ВСТУП 3
1. СУКУПНИЙ ПОПИТ 4
1.1. Цінові фактори сукупного попиту 6
1.2. Нецінові фактори сукупного попиту 7
2. СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ 13
2.1. Сукупна пропозиція в довгостроковому періоді 13
2.2. Сукупна пропозиція в короткостроковому періоді 18
2.2.1. Причини жорсткості цін 21
2.2.2. Цінові фактори сукупної пропозиції 26
2.2.3. Нецінові фактори сукупної пропозиції 30
3. РІВНОВАГА СУКУПНОГО ПОПИТУ 34
ВИСНОВКИ 39

На величину сукупного попиту впливають також фактори, не пов'язані із зміною рівня цін. Неціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки — раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками, що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни. Нецінові фактори збільшують або зменшують обсяги сукупного попиту для всіх можливих рівнів цін і, відповідно, пересувають криву ADg праворуч або ліворуч (мал. 4.2). Зростання номінальних доходів, обумовлене, наприклад, збільшен¬ням пропозиції грошей або рішен¬нями домогосподарств менше за¬ощаджувати і більше витрачати, пе¬ресунуть криву сукупного попиту праворуч з AD0 до AD;. при кож¬ному можливому рівні цін фірми й домогосподарства плануватимуть більші витрати на товари та послу-ги. Якщо ж під впливом нецінових факторів номінальні доходи еко¬номічних аґентів зменшаться, або вони вирішать більше заощаджу¬вати, крива AD0 пересунеться ліворуч на рівень AD2> і сукупний попит скоротиться.
Розглянемо детальніше, яким чином зазначені нецінові фактори впливають на сукупний попит.
Збільшення пропозиції грошей розширює сукупний попит завдяки не-ціновим ефектам багатства і процентних ставок. Реальні грошові залишки при збільшенні пропозиції грошей зростають, а процентні ставки — знижу¬ються. Зниження процентних ставок збільшує ринкову вартість активів, що дають тверді доходи (облігацій, векселів, заставних, житла, офісних при¬міщень, земельних ділянок). Багатство економічних аґентів зростає і стиму¬лює збільшення споживчих витрат. Крім того, зниження процентних ставок збільшує планові інвестиції, і сукупний попит в цілому зростає.
Збільшення попиту на гроші для здійснення угод прискорює обертання грошей і призводить. до розширення сукупного попиту. Якщо пропозиція
грошей залишається при цьому незмінною, то процентні ставки зростають, а інвестиції скорочуються. Але в цілому сукупний попит збільшується.
Збільшення державних видатків на товари і послуги збільшує сукупний попит за рахунок додаткового попиту з боку держави і наступного розширен-ня доходів та витрат у приватному секторі. Для збільшення видатків уряд звичайно позичає гроші, створюючи додатковий попит на гроші. Процентні ставки через це підвищуються, а інвестиції приватного сектора зменшують¬ся (ефект витискання). Але в цілому завдяки мультиплікативному розширен¬ню приватних витрат на споживання сукупний попит при збільшенні держав¬них видатків зростає.
Зменшення податків збільшує використовуваний доход домогосподарств, який спрямовується на споживання та заощадження. Сукупний попит при цьому розширюється за рахунок зменшення заощаджень уряду і збільшення приватних видатків на споживання.
Збільшення трансфертів населенню (допомоги по безробіттю, пенсії, субсидії та ін.) повертає частину податків і збільшує використовуваний доход домогосподарств, внаслідок чого приватні видатки на споживання зростають.
Збільшення субсидій підприємствам збільшує доходи і витрати у приват¬ному секторі. Дотації виробництву збільшують переважно видатки на спо¬живання. Інвестиційні податкові пільги та прямі субсидії збільшують приватні інвестиції. Експортні субсидії стимулюють розширення сукупного попиту за рахунок зростання чистого експорту.
Автономне зростання витрат означає збільшення середньої схильності домогосподарств до споживання внаслідок незалежно прийнятих ними рішень про збільшення споживчих витрат. Головним фактором зміни схильності до споживання доходу є очікування. Як правило, оптимістичні очікування щодо майбутніх доходів, багатства та соціального забезпечення стимулюють людей менше заощаджувати і більше витрачати. В результаті при незмінному ви-користовуваному доході сукупний попит зростає. Песимістичні очікування, навпаки, зменшують сукупний попит, і крива AD пересувається ліворуч. Винятком з цього правила є очікувана інфляція, яка стимулює зменшення грошових заощаджень і збільшення видатків на споживання. Інфляційні очікування прискорюють швидкість грошей в обігу, і сукупний попит збільшується. Оптимістичним сподіванням і розширенню сукупного попиту сприяє також зменшення кредиторської заборгованості домогосподарств.
Ефект вирівнювання доходів. Аґреґована схильність до споживання і сукупний попит зростають при зменшенні економічної нерівності з допомо-гою соціальних трансфертів. Внаслідок перерозподілу доходу на користь бідніших верств населення частка домогосподарств з вищою схильністю до споживання в національному доході зростає, а частка забезпеченого населення з меншою схильністю до споживання зменшується.
Інфляція боргу. Несподіване підвищення рівня цін зменшує реальну вартість грошей і боргових зобов'язань. Реальний доход і багатство перероз поділяються від "заощадливих" кредиторів до "розтратливих" боржників. Оскільки схильність до витрачання доходу у боржників вища, аґреґована схильність до споживання і сукупний попит зростають, а крива AD пересу-вається праворуч.
Автономне збільшення інвестицій. Незалежно від ставки процента, збільшенню інвестицій сприяють: 1) розвиток нових галузей виробництва та освоєння нових територій; 2) поява нових технологій і ефективніших зразків обладнання, які прискорюють моральне старіння капіталу і вимага¬ють його модернізації; 3) зростання прибутковості капіталу; 4) зменшення товарних запасів і резервних потужностей виробництва; 5) зменшення тра¬диційних джерел і подорожчання природних ресурсів; 6) оптимістичні спо¬дівання та підприємницька ініціатива; 7) збільшення державних інвестицій або замовлень, які потребують додаткових приватних інвестицій.

1. Основи економічної теорії. Посібник. С.В.Мочерний. "Академія".1998.
2. Політична економія. Курс популярний. Київ. Наукова думка.1994.
3. Політична економія . Ч1.С.В.Мочерний.Львів. "Світ".1990.
4. Політична економія .ч1. Г.І.Башнянин, П.Ю.Лазур, В.С.Медведєв. Київ. ІЗМН, 1997.
5. Самуельсон. Економіка.Львів.Світ.1993.
6. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс. Политиздат. 1988.
7. Макроекономіка. А.І. Савченко.К., "Либідь". 1995.
8. Основи економічної теорії: політекономічний аспект. І.Н.
9. Климака, В.П. Нестеренка. Київ. Вища школа. "Знання". 1999
.

На відміну від рівноваги попиту й пропозиції на ринку окремого блага, знайомої з курсу мікроекономіки, сукупний попит і сукуп¬на пропозиція (AD-AS) досліджують поведінку економіки в цілому. Вони пояснють причини коливання рівня цін та реальних обсягів національного виробництва, розкривають взаємозв'язок між ними та економічною політи¬кою. Вони застосовується для дослідження й пояснення таких важливих явищ, як інфляція, безробіття, ділові цикли, для прогнозування впливу на економіку різноманітних факторів, для планування й координації заходів економічної політики в короткостроковому і довгостроковому періодах.
Cукупний попит і сукуп¬на пропозиція визначають рівноважні значення аґреґованих обсягів по¬питу й пропозиції залежно від рівня цін товарів та послуг на внутрішньому ринку країни. Аґрегування цін означає, що ціни на окремі товари та послуги усереднюються пропорційно обсягам виробництва останніх на внутрішньо¬му ринку і характеризують рівень цін усієї сукупності товарів та послуг в економіці. Вимірником рівня цін у AD-AS є дефлятор ВВП поточ¬ного періоду до певного базового періоду. Значення дефлятора відкладаються на вертикальній осі координат (Р) і вимірюють загальний рівень цін в економіці.
Сукупний попит і сукупна пропозиція аґреґуються відповідно з рівно-важних величин попиту і пропозиції на всіх ринках товарів та послуг. Вони характеризують реальним обсягом національного виробництва за певний період, точніше — вартість кінцевої продукції національного виробництва в цінах базового періоду, які вважаються постійними. Отже, сукупний випуск у AD-AS - це реальний валовий внутрішній продукт країни. Значення реального ВВП відкладаються на горизонтальній осі (У) і вимірюють реаль¬ний доход економічних агентів країни — домогосподарств, фірм та уряду.

Після проведеного дослідження по темі роботи можна сказати, що її основну мету є досягнуто. Сукупний попит подається зсередини країни і з-за кордону: усередині - із боку споживачів (підприємств, домашніх господарств і урядів) і місцеві інвестори, а з-за кордону - із боку іноземців. Відповідно, складається з закупівель товарів підприємствами (виробниче споживання), людьми (особисте споживання), урядом (державне споживання), внутрішніх капіталовкладень і експорту товарів за рубіж. Сукупна пропозиція забезпечується також зсередини будь-якої країни і з-за кордону - місцевими й іноземними виробниками. Відповідно, сукупна пропозиція складається з внутрішнього виробництва товарів, визначеного тим або іншим способом, і їхнього імпорту з-за кордону. Як сукупний попит, так і сукупна пропозиція встановлюють деяку взаємозалежність між обсягами виробництва товарів і існуючого рівня цін на ці товари. У рамках усього світу сукупний попит повинний, по визначенню, рівнятися сукупній пропозиції. У той же час, якщо розглядати окремі країни або їхні групи і робити це не ізольовано, а в контексті їх міжнародних економічних взаємозв'язків, те очевидно, що відхилення від балансу попиту і пропозиції є скоріше правилом, чим винятком. Предметом сукупного попиту і сукупної пропозиції в міжнародній економіці є товар, що трактується широко, як уся сукупність матеріальних і нематеріальних предметів, запропонованих для продажу.