Вступ 3
Інформаційна політика ЄС 4
Висновок 15
Список літератури: 16

На сьогоднішній день інформаційна політика має необхідність формування (маніпулювання), врахування і вивчення громадської думки, що пов’язано з утвердженням демократичних цінностей як загально цивілізаційних.
Інформаційна політика стала окремою галуззю, інструментом реалізації як внутрішньо, так і зовнішньополітичного курсів політики держави. Об’єктом дослідження ми обрали інформаційну політику Європейського Союзу, оскільки на сьогоднішній день інформаційна політика ЄС відноситься до спільних політик Європейського Союзу, та реалізується на трьох основних рівнях – на глобальному рівні, на рівні ЄС та на рівні окремих держав. Також інформаційна політика ЄС перебуває на стадії свого формування і динамічної трансформації, що викликане змінами загроз та викликів та усвідомленням необхідності відповіді на них.
Якщо аналізувати дослідження та публікації, в яких започатковано розв’язання даної проблеми, слід зазначити, що новизна проблеми з даної тематики виключає наявність історіографічних праць. Але існує велика кількість досліджень, в яких міститься проблемний аналіз дискусії. Серед основних можна виділити такі: по-перше, загальнотеоретичні дослідження ролі інформації та соціально-політичних аспектів становлення інформаційного суспільства. Це, наприклад, монографії Д.Белла "Прихід постіндустріального суспільства", Л.Дракера "Нові реалії", М.Махлупи "Прихід інформаційного століття. Нова технократична хвиля на Заході"і т.д. Друга група представлена працями таких авторів, як М.Кастельс, Ф.Уебстер, А.Даф, А.Ракітов, Е.Тоффлер та інших, що визначають цивілізаційні зміни у всіх сферах суспільного буття, розглядають теоретичні підходи до питання впливуінформаційного суспільства на розвиток економіки, соціальний устрій та на перетворення самої людини. І, зрештою, ще одна група досліджень – це статті, в яких аналізуються особливості моделей інформаційного суспільства в різних регіонах світу та відмінності європейської моделі інформаційного суспільства. інформаційний політика європа глобалізація
Дослідження проблем та умов формування інформаційної політики Євросоюзу, потребувало комплексного вивчення нормативно-правової бази, на основі якої вона реалізується. Класифікуючи використані джерела, умовно можемо поділити їх на документи офіційного та неофіційного походження, серед яких міжнародно-правові документи: наприклад, Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства; резолюції ООН, Резолюція ГА ООН "Розвиток у сфері інформації та телекомунікації в контексті інформаційного суспільства", резолюції та рішення ООН/ЮНЕСКО тощо. У цих документах закріплені основні засади та проблеми міжнародної інформаційної політики, глобалізації комунікацій, формування ідеології інформаційного суспільства, які на сьогоднішній день впливають на міжнародне середовище та змінюють як міжнародну політику, так і національні зовнішньо- і внутрішньополітичні доктрини[3,10]. Проте, найбільша цінність згаданих документів, полягає в тому, що в них фіксується офіційна оцінка, бачення тих об’єктивних цивілізаційних змін, що супроводжують розвиток сучасного світу.
Розглянемо, як співвідносяться глобальні і національні інформаційні процеси європейських країн. Перш за все, слід відзначити, що країни Євросоюзу на глобальному рівні беруть участь у міжнародній інформаційній політиці (через участь в роботі спеціалізованих установ ООН з питань освіти, науки, культури та комунікацій, в рамках НАТО та інших). На національному рівні інформаційна політика кожної з держав-членів ЄС має своє втілення у регулюванні і розподілі інформаційних ресурсів, національного інфопростору, ідеологічному його наповненні, встановлює пріоритети для забезпечення національних інтересів.
Провідними в цій сфері є країни-засновники ЄС, такі як Франція, Німеччина, країни Бенілюксу. Участь в глобальному інформаційному просторі для кожної окремої європейської держави носить як об’єктивний, так і суб’єктивний характер.
Об’єктивність процесу полягає в тому, що нова структура національного інтересу держав вимагає від останніх брати участь в універсальних організаціях, уніфікуючи при цьому національні правові і політичні системи (через принцип пріоритетності міжнародного права). Це, в свою чергу, спричиняє трансформацію всього суспільного життя – суспільно-політичної, соціально-економічної і духовної його складових. А суб’єктивність процесу полягає в тому, що різні держави мають різні фінансово-економічні, інтелектуальні, технологічні можливості для участі в зазначених процесах. Проте визначальним фактором, є міра усвідомлення політичною елітою важливості і незворотності інтегрованості держави у глобальні процеси.

1. Макаренко Є.А. Європейська інформаційна політика. – К.: Наша культура і
наука, 2000. – 368 с.

Становлення нового світового порядку на сьогоднішній день характеризується протистоянням двох об’єктивних процесів світового розвитку, а саме – глобалізації та регіоналізації. Ці процеси наприкінці ХХ –поч. ХХІ століття йдуть паралельно з процесом переходу до нового типу соціальної організації суспільства, який має інформаційну та мережеву природу– до відкритого інформаційного суспільства. Поняття "інформаційне суспільство" сьогодні вже не є метафорою, а інформація, яка нині все частіше трактується як третій компонент буття, на практиці перетворюється не просто на могутній ресурс, а в ключовий чинник соціального прогресу[1,5]. Однією з найважливіших характеристик сучасної держави стає рівень її інформаційного забезпечення, що впливає на всі процеси суспільного розвитку. Таким чином, починаючи з середини 90-х рр. ХХст., цивілізаційні зміни, що відбуваються в усьому світі, змусили переглянути саму структуру державної політики провідних країн світу та регіональних об’єднань. Так, наприклад, з’явились нові форми і напрямки державного регулювання такі як інформаційна політика, політика регіонального розвитку та будівництва, політика з питань інтеграції тощо. Значною мірою ці зміни зумовлені трансформацією будови самого поняття "національна безпека", що сьогодні формується на трьох рівнях: національному, регіональному та глобальному. Виникнення загроз інформаційного характеру змушує сучасні держави запроваджувати системне державне управління інформаційними процесами. Одним з перших практичних кроків на шляху побудови інформаційного суспільства у будь-якій країні світу є усвідомлення на найвищому державному рівні об’єктивності зазначених процесів, що стимулює проведення законодавчих та інституційних реформ, які б дозволили сприймати універсальний розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в якості одного з найважливіших пріоритетів державної політики.

Таким чином, формування та реалізація інформаційної політики ЄС на сьогоднішній день є об’єктивним процесом, тому існує проблема його осмислення. Однак інформації з цього приводу є дуже багато, тому існує проблема її обробки та класифікації. Оскільки процес формування інформаційної політики ЄС триває, є специфіка в осмисленні цієї проблеми, оскільки ми не можемо розглядати її з позиції історичної перспективи. Таким чином, особливістю дослідження даного питання є те, що наукова дискусія представлена аналітичними оцінками окремих аспектів загальної проблеми.