ВСТУП 3
1. Структура машинобудівного комплексу та його значення 4
2. Особливості розміщення основних галузей машинобудування 6
3. Сучасний стан та особливості регіонального розміщення основних галузей машинобудівного комплексу України 8
ВИСНОВКИ 10
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 11

Створюючи найактивнішу частину основних виробничих фондів – знаряддя праці, машинобудування істотно впливає на темпи й напрями науково–технічного прогресу в інших галузях господарства, зростання продуктивності праці, інші показники, що визначають ефективність виробництва.
Структурні зрушення у машинобудуванні відбуваються у двох напрямах. По–перше, змінюється основа для зростання традиційних галузей машинобудування внаслідок розвитку науки. Змінився характер продукції у давніх галузях машинобудування (у верстатобудуванні, у випуску рухомого складу для залізниць тощо). По–друге, розвиваються нові наукомісткі галузі машинобудування (автоматика, радіоелектроніка, устаткування для атомної промисловості, верстатів з ЧПУ, робототехніка тощо).
Отже, тривалими пріоритетами у структурній політиці машинобудування мають стати:
 прискорений розвиток наукомістких машинобудівних виробництв;
 соціальна переорієнтація комплексу, передбачуване пришвидшене нарощування випуску продукції для споживчого сектора (включно з технічно складними виробами народного споживання, що є одним з найперспективніших напрямів та вузьким місцем у задоволенні споживчого попиту;
 екологізація виробництва, що передбачає випуск ресурсозбережних видів техніки, застосування ресурсозбережних технологій машинобудівного виробництва, розширення використання прогресивних конструкційних матеріалів.
Такі зрушення у машинобудуванні треба трактувати як закономірні, і це підтверджується світовим досвідом. У машинобудівному комплексі розвинутих країн протягом тривалого часу спостерігається тенденція відносно зменшувати питому вагу старих, традиційних і збільшувати частку нових, наукомістких виробництв, що викликано, насамперед, істотними змінами у структурі кінцевого продукту у бік електронної техніки, засобів автоматизації, приладів та іншої наукомісткої продукції.
Найяскравіше такі тенденції виявляються у машинобудуванні Японії, де питома вага, приміром, електронної та електротехнічної промисловості значно зросла. Водночас частка випуску металовиробів понизилася.
Прогресивні структурні зміни здатні незабаром істотно знизити навантаження на машинобудування і, що важливо, знизити потребу в залученні нових інвестицій для нарощування й оновлення створеного виробничого апарату.
Україна має сприятливі передумови для розвитку цієї галузі виробництва. Це обумовлено наявністю металургійної бази, значними промислово–виробничими фондами, великою кількістю трудових ресурсів, потужною науково–дослідницькою базою.

1. Букін В.І. Регіональна економіка. – К., 2012. – 261 с.
2. Гєєць В. Структура економіки і структурна політика її стабілізації / / Економіка України. – 2013. – № 4. – 110 с.
3. Дорогунцов С., Федорищева А. Методологічні засади розміщення та розвитку потенційно небезпечних виробництв // Економіка України. – 2013. – №6. – 92 с.
4. Дорогунцов С.І., Олійник. Я.Б., Степаненко А.В. Розміщення продуктивних сил: Навч. посіб. для ВНЗ / За ред. С.І. Дорогунцова. – К., 2014. – 364 с,
5. Розміщення продуктивних сил: підручник /За ред. док. економічних наук, проф. С.І. Дорогунцова, Київ: КНЕУ, 2012. – 986с.
6. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії: Посібник. – К.: Знання, 2011. – 420 с.
7. Романенко В. Регіональні ринки продукції машинобудування в Україні // Економіка України. – 2011. – № 6. – 268 с.
8. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика К.2002. – 352 с.
9. Крижановский Б. Н. Потенціал машинобудування. – К.: Наукова думка, 2013. –351 с.
10. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. В. В. Ковалевського, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенова. – К.: Знання, КОО, 2011. – 455 с.

Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей. До нього належить практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально–технічної бази. В сучасних умовах машинобудуванню належить винятково важлива роль у прискоренні науково–технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства, машинобудування реалізує досягнення науково–технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.
Галузева структура й асортимент продукції машинобудування зумовлюють особливості розміщення його виробництва. Особливо великий вплив на розміщення окремих галузей і підгалузей машинобудування мають технологічні процеси, форми організації виробництва.
Проте машинобудування насамперед належить до галузей "вільного розміщення", оскільки на нього менше, ніж на інші галузі, впливають природні умови й ресурси.
Мета роботи – дослідження особливостей регіонального розміщення машинобудівного комплексу.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступне коло питань, а саме:
 розглянути структуру машинобудівного комплексу та його значення;
 дослідити особливості розміщення основних галузей машинобудування;
 проаналізувати сучасний стан та особливості регіонального розміщення основних галузей машинобудування.
Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку та списку використаної літератури.

Машинобудування є матеріальною основою технічного переозброєння економіки. Науково–технічний прогрес прискорює накопичення капіталу, що в свою чергу сприяє підвищенню попиту на засоби виробництва, передусім на машини й устаткування. Одним із наслідків науково–технічної революції є швидке моральне зношування засобів виробництва.
Треба підкреслити чималу роль спеціалізації та кооперування виробництва у машинобудуванні. Спеціалізація виробництва передбачає концентрацію випуску конструктивно й технологічно подібних виробів, а також концентрацію окремих операцій у відокремлених галузях, на підприємствах
Передусім необхідно звернути увагу на проблеми машинобудівного комплексу України:
 концентрація машинобудівного виробництва у великих містах;
недостатньо ефективна галузева й організаційна структура машинобудування, яка характеризується недостатнім розвитком наукомістких галузей, переважанням у структурі виробництва універсальних підприємств з високою матеріаломісткістю виробництва;
слабкий розвиток машинобудівної бази в середніх і малих містах, окремих регіонах;
 відсутність комплексного розвитку машинобудування в багатьох машинобудівних центрах і регіонах;
 територіальна несумісність підприємств ряду галузей;
 недостатній розвиток внутрішньорегіональної виробничої кооперації, що призводить до виникнення надмірно дальніх, зустрічних та інших неефективних територіально–виробничих зв'язків.