Вступ …………………………………………………………………………..3
Розділ І. Дослідження феномена іншомовних слів у
складі української лексики
1.1. Іншомовні слова як частина словникового
складу української мови …………………………………………7
1.2. Дослідження вживання іншомовної лексики
у творах художньої літератури …………………………………13
Розділ ІІ. Іншомовна лексика у творчій спадщині Ліни Костенко
2.1. Тематична класифікація іншомовних слів
у поезіях Ліни Костенко ………………………………………….17
2.2. Класифікація запозичень, вжитих у творах
Ліни Костенко, за походженням …………………………………20
2.3. Словотвірна структура слів, утворених
від іншомовних запозичень у ліриці Ліни Костенко …………...25
2.4. Стилістична роль іншомовних слів у
поезіях Ліни Костенко …………………………………………….27
Розділ ІІІ. Вживання іншомовних слів в романі
«Записки українського самашедшего» ……………………………29
Висновки ……………………………………………………………………...44
Список використаних джерел ………………………………………………46

Лексика української мови формувалася протягом тисячоліть. Сучасна лексика української мови складається з питомих, незапозичених слів, створених нашими предками, і слів, запозичених у різні періоди з інших мов.
Основну частину лексики української мови становлять незапозичені українські слова. Їх у мові приблизно дев’яносто відсотків. До них належать успадковані найдавніші індоєвропейські слова, спільні для багатьох індоєвропейських мов ( санскриту , грецької, латинської, германських, романських, слов’янських та ін.); праслов’янські слова, спільні для всіх або більшості слов’янських мов; і власне українські слова,утворені безпосередньо тією частиною слов’янської людності, яка сформувала українську націю[31,с.192].
В українську мову в різні періоди її існування входили й слова з інших мов. З-поміж них виділяють, на думку О.Пономарева, інтернаціоналізми, запозичення й власне іншомовні слова.
Інтернаціоналізми – це слова, що вживаються в багатьох неблизькоспоріднених мовах і водночас зберігають спільність семантики та фонетико – морфологічної будови, переважають у сфері понять із галузі культури, науки, політики, мистецтва[19,с.72].
Як правило, інтернаціоналізми не мають відповідників у мові поширення:бібліотека, музика, театр , еволюція, радіо, лірика, синтагма, синус ; морфематичні інтернаціоналізми : біо- , мікро-, полі-; назви античних реалій : агора , герусія. Лексичними інтернаціоналізмами є також слова , створені на основі грецьких та латинських коренів: відеотелефон , космодром, біоніка[19,с.73].
Істотно збагачують словниковий склад мови запозичення . На думку І. Ющука , запозичення полягає в засвоєнні слів однієї мови іншою[31, с.197]. А. Залізняк визначає запозичення як процес, у результаті якого в мові виникає й закріплюється певний іншомовний елемент(перш за все слово чи повнозначна морфема). «Запозичення – невід,ємна складова процесу функціонування та історичної зміни мови, одне з основних джерел поповнення словникового запасу. Запозичена лексика відображає факти етнічних контактів, соціальні, економічні й культурні зв’язки між мовними колективами»[3,с.123].
Звичайно запозичуються слова й рідше синтаксичні і фразеологічні звороти. Запозичення пристосовуються до системи тієї мови, часиною якої вони стають і часто настільки нею засвоюються, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями цієї мови й встановлюється лише за допомогою етимологічного словника

1. Абліцов В. Що присвячуємо дітям, обов'язково справдиться // Голос України. – 1999. — 21 січня. — С. 1 – 12.
2. Антонишин С. Місія слова // Слово і час. — 1990. — № 12. — С. 22-27.
3. Антонишин С. Над річкою буття — на березі крутому, або Лілеї для Ліни: До ювілею Ліни Костенко // Дзвін. — 2000. — №3. — С. 125-132.
4. Астаф’єв О. Символіка природи в поезії Ліни Костенко/Олександр Астаф’єв//Слово і час . – 2005. - с.52 – 56.
5. Ахманова О. С. Словарь лингвистических терминов / Ольга Сергеевна Ахманова . – М.,1969. – 607 с.
6. Базилевський В. Поезія як мислення // Дніпро. — 1990. — № 3. — С. 106-116.
7. Бакула Б. Історія і поезія: [Л.Костенко] // Урок української. — 2000. —№2. — С.9-15.
8. Бандура О. М. Теорія літератури. – К.: Рад. Школа, 1969. – С. 67.
9. Банковська Н., Яковець А. Ліні Костенко — 70 // Визвольний шлях. — 2000. — №3. — С.76-84.
10. Барабаш С. Пам'ять розуму і серця в ліриці Л. Костенко // Література. Діти. Час. — К., 1989. — С. 65-70.
11. Білецький О. І. В мастерской художника слова. Ч. 6.: Изображение живой и мертвой природи // Білецький О. І. Зібр.праць: У 5 т. Т. 3. – К.: Наукова думка, 1996. – С. 444-489.
12. Бондаренко А., Бондаренко Ю. Використання поезії шістдесятників для становлення світогляду учнів // Дивослово. — 1996. —№ 11. — С. 52-55.
13. Бондаренко А., Бондаренко Ю. Поезія Ліни Костенко у формуванні національної самосвідомості учнів // Дивослово. — 1994. — №4. — С.34-37.
14. Брюховецькнй В. Ліна Костенко: Нарис творчості. — К., 1990.
15. Вакарюк Л., Панкьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір . Навчальний посібник/ Людмила Олександрівна Вакарюк, Стефанія Єлисеївна Панцьо. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2004. - 184с.
16. Варварцев М. Уперше італійською: [Переклад творів Ліни Костенко] // Урок української. — 2000. — №2. — С.59-60.
17. Галеацці Г. Сніг у Флоренції Ліни Костенко: історичний символ двох культурних світів // Літературознавство. — К., Обереги. — 1996. — С. 160-175.
18. Гордасевич Г. Під галактик очима карими // Жовтень. — 1989. — № 4. — С.114-127.
19. Гундорова Т. Погляд на Марусю // Слово і час. – 1991. № 10.
20. Домашлев А. И. Интерпретация художественного текста. – М.: Просвщение, – 1989. – С. 194.
21. Дюбишина-Мельник Л. О. то не є розмовка побутова! [Поезія Ліни Костенко) // Урок української. — 2000. — №2. — С.25-26.
22. Еремина Л. И. О языке художественной прозы Н. В. Гоголя. – М.: Наука, 1987. – 154 с.
23. Жулинський М. Лицарство духа: [Про творчість Ліни Костенко] Вітчизна. — 2000. — №3-4. — С.2-5.
24. Зеров М. "Непривітаний співець" (Ящоголів) //Зеров М. Твори: У 2 т. – Т. 2. – К., Дніпро 1990. С. 294-323.
25. Зінченко О., Коляда Т. "...Квадратний корінь квітів і трави" (барокові тенденції в поезії Ліни Костенко) // Світо-Вид. — 1999. — № 3. — С. 129-131.
26. Зінченко О., Коляда Т. "Вежа самотності": позамовні смисли. — Сучасність. – 1996. – № 12. – С. 110-115.
27. Іванова Т. Символіка трьох кольорів у романі "Маруся Чурай" Ліни Костенко // Українське мовознавство. — 1992. — Вип. 19. — С. 65-71.
28. Іванова Т. Стилістична символіка "дороги" в романі Ліни Костенко "Маруся Чурай" // Українське мовознавство. — 1989. — Вип. 16. — С. 35-40.
29. Івашенко Г. Весна, і смерть, і світле воскресіння: нотатки на полях історичного роману у віршах Ліни Костенко "Маруся Чурай" // Кур'єр Кривбасу. — 1996. — № 55/56. — С. 32-35.
30. Ільницький М. З чого постає неповторність (штрихи до портрета Ліни Костенко) // Українська мова і література в школі. — 1981. — № 10. — С. 9-23.
31. Ільницький М. Поезія останніх десятиріч: трагедії і новаторство (стаття друга) // Рад. Літературознавство. – 1983. – № 4. – С. 13-21.
32. Історія української літератури ХХ ст.: У 2кн. Кн.2.Ч.2.: Навч. Посібник/За ред.. В.Г.Дончика. – К.:Либідь, 1994. – 368 с.
33. Козлова О. Структурно – семантичний аналіз метафор у поезії Ліни Костенко/Ольга Козлова. – Українська мова і література в школі. – 2008. - №6. – с.34 – 40.
34. Костенко Л. Вибране/Ліна Костенко. – К.:Дніпро, 1989. – 671с.
35. Костенко Л.В. Сад нетанучих скульптур. Вірші. Поема – балада. Драматичні поеми / Ліна Василівна Костенко. – К., 1987.
36. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл.ред. В.Н.Ярцева, - М.: Сов. энциклопедия, 1990. – 685 с.
37. Ліна Костенко. Навчальний посібник – хрестоматія / Ідея, упорядкування, інтерпретація творів Григорія Клочека. – Кіровоград : Степова Еллада. – 1999. –320.
38. Ломовцева А. Новітні англіцизми в українській мові і проблема лексичної варіантності / Анастасія Ломовцева// Українська мова . – 2003. - №1. – с.96 – 102.
39. Назаренко Т. Як заморські гості розважали пані Лексику та поважали пані Орфографію ( Система уроків з теми « Написання слів іншомовного походження » ) / Тетяна Назаренко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – №1. – 2005. – с.6 – 10.
40. Нечволод Л. І. Сучасний словник іншомовних слів / Любов Іванівна Нечволод. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 768с.
41. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник / Олександр Данилович Пономарів. – К.: Либідь, 1993. – 248с.
42. Пономарів О. Мовностилістичні поради / Олександр Пономарів // Урок української. – 2001. - №11 – 12. – с.25 – 27.
43. Русанівський В. М. Історія української літературної мови. Підручник / Віталій Макарович Русанівський . – К.: АртЕк, 2002. – 424с.
44. Словник. Термінологічний мінімум з курсу «Вступ до мовознавства » / Упорядники: Т. І. Вавринюк, В. А. Городецька. – Кривий Ріг, 2006. – 30с.
45. Стишов О. Чи стануть канікули веселішими,якщо назвати їх - вакаціями? / Олексій Стишов // Відродження. – 1995. - №4. – с.74. – 75.
46. Сучасна українська літературна мова. Лексика. Фразеологія / За заг. Ред.. І. К. Білодіда . – К.: Наук. думка, 1973. – 549с.
47. Сучасна українська літературна мова: Підручник / М.Я. Плющ, С. П. Бевзенко, Н.Я. Грипас та ін..; За ред..М. Я. Плющ. – 5-те вид., стер. – К.: Вища шк.., 2005. – 430с.
48. Сучасна українська літературна мова: Підручник. / А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, М.Я. Плющ та ін… - 3-тє вид, допов. – К.: Вища шк.., 2002. – 439с.
49. Таран О. «Мисляча інако». Деякі особливості художнього мислення Л. Костенко / Олег Таран // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2004. – №2. – с.192- 200.
50. Ткаченко І. Образ степу в художньому світі Ліни Костенко: міфопоетична парадигма / Ірина Ткаченко // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. - №6. – с.96 – 105.
51. Ющук І. П. Українська мова / Іван Пилипович Ющук. – К.: Либідь, 2003. – 640 с.

Українська мова – це цвіт українського народу, вона ніколи не в’яне й вічно знову розпускається. Основну частину лексики української мови становлять незапозичені українські слова. Мова може збагачуватися за рахунок інших мов, від цього вона стає тільки краще. Слова іншомовного походження становлять тепер приблизно десять відсотків від загального обсягу усіх слів української мови.
Широко використовують іншомовні слова в своїх творах митці слова- українські письменники. Вони уводять варваризми в український текст для надання йому колориту зображуваного середовища. Така лексика в їхніх творах виступає засобом створення образності, контрасту, гумористичних, сатиричних та інших ефектів.
Отже, іншомовні слова є одним із важливих компонентів лексичного складу української мови, як і будь-якої мови взагалі. Вони приходять разом із поняттями. Адаптувавшись у мові поширення, збагачують її словесний арсенал.
Про людину, твір якої я обрала предметом мого дослідження, можна говорити багато, вона – "наша сучасниця, як митець вона "вписана" у свій час, вона поет другої половини ХХст., тезаурус її формувався на традиціях цього й попереднього століть, на їх злетах і падіннях." Вона напересічна особистість, "поет у найповнішому, справжньому розумінні цього слова." Але її ім’я, назване у будь-якій аудиторії, розкаже набагато більше. Це – Ліна Костенко.
З’явившись на літературному небосхилі потужною зіркою 60-х років, вона не перестає і сьогодні дивувати читача своєю поетичною майстерністю.
60-ті роки ХХ століття ознаменовані непокорою, часом бунту і часом свободи у всьому світі. "Саме ці роки позначені рішучою боротьбою за соціальну справедливість, права людини в різних країнах, крахом колоніальної системи, виникненням опору в "соціалістичному таборі", студентськими заворушеннями, рухом "сердитих молодих людей", – стверджують автори "Історії української літератури ХХ століття". У цей час і відбувалося становлення Ліни Костенко як творчої особистості у гурті таких же молодих і талановитих, які увійдуть в історію української літератури під назвою шістдесятники.
Згодом видатна поетеса й літературознавець, дочка Ліни Костенко, Оксана Пахльовська напише про цей час: "Поезія шістдесятників займає чільне місце в процесі літератури, тому що вона є основним естетичним носієм енергії "я" та його збунтованої іпостасі. Але шістдесятництво не є літературною школою чи мистецьким напрямком. Шістдесятництво є філософським феноменом, і як таке є новим відліком часу інтелектуальної історії України".
Тому сміливо можна стверджувати, що феномен Ліни Костенко як поетеси, що кинула виклик тоталітарній системі і ні на грам не поступилася її домаганням обмежити внутрішню волю митця, з одного боку, формувався на основі сильного, незалежного характеру, який не терпить будь-якого насильства, а з іншого – глибинного зв’язку зі своїм народом, народною проникливістю у його духовну суть, здатністю відчувати народний біль і брати його на себе.
Ліна Костенко, фактично, сама допомогла нам визначити тематичні пріоритети своєї творчості. Компонуючи збірку "Над берегами вічної ріки" (1977), поетеса розподілила твори за трьома тематичними розділами. У розділ "Пам’яті безсмертна діорама" увійшли поезії, присвячені досить широко трактованій темі пам’яті. Другий розділ "Руки на клавіші слова кладу" ввібрав поезії, що стосуються багатогранної теми творчості. Третій розділ "Тихе сяйво над моєю долею" склали твори інтимної, а точніше, любовної лірики. Проте кожний, хто добре знає творчість Ліни Костенко, легко помітить, що ця рубрикація не охоплює важливого тематичного масиву творів, який можна номінувати словом природа. Саме вона вибрана об’єктом нашого дослідження.
Творчість Ліни Костенко на сьогодні проаналізована лише у двох монографіях – нарисі Брюховецького В. С. "Ліна Костенко" (1990) та книжці австралійської дослідниці Галини Кошарської "Творчість Ліни Костенко з погляду поетики експресивності" (1994), що є частиною її докторської дисертації. Рецензію на це дослідження написав Сивокінь Г. "У прочитанні австралійської дослідниці (творчість Ліни Костенко)" (1996).
Порівняно недавно, у 1999 році, з’явилося ще одне видання "Ліна Костенко. Навчальний посібник-хрестоматія" за редакцією відомого літературознавця, академіка Академії Наук Вищої школи Григорія Клочека, котре без перебільшення можна назвати унікальним. Будучи спроектованим на школу, це синтетичне видання містить і твори Ліни Костенко, і їх аналіз, а оскільки аналіз переважає, то сміливо можна стверджувати, що це видання є не тільки методичним посібником чи хрестоматією, а передусім науковою працею.
Багато праць різних дослідників було приурочено до 60-ти і 70-тирічних ювілеїв поетеси, серед них виокремлюються дослідження Антонишина С. "Місія слова"(1990), "Над річкою буття на березі крутому", або Лілеї для Ліни: До ювілею Ліни Костенко" (2000), Баньковської Н. та Яковця А. "Ліні Костенко – 70. "Я вибрала…долю, а не вірші" (2000), Білоцерківець Н. "Легенда: До ювілею Ліни Костенко"(1990), Кодак М. "Неопалимої книги скрижаль: Ліні Костенко – 70" (2000), Ставицької Л. "О скільки слів і скільки снів мені наснилося." До ювілею Ліни Костенко"(2000) та інші.
Все це і зумовило вибір теми моє дипломної роботи, а саме «Іншомовні слова у сучасній українській літературній мові (на матеріалі роману"Записки українського самашедшего" Ліни Костенко».
Мета роботи : довести необхідність іншомовних слів та їх вкладу у збагачення української мови.
Завдання :
1. ознайомитись зі словами іншомовного походження ;
2. дослідити використання слів іншомовного походження у творчості Ліни Костенко;
3. довести, що іншомовні слова – складова української мови ;
4. показати, що запозичення та слова інтернаціоналізми тільки прикрашають нашу мову.
Об’єктом мого дослідження: є творчість Ліни Костенко.
Предметом мого дослідження є роль та вживання іншомовних слів у романі "Записки українського самашедшего" Ліни Костенко.

Найбільше багатство кожного суспільства – його мова, а в мові – її словниковий склад. Лексика української мови формувалася протягом тисячоліть. Вона і зараз перебуває в постійному процесі оновлення, поліпшення й удосконалення.
Внаслідок постійних контактів із сусідніми й віддаленими мовами українська мова збагачується численними запозиченнями, які органічно входять до лексичної системи нашої мови, часто повністю адаптуючись у ній.
Слова іншомовного походження становлять тепер приблизно десять відсотків від загального обсягу усіх слів української мови. Це наслідок запозичення українською мовою слів зі старослов’янської, польської, російської, чеської, грецької, латинської, французької, німецької, англійської, тюрських та інших мов.
Проблеми запозичення іншомовних слів присвячено праці вітчизняних і зарубіжних дослідників. Це праці О. Муромцевої, О. Пономарева, О. Стишова, В. Виноградова, О. Ахманової, Л. Крисіна та ін.
З-поміж запозичених українською мовою з інших мов слів дослідники виділяють три групи : інтернаціоналізми, власне запозичення, та іншомовні слова. Інтернаціоналізми поширені в багатьох неблизькоспоріднених мовах світу, запозичення пристосовуються до фонетичної системи мови настільки, що часто їхнє іншомовне походження встановлюється лише за допомогою етимологічного словника, а іншомовні слова зберігають своє іншомовне звучання і їхнє значення наводиться в словниках іншомовних слів.
Широко використовують іншомовні слова в своїх творах митці слова - українські письменники. В їхніх творах така лексика виступає засобом створення образності, контрасту, гумористичних, сатиричних та інших ефектів. Дослідженням іншомовної лексики у творах художньої літератури займалися такі науковці: О. Лапінська, С. Руденко, Н. Попова, А. Ломовцева, О. Стишов та ін. Іншомовні слова зустрічаються у творчому спадку багатьох українських прозаїків ( І. Соколян, І. Карпа) та поетів (О. Забужко, Ю .Андрухович, В. Недоступ, І. Жиленко, Леся Степовичка та ін.). Та особливо доречно, яскраво, влучно і надзвичайно самобутньо використовує у своїх поезіях іншомовні слова «поетична зоря України» Ліна Василівна Костенко.
Ліна Костенко – талановита поетеса, одна з духовних предтеч «шістдесятників». У наш час її твори стали загальнокультурним явищем, «вісником нашого літературного світанку» [7,с.34]. Своєю творчістю за часів безмовності та стандарту вона рятувала честь української літератури. Все більше знавців поезії, знайомлячись з творчістю Ліни Костенко, приходять до думки, що вона належить до кращих поетів сучасності. Ліна Василівна Костенко є лауреатом кількох зарубіжних літературних премій, у тому числі й премії, що носить ім’я Франческо Петрарки. Проте сама поетеса ніколи не прагнула до жодних винагород.
Пізнання творчості кожного великого поета потребує серйозної інтелектуальної напруги. Стосується це і Ліни Костенко. Незважаючи на класичну простоту її поетичного вираження, все ж необхідна напружена робота серця й розуму, щоб піднятися до її думки і почуття [11,с.21].
Значних ускладнень для повного розуміння змісту та ідейного наповнення поезій Ліни Костенко завдає широке вживання поетесою іншомовної лексики. Це створює труднощі при вивченні поезії Ліни Костенко у школі, призводить до помилкового тлумачення і розуміння творів, що є негативним фактором у формуванні свідомої і розвиненої читацької особистості учнів. Виникає проблема, яка робить вивчення іншомовних слів у ліриці поетеси актуальним.