Вступ 3
Розділ 1. Технології зберігання та переробки: зернових мас, цукрових буряків, картоплі і овочів, плодів і ягід 4
Висновки 13
Список використаної літератури 14
Істотними i обов’язковими заходами для зниження втрат зерна та насіння при зберіганні підвищенні їх стійкості є правильне розміщення партій у сховищах та спостереження за ними.
Партії зерна розміщують з урахуванням їх цільового призначення (продовольче, фуражне, посівний матеріал), вологості, наявності домішок, ознак зараженості шкідниками хлібних запасів i хворобами та за ознаками, якi враховують окремо (наприклад, пошкодження клопом-черепашкою, наявність карантинних бур’янiв тощо).
Особливо дбайливо слiд ставитися до розмiщення насiннєвих фондiв. Так, насiння розмiщують не тiльки за сортами, а й обов’язково в межах сорту – за репродукцiями, категорiями сортової чи смітної згiдно з актами апробацї i класами, передбаченими стандартами. Розмiщуючи насiння, не можна допускати змiшування партiй. У зв’язку з цим висота насипу насiння повинна бути нижчою від стiнок засiка на 15–20 см.
Правильному розмiщенні насiннєвих, продовольчих i фуражних фондiв зерна в господарствi сприяє завчасно складений план. Вiдповiдно до нього ведеться i належна пiдготовка сховищ, добре продуманий план розміщення дає эмогу найрацiональнiше використати мiсткiсть сховищ, не допустити зберiгання зерна купами, при якому площа складу i його обсяг використовуються недостатньо. Кращi склади видiляють для зберiгання насiнних фондiв.
Высота насипу насiння з вологiстю нижче критичної i особливо охолодженого може бути i значно бiльшою якщо дозволяє технєчний стан сховища i можна спостерiгати за станом зберiгання насiння.
Партiї продовольчого i фуражного зерна зберiгають з великою висотою насипу, але й тут беруть до уваги стан зернової маси, особливо її вологiсть.
Потреба систематичного спостереження за зерновими масами при збертганнi випливае з їхнiх властивостей i процесiв, якi вiдбуваються в них і добре органiзоване спостереження i вмiлий, правильний аналіз добутих даних дають эмогу своечасно запобiгати небажаним явищам i з мiнiмальними затратами довести зернову масу до стану консервацiї або реалiзувати її без втрат.
Оскiльки спостереження повиннi бути органiзовнi за кожною партiею зерна, то їх прагнуть вести найпростiшими, але i досить надiйними методами. Так, визначаючи температуру зернової маси, вологiсть її стан за зараженiстю шкiдниками i показники свiжостi (колiр i запах), можна дiстати достатнє уявлення про ступiнь консервацїї i якiсть. У партiях насінного зерна перевiряють ще схожiсть, енергiю проростання i життездатнiсть.
Найважливiшим показником, що характеризуе стан зернової маси при зберiганнi є температура. Низька температура в усiх дiлянках насипу (8° i нижче) свiдчить про консервацiю зернової маси, а отже, i благополучне зберiгання.
Вплив навколишнього середовища (зовнiшнього повiтря, стiн зерносховищ тощо) i фiзiологiчнi процеси в зерновiй масi можуть призвести до появи неоднакової температури в рiзних дiлянках насипу, тому температуру треба визначати в рiзних шарах зерно вої маси. Пiдвищення температури зернової маси, яке не вiдповiдає змiнi температури повiтря, свiдчить про активiзацiю фiзiолгiчних процесiв i початок самозiгрiвання.
Для визначення температури зернової маси, а також температури повiтря в сховищах i поза ними використовують спиртовi, ртутнi термометри. Термометри вміщують у металеву оправу, яка нагвинчується на дерев’яну або металеву штангу. Така штанга складається з кiлькох колiн (двох-трьох), якi загвинчуються, що дає эмогу змiнювати довжину термометра залежно вiд висоти насипу зерна в складi.
1. Губа Н. Й. Овощн й фруктьі на вашем столе. - К,: Урожай,) 1990. - 344с.
2. Жемела Г.П., Шемавньов В.І., Олекскж О.М. Технологія зберігання і переробки продукції рослинництва: Підручник. Полтава: ТЕРРА, 2003. - 420с.
3. Зерновий та хлібопродуктовий товарообіг в Україні. Енциклопедичний довідник / В.Т, Александров, М.В. Гладій, Є.М. Лавров, І.М. Рішняк. - К: АртЕк, 2000. - 544 с.
4. Курдина В.Н.П Личко Н.М практикум по хранению н перераоотке сельскохозяйственньгх продуктов. - М: Колос, 1992. - 176с.
5. Лихочвор В.В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур. Друге видання, виправлене. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.-С. 301-335.
6. Рослинництво: Підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко; За ред. О.І. Зінченка. К.: Аграрна освіта, 2001. -С. 219-230.
7. Скрипников Ю.Г. Технологія переробки плодів і ягід. - К.: Урожай, 1991. - 272с.
8. Трисвятский Л.А. й др.. Хранение н технологіє сельскохозяйственньїх продуктов. -М.: Агропромиздат, 1991. -415с
Одним із резервів збільшення обсягів сільськогосподарської продукції є скорочення її втрат. Їх спричинює, зокрема, порушення агротехніки вирощування зернових, технічних, плодоовочевих культур, що впливає на товарні й технологічні якості врожаю. Великі втрати спостерігаються також при збиранні, післязбиральній обробці, транспортуванні, зберіганні та переробці продукції. Через недоліки в сортуванні овочів та картоплі для системи заготівель нестандартна продукція використовується мало ефективно. Виробничі потужності для зберігання і переробки плодоовочевої продукції в зонах вирощування недостатні.
Усе це вимагає прискореного вирішення проблем післязбиральної обробки та зберігання продукції рослинництва. Нині впроваджуються безвідходні технології переробки, вдосконалюється організація перевезень із застосуванням контейнерів, рефрижераторів. Умови вирощування впливають не тільки на товарні й смакові якості одержаної продукції, а й на придатність для тривалого зберігання без втрати основних поживних якостей.
Виходячи зі стану технологій збирання, післязбиральної обробки та зберігання продукції рослинництва в умовах господарства слід зробити висновок про те, що з боку керівництва і спеціалістів цьому питанню приділяється значна увага, ведеться робота по підвищенню технологічної дисципліни при проведенні робіт по збиранню врожаю рослинницької продукції, ведеться постійний пошук нових технологічних рішень.
В той же час в господарствах криються значні резерви збільшення обсягів виробництва і реалізації рослинницької продукції за рахунок вдосконалення технології збирання, післязбиральної обробки та зберігання вирощеного врожаю.