Вступ....................................................................................................3
1. Поняття та принципи загальнообов’язкового соціального
страхування на випадок безробіття…………………………….…..4
2. Суб’єкти страхування на випадок безробіття…………………….….7
3. Фонд загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття……………………..…..9
4. Розмір та порядок виплати страхових внесків…………………..…...12
5. Матеріальне забезпечення на випадок безробіття………………..….15
Висновки…………………………………………………………….…...24
Список використаних джерел……………………………………….….25

Важливим здобутком нашої країни на етапі становлення ринкової економіки є створення системи соціального захисту населення від безробіття, що ґрунтується на принципах соціального страхування [1].
Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Основним законодавчим актом, який регулює загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до ст. 2 цього Закону страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами:
• надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;
• обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності;
• цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;
• солідарності та субсидування;
• обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;
• паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;
• диференціації розмірів виплати допомоги у зв’язку з безробіттям залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;
• надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги у зв’язку з безробіттям та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;
• законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.
Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають:
1. застраховані особи;
2. незастраховані особи — військовослужбовці Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ Цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію (далі — військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних;
3. громадяни України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України;
4. особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків [2].
Запровадження загальнообов’язкового соціального страхування на вищеназваних умовах та принципах вже сьогодні дало змогу підвищити мінімальний розмір матеріального забезпечення безробітних громадян майже вдвічі

1. dissua.com
2. library.if.ua
3. zakon.rada.gov.ua
4. Боднарук М.І. Соціальне страхування в Україні: правові аспекти становлення та розвитку. — Чернівці, 2002. — 153 с.
5. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-ІІІ // Відомості ВР України. — 2000. — № 22. — С. 171.
6. Закон України «Про розміри внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11.01.01 р., №2213-111.
7. Конституція України від 28 червня 1996 р.//Відомості ВР України. — 1996. - №30. — С. 141.
8. Купрій О. Соціальне страхування на випадок безробіття в Україні: історія становлення, досягнення, проблеми та перспективи//Україна: аспекти праці. — 2003. — № 7. — С. 42.
9. Порядок 307 - Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307.
10. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. Вищ. Навч. ред./П.Д. Пилипенко, В.Я. Бурак, С.М. Синчук та ін./За ред. П.Д. Пилипенка. — К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. — 496 с.
11. Статистичний щорічник України за 2001 рік. — К., 2002.
12. Стичинський Б. С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю. — К., 2000.
13. Ярошенко І.С. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 232 с.

Страхування – об’єктивно необхідний атрибут ринкової економіки. Світовий досвід переконує, що одним із важливих індикаторів стану економіки будь-якої країни ринкової орієнтації є розвиток страхування.
Розвиток страхування йде так далеко в минуле, що неможливо встановити точну дату його виникнення.
«Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» заклали фундамент формування системи соціального страхування. Із прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в Україні запроваджено нову страхову систему соціального захисту населення від безробіття, яка чинна майже в усьому світі і передбачає такий механізм підтримки доходів безробітних, яким встановлено залежність одержання допомоги по безробіттю від внеску застрахованої особи. Відповідно до Закону матеріальне забезпечення за страхуванням встановлюється зі значною диференціацією залежно від причин втрати роботи. Перевагу в соціальному захисті надано категорії безробітних, які втратили роботу з незалежних від них обставин.

Отже, запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття принципово змінило діючу в Україні до 2001 року систему соціального захисту від безробіття, перш за все, через запровадження нового механізму підтримки доходів безробітних, яким встановлено залежність отримання допомоги у зв’язку з безробіттям від сплати застрахованою особою страхових внесків та страхового стажу.
Впровадження загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у 2001 році дозволило розширити активну політику на ринку праці. Програми активних заходів реалізовувалися в значних обсягах за різними напрямами, що сприяло закріпленню позитивних тенденцій на зареєстрованому ринку праці. Серед цих програм особливого поширення набули інформаційні, профорієнтаційні послуги, створення банку вакансій та пошук відповідної роботи, працевлаштування неконкурентоспроможних верств населення на заброньовані робочі місця, сприяння самостійної зайнятості та підприємницької діяльності, проведення професійного навчання незайнятих осіб, організація тимчасових громадських робіт тощо.
В умовах соціального страхування допомога у зв’язку з безробіттям використовується не тільки як пасивний захід підтримки на період безробіття, а і як спосіб повернення безробітного до трудової діяльності.