ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ СЮЖЕТНОЇ-РОЛЬОВОЇ ГРИ 5
1.1. Психолого-педагогічні основи гендерного виховання дошкільників 5
1.2. Виховання дітей з урахуванням гендерних особливостей 10
1.3. Сюжетно-рольові ігри як засіб гендерного виховання молодших дошкільнят 14
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕНДЕРНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ СЮЖЕТНОЇ-РОЛЬОВОЇ ГРИ 19
2.1. Дослідження сюжетно-рольових ігор як засіб гендерного виховання дітей старшого дошкільного віку 19
2.2. Застосування гендерного підходу під час організації основних видів діяльності дошкільників 25
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРАСТНИХ ДЖЕРЕЛ 30
ДОДАТКИ 33

Стать – це сукупність тілесних, фізіологічних та поведінкових ознак, на підставі яких індивіда вважають хлопчиком( чоловіком) або дівчинкою (жінкою).
Гендер – це соціально-психологічна стать людини, сукупність її психологічних характеристик і особливостей соціальної поведінки, що проявляються у спілкуванні і взаємодії [9, с.293].
Гендер означає «соціальні стосунки між людьми різних статей», «соціально організовані стосунки між людьми різних статей», «поділ ролей на чоловічі та жіночі» [9, с.298].
Проблема гендерного виховання в педагогічній науці нова, у колі інтересів багатьох науковців перебувають такі аспекти: опанування основ гендерної культури і технологій упровадження принципів гендерної демократії у сфері освітнього простору (В. Агеєв, Т. Булавіна, Т. Говорун, О. Кікінежді, Я. Кічук та ін.), набуття ознак теоретичної і практичної готовності до гендерного виховання й освіти нової генерації підростаючого покоління (Л. Булатова, В. Кравець, Р. Мойсюк) [19, с.6].
Гендерне виховання – це формування у дітей уявлень про статевої ролі або гендерної моделі поведінки, якої повинен дотримуватися людина, щоб його визначали як дівчинку або хлопчика, а в подальшому як жінку чи чоловіка [25, с.108]. Сформованість цих уявлень необхідна для нормальної та ефективної соціалізації особистості.
Гендерна соціалізація включає в себе три аспекти:

− когнітивний – дитина рано починає відносити себе до певної статі, набуває уявлення про зміст типової рольової поведінки;
− емоційний – статево рольові переваги, інтереси, ціннісні орієнтації, реакції на оцінку, прояв емоцій;
− поведінковий – засвоєння типової для підлоги моделі поведінки [11, с.13].
Аналіз наукової літератури гендерного виховання показує, що проблема змісту роботи з дітьми дошкільного віку з урахуванням їх гендерних особливостей розроблена недостатньо. На думку дослідників Т.А. Репиной, Л.Е. Семенової, І.С. Кона та інших це призводить до відсутності у дітей специфічних рис характерних для дітей: хлопчики часом позбавлені емоційної стійкості, витривалості, рішучості, дівчатка, ніжності, скромності, терпимості, прагнення до мирного вирішення конфліктів.
Н.К. Радіна і Є.Ю. Терешенкова звертають увагу на те, що зміст гендерної соціалізації може бути розглянуто за допомогою біполярного конструктора, на одному з полюсів якого знаходиться «традиційна соціалізація», а на іншому - «сучасна соціалізація». Традиційна соціалізація передбачає жорстку гендерну диференціацію чоловічого і жіночого, ієрархічно збудовані статуси чоловіків і жінок. Ця модель соціалізації має давню історію, що і дозволяє їй бути досить поширеною і в наш час. Сучасна соціалізація, навпаки, передбачає відсутність гендерної диференціації і поляризації. Полярні варіанти соціалізації зустрічаються рідко, проте в цілому в суспільстві існує прагнення до традиційної соціалізації [6, с.58].
В результаті аналізу психолого-педагогічних досліджень, було встановлено, що саме в період дошкільного дитинства у всіх дітей, що живуть в різних країнах світу, відбувається прийняття гендерної ролі.
Аналіз літератури показує, що в світовій психолого-педагогічній науці є багато робіт присвячених вивченню статевих особливостей дітей дошкільного віку. Одностайні вчені лише в одному – формування гендерної стійкості обумовлено соціокультурними нормами і залежить в першу чергу від ставлення батьків до дитини, характеру батьківських установок і прихильності як матері до дитини, так і дитини до матері, а також від виховання його в дошкільному освітньому закладі.
За багатьма параметрами соціального та емоційного розвитку дитини вирішальну роль відіграють не тільки батьки, але і однолітки, які фіксують порушення на гендерний код і жорстоко карають його порушників. Діти не сприймають у своєму суспільстві поведінкових депривації і порушень в статево-рольової ідентифікації. Причому жіночних хлопчиків відкидають хлопчики, але охоче приймають дівчатка, і навпаки - м’язистих дівчаток відштовхують дівчатка, але приймають хлопчики [21, с.317].
В Базовому компоненті дошкільної освіти (нова редакція), в освітній лінії «Особистість дитини», в підрозділі соціально-комунікативна компетентність, наголошується, що дитина має бути обізнана із різними соціальними ролями людей (жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, тощо); з елементарними соціальними та морально-етичними нормами міжособистісних взаємин; уміння дотримуватись їх під час спілкування. Здатність взаємодіяти з людьми, які її оточують: узгоджувати свої дії, поведінку з іншими; усвідомлювати своє місце в соціальному середовищі; позитивно сприймати себе [23, с.174].
Під впливом дорослих – батьків та педагогів – дошкільник має засвоїти статеву роль, тобто модель поведінки, якої дотримується індивід, щоб його визнавали як чоловіка або жінку. Натомість, процес статево-рольової соціалізації відбувається в умовах існуючої безстатевої педагогіки, а також природного, історично обумовленого розмивання меж між жіночими й чоловічими соціальними ролями. Статеве виховання дошкільників здійснюється стихійно, без належної педагогічної уваги, унаслідок чого життєвий шлях особистості перекручується, а в деяких випадках набуває спотвореного характеру. Фахівці зазначають, що після шести років змінити статево-рольову орієнтацію психологічними методами практично неможливо [12, с.30].
Отже, система освіти абсолютно безстатева: побутова «спільність» хлопчиків і дівчаток у дитячих садках, режим дня не враховує різні норми рухливості у хлопчиків і дівчаток. Харчування уніфіковано і по часу прийому їжі, і по її асортименту. Змістовно і за стилем система виховання фемінізованими, як педагогічними кадрами, так і має місце сімейна фемінізація (50% дітей живуть у сім’ях, де немає батьків), що особливо неприйнятно для хлопчиків. І.С. Кон наводить такі дані: у хлопчиків яскравіше проявляється любов до ризику, відсутність турботи про власну безпеку, бажання виділиться, схильність до девіантної поведінки, висока змагальність, потреба в досягненні результату, прагнення до домінування. На наш погляд, ці якості будуть в найкращій мірі використані в залученні хлопчиків до технічної творчості [1, с.142].
Гендерний підхід необхідний, коли мова йде про індивідуалізацію освіти, але і творчість індивідуально. В даному випадку, це спроба сприяти розвитку розуміння і сприйнятливості по відношенню до себе, що в цілому може сприяти вирішенню проблем, пов’язаних з гендерною ідентифікацією і самореалізацією [17, с.45].
У сучасних умовах творча особистість стає затребуваною суспільством на всіх ступенях її розвитку. Кількість змін у житті, що відбуваються за невеликий відрізок часу, настійно вимагають від людини якостей, що дозволяють творчо і продуктивно підходити до будь-яких змін. Для того щоб вижити в ситуації постійних змін, щоб адекватно на них реагувати, людина повинна активізувати свій творчий потенціал.
Гендерний підхід необхідний в навчанні, так як: всі аспекти розвитку хлопчиків і дівчаток розрізняються за швидкістю і за змістом.
Достовірно встановлено, що у хлопчиків більше розвинені математичні, візуально-просторові, інструментальні здібності.
Аналіз досвіду творчого виховання в конструюванні виявив позитивні тенденції: розроблені форми і методи організації різних видів конструювання та ігор, створюються умови для розвитку розумових і творчих здібностей.
Разом з тим, далеко не у всіх дошкільних закладах здійснюється взаємодія дорослого і дитини на рівні співтворчості, сприяння в трудовій, конструктивної і пізнавальної діяльності і при цьому облік гендерного підходу. Ця діяльність є епізодичним і другорядним компонентом життя дітей в дошкільному навчальному закладі. Зустрічаються труднощі в підборі об’єктів для творчої діяльності. Достатньо повного уявлення про сутність гендерного виховання немає як у вихователів, так і у батьків. Гендерне виховання дітей дошкільного віку ще не стало провідним в освітньому процесі дошкільного навчального закладу [32, с.24].
Виходячи з цього, гендерний підхід у вихованні припускає приймати в розрахунок і застосовувати знання про гендерні особливості:у визначенні змісту та методів навчання; у вирішенні проблем, пов’язаних з гендерними ідентифікацією і самореалізацією.
Автор сучасного підручника Дошкільна педагогіка Т.І. Поніманська акцентує: В опануванні проблематикою статевого виховання дошкільників педагогові доведеться долати певні когнітивні (пізнавальні), психологічні бар’єри, виявляти такт, гнучкість і делікатність. Попри неоднозначне ставлення до цієї проблеми в науці й громадській думці, відвертатися від неї не слід, оскільки це є однією із тенденцій розвитку сучасної цивілізації [13, с.16].
Таким чином, аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що на нинішньому педагогічному терені маємо таку ситуацію: науково доведено важливість дошкільного дитинства для формування психологічної статі й пов’язаних із нею особистісних новоутворень; існують авторські програми та методичні розробки зі статевого виховання дошкільників; у чинних програмах, за якими працюють дошкільні навчальні заклади України (Дитина, Українське дошкілля) [16], завдання статевого виховання дітей відсутні; сучасні педагогічні часописи та педагогічна преса освітлюють ідеї здійснення статевого виховання в дошкільних навчальних закладах у вигляді організації предметно-розвивального середовища відповідно до статі

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология / Г.С. Абрамова. – М.: Академический проект, 2001.
2. Базовий компонент дошкільної освіти України: наук. кер. А.М. Богуш. – К.: 2012.
3. Бжиська Ю. А. Статеве виховання як невід’ємна частина морального виховання // Рідна школа.– 2002.
4. Гайденко В. Гендерна педагогіка: Хрестоматія / В. Гайденко. – Суми: ВДТ Університетська школа, 2006.
5. Гончаренко А. М. Хлопчики й дівчатка: міжособистісні взаємини / А. М. Гончаренко // Дошкільне виховання. – 2007.
6. Губіна С. Л. Основи формування гендерної культури школярів. – Х., 2008.
7. Гураш Лариса Гендерне виховання. Дівчатка і хлопчики різні! / Л. Гураш // Дитячий садок (Шк. світ). – 2008.
8. Ґендерне виховання. Дівчатка і хлопчики різні // Вкладка до журналу «Дитячий садок».– 2008.
9. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років. / Наук. кер. Проекту: О.В. Огнев’юк. – 3-є вид., допр. та доп. – К.; Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012.
10. Качина Е. Среда как средство нравственно-полового воспитания детей дошкольного возраста // Детский сад от А до Я. – 2005.
11. Кікінежді О. Гендерне виховання змалку / Оксана Кікінежді // Дошкільне виховання. – 2006.
12. Козир М. Гендерне виховання дошкільників / Майя Козир // Дитячий садок (Шк. світ). – 2010.
13. Кубриченко Т. Гендерний розвиток дівчинки / Тетяна Кубриченко // Дошкільне виховання. – 2011.
14. Кузнецова О.А. Статеве виховання школярів: Навч. Посібник / О.А. Кузнецова. – Миколаїв: Вид-во “ІЛІОН”, 2004.
15. Луценко Вікторія. Диференційований підхід у вихованні дошкільників різної статі / В. Луценко // Дитячий садок (Шк. світ). – 2009.
16. Луценко О. А. Гендерна абетка для педагогів (методичні рекомендації для вчителів щодо реалізації гендерної складової в навчально-виховному процесі початкової школи) / О. А. Луценко, Н. М. Павлущенко. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010.
17. Мазниченко М. Половое воспитание старших дошкольников / М. Мазниченко // Дошкольное воспитание. – 2004.
18. Мезеря І.В. Актуальні проблеми статевого виховання / І.В. Мезеря. Навчально-методичний посібник для самостійної роботи слухачів курсів підвищення кваліфікації – вихователів дошкільних навчальних закладів. – Луганськ: Знання, 2003.
19. Назаренко Г. Гендерні аспекти: сучасний вимір / Г. Назаренко. // Психолог. – 2005.
20. Очкур В. В. Ґендерна стратегія виховання та гендерний підхід у розвитку дітей дошкільного віку / В. В. Очкур // Дошкільний навчальний заклад. – 2012.
21. Павелків Р.В. Дитяча психологія: навч. Посіб. / Р.В. Павелків, О.П. Цигипало. – К.: Академвидав, 2010 .
22. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / Т.І. Поніманська. – К.: Академвидав, 2004.
23. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» / О. І. Білан, Л.М. Возна, О.Л. Максименко та ін. – Тернопіль: Мандрівець, 2012.
24. Проценко О. Психостатевий розвиток та основи гендерної культури дітей дошкільного віку / Оксана Проценко // Психолог дошкілля. – 2011.
25. Руднєва О. Гендерна рівність як принцип законодавства України. / О. Руднєва. // Право України. – 2002.
26. Савіна М. І. Статево-рольова ідентифікація дитини // Соціальний працівник. – 2006.
27. Сьоміна А. Гендерне виховання дітей дошкільного віку / Анжела Сьоміна, Олександра Куксенко, Валерія Гормаш // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2011.
28. Сьоміна А. Особливості гендерного виховання дошкільників різного віку / А. Сьоміна, О. Куксенко, В. Гармаш // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2011.
29. Ткаченко М.В. Творчо - інформаційний проект «Формування Я-хлопчика та Я-дівчинки – чоловіка та жінки» / М. В. Ткаченко // БВДС. – 2009.
30. Товкач І. Гендерне виховання дошкільнят / Ірина Товкач // Дошкільне виховання. – 2012.
31. Фіяло Т. Статеве виховання – справа щоденна. / Т. Фіяло // Дошкільне виховання. – 2003.
32. Цибко Л. Юні леді та джентльмени: заняття для старших дошкільнят / Лариса Цибко, Валентина Микитченко // Дошкільне виховання. – 2011.

Актуальність теми. Модернізація дошкільного виховання, перехід до особистісно–орієнтованої моделі взаємодії вихователя та дитини спрямовують педагогів на врахування освітніх потреб особистості дошкільнят. Оскільки особистість є статевою категорією, то пріоритети в освіті відкривають перспективи успішного навчання і виховання дітей різної статі. Дослідження в галузі гендерної педагогіки сприяють вирішенню задач, які стоять перед освітою, розширюють самосвідомість, самопізнання і рефлексію особистості і тому потребують системності та розлогості.
Проблема «гендерного виховання» у педагогічній науці досить нова, хоча деякі аспекти знаходились у колі інтересів багатьох науковців, а саме опанування основ гендерної компетентності, гендерних особливостей змісту роботи з дітьми дошкільного віку (С. Марутян, Н. Плисенко, Т. Репіна, Л. Таранікова, С. Шаповалова), набуття ознак теоретичної і практичної готовності до гендерного виховання й освіти нової генерації підростаючого покоління (Л. Булатова, В. Кравець, Л. Штильова).
Основні аспекти статевого виховання дітей вивчали А.С. Богданова, Ю.О. Бурцева, В.М. Гоголін, Д.М. Ісаєв, В.Ю. Каган, В.М. Колбановскій, Д.В. Колесов, Е.Г. Костяшкин, А.С. Макаренко, І. Мягков, В.І. Петрова, В.А. Сухомлинський, А.Г. Хрипкова.
Аналіз гендерного підходу до навчання і виховання, становлення гендерної ідентичності, формування культури міжстатевих взаємин висвітлювали в роботі С.Т. Вихора, Т.В. Базіка, А.С. Демянчука, О. Каменської, А.В. Кириліної, Л.С. Кобелянської, Т.С. Ковальова, А.А. Константинова, В.П. Кравеця, І.В. Мезеря, А.В. Мудрика, Л.І. Столярчука, М.О. Толстова, О.С. Цокурова.
Розгляд проблеми з позицій сексології та фізіології, психогігієни, формування сексуальної культури дітей висвітлюється в роботах Ю.В. Гаврилова, І.С. Кона, А.В. Меренкова.
Об’єктом дослідження курсової роботи є гендерне виховання дітей старшого дошкільного віку в умовах дошкільного закладу.
Предметом дослідження курсової роботи є сюжетно-рольова гра як засіб гендерного виховання дітей старшого дошкільного віку.
Мета роботи: обґрунтування доцільності використання сюжетно-рольових ігор у процесі гендерного виховання старших дошкільнят.
Згідно заданої мети необхідно вирішити такі завдання:
1. Вивчити поняття гендерного виховання, охарактеризувати особливості гендерного виховання в умовах дошкільного закладу;
2. Проаналізувати значення гри в розвитку і вихованні дітей старшого дошкільного віку;
3. Розглянути сюжетно-рольові ігри як засіб гендерного виховання молодших дошкільнят.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань та мети використані загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, порівняння) та емпіричні методи дослідження: спостереження, бесіда, тестування, анкетування, ігровий метод.
Результати дослідження можуть використовуватись у практиці роботи педагогам для здійснення особистісно-орієнтованого підходу у навчанні.
Курсова робота складається з 33 сторінок друкованого тексту, вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. У списку використаних джерел 32 найменувань.

При написанні курсової роботи, було вивчено і проаналізовано психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження, визначено сутність ключових понять.
Узагальнюючи вивчений матеріал, можна зробити наступні висновки:
1. Гендер – це соціально-психологічна стать людини, сукупність її психологічних характеристик і особливостей соціальної поведінки, що проявляються у спілкуванні і взаємодії.
2. Гендерне виховання – це формування у дітей уявлень про статевої ролі або гендерної моделі поведінки, якої повинен дотримуватися людина, щоб його визначали як дівчинку або хлопчика, а в подальшому як жінку чи чоловіка. Сформованість цих уявлень необхідна для нормальної та ефективної соціалізації особистості.
3. За багатьма параметрами соціального та емоційного розвитку дитини вирішальну роль відіграють не тільки батьки, але і однолітки, які фіксують порушення на гендерний код і жорстоко карають його порушників. Діти не сприймають у своєму суспільстві поведінкових депривації і порушень в статево-рольової ідентифікації. Причому жіночних хлопчиків відкидають хлопчики, але охоче приймають дівчатка, і навпаки - м’язистих дівчаток відштовхують дівчатка, але приймають хлопчики. Під впливом дорослих – батьків та педагогів – дошкільник має засвоїти статеву роль, тобто модель поведінки, якої дотримується індивід, щоб його визнавали як чоловіка або жінку.
4. Основними формами роботи з дітьми у цьому напрямі є: організовані заняття – групові та індивідуальні; етичні бесіди; проблемні ситуації; прогнозування життєво значимих ситуацій; ігри; ситуації спілкування з дітьми; прогулянки, екскурсії; театралізовані розваги; самостійна діяльність дітей.
5. Сформувати моделі відповідно певної статі поведінки допомагають свята та розваги, організовані як дітьми для дорослих, так і разом з дорослими – спортивні та сімейні заходи.
6. Аналіз психолого-педагогічної літератури підкреслює необхідність навчання гендерним ролям батьків: багатогранні гендерні ролі дружини і чоловіка, батька і матері, господині і господаря вимагають сукупності умінь та навичок, великого кола знань. Готовність, бажання і позитивна орієнтація на виконанні специфічних для кожного члена сім’ї ролей є вагомим результатом процесу гендерного виховання дитини.
7. Дослідження проводилося на базі ДНЗ. Загалом експериментальним дослідженням було охоплено 15 дітей середнього дошкільного віку (Додаток А). Для дослідження використовувались такі методи: спостереження; бесіда; анкетування; ігровий метод.
8. На кінець експерименту дійшли висновку, що батьківська громада в більшості своїй – 87% – висловлює розуміння необхідності здійснення статевого виховання дошкільників у вигляді задоволення дитячої зацікавленості питаннями статевої тематики. Також, діти старшого дошкільного віку уже всі добре розрізняють чоловічі та жіночі гендерні ролі й розуміють константність власної статі.
9. Організовуючи спільну трудову діяльність, доцільно об’єднати хлопчиків і дівчаток для виконання достатньо простих доручень, де треба проявити і фізичну силу (хлопчики), і акуратність, ретельність (дівчатка). Поступово діти вчаться самостійно розподіляти між собою трудові операції з урахуванням статі партнера.
Таким чином, при складанні даної роботи, досягнуті цілі і завдання, поставлені в даній роботі.