Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Сучасний стан та перспективи розвитку індустрії дозвілля України "

Предмет:

Економіка

Мова:

Українська

Рік здачі:

2020

Сторінки:

145 грн.

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ІНДУСТРІЇ ДОЗВІЛЛЯ 5
1.1. Наукові підходи до класифікації дозвілля 5
1.2. Сучасний етап організації культурно-дозвіллєвої діяльності в країнах зарубіжжя 11
РОЗДІЛ 2 СУЧАСНЕ СТАНОВЛЕННЯ ІНДУСТРІЇ ДОЗВІЛЛЯ НА УКРАЇНИ 18
2.1. Індустрія дозвілля: розвиток в Україні 18
2.2.Перспективи розвитку дозвілля в Україні 28
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34

Аналіз класифікацій дозвілля свідчить про існування різних підходів, специфіка яких пов’язана з психолого-педагогічною традицією певного історичного періоду. У світовій науці за останні роки відбулися якісні зміни в поглядах на сферу дозвілля дітей та підлітків. Розвиток педагогіки дозвілля, дозвіллєзнавства зумовили активізацію наукової розробки означеної тематики, обґрунтування понятійного апарату, принципів і функцій, основних видів та організаційних форм, які використовуються у практиці організації та проведення дозвілля дітей і підлітків у позашкільних закладах України, оскільки на дозвіллі вони не обмежені зовнішніми чинниками і залежать лише від своїх внутрішніх бажань та уподобань. Тому варто зауважити, що діяльність на дозвіллі неможлива без внутрішньої установки особистості, що сприяє або ж, навпаки, стримує розвиток, усвідомлення та реалізацію особистісних потреб. Важливим завданням в організації дозвілля зростаючого покоління є створення такого дозвіллєвого середовища, в якому культурні цінності існують не самі по собі, безвідносно до життєвих потреб особистості, а є включеними в життєвий простір індивіда і набувають для нього особистісного сенсу, життєвої необхідності, вироблення норм практичної поведінки, удосконалення чи опанування різних сфер суспільної діяльності.
В. Кірсанов у вивченні педагогічного потенціалу дозвілля вважає за доцільне виділити два підходи: предметний та функціональний. Предметний підхід базується на визначенні змістової компоненти дозвілля (дозвілля як вільного часу, дозвілля як вільно обраної діяльності та дозвілля як емоційного стану особистості), простору, в якому мають вирішуватися педагогічні й психологічні проблеми. Функціональний підхід має на меті зосередження уваги на функціях дозвілля в житті людини та суспільства (рекреаційній, розважальній, просвітній, виховній та ін.) [6].
У другій половині ХХ століття сформовано багато теоретичних концепцій щодо трактування дозвілля. Аналіз його основних підходів свідчить, що дозвілля розглядали як вид діяльності; як складову часового простору (кількісна концепція); як психологічний стан людини, емоційне сприйняття дійсності; як ознаку цілісного способу життя, як природну потребу людини, можливість самореалізації та мотив для трудової діяльності, як час для антисоціальних цілей та марного проведення часу та ін. У концепціях постіндустріального суспільства, як зауважує французький науковець Ж. Дюмазедьє, «всебічний розвиток особистості можливий лише у «цивілізації дозвілля», головною метою якого автор вважає культурний розвиток людини, який «дозволить особистості панувати над природою, поважаючи її; відігравати значну роль у суспільстві, маючи можливість від нього звільнитися; володіти собою, вміючи при цьому бути щасливим». Тому, на його думку, є помилкою ототожнювати культурний і суспільний розвиток, оскільки останній зводиться до зменшення економічної та культурної нерівності, а також до зміцнення співпраці між окремими людьми, групами, категоріями населення, незалежно від їх суспільного благополуччя

В межах культурно-дозвіллєвої сфери інститут дозвілля формувався під впливом об’єктивних змін, зокрема, пов’язаних з індустріалізацією та урбанізацією суспільства, коли вільний час стає самодостатньою цінністю і набуває масового поширення.
Серед головних інституціональних функцій держави, незалежно від характеру політичної організації та особливостей економічної системи, завжди мала місце культурно-дозвіллєва функція. Вона була спрямована на відтворення основних норм та цінностей, ідеології суспільства і знаходила реалізацію у формі культурної політики держави, метою якої були підтримка та відповідне спрямування культурно-дозвіллєвої діяльності населення.
Розвиток дозвілля в Україні відзначався суттєвими протиріччями, що полягали у невідповідності між концептуальними визначеннями його соціального призначення та реалізацією заданих вимог у соціальній практиці. Огляд наукових джерел свідчить, що ні створена за радянської доби модель політизованого дозвілля, ні спроби його “рекреалізації” за американським та європейським варіантами у 80-90-х рр. не вирішили завдань модернізації культурно-дозвіллєвої сфери сучасного українського суспільства.
Отже, дозвілля активно реагує на зміни в суспільстві як в соціальній системі і виступає певною характеристикою її життєздатності, відображенням потенціалу суспільного розвитку, а найбільш чутливим виявляється до політичних та економічних зрушень. Потреби життя вимагають розробки і впровадження нових наукових підходів до дослідження особливостей цього соціального явища, його змісту, принципів і специфіки функціонування. Актуальним стає також визначення ефективності нових дозвіллєвих технологій, поліваріантних способів організації культурно-дозвіллєвої діяльності населення України.
Все вищезазначене повною мірою стосується інноваційних культурно-дозвіллєвих систем, що виступають проявом інституціоналізації культурно-дозвіллєвої діяльності і пов’язані з процесом модернізації інституту дозвілля. Основне призначення даних культурно-дозвіллєвих утворень полягає у забезпеченні умов для активного культурного дозвілля населення, відтворення його фізичних та духовних сил, інтенсивного розвитку самодостатньої культурної діяльності та індивідуальних творчих здібностей.
Можна констатувати, що загальні аспекти дослідженої проблеми плідно розробляли М. Вебер, Ф. Гегель, К. Маннгейм, К. Маркс, М. Оріу, Х. Ортега-і-Гассет, Ж. Ренар, Е. Фром, К. Ясперс. Проте в численних роботах цих науковців соціальний інститут розглядався з точки зору філософської та економічної наук, а його культурологічні та соціологічні аспекти вивчалися меншою мірою.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 145.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Комарницький Євген (k-jore)

(4.6)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Сучасний стан та перспективи розвитку індустрії дозвілля України "

0 (800) 357-234