Вступ …………………………………………………………………….……….3
Теоретичні засади сучасних педагогічних технологій ……………….………4
Висновки ………………………………………………………………………..10
Список використаної літератури ……………………………………………...11

Поняття «педагогічна технологія» відоме з 20-х років XX ст., зустрічається в працях А.Ухтомського, С. Шацького, В. Бехтерєва, І. Павлова. Уже тоді воно трактувалося по-різному. З одного боку, як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять, що нагадує виробничу технологію; з іншого - як уміння оперувати навчальним і лабораторним обладнанням, використовувати наочні посібники. У подальші роки сутність поняття досліджували Т. Ільїна, С. Шаповаленко, Л. Прессман, Д. Чернілевський, О.Філатов, І. Лернер, В. Беспалько, М. Кларін, В. Бухвалов, М. Сибірська, Б. Горячов, В. Гу-зєєв, А. Кушнір, В. Монахов, Г. Селєвко, М. Чошанов, В. Євдокимов, І. Прокопенко, В.Паламарчук, С. Сисоєва, О. Пєхота, Т. Наза-рова та ін. У зарубіжній педагогічній теорії та практиці проблеми педагогічних технологій представлено в дослідженнях таких учених, як М. Кларк, Ф. Персиваль. Г. Веллінгтон, П. Мітчел, М. Вульман, С. Ведемейер, Р. Томас та ін.
Теоретичні й практичні аспекти інноваційних педагогічних технологій організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах розглядалися в дослідженнях О. Гохберг, О. Євдокимова, І. Козловської, А. Слободенюка, інноваційні технології професійної підготовки майбутніх учителів розкриті в роботах І. Богданової. На відміну від поняття «технології в освіті», що відповідало поняттю «технічні засоби навчання», під «педагогічною технологією» почали розуміти сукупність засобів і методів педагогічного процесу.
В українській педагогіці поняття «педагогічні технології» широко використовується, починаючи з 90-х років, хоча у світовій педагогіці цей термін відомий давно. Протягом ХХ ст. було чимало спроб технологізувати навчальний процес. Радянська педагогіка, оцінюючи буржуазну з класових позицій, удавалася до аналізу педагогічних технологій, як правило, у зв’язку з критикою зарубіжних освітніх систем.
Але вже наприкінці 80-х років з’явилися дослідження з порівняльної педагогіки, які давали змогу розглядати проблему педагогічних технологій об’єктивно – у науково-методичному аспекті. Зокрема із середини 50-х років учені окреслюють два напрями в розвиткові педагогічних технологій: використання технічних засобів навчання і «технологічний підхід» до організації навчального процесу в цілому. Саме останній напрям став основою для розробки сучасних технологій навчання. Перші спроби технологізувати навчальний процес були зроблені в дослідженнях з програмованого навчання, істотними ознаками якого є чітка постановка навчальної мети й поелементна процедура її досягнення. Технологічний аналіз програмованого навчання давав можливість уявити його як чіткий набір навчальних цілей, критеріїв їх вимірювання та оцінки, точний опис умов навчального процесу. Усе це є основою для повного відтворення певного стану навчання. У 70-х роках під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов його оптимізації поступово відбувся перехід до розуміння педагогічної технології як засобу повного управління розв’язуванням дидактичних проблем.
У сучасному розумінні навчальної технології вчені виділяють кілька сутнісних ознак цього поняття. Технологічний підхід до навчання передбачає: чітку постановку вчителем цілей; підготовку навчальних матеріалів та організацію навчання відповідно до наперед визначених цілей; орієнтацію на досягнення результатів; оцінювання поточних результатів, корекцію навчання, спрямовану на досягнення поставлених цілей; підсумкову оцінку результатів [2, с.36].
Центральною в розробці технологій є проблема правильного визначення та чіткого формулювання цілей навчання. Загальні, неконкретні цілі не сприяють вибору саме тих методичних засобів, які гарантують досягнення певного результату. Тому найперша умова побудови технології навчання – конкретизація навчальної мети: зрозуміти, засвоїти, вивчити, зробити, запам’ятати, застосувати за зразком, застосувати в нових умовах тощо. Залежно від мети опрацювання матеріалу визначається і кінцевий результат навчання. Шлях від мети до результату – це певним способом організована взаємодія вчителя й учнів. За технологічного підходу не може бути методу спроб і помилок або пошукової діяльності. Усі дії вчителя мають економно й цілеспрямовано вести до заздалегідь визначеної мети. Тому методика використання сучасних технологій навчання, крім цілей на-вчання, включає визначення умов і процедур, за допомогою яких можна досягти саме такого результату. Істотною ознакою технології є досить детальний опис кожного етапу на шляху досягнення результату та обов’язковість відтворення способу дії.

1. Бабанський Ю.К. Педагогіка [Текст]: підручник / Ю.К. Бабанський. – М.: Знання, 1998. – 386 с.
2. Балл Г.В. Гуманістичні засади педагогічної діяльності [Текст]: підручник / Г.В. Балл. – К.: Академія. – 1994. – 311 с.
3. Бойко А.М. Шляхи забезпечення єдності теорії і практики у підготовці вчителя / А.М. Бойко // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. – Полтава, 2002. – Вип. 5/6 (26-27). – C. 4-11. – (Сер. «Педагогічні науки»).
4. Ващенко Л.М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону : [монографія] / Л.М. Ващенко. – К. : Тираж, 2005. – 380 с.
5. Нісімчук А.С. Сучасні педагогічні технології : [навч. посіб.] / А.С. Нісімчук, О.С. Па-далка, О.Т. Шпак. – К. : Просвіта, 2000. – 368 с.
6. Освітні технології: [навч.-метод.посіб.] / М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. ; за заг. ред. О.М. Пєхоти. – К. :А.С.К., 2001. – 256 с.
7. Прокопенко І.Ф. Педагогічні технології [Текст]: [навч. посіб.] / І.Ф.Прокопенко, В.І. Євдокимов; за заг. ред. І.Ф. Прокопенко. – Х.: Колегіум, 2006. – 224 с.
8. Харламов І. Педагогіка [Текст]: [навч. посіб.] / Ігор Харламов. – М.: Вища школа, 1990. – 128 с.

Існує велика кількість активних та інтерактивних технологій навчання: проблемна лекція, парадоксальна лекція, евристична бесіда, пошукова лабораторна робота, розв’язання ситуативних задач, колективно групове навчання, ситуативне моделювання. Вони можуть бути використані на різних етапах уроку, зокрема під час первинного оволодіння знаннями, під час закріплення й удосконалення, під час формування вмінь та навичок. Їх можна застосовувати також як фрагмент заняття для досягнення певної мети або ж проводити цілий урок з використанням окремої технології.
Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи в педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у «пробудженні свідомості», коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв’язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно орієнтованого навчання і нерозривно пов’язаний із застосуванням активних та інтерактивних технологій.
Загальноосвітні навчальні заклади пройшли довгий шлях історичного розвитку. З одного боку, вони вплинули на збереження й прогрес культури й суспільства в цілому, з іншого - на собі відчули багато змін, що відбувалися в науці, культурі всіх країн.
Труднощі виникають із тим, що в навчальному плані шкіл збільшується число досліджуваних дисциплін, скорочується час на вивчення деяких класичних дисциплін, шкільних предметів. На сучасному етапі розвитку виникла необхідність оновлення методів, засобів і форм організації навчання. Це тісно пов'язано з розробкою й упровадженням у навчальний процес нових педагогічних технологій.

Таким чином, виокремленні педагогічні чинники сприяють оптимізації навчального процесу, який побудовано на базі сучасних технологій навчання. Упровадження сучасних технологій навчання викликає суттєві динамічні зміни у викладацькій діяльності, збільшується роль педагогічної культури викладача як суб'єкта управління в навчальному процесі. Ці зміни носять циклічний характер, тісно пов'язаний із життєвим циклом нововведення та залежать від дії особистісних поглядів учителя.
Основні чинники ефективного впровадження сучасних технологій навчання впливають не тільки на збереження вже наявного досвіду, а на його трансформацію й перехід в іншу якість. Тут неминучими є ризик не оптимальності або навіть нежиттєздатності запропонованого, необхідність ревізії застарілих норм і ролей, а доволі часто – кардинальна їх зміна. Для виявлення останніх необхідне впровадження експертних систем (оцінок) на кожному з етапів сучасних технологій навчальної діяльності.
Застосування активних та інтерактивних технологій навчання сприяє розвиткові на-116 звичок критичного мислення та пізнавальних інтересів учнів. На уроках біології, де використовуються ці технології, діти почувають себе впевнено, вільно висловлюють свої думки і спокійно сприймають зауваження, адже вони є активними учасниками навчального процесу. В атмосфері довіри та взаємодопомоги легко робити відкриття, усвідомлювати важливість здобутих знань. Саме за таких умов можливе виховання особистості, підготовленої до майбутнього, у якому необхідно розв’язувати проблеми та приймати конкретні рішення.
Отже, на сучасному етапі формування суспільства виникає нагальна потреба використання сучасних технологій навчання в освітній діяльності.