Вступ………………………………………………………………………………3
Розділ 1.Проблеми довільної уваги дітей молодшого
шкільного віку
1.1. Загальна характеристика уваги……………………………….…5
1.2. Особливості уваги молодшого школяра…………………….….6
Розділ 2. Дослідження особливостей довільної уваги
молодших школярів
2.1. Стійкість уваги молодшого школяра………………………….10
2.2. Оцінка уваги і стійкості молодшого школяра по
таблиці Шульте і тесту Б. Бурдона…………………………………………14
Висновки…………………………………………………………………….…..28
Список використаних джерел………………………………………………....31

Увага – умова ефективності всіх видів діяльності людини, передусім трудової та навчальної. Уважність необхідна людині в її повсякденному житті, в побуті, у спілкуванні з іншими людьми. Увага учнів є однією з основних умов успішної організації навчально-виховного процесу.
Особливістю протікання пізнавальних процесів є їх вибірковий, спрямований характер. Увага – це спрямованість і зосередженість, що передбачає підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності індивіда.
Спрямованість уваги виявляється в образотворчості, у мимовільному або довільному виборі, виділенні об’єктів, які відповідають вимогам суб’єкта, цілям та задачам його діяльності. Зосередженість (концентрація) на одних об’єктах передбачає одночасно відокремлення від всього стороннього, тимчасове ігнорування інших об’єктів [15, с.65].
За способами здійснення та характером походження виділяють два основних види уваги: мимовільну та довільну увагу. Мимовільна увага виникає та підтримується незалежно від свідомих намірів та цілей людини. Довільна увага – це свідомо спрямоване та регульоване зосередження. Довільна увага розвивається на підставі мимовільної.
За активністю людини в організації уваги розрізняють три види : мимовільна, довільна, після довільна.
Довільна увага називається активною або вольовою. Всі визначення підкреслюють, що в зосередженні уваги на об’єкті ініціатива належить суб’єкту.
Довільна увага – це свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішній психічній діяльності [19, с.44].
Після довільна увага, як переконує досвід і спеціальні дослідження, виникає в результаті свідомого зосередження на предметах та явищах у процесі довільної уваги. Після довільна увага – зосередження свідомості на об’єкті, значущому та цінному для особистості.
Довільна увага виникає, якщо в діяльності людина ставить перед собою певну задачу та свідомо виробляє програму дій. Це і визначає виділення об’єктів її уваги.
В довільній увазі проявляється активність особистості, при цьому увага, інтереси мають опосередкований характер. Основною функцією довільної уваги є активне регулювання протікання психічних процесів. Саме завдяки наявності довільної уваги людина здатна активно, вибірково "витягати" з пам’яті потрібні їй відомості, виділяти головне, суттєве, обирати правильне рішення.

1. Аникеева Н.П. Учителю о психологическом климате в коллективе. – М.: «Просвещение», 1983. – 93 с.
2. Баскова И.Л. Внимание дошкольника, методы развития. – М., 1993. – 434 с.
3. Богоявлинский Т.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1959. – 347 с.
4. Божович Л.И. Личность и формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.
5. Брудный А.А. Бессознательные компоненты процесса понимания // В кн.: Бессознательное: природа, функции, методы исследования. – Тбилиси: Мецниереба, 1978. – Т. 3. – с. 98-102.
6. Вилюнас В.К. психология эмоциональных явлений. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. – 142 с.
7. Возрастные возможности усвоения знаний (в младших классах) / Под ред. Д.Б. Эльконина и В.В. Давыдова. – М.: Просвещение, 1966. – 441 с.
8. Волков К.П. Психология о педагогических проблемах. – М.: «Просвещение», 1981. – 127 с.
9. Выготский Л.С. История развития высших психических функций. // В кн.: Развитие высших психических функций. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1960. – с. 13-223.
10. Выготский Л.С. История развития высших психических функций. –Собр. соч. Т. 3. – М., 1983. – 234 с.
11. Гальперин П.Я. Введение в психологию. – М.: МГУ, 1976. – 273 с.
12. Гальперин П.Я. К учению об интериоризации // Вопросы психологии, 1966, № 6. – с. 12-19.
13. Гальперин П.Я., Кабыльницкая С.Л. Экспериментальное формирование внимания. – М.: Изд-во МГУ, 1974. – 293 с.
14. Гебос А.И. Психология познавательной активности учащихся. – Кишинев: Штинница, 1975. – 104 с.
15. Гоноболин Ф.Н. Внимание и его воспитание. – М.: Изд-во «Педагогика», 1972. – 247 с.
16. Гоноболин Ф.Н. Развитие внимания школьников // «Воспитание школьников», 1971, № 4. – с. 4-7.
17. Давыдов В.В. Виды общения в обучении. – М.: «Педагогика», 1972. – 427 с.
18. Добрынин В.Ф. О новых исследованиях внимания (научные образы) // «Вопросы психологии», 1973, № 3. – с. 13-17.
19. Добрынин Н.Ф. Произвольное и непроизвольное внимание // В кн.: Уч. записки МГПИ им. В.И. Ленина. – М., 1958. – Т. 18.
20. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. – М.: ИПРАН, 1994. – 313 с.
21. Дружинин Н.К. Выборочное наблюдение и эксперимент. – М., 1977. – 305 с.
22. Дусавицкий А.К. Зависимость между интересом и тревожностью в учебной деятельности младших школьников // «Вопросы психологии», 1982, № 3. – с. 54-63.
23. Ересь Е.П. Организация внимания в учебно-воспитательном процессе. – Мн.: «Нар. асвета», 1974. – 64 с.
24. Зинченко П.И. Непроизвольное запоминание. – М.: Изд-во АПН РСФСР, 1961. – 562 с.
25. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Изд. «Питер», 2000. – 512 с.
26. Коротов В.М. Общая методика учебно-воспитательного процесса: учебное пособие для слушателей ФПК директоров школ и студентов пед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1983. – 224 с.

Увага – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється в спрямованості і зосередженості свідомості на вагомих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях.
Умовою ефективності навчально-виховного процесу є увага учнів, уміння вчителя контролювати увагу дітей, розвивати здібність учнів до самоорганізації уваги.
Розвиток та виховання уваги учнів набуває особливого значення у зв’язку з переходом школи на роботу за новими програмами; засвоєння школярами змісту цих програм можливо тільки при високому рівні уваги.
Чим складніша праця, чим вона відповідальніша, тим більше уваги вимагає її виконання. Особливо високі вимоги до різних сторін людської психіки, і конкретно до уваги, висуває сучасний рівень виробництва, автоматизація трудових процесів. Недарма в інженерній психології та психології праці проблема уваги посідає центральне місце [11, с.23].
Без високого рівня людської уваги неможлива не тільки організаторська, а й будь-яка виконавча діяльність в умовах сучасного виробництва. Щоб молоде покоління було підготовлено до участі в роботі в умовах сучасного виробництва, у нього повинна бути висока культура уваги в період шкільного навчання. Цієї мети можна досягнути, розвиваючи увагу учнів не тільки в розумовій роботі, а й в інших видах праці.
Увага необхідна людині і в повсякденному житті : в побуті, в процесі спілкування з людьми; вона забезпечує правильну орієнтацію в оточуючому середовищі.
Високо розвинута в процесі виховання та навчання увага перетворюється на уважність – найціннішу рису людського характеру.
Серед психічних явищ увага посідає особливе місце: вона не є самостійним психічним процесом і не відноситься до якостей особистості.
З увагою в її найвищих формах пов’язують регульоване здійснення психічних процесів і свідомої поведінки людини [14, с.35].
Деякі закордонні психологи, тривалий час не визнавали існування уваги, навіть вважали зайвим слово «увага», тому що вона не має ніякого психологічного змісту. В пресі в 30-х роках з’явилась стаття датського професора Е. Рубіна «Про не існування уваги». Уже сама назва статті говорить про її зміст.
У теперішній час увага стійко увійшла до психології як наукове поняття. Цьому сприяли запити практики, розвиток кібернетики, що висунула в план наукового дослідження «прийом інформації», поява і розвиток таких наук, як інженерна психологія, психологія праці, психофізіологія, для якої увага стала центральною проблемою. Звісно, увага не є самостійним психічним процесом, як наприклад відчуття, пам’ять, мислення. Увага завжди включена до діяльності, є найважливішою умовою продуктивності психічної діяльності та виступає в єдності з різними психічними процесами – пізнавальними, емоційними, вольовими [8, с.67].
Такі властивості особистості, як характер, темперамент, здібності також відбиваються на особистостях уваги – у виборі об’єкта, у стійкості, переключенні, відволіканні.
Увага завжди властива конкретній людині, певній особистості. Спрямованість особистості та зосередженість уваги тісно пов’язані з спрямованістю особистості, тобто з її вимогами, інтересами, переконаннями.
Об’єктом - є увага молодших школярів.
Предмет - особливості уваги молодших школярів, в учбовій діяльності.
Мета: вивчення особливостей уваги дітей молодшого шкільного віку.
Дослідження проводилося в школі № 50 м. Миколаева у 2013 році, з учнями 3 - Б класу (вік – 9 років).

Темою нашого дослідження було вивчення особливостей уваги дітей молодшого шкільного віку. Проаналізувавши психолого-педагогічну літературу з даної проблеми ми зробили висновки, що у дітей в період молодшого шкільного віку з’являються нові мотиви, вимоги, інтереси бажання, відбуваються перестановки у мотиваційній системі дитини.
Пізнавальна активність дитини спрямована на дослідження навколишнього світу. Вона здатна організовувати увагу дитини по відношенню до досліджуваних об’єктів та підтримувати її достатньо довгий час, поки не зникне інтерес. Якщо дитина зайнята важливою для неї грою то вона, не відволікаючись може грати дві, а то й три години. Також довго вона може бути зосереджена і на продуктивній діяльності: малюванні, конструюванні тощо. Однак, такі результати зосередження уваги є результатом інтересу до того, чим зайнята дитина. Вона ж буде томитися, відвертатися, відчувати себе зовсім нещасною, якщо треба бути уважною в тій діяльності, яка їй байдужа або зовсім не подобається.
Молодший школяр певною мірою може й сам планувати свою діяльність. При цьому він словесно проговорює те, що він повинен і в якій послідовності буде виконувати ту чи іншу роботу. Планування, безумовно організує увагу дитини.
Труднощі у молодших школярів викликає зосередженість на праці, яка їм не цікава, концентрація уваги на одноманітній праці, несформованність навичок та вмінь учбової діяльності, недостатня інтелектуальна активність, слабка воля дитини. Крім того, можна відзначити, що довге слухове зосередження викликає значно більші труднощі, ніж зорова. Дітям важко зосередитися і сприймати учбовий матеріал, якщо темп проведення уроку надмірно повільний тому, що створюються умови для відволікання.
Важливою умовою формування уваги школяра є правильна та чітка організація всього навчального процесу. Являючись однією з умов успішності навчання, увага в ньому і формується.
Вихованням уваги вчитель повинен займатися протягом всієї своєї роботи з учнями. Сам процес навчання, якщо він організований правильно, сприяє вихованню уваги.
Для того, щоб учень звернув свою увагу на вчителя важливо те, в якій мірі учитель зможе оволодіти нею з перших же своїх слів, тому що сила подразника особливо велику роль грає на початку процесу сприйняття.
Розвиток уявлень та пізнавальних інтересів у дітей має дуже важливе значення для виховання уваги в навчальному процесі. Чим більше вчитель дає для загального інтелектуального зростання дитини, тим більше вона стає допитливішою, розвиненою, тим сильніше і її увага.
Щоб виховати увагу, треба розвивати у дітей безпосередній інтерес до навчання. Він залежить передусім від змісту навчального матеріалу. Учні перших трьох класів цікавляться фактами, але їх можуть привабити висновки та узагальнення. Увага у них особливо появляється тоді, коли вчитель так проводить роботу, що учням треба мислити, самостійно розв’язувати питання.
Увага молодших школярів у значній мірі залежить від характерів, загальної спрямованості дітей, їх минулого життєвого досвіду. Тому вчитель повинен добре вивчити своїх учнів, їх психологічні особливості, риси особистості, і, виходячи з цього, знати, що приверне увагу одних, чим можна подолати розсіяність інших. Відповідно до цього він повинен будувати свою роботу в класі, здійснюючи індивідуальний підхід до кожного учня.
Враховуючи різний рівень розвитку в учнів знань, вмінь і навичок, рекомендуємо до змісту навчального матеріалу включати, як цікаві факти, так і питання, що розкривають суть матеріалу, який вивчається.
Образність, яскравість, емоційність викладання навчального матеріалу повинні поєднуватися з глибоким проникненням до суті явищ.
В залежності від теми, до змісту уроку включаються вправи, питання, задачі, за допомогою яких відпрацьовуються уміння та навички навчальної праці. Завдання для учнів повинні бути, за можливістю, дібрані за різними рівнями трудності з урахуванням наявних знань та умінь. Зміст підручника може бути доповнено відомостями, які носять профорієнтаційний характер, новими фактами про розвиток науки та техніки, питаннями прикладного характеру; можна дати матеріал для між предметних зв’язків.
Методи навчання, дібрані з урахуванням рівнів розвитку в учнів умінь навчатися, сприяють виникненню в учнів уваги та інтересу до навчальних дій.
Практичний психолог має можливість допомоги вчителю у здійсненні індивідуального підходу до учнів, оскільки психолог може продіагностувати учнів на прохання вчителів.
Дослідження було спрямовано на вивчення стійкості уваги молодшого школяра. Можна говорити про те, що сьогодні практичний психолог має можливість надати вчителю досить повну характеристику уваги учня.