенової. - Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. - 228 с.
21. Пономарьова – Семенова Р.О. Психологічні принципи розвитку креативності обдарованості / Р.О. Пономарьова – Семенова // Обдарована дитина. – 2008. – №10. – С. 3–9.
22. Психологічна діагностика обдарованості: монографія / Р. О. Семенова, Д.К. Корольов, М. О. Мельник та ін. ; за ред. Р. О. Семенової. - Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012. - 172 с.
23. Ренський С. Вундеркінди // Науковий світ. – №5. – 2005. – с. 11.
24. Робота з обдарованими дітьми / М. О. Володарська, А. І. Настенко, О. М. Пілаєва, С. М. Полуніна, В. М. Сисоєва. - Х. : Вид. група “Основа”, 2010. - 190 с.
25. Сербіновська Н.В. Психологічні труднощі обдарованих учнів / Н.В. Сербіновська // Обдарована дитина. – 2008. – №10. – С. 47 – 49.
26. Синергетика і творчість: монографія / За ред. В.Г. Кременя. - К.: Інститут обдарованої дитини, 2014. - 314 с.
27. Слободенюк Л. І. Тренінг креативності / Л.І. Слободенюк // Обдарована дитина. – 2010. – №2. – С. 47–59.
28. Тітов І. Г. Творча уява молодшого школяра: її критерії та функції у навчальній діяльності / І.Г. Тітов // Обдарована дитина. – 2008. – №10. – С. 55–60.
29. Трибулькевич К.Г. Виховання обдарованих: гуманістичний аспект // Навчання і виховання обдарованої дитини: теорія та практика. Збірник наукових праць. Випуск 2. – К.: Інститут обдарованої дитини АПН України, 2009. – 276 с.
30. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2006. – с. 229–232.
31. Чернишов О. Підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми / О. Чернишов // Рідна школа. - 2010. - № 4/5. - С. 12-14.
32. Щорс В.В. Робота соціального педагога з обдарованими дітьми в загальноосвітньому закладі / В.В. Щорс // Психологічна газета. – 2009. – №9. – С. 25 – 28.
33. Янковчук М. Розвиток обдарованості : практичний досвід / М. Янковчук // Обдарована дитина. - 2008. - № 2. - С. 47-53.

Обдарованість як і раніше залишається загадкою для більшості дітей, вчителів і багатьох батьків. Для широкої громадськості ж найбільш важливими проблемами є не стільки наукові підстави обдарованості, скільки насамперед їх реальні життєві прояви, способи виявлення, розвитку й соціальної реалізації. Турбота про обдарованих дітей сьогодні - це турбота про розвиток науки, культури й соціального життя завтра. Існує думка, що обдаровані діти не мають потреби в допомозі дорослих, в особливій увазі й керівництві. Однак в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки й мислення, вони більше сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини й зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного відношення не тільки до себе, але й до навколишнього. Тому педагоги, що працюють із обдарованими дітьми, повинні бути досить терпимі до критики взагалі й особистої зокрема . Талановиті діти часто сприймають невербальні сигнали як прояв неприйняття себе навколишніми. В результаті може здатися що така дитина відволікається, непосидюча, постійно на все реагує. Для них не існує стандартних вимог (все як в усіх), їм складно бути конформістами, особливо якщо існуючі норми й правила йдуть врозріз з їх інтересами й здаються безглуздими. Для обдарованої дитини твердження, що так прийнято, не є аргументом. Обдаровані діти досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою не здійсненні в цей момент цілі, що призводить до емоційного розладу й дестабілізації поведінки. Такі діти нерідко з недостатньою терпимістю ставляться до дітей, що стоять на щабель нижче їх у плані розвитку здібностей. Вже існують способи виявлення таких дітей, виробляються програми допомоги їм у реалізації своїх здібностей. Однак проблема діагностики й розвитку високо обдарованих і талановитих дітей на всіх етапах їхнього навчання, проблема розуміння дітьми своєї обдарованості й особистої відповідальності за творчу самореалізацію, проблема навчання та всебічного розвитку таких дітей існує.
Питаннями обдарованості дітей займалися закордонні й вітчизняні психологи. Відомі дослідження в області психології творчої обдарованості американців Дж.Гилфорда, П.Торренса, Ф.Баррона, К.Тейлора. На основі ідей психологів Дж.Кэррола й Б.Блума їх послідовниками була розроблена методика навчання обдарованих дітей. Вивченням особливо обдарованих дітей займався Ж.Брюно. («Обдаровані діти: психолого-педагогічні дослідження й практика»).
Проблеми обдарованості вивчали й вітчизняні психологи: Матюшкин А.М. у роботі «Концепція творчої обдарованості» й ін., Шумакова Н.Б. у ряді своїх робіт, Чистякова Г.Д. у статті «Творча обдарованість у розвитку пізнавальних структур», Юркевич В.С. в «Проблемах діагнозу й прогнозу обдарованості в роботі практичного психолога». Величезну роботу, як теоретик зроби В.А. Моляко. Він глибоко вивчив проблеми психології творчості. Особливо цінна його розробка підходу до вивчення обдарованості, де він найбільш повно структуризував це психологічне явище.
Об’єкт – обдарованість: суть, види, принципи.
Предмет – особливості навчання обдарованих учнів.
Мета – полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми обдарованості учнів.
Завдання:
 розглянути погляди вчених на проблему обдарованості;
 обґрунтувати форми і методи роботи з обдарованими дітьми;
 розглянути специфіку навчання;
 провести дослідження для виявлення обдарованості.
Гіпотеза – на реалізацію творчого потенціалу обдарованих дітей і задоволення потреби у емоційно-вольовій сфері впливають батьки.
Базою дослідження: виступає Адамівська ЗОШ I-III ступенів.

В дані роботі було зроблено теоретичний аналіз проблеми обдарованості, розкрито саме поняття обдарованості, обдарованої дитини, суть психолого-педагогічних основ роботи з обдарованими дітьми, що дало змогу визначити психолого-педагогічні принципи роботи з даною категорією дітей. Розробити рекомендації для педагогів, батьків та практичних психологів на основі глибинного аналізу вікових особливостей обдарованості, складових обдарованості, психологічних та соціальних особливостей обдарованих.
В наш час спостерігається підвищений інтерес до проблеми обдарованості, до проблем виявлення, навчання й розвитку обдарованих дітей й, відповідно, до проблем підготовки педагогів для роботи з ними. Обдарованість зараз визначається як здібність до видатних досягнень у будь-який соціально значимій сфері людської діяльності, а не тільки в академічній області. Обдарованість варто розглядати як досягнення і як можливість досягнення. Зміст твердження в тім, що потрібно брати до уваги не лише ті здібності, які вже виявилися, а й ті, які можуть виявитися.
Проблема обдарованості являє собою комплексну проблему, у якій перетинаються інтереси різних наукових дисциплін. Основними з них є проблеми виявлення, навчання й розвитку обдарованих дітей, а також проблеми професійної й особистісної підготовки педагогів, психологів і керівників утворення необхідних умов для роботи з обдарованими дітьми.
Із психологічної точки зору необхідно відзначити, що обдарованість це нерозривно переплетені пізнавальна, емоційна, вольова, мотиваційна, психофізіологічна й інша сфери психіки людини.
Особливості, властиві обдарованим, збагачують наше життя у всіх її проявах і роблять їхній внесок у неї надзвичайно значимим. По-перше, обдарованих відрізняє висока чутливість у всьому, у багатьох високо розвинене почуття справедливості; вони здатні чуйно вловлювати зміни в суспільних відносинах, нові віяння часу в науці, культурі, техніку, швидко й адекватно оцінювати характер цих тенденцій у суспільстві. Друга особливість - пізнавальна активність, що не припиняється, і високо розвитий інтелект дають можливість одержувати нові знання про навколишній світ. Творчі здібності спонукають їх до створення нових концепцій, теорій, підходів. По-третє, більшості обдарованих властиві більша енергія, цілеспрямованість і наполегливість, які в сполученні з величезними знаннями й творчими здібностями дозволяють запроваджувати в життя масу цікавих і значимих проектів.
Серед педагогів і психологів існує, як мінімум, дві точки зору на навчання обдарованих. Відповідно до однієї з них, для навчання обдарованих дітей необхідно створювати спеціальні класи й спеціальні освітні установи. Відповідно до іншої точки зору, обдаровані діти повинні навчатися разом з усіма дітьми, інакше вони не навчаться жити серед «нормальних» людей, спілкуватися й працювати з ними.
Поки немає комплексної діагностики, що дозволяє визначити загальну й специфічну обдарованість, схильність дитини до того або іншого виду творчості. Обдарованість виявляється тільки тоді, коли їй якимось чином вдалося виявитися й закріпитися. Ще не повністю враховується той факт, що в силу особистісних особливостей обдаровані діти найбільш чутливі до неадекватних оцінок, несправедливим і негативним впливам. Саме тому ми , дорослі, повинні бути уважні по відношенню до таких дітей.
Виходячи з вище зазначеного можна сказати, що робота педагога з обдарованими дітьми - це складний процес. Він жадає від вчителів і вихователів особистісного росту, гарних, постійно обновлюваних знань в області психології обдарованих й їхні навчання, а також тісного співробітництва із психологами, іншими вчителями, адміністрацією й обов'язково з батьками обдарованих. Він вимагає постійного росту майстерності педагогічної гнучкості, уміння відмовитися від того, що ще сьогодні здавалося творчою знахідкою й сильною стороною.