Вступ……………………………………………………………………………….…3
Еколого - географічні особливості розташування
Дністровського водосховища…………………………………………………...…..4
Висновки………………………………………………………………………….…13
Список літератури………………………………………………………………….14

Дністровське водосховище створене в середній течії Дністра, має середню глибину 21-54 м. Дно водойми сильно замулене, різноманіття біотопів спостерігається тільки на невеликій глибині. Важливим фактором є також коливання рівня води, при яких прибережні ділянки осушуються. Побудовою Дністровського водосховища середній Дністер був розбитий на дві частини, між якими тепер є мало чого спільного. Не наважуючись запропонувати новий поділ Дністра, ми в своїй роботі обмежуємо середній Дністер греблею Дністровського водосховища. Дністер має загальну довжину 1362 км і середній ухил 0.56 м/км. В його басейні площею 72 тис.км2 мешкає понад 10 млн. населення, при цьому на Молдову припадає 19.2 тис.км2 , що складає 57 % її території. Питною водою з Дністра або його допливів забезпечуються Одеса, Кишинів, Львів, Чернівці, Сороки, Більці, Іллічівськ та інші менші міста. В найближчі роки передбачається подальше збільшення об'єму відбору води в 1.2 – 1.8 рази. Звідси стає зрозумілим, наскільки важливим є екологічний стан Дністра та його басейну в цілому. Між тим, рівень антропогенного навантаження на екосистему річки від витоків до гирла дуже високий. Дністер протікає через густо заселену територію (для прикладу, густина населення в Молдові 130 чол./км2), а на берегах його допливів розташовані такі промислові гіганти як Дрогобицький та Надвірнянський нафтопереробні заводи, Стебниківський калійний комбінат, Калуський “ Хлорвініл ” , Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат; крім того тут працюють великі цукроварні та м'ясокомбінати, а безпосередньо на берегах Дністра лежать такі промислові центри як Тирасполь (182 тис. населення), Бендери (159 тис.), а також міста Новий Розділ з ВО “ Сірка ” , Заліщики, Могилів-Подільський, Сороки, Кам'янка, Рибниця, Дубосари з населенням до 100 тис. чоловік в кожному з них, але з погано функціонуючими очисними спорудами (ба навіть інколи зовсім без них).
Отже, сукупне антропогенне навантаження на басейн само по собі надмірне, але, крім того, завжди лишається небезпека екстремальної екологічної ситуації, як то було, наприклад, в 1983 році після аварії на Стебниківському калійному комбінаті, коли в річку було скинуто близько 5 тис. тон високо мінералізованих відходів, що привело на довгий час до значного порушення іонно-сольового режиму, в результаті чого в Дністрі загинули майже всі живі організми на протязі кількох сот кілометрів, а мільйони людей були позбавлені джерела питної води. Збірників промислових відходів, подібних стебниківському, в басейні декілька, можна згадати хоча б збірники кислого гудрону біля села Бронниця недалеко від Дрогобича. Так само екстремальні екологічні ситуації можуть виникати через різке зменшення або збільшення стоку Дністра, котрий взагалі відзначається надзвичайно непостійним гідрологічним режимом, що зумовлено формуванням його стоку переважно за рахунок атмосферних опадів при тому, що майже половина його формується в гірській частині басейну. Загрозу несуть в собі не тільки повені, такі як, наприклад, 1997 року, але і погіршення якості води в бездощові періоди. За оцінкою спеціалістів, басейн Дністра нагально потребує розробки комплексу оздоровчих заходів і впорядкування водокористування. Однак перш ніж приймати програму оздоровчих заходів, треба хоча б в загальному вивчити особливості взаємодій природних і антропогенних факторів на різних ділянках Дністра, розглядаючи його як велику, але єдину екологічну систему.
Для прикладу, вивчаючи проблему якості води в Дністрі, важливо звертати увагу не тільки на процеси забруднення води та можливості її очищення спеціальними очисними спорудами, але і на процеси очищення води самою річкою. Самоочищення річок – це необхідна умова їх існування; річка гине тоді, коли втрачає цю здатність і оживає знову після її отримання. В цьому сенсі Дністер як одна з найбільших рік Європи є унікальним явищем. У своїй верхній та середній течії він має надзвичайну здатність до самоочищення. В першу чергу це стосується органічних забруднень. Верхній і середній Дністер живиться переважно водою, котру несуть з Карпат його численні допливи, деякі з котрих відзначаються особливою чистотою (Свіча, Лімниця), інші ж в різному ступеню забруднені (Тисмениця, Стрий, Бистриця), але всі вони у своїх водах несуть велику кількість розчиненого кисню, захопленого з атмосфери завдяки турбулентній течії. Крім того, самий Дністер при невеликій глибині має досить сильну течію, що теж сприяє збагаченню його вод киснем. Однак це ще не все. Завдяки невеликим глибинам майже в усій товщі води Дністра проходить інтенсивний процес фотосинтезу з виділенням кисню в світлий час доби. В середині дня за даними цілодобових вимірювань вміст кисню у воді досягав 360 % від насичення, що виявилося великою несподіванкою для німецьких науковців, учасників експедиції “ Дністер ” , котрі до того мали справи з глибокими і спокійними річками Центральної і Західної Європи і оцінили високий вміст розчиненого кисню у воді як “ особливий феномен Дністра ” .

1. Гайский В.А., Еремеев В.Н. (Ред.). 1997. Концепция построения автоматизированной системы (єкологического контроля вод Украины. Севастополь.
2. Гончаренко Н.И. 1993. Ихтиофауна и воспроизводство рыбных запасов в устьевой области Днестра и Днестровском лимане. В зб. Днестр – SOS.
3. Зикова О. 1996. Найменші водні мешканці Дністра. В кн. На варті Дністра.
4. На варті Дністра. – Бібліотека товариства Лева. На варті Дністра. За матеріалами міжнародної експедиції “ Дністер ” . Львів. 1996.
5. Науковий звіт екологічної експедиції “ Дністер ” за 1988-89 роки. 1990. Львів. Рукопис.
6. Науковий звіт екологічної експедиції “ Дністер ” за 1990-91 роки. 1992. Львів. Рукопис.
7. Науковий звіт екологічної експедиції “ Дністер ” за 1992-93 роки. 1994. Львів. Рукопис.
8. Науковий звіт екологічної експедиції “ Дністер ” за 1994 рік. 1995. Львів. Рукопис.
9. Науковий звіт екологічної експедиції “ Дністер ” за 1995 рік. 1996. Львів. Рукопис.
10. Русев И.Т. , Щеголев И.В. 1993. О проблемах организации государственного заповедника “ Днестровские плавни ” . В зб. Днестр – SOS.
11. Фішер Я. 1996. Води Дністра. В кн. На варті Дністра.

Швидкі темпи розвитку сучасного світу ставлять певні вимоги до взаємовідносин людини з природою. Нерідко виражений антагоністичний характер таких відносин вносить свої корективи на взаємини господарського комплексу з одного боку та проблемами охорони навколишнього природного середовища з іншого.
Наслідком крупно масштабного гідробудівництва, яке активно розпочалося в Україні у XX столітті, стало зарегулювання стоку всіх головних рік країни. Більше того, велика кількість приток першого та, навіть, другого порядку теж видозмінена гідротехнічними спорудами. Безпосереднє проведення різноманітних робіт у басейнах природних водойм, яке супроводилось зарегулюванням стоку річок, утворенням великих і малих водосховищ, ставів, водойм охолоджувачів ТЕС і АЕС, зрошувальних і осушувальних каналів, перетворило їх у природно-технічні водойми, що викликало інтенсифікацію процесів трансформації природних типів водойм та їх екосистем. Не стала виключенням і гідроекосистема ріки Дністер.
Дністер є другою за розмірами рікою України і головною водною артерією Молдови. Рівень антропогенного навантаження на екосистему річки від витоків до гирла надзвичайно високий, оскільки Дністер протікає через густо заселену територію з великими промисловими підприємствами та інтенсивним сільським господарством .
Дослідження екосистем водосховищ представляє інтерес з наукової точки зору, оскільки це штучні водойми, які за своїми умовами займають проміжне місце між річками та озерами, а їх екосистеми відчувають на собі значний антропогенний тиск.

Оцінюючи загальний екологічний стан Дністровського водосховища із врахуванням економічної ситуації в Україні і в Молдові під сучасну пору, можна зробити наступні висновки :
1. Для ефективного проведення природозахисної роботи в басейні Дністра необхідна відповідна міждержавна угода між Україною і Молдовою.
2. При стратегічному плануванні екологічної політики в басейні Дністра і маючи на увазі обмежені ресурси, які виділяють Україна і Молдова на захист навколишнього середовища, слід враховувати такі природні фактори як самоочищення рік. Тому в Україні для поліпшення екологічного стану Дністра слід в першу чергу зменшити забруднення його допливів нафтопродуктами і високо мінералізованими відходами виробництва хімічних підприємств, натомість в Молдові треба зменшувати забруднення Дністра органічними речовинами. Однак і в Україні, і в Молдові слід звернути серйозну увагу на той факт, що самоочищення річки від нафтопродуктів іде надзвичайно повільно, тому за забруднення ними Дністра, навіть за найменші, такі як миття в річці автомашин та сільгосптехніки, треба вводити жорсткі штрафні санкції.
2. Хоча за останні два-три роки намітилося поліпшення якості води у Дністрі, це не повинно заспокоювати, оскільки при сподіваному економічному підйомі ситуація може різко змінитися в гірший бік і при сучасній великій самостійності промислових підприємств може приховувати в собі загрозу нових екологічних катастроф.
3. Гідрологічний режим Дністра потребує проведення спеціальних комплексних досліджень щодо його зв’язків з можливими кліматичними змінами із завданнями розробки заходів по збільшенню, або хоча б збереженню його водності як важливої водної артерії України і Молдови.
4. Унікальність долини Дністра і досить добра збереженість його природного стану вимагає надання їй певного заповідного статусу.