ВСТУП 3
ГЛАВА І. ЕТІОЛОГІЯ ВІЛ 5
ГЛАВА ІІ. СПОСОБИ ЗАРАЖЕННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ВІЛ 8
ВИСНОВКИ 15
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 16

ВІЛ, як вважають, виник у мавп у тропічній Африці і був переданий людям у кінці 19 або на початку 20-го століття. Перша наукова стаття, яка визнала особливості опортуністичних (умовно-патогенних) інфекцій, що ілюструють СНІД, була опублікована в 1981 році.
Обидва ВІЛ-1 і ВІЛ-2, як вважають, виникли в Західній і Центральній Африці і передалися від мавп до людей, що відбувається при зоонозах. ВІЛ-1 виник на півдні Камеруну через еволюцію вірусу імунодефіциту мавп (ВІМ(cpz)), який заражає диких шимпанзе (ВІЛ-1 походить від ВІМ(cpz) ендемічного у шимпанзе підвиду Pan troglodytes troglodytes). Найближчий родич ВІЛ-2 ВІМ(smm), вірус темно-коричневих мангобеїв (Cercocebus atys), родини вузьконосих мавп у західній Африці (від південного Сенегалу до західного Берегу Слонової Кістки). Проте деякі широконосі мавпи, такі як нічні мавпи є стійкими до ВІЛ-1, можливо, через геномне злиття двох вірусних генів стійкості. ВІЛ-1, як вважають, перестрибнув видовий бар'єр, принаймні тричі, і породив три групи вірусів: M, N і О. [3; с.34]
Існує доказ того, що ті люди, які беруть участь у промислах, або як мисливці на диких тварин або постачальники м'яса в західній і центральній Африці, зазвичай набувають вірус імунодефіциту мавп. Однак, цей вірус є слабким, він, як правило, пригнічується імунною системою людини протягом тижня після зараження. Вважається, що необхідно було кілька передач вірусу від людини до людини у швидкій послідовності, аби дати вірусу достатньо часу, щоб він смутував врешті решт у ВІЛ. Крім того, завдяки своїй відносно низькій швидкості передачі від людини до людини, ВІЛ зміг поширитися серед населення тільки за допомогою одного або більш ризикових шляхів передачі, які, як вважають, були відсутні в Африці до ХХ-го століття.
Ці високо ризиковані шляхи передачі, які дозволяють вірусу пристосуватися до людей і поширитися по всьому суспільству, залежать від запропонованих термінів переходу від тварини до людини. Генетичні дослідження показують, що останній загальний предок ВІЛ-1 групи М датується близько 1910 року. Прихильники цієї дати пов'язують ВІЛ-інфекцію з появою колоніалізму і зростанням великих колоніальних африканських міст, що призвело до соціальних змін, включаючи вищу ступінь безладності статевих відносин, поширення проституції та супутнім появам з високою частотою виразок статевих органів (наприклад, сифіліс).
Існує доказ того, що швидкість передачі ВІЛ під час вагінального статевого акту, в той час як досить низька при звичайних умовах, може бути збільшена в десятки, якщо не в сотні разів, у тому випадку якщо один з партнерів страждає від захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ) з статевими виразками. На початку 1900-х колоніальні міста відзначалися в зв'язку з високою поширеністю проституції і статевих виразок, аж у тій мірі, що як зазначалось у 1928 році щонайменше 45% мешканок східної Кіншасибули повіями, а в 1933 році, близько 15% всіх жителів цього ж міста були заражені однією з форм сифілісу.

1. Адлер М., Мортімер П., Беверлі П., Саттентду К. «Азбука СНІДу» Київ, 2011. – 218с.
2. Аналіз ефективності лікування ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні за результатами когортних спостережень /Нізова Н.М., Колеснікова І.П., Боброва А.О. та ін.. //Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція.- 2010.- № 1.- С.41-46.
3. Андрейчин М. А. та співавт. Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційних хвороб в умовах поліклініки. Київ. «Здоров’я», 2012. – 329с.
4. Бабій Н.О., Щербінська А.М. Ко-інфекції вірусного ґенезу у хворих на ВІЛ-інфекцію //Інфекційні хвороби.- 2011.- № 2.- С.23- 26.
5. Бобкова М.Р. ВІЛ-инфекція и генетика человека //Тер.архив.- 2010.- № 12.- С.78-84
6. Бочаров Є.Ф., Про профілактику ВІЛ-інфікованості, Медична газета, № 4 лютий 2011р. – 249с.
7. Возіанова Ж. І. Інфекційні і паразитарні хвороби. Київ, «Здоров’я», 2010,. - 904с.
8. Володій М.О., Парпалей І.О. Профілактика ризику професійного інфікування ВІЛ-інфекцією медичних працівників на робочому місці //Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція.- 2011.- № 1.- С.47-51.
9. Гері Ф. Келлі, Основи сучасної сексології, «Пітер», С-Пб., 2010р. – 210с.
10. Головні положення, розроблені ВООЗ, щодо профілактичного лікування та виявлення випадків туберкульозу у людей, які живуть із ВІЛ (25-27 січня 2010 року) //Туберкульоз, легеневі хвороби, ВІЛ-інфекція.- 2010.- № 1.- С.104-105.
11. Діагностика терапія і профілактика інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За ред. М.А. Андрейчина. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - Л.: вид-во «Медична газета України», 2012. - 352 с.
12. Керівництво з інфекційних захворювань. Під керівництвом проф., Ю.В.Лобзина и проф., А.П. Казанцева. С.-Петербург «Комета», 2010г., 2-е видав. – 218с.
13. Кишеньковий довідник лікування ВІЛ-інфекції під. редакцією Дж. Бартлета, 2011 г., - 102 с.
14. Наказ МОЗ України №658 від 04.10.2006 р. «Про затвердження клінічного протоколу антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків».
15. Наркевич М., Успіх прорахований наперед, Медична газета, № 8 березень 2011р. – 429с.
16. Папирін А., Сильніше профілактики поки кошти немає, Медична газета № 62 16-08-2011. – 218с.
17. Покровський В.І., Покровський В.В.: «СНІД» Москва: Медицина, 2013. – 128с.
18. Постанова КМ України від 4.03.2004 р. №264 «Про затвердження Концепції стратегії лій Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2004-2008 роки».
19. Чемич М.Д., Піддубна А.І. Клініко-епідеміологічні особливості ВІЛ-інфекції //Вісник Сумського держ. універ-ту.- 2009.- № 2.- С.173-182.
20. Шувалова Е. П. Інфекційні хвороби. Підручник для студентів медичних інститутів. М., 2011, 4-е видання. – 249с.

Актуальність роботи. ВІЛ – це одна з найважливіший проблем людства пов’язаних зі здоров’ям.
Вперше про епідемію ВІЛ-інфекції та СНІД заговорили більше 20 років тому. На початку 80-х років в медичних журналах стали з'являтися статті, що описували симптоми захворювання, виявленого серед гомосексуалістів, а також у наркоманів, які користувалися спільними шприцами. Проблема встигла привернути до себе набагато більше уваги, ніж будь-яка з що з'явилися останнім часом хвороб. Синдром набутого імунодефіциту, більше відомий як СНІД, загрожує життя значної частини людства. На думку В. Покровського сьогодні цифра 103024 ВІЛ-інфікованих громадян Росії (з 1 січня 1987 року по 1 квітня 2001 року) - це лише верхівка (всього 10%) айсберга. Тільки за перші 3 місяці 2001 року було зареєстровано 25000 нових випадків, значить, до кінця року цифра зросте ще на 100000.
Відповідно до термінології ВООЗ, СНІД - це вірусна хвороба, що перешкоджає боротьбі організму проти інфекцій і ракових захворювань. Заражені СНІД люди легко уражуються великою кількістю незвичайних і загрозливих життя хвороб. Ці хвороби найчастіше піддаються лікуванню, проте, успішних способів лікування, що лежить в їх основі імунної недостатності, спричиненої вірусом не є.
Збудник СНІДу - ВІЛ (вірус імунодефіциту людини). Назва це було прийнято в 1986 році як термін для позначення вірусу, що викликає СНІД. Це назва дозволяє відрізнити вірус СНІДу від інших ретровірусів і вказує на автономні види. Цей вірус став відомий також як HTLV-III (людський лімфотропних ретровірус третього типу), LAV (вірус асоційований з лімфоаденопатія), ARV (ретровірус, асоційований зі СНІД). Він вражає імунну систему людини і позбавляє його здатності чинити опір інфекції.
Впровадження рефлексу здорового способу життя серед шкільної молоді: Здоров'я – найважливіший чинник працездатності і гармонійного розвитку людського, а особливо дитячого організму. Поняття здоров'я в даний час розглядається не тільки як відсутність захворювання, хворобливого стану, фізичного дефекту, але і стан повного соціального, фізичного і психічного благополуччя. У «Основних напрямах реформи загальноосвітньої і професійної школи» вказано, що суспільство зацікавлене в тому, щоб молоде покоління росло фізично розвиненим, здоровим, життєрадісним, готовим до праці і захисту Батьківщини. У реформі також знайшли віддзеркалення підсумки наукових досліджень в області гігієни дітей і підлітків. Так, збільшення тривалості навчання в початковій школі на один рік – важлива міра по попередженню перевантаження що вчаться і поліпшенню адаптації до шкільного життя. Зменшення наповнюваності класів допоможе вчителеві уважніше індивідуально підходити до кожного учня, створювати сприятливий психологічний клімат в класі, раніше звертати увагу на захворювання або відхилення в стані здоров'я дітей.
Об’єктом дослідження є ВІЛ.
Предметом дослідження виступають етіологія, зараження та профілактика ВІЛ.
Ціль дослідження: описати й дати характеристику походженню, шляхам зараження та профілактики ВІЛ.

Отже, зараз уже багатьом ясно, що ВІЛ - одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед всім людством наприкінці ХХ століття. І справа не тільки в тім, що у світі вже зареєстровані багато мільйонів інфікованих ВІЛ і більше 200 тисяч уже загинуло, що кожні п'ять хвилин на земній кулі відбувається зараження однієї людини. ВІЛ - це складна наукова проблема. Дотепер невідомі навіть теоретичні підходи до рішення такого завдання, як очищення генетичного апарату клітин від чужорідної (зокрема, вірусної) інформації. Без рішення цієї проблеми не буде повної перемоги над СНІДом. А таких наукових питань це захворювання поставило багато.
ВІЛ - це найтяжча економічна проблема. Зміст і лікування хворих й інфікованих, розробка й виробництво діагностичних і лікувальних препаратів, проведення фундаментальних наукових досліджень і т.д. Уже зараз коштують мільярди доларів. Досить непроста й проблема захисту прав хворих та інфікованих, їхніх дітей, рідних і близьких. Важко вирішувати й психосоціальні питання, що виникли у зв'язку із цим захворюванням.
ВІЛ - це не тільки проблема лікарів і працівників охорони здоров'я, але й учених багатьох спеціальностей, державних діячів й економістів, юристів і соціологів.
Усе повинні знати й розуміти, що СНІД увійшов з нами в XXI століття. І для того, щоб вижити, зменшити ризик зараження й поширення захворювання, якнайбільше людей у всіх країнах повинні багато чого знати про СНІД - про розвиток і клінічні прояви захворювання, його профілактику й лікуванні, догляд за хворими, психотерапію хворих й інфікованих.