ВСТУП 3
1. Причина і суть міжнародного руху капіталу 4
2. Показники руху капіталу 5
3. Характерні риси сучасного етапу міжнародного руху капіталу 7
4. Експорт підприємницького капіталу та його види 9
5. Міжнародна офіційна допомога розвитку 10
6. Фінансові ресурси 11
7. Депозити 12
8. Джерела зовнішнього фінансування країн 13
9. Функції світового фінансового ринку 14
10. Світовий фінансовий ринок, його функціональна, інституціональна, валютна та географічна структура. 15
11. Основні світові фінансові центри 17
12. Передумови формування фінансових центрів 18
13. Офшорні зони та компанії 20
14. Транснаціональні банки 21
15. Світові фінансові кризи 22
16. Звязок міжнародного фінансового ринку з іншими ресурсними ринками 24
17. Боротьба з відмиванням «брудних грошей» 26
ВИСНОВКИ 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 32

Міжнародний рух капіталу (МРК) – переміщення через національні кордони певної вартості в товарній чи грошовій формі з метою отримання прибутку чи підприємницької вигоди, розв’язання економічних та соціальних проблем країн-донорів і реципієнтів капіталу. Може також трактуватися як розміщення і функціонування капіталу за кордоном з метою його примноження. [14, c.62]
Також міжнародний рух капіталу можна охарактеризувати наступними твердженнями:
 самоствердження капіталу як само зростаючої вартості в глобальному масштабі;
 сукупність відносин щодо переміщення капіталу в між- та наддержавному просторі на постійній чи терміновій основі заради максимізації його прибутковості чи досягнення інших економічних, соціальних і політичних вигод;
 діалектичне поєднання процесів вилучення частини капіталу з товарно-грошового обігу однієї країни (експорт) та його включення у господарський оборот іншої країні (імпорт). [30, c.96]
Основною причиною експорту (вивозу) капіталу за кордон є його відносний надлишок. Це знаходить прояв в насиченні внутрішнього ринку такою кількістю капіталу, коли його застосування на національному ринку не приносить прибутку, або веде до його зменшення. Пошук сфер прибуткового вкладення капіталу штовхає за межі національної економіки. [13, c. 47]
В основі міжнародного руху капіталу лежать також процеси інтернаціоналізації виробництва, розвиток і поглиблення міжнародних економічних, політичних, культурних та інших відносин між країнами. Серед інших причин вивезення капіталу можна також виділити:
 відмінності у витратах виробництва;
 бажання обійти тарифні і нетарифні обмеження;
 бажання захистити свій капітал від інфляції;
 непередбачуваність економічної і політичної ситуації в країні;
 прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.
З іншого боку, завжди є країни, в яких відчувається дефіцит інвестиційних ресурсів, капіталу в грошовій формі. Також країни можуть прагнути залучити іноземні технології в національне виробництво, підвищити його науково-технічний і технологічний рівень, здійснити структурну перебудову в напрямі експортоорієнтованих та високотехнологічних галузей. Причиною ввезення капіталу може бути і намагання країн вирішити за допомогою іноземного капіталу проблеми зайнятості населення, особливо коли відчувається напруга на ринку праці.
Особливо гостру потребу в додаткових ресурсах капіталу відчувають країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою, країни, в яких відбуваються структурні перетворення. Як правило, в таких країнах нагромадження власного капіталу недостатні.

1. International Monetary Fund, September 2015 World Economic Outlook database
2. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. – М.: ИВЦ «Маркетинг», 2007.
3. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. – 2-ге вид., перероб. й допов. – К.: Знання: КОО, 2009.
4. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. – К.: Наукова думка, 2005.
5. Європейська інтеграція та Україна. Навчально-методичний посібник / Керівники проекту: д-р Герд Шиманськи-Гайер, Валерій Бесараб. – Київ: ТОВ «Макрос», 2006.
6. Зименков Р.И. Международная инвестиционная деятельность США // США. Канада: экономика-политика-культура. – 2002.
7. Игонина, Л.Л. Международный рынок инвестиций: современные тенденции развития // Финансы. – 2012.
8. Киреев А. П. Международная экономика. В двух частях. Часть вторая Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства. – М.: «Международные отношения», 2004.
9. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Київ. – 2009.
10. Козик В. В., Панкова Л. А., Григор’єв О. Ю., Босак А. О. Міжнародна економіка та міжнародні економічні відносини: Практикум. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Вікар, 2012.
11. Кузякин А.П., Семичев М.А. Мировая экономика: Учебное пособие. – М.: ТК Велби, Проспект, 2011.
12. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. –М.: Прогресс. Универс, 2004.
13. Лук’яненко Д.Г., Гунський Б.В., Мозговий О.М. та ін. Міжнародна інвестиційна діяльність. – К.: КНЕУ, 2012.
14. Максимо В. Энг, Френсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер. Мировые финансы: Пер с англ. – М.: ООО Изд. консалт. комп. «ДеКА», 2012.
15. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. Учебник / Под ред. Красавиной Л.Н. – М.: Финансы и статистика, 2012.
16. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2013.
17. Мировая экономика: Учебник / Под ред. проф. А. С. Булатова. – М.: Юристь, 2012.
18. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. – К.: Основи, 2008.
19. Міжнародні стандарт з ефективності інвестування: (The Global іnvestment Performance Standards, або GіPS) // Цінні папери України. – 2012.
20. Овчинников Г.П. Международная экономика: Учебное пособие. – СП-б.: Издательство Михайлова В.А., Издательство «Полиус», 2005.
21. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. – М.: Прогресс: Универс, 2009.
22. Рокоча В.В., Румянцев А.П. та ін. Міжнародна економіка: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2003.
23. Сакс Дж. Д., Ларрен Ф. Б. Макроэкономика. Глобальный подход / Пер. с англ. – М.: Дело, 2010.
24. Світова економіка: Підручник / Філіпенко А.С., Рогач О.І., Шнирков О.І. та ін. – К.: Либідь, 2007.
25. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2008.
26. Тодаро М.П. Экономическое развитие: Учебник / Пер. с англ. – М.: Экономический факультет МГУ, ЮНИТИ, 2010.
27. Україна і світове господарство: взаємодія на межі тисячоліть. / Філіпченко А.С., Гальчинський А.С. та ін. – К.: Либідь, 2008.
28. Федоренко В.Г. Міжнародні фінансово-валютні організації як джерела інвестування //Інвестиції: практика та досвід.– 2009.
29. Фомишин С.В. Международные экономические отношения на рубеже тысячелетий: Учебное пособие. – Херсон: Олди-плюс. – 2008.
30. Шемет Т. С. Міжнародні фінанси: Підручник / За заг. ред. А. А. Мазаракі. – К.: Київський нац. торгово-екон. ун-т, 2012.
31. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. Навчальний посібник, – Рута, 2006.

Характерною рисою сучасних світових економічних відносин є інтенсивний розвиток процесу залучення національних економік до світо господарської системи, посилення ступеню їх взаємозалежності. Зростання взаємозалежності країн, інтенсифікація міжнародного обміну товарами, послугами й капіталом спричиняє нові тенденції у сфері фінансових відносин, утворення фондового ринку.
Сьогодні актуальним завданням є не лише пошук джерел фінансування національної економіки, а й обґрунтування системи методів та інструментів, які сприятимуть ефективній віддачі залучених коштів за рахунок інтеграції світового та вітчизняного фондового ринку.
Фінансовий ринок посідає важливе місце в економіці держави насамперед за силою впливу на інші ринки та економічні системи в цілому. Адже фінансова діяльність будь-якої підприємницької структури нерозривно пов’язана з функціонуванням фінансового ринку, розвитком його видів і сегментів, станом кон’юнктури.
Саме тому в Україні необхідно розробляти принципово нові підходи до розв’язання проблем публічних фінансів, використовуючи при цьому теоретичний матеріал та позитивний досвід зарубіжних країн з розвиненою ринковою економікою.
Вагомий внесок у дослідження зазначених питань зробили такі вітчизняні і зарубіжні науковці: В.Губський, О. Динесенко, Ю. Джонсон, Д. Сорос, В. Загорський, О. Лапко, З. Луцишин, Д. Михайлов, О. Мозговий, Є. Найман, О. Сухацька та А. Філепенко, О.Шаров та інші.
Метою роботи є вивчення теоретичних основ дослідження розвитку світового фінансового ринку та постановка висновків щодо удосконалення регулювання світового фінансового ринку з урахуванням впливу глобалізації.
 

У період проведення реформ основною проблемою фінансового ринку України стало товарне забезпечення національної валюти, що неухильно знижувалося унаслідок безперервного скорочення національного виробництва.
Важливою умовою функціонування нинішньої фінансової системи, враховуючи реальні інтереси її учасників, є безперервне розширення централізованої грошової емісії. Нинішній фінансовий ринок не орієнтований на інвестування національного виробництва і не спроможний (через низку обставин) його здійснювати в прийнятих масштабах. Безперервне зниження капіталоємності економіки і її товарність призвело до формування спекулятивного характеру фінансової системи, в першу чергу її грошового і фондового ринків.
Перспективними напрямами розвитку фінансового сектору України сьогодні можна вважати:
 консолідацію органів нагляду й регулювання фінансових інститутів;
 посилення контролю з боку регулюючих органів за зовнішніми запозиченнями корпоративного сектору, особливо державних компаній;
 підтримання певних обсягів офіційних валютних резервів;
 підтримання стабільності обмінного курсу з метою зміцнення довіри іноземних інвесторів і зниження припливу короткострокового спекулятивного капіталу;
 запровадження лімітів на розширення кредитного портфеля банків;
 створення інформаційно-інституціонального середовища, в якому державні органи нагляду й контролю та фінансові інститути, а також корпоративний сектор ефективно взаємодіють.
Випереджаючі темпи розвитку міжнародних фінансових ринків у порівнянні із реальним сектором світової економіки свідчать про випереджаючі темпи розвитку фінансової глобалізації у порівнянні з іншими видами економічної глобалізації.
Глобалізація сприяє розвитку фінансових ринків та вдосконаленню функціонування фінансової системи, призводить до спрощення залучення чи розміщення активів різними суб’єктами фінансового ринку. Однак ці переваги супроводжуються зростанням ступеню ризику фінансових операцій.
Внаслідок надзвичайно високої ліквідності фінансового ринку міжнародний капітал має тенденцію до притоку у країни із найкращими макропоказниками. Але в той же час надлишок капіталу призводить до погіршення таких показників, зростання спекулятивних інвестицій та сприяє нестабільності національного фінансового ринку, тобто може стати безпосередньою причиною як фінансової кризи, так і наступної рецесії у реальному секторі національної економіки.