ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ІНСТИТУТ СІМ’Ї ТА ЙОГО РОЛЬ В СУСПІЛЬСТВІ 5
РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ШЛЮБУ 8
ВИСНОВКИ 10
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 14

Сім’я є одним із найважливіших інститутів суспільства, де знаходять висвітлення всі основні досягнення, труднощі й протиріччя громадського життя. У той же час сім’я сама активно впливає на життя суспільства, їй належить вирішальна роль у процесі відтворення людського життя, продовженні людського роду. [3, с.35]
Науковці під сім’єю розуміють об’єднання людей, що пов’язані шлюбом або кровною спорідненістю, спільністю побуту та взаємною моральною відповідальністю, соціальна необхідність в якому обумовлена потребою суспільства у фізичному та духовному відтворенні населення.
Сім’я є одним з найдавніших соціальних утворень в суспільстві, що виконує низку соціально значущих функцій. Залежно від пріоритетів того чи іншого суспільства, періодів історичного розвитку, змінювався як характер виконання сім’єю певних функцій, так і їхня ієрархія. Проте сім’я відрізняється специфічними функціями, що притаманні їй на всіх етапах розвитку, зокрема, це:
 репродуктивна функція (дітонародження); сексуальна (регулювання сексуальної поведінки);
 інтимна (емоційна стабілізація індивідів, організація раціонального дозвілля); економічна (матеріальне утримання дітей та непрацездатних членів сім’ї);
 соціалізації (виховання дітей, адаптація молодого покоління в соціумі); статусна (надання певного соціального статусу членам сім’ї,
 відтворення соціальної структури) тощо.
Інститут сім’ї завжди викликав інтерес фахівців різних наукових напрямів, але особливо зросла зацікавленість проблемами сім’ї в XX ст. Це було пов’язано з кардинальними змінами, що відбувалися в економічній та соціокультурній сферах життя суспільства, та які впливали на життєдіяльність людини. [3, с.37]
Сімя є предметом дослідження статистичної науки. Додаток 1
Під час індустріальної революції традиційна сім’я зазнала значних змін, з розвитком технічного прогресу вона втратила можливість працювати разом як виробничий осередок. Поступово й болісно структура сім’ї почала змінюватися. Так звана мала (нуклеарна) сім’я, що складається з батька, матері та дітей, стала стандартною, соціально визнаною сучасною моделлю у всіх індустріальних суспільствах.
На функціонування інституту сім’ї безпосередньо впливають сучасні тенденції розвитку суспільства – поширення емансипації, свободи вибору, індивідуалізації тощо. Все це, в свою чергу, викликає послаблення внутрішньо-сімейних та поширення позашлюбних зв’язків, зростання кількості неповних сімей. також при загальному зменшенні народжуваності збільшується кількість дітей, народжених поза шлюбом, що породжує цілу низку негативних явищ. Трансформація інституту сім’ї формує різні теорії кризи сім’ї: економічні, етичні, психологічні, культурологічні тощо.
Розглянемо детальніше основні форми сім’ї. Насамперед, це – моногамія – історична форма шлюбу та сім’ї, за якої у шлюбному союзі перебувають два представники протилежної статі. Відрізняють такі типи моногамії. Нуклеарна сім’я, її членами є представники тільки двох поколінь (батьки та діти); цей тип у розвинених країнах нині є переважаючим; повна нуклеарна сім’я, де є обидва з батьків та діти; неповна сім’я, у якій відсутній один з батьків (частіше батько). [3, с.38]
Російський вчений С.Голод неповну сім’ю розділяє на власне неповну, що виникла внаслідок розлучення або вдівства і материнську, що припускає позашлюбне народження та виховання дітей.
Також варто згадати й про специфічний тип сім’ї, що одержав назву бінуклеарної, коли після розлучення і чоловік, і дружина створюють нові сім’ї, у результаті чого в дитини виявляється четверо батьків (двоє рідних і двоє нерідних), між якими підтримуються відносини, і дитина періодично проживає і з тими, й з іншими. Іноді обидві сім’ї спільно проводять дозвілля. Розширюється коло найближчих родичів дитини, у тому числі зведених братів та сестер, що, на думку деяких авторів, може сприятливо позначитися на соціалізації особистості.
Якщо в сім’ї проживають та господарюють представники декількох (щонайменше, трьох) поколінь, то така сім’я є розширеною.
Російський дослідник А.Харчев поділяє сім’ї з огляду владних відносин на:
 патріархальні – де чоловік, батько-годувальник, який матеріально забезпечує сім’ю, представляє її в суспільстві, приймає основні рішення, що стосуються членів сім’ї; дружина не працює (або престиж її роботи, заробіток значно нижче, ніж у чоловіка), займається вихованням дітей, господарює, думка дітей враховується мало; матріархальні – сім’ї, у яких роль лідера належить жінці, успадкування відбувається за материнською лінією, сюди також належать неповні материнські сім’ї; егалітарні – сім’ї, у яких норми любові, емоційної близькості, взаємоповаги поширюються на всіх членів сім’ї. Професійна та суспільна діяльність обох з подружжя однаково важлива, подружжя гнучко розподіляє домашні обов’язки, спільно проводить дозвілля, колективно приймає рішення тощо. [11, с.43]

1. Анішина Н. Вдосконалення державного регулювання зайнятості молоді / Н. Анішина, Д. Верба // Україна : аспекти праці. 2013. – № 4. – 134с.
2. Балакірєва О.М. Система ціннісних орієнтацій, культурні потреби і духовний світ української молоді / О. М. Балакірєва, О. А. Ганюков., - 2014. - 180с.
3. Бородін Є. І. Держава і молодь: історія ювенального законодавства в Україні (середина 80-х – початок 90-х років ХХ ст.) / Є. І. Бородін. – Київ : Український центр політичного менеджменту, 2011. – 238 с.
4. Бородін Є. І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991 – 2004 рр.) [Монографія ] /Є. І. Бородін – Д. : Герда, 2006. – 472 с.
5. Веймер Д. Аналіз політики : концепції і практика / Девід Л. Веймер, Ейден Р. Вайнінг ; [пер. з англ. І. Дзюб, А. Олійник] ; наук. ред. : О. Кілієвич. – К. : Основи, 2008. – 654 с.
6. Видатки і ресурси домогосподарств України у 2003 році : за даними вибіркового обстеження умов життя домо-господарств України : стат. збірник. –К. : Державний комітет статистики України, 2004. – 446 с. – (част. 1). – 181с.
7. Видатки і ресурси домогосподарств України у 2004 році : за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України : стат. збірник. – К. : Державний комітет статистики України, 2005. – 457 с.
8. Ганслі Т. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки [пер. з англ. О. Перепадя] / Теренс М. Ганслі. – К. : Основи, 2010. – 237 с.
9. Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення / Український науково-дослідний інститут проблем молоді. – К. : Наукова думка, 2013. – 236 с.
10. Демографічна криза в Україні. Проблеми дослідження, витоки, складові, напрями протидії [за ред. В. Стешенко] – К. : Ін-т економіки НАН України, 2011. – 560 с.
11. Демографічна криза в Україні: її причини та наслідки [за ред. акад. НАН України С. І. Пирожкова]. – Київ : ІВЦ, Державний комітет статистики України, 2012. – 231 с.
12. Демченко І. Економічна активність молоді : сучасний стан і тенденції розвитку / І. Демченко, О. Яременко // Молодь у дзеркалі соціології [ заг. ред. О. Балакірєвої і О. Яременка ]. – К. : УІСД, 2011. – 312с.
13. Домогосподарства України : домогосподарства за типами та кількістю дітей : за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року [за ред. О.Г. Осауленка]. – К. : Держкомстат України, 2013. – 376с.
14. Дослідження соціально-демографічних проблем в Україні з метою розробки науково обґрунтованих комплексних демографічних прогнозів / [Лібанова Е. М., Шевчук П. Є., Макарова О. В. та ін.]. – К. :Стилос, 2011. – 132 с.
15. Економічна активність населення України 2008 : стат. збірник [відп. за випуск Н.В. Григорович] / Державний комітет статистики України : № 9/2-11/160 від 21.07.2009 р. – К. : Державний комітет статистики України, 2009– 232 с.
16. Н. П. Дудар // Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 року) : щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. – К. : Український ін-т соціальних досліджень, 2010. – 231с.

Актуальність теми полягає в тому, що у сучасних умовах, коли історичні процеси трансформації сім’ї поєднуються з найгострішими проблемами, обумовленими соціально-економічними трансформаціями, виникає необхідність модернізації соціальної діяльності стосовно інституту шлюбу та сім’ї.
Нинішні тенденції трансформації сімейних зразків поведінки особливо актуальні для молодої сім’ї. Вона, переживаючи процеси власного становлення, не завжди виявляється здатною до ефективної адаптації в середовищі, що стрімко змінюється. У сучасній Україні саме в молодіжній віковій групі найбільш сильно виражені глибинні зміни й протиріччя між традиційними цінностями та сучасними орієнтирами в системі шлюбно-сімейних відносин, у сфері репродуктивних настанов, в оцінці ролі й цінності сім’ї як соціального інституту для людини, суспільства, держави.
Молода сім’я, яка в основі своїй є не досить стійким утворенням, потребує особливої підтримки з боку держави. У зв’язку із цим актуальним є виділення спеціалізованого напряму державної політики – молодіжної сімейної політики, що розуміється нами як політика, спрямована на розвиток, соціальний захист та забезпечення гідних умов життя молодих сімей.
Інформаційно-аналітичною базою роботи є: наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо проблем молодих сімей, механізмів та напрямів реалізації молодіжної сімейної політики; нормативно-правові акти України з питань реалізації сімейної політики; довідково-інформаційні видання, статистичні матеріали Державного комітету статистики України тощо.
Незважаючи на широке коло наукових публікацій з питань сім’ї, в сучасній літературі недостатньо уваги приділено комплексності в дослідженнях сімейної політики, необхідним є взаємозв’язок економічних, соціальних і демографічних факторів при розробці та реалізації політики, націленої на сім’ю.
Водночас, слід відмітити, що на сьогодні в Україні молодіжна та сімейна політика існують як окремі напрями соціальної політики. Тому на особливу увагу заслуговує розробка та обґрунтування напрямів і заходів молодіжної сімейної політики, направлених на забезпечення соціального захисту, поліпшення добробуту, вирішення різносторонніх проблем молодих сімей як окремо визначеної категорії.
Об’єктом дослідження виступає шлюб, як базовий інститут суспільства.
Метою даного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування молодіжної сімейної політики та практичних рекомендацій щодо шляхів реалізації молодіжної сімейної політики в Україні.
Предметом дослідження виступає соціологія як наука.

Проведене дослідження проблем молодих сімей в Україні дає можливість зробити висновки теоретичного, методичного та науково-практичного характеру.
В умовах сучасної трансформації сім’ї, що викликана соціально-економічним реформуванням, виникає необхідність модернізації соціально-управлінської діяльності відносно інституту сім’ї та шлюбу.
Сім’ї створюються зазвичай в молодому віці, який характеризується становленням світоглядних позицій та ціннісних орієнтирів, у тому числі – орієнтирів на стійку та благополучну сім’ю, відповідальне батьківство та цінності сімейного життя. Як свідчать статистичні дані, молода сім’я менш стійка, про що говорить той факт, що третина всіх розлучень припадає на сім’ї, які проіснували менше року. Вона часто виявляється нездатною до ефективної адаптації в середовищі, що змінюється, на відміну від сім’ї зі стажем, що вже нагромадила внутрішні ресурси для цього. Діти народжуються переважно також в молодих сім’ях. Водночас молоді сім’ї перебувають у більш складному матеріальному становищі, не мають житла та потребують посиленої підтримки з боку держави.
Нині соціальне управління процесами формування та життєдіяльності молодої сім’ї реалізується в рамках двох напрямків державної політики – сімейної та молодіжної. При цьому обидва ці напрями не приділяють достатньої уваги проблемам молодої сім’ї, а програми роботи з молоддю, що формують у них цінності сімейного способу життя, практично відсутні. Так, основними напрямами сучасної державної сімейної політики є правове забезпечення та економічна підтримка сім’ї, створення умов для поєднання сімейних і виробничих функцій, забезпечення здоров’я та соціальне обслуговування сім’ї, підтримка сімей, що опинилися в складних умовах.
Водночас сімейна політика в нашій країні також недостатньо торкається молодих сімей і практично не займається молоддю, яка є об’єктом діяльності самостійного напряму соціальної політики – молодіжної політики, що перетворилася сьогодні в самостійний напрям діяльності держави. Однак, аналізуючи державні заходи проведені в рамках молодіжної політики й спрямовані на вирішення основних проблем життєдіяльності молоді, приходимо висновку, що молодіжна політика в нашій країні не приділяє достатньої уваги молодим сім’ям, обмежуючись лише деякими проблемами.
Тому на сьогоднішній день велике значення мають розробка та реалізація політики стосовно планування й функціонування саме молодої сім’ї. Виходячи з цього, доцільним є виділення молодіжної сімейної політики в окремий напрям.
Виділення молодих сімей у самостійну соціальну групу та формування державної політики щодо них сприятиме підвищенню стабільності молодих сімей за рахунок реалізації комплексу заходів такої політики.
Створення нового напряму соціальної політики потребує комплексного підходу з метою планування, систематизації, розробки та створення ефективного механізму реалізації молодіжної сімейної політики. Проведене дослідження дозволяє зробити такі узагальнюючі висновки:
Сім’я в цілому й молода сім’я зокрема, переживаючи процеси системної трансформації, що відбуваються на фоні змін в суспільстві, поступово переходить від функціонування як ефективно діючий інститут із твердими нормами й чітко заданими зразками поведінки до малої групи із принципово новими сімейними цінностями й нормами.
Оцінка шлюбно-сімейної ситуації в Україні показала, що в країні останнім часом руйнуються традиційні стереотипи та відмічається перехід до західної моделі шлюбності, зокрема спостерігається збільшення кількості незареєстрованих шлюбів, нуклеарізація сімей, зростання віку вступу до шлюбу та частки самотніх осіб.
Спираючись на демографічний прогноз чисельності населення та проаналізувавши нинішню шлюбно-сімейну ситуацію в країні, розроблено довгостроковий прогноз шлюбно-сімейної ситуації. Вагомих змін показників шлюбності та розлучуваності не очікується, прогнозується незначне зменшення кількості офіційних шлюбів та зростання консенсуальних шлюбів. Абсолютна кількість неповних сімей буде поступово знижуватися, що пов’язано зі зменшенням загальної чисельності населення. Молода сім’я буде ставати старшою, тобто вік вступу до шлюбу у осіб обох статей зростатиме.
В умовах сучасної ринкової економіки необхідно забезпечити молодій сім’ї такі умови життєдіяльності, за яких вона, спираючись на власний потенціал та отримуючи підтримку з боку держави та суспільства, стане здатною самостійно реалізовувати свої соціальні функції та репродуктивні установки. Ця підтримка передбачає, насамперед, формування та реалізацію державної політики відносно молодої сім’ї.
В цілому на державному рівні потребує розробки стратегія сімей, забезпечення їхньої економічної безпеки й гарантій соціального захисту. Молодіжна сімейна політика повинна бути спрямована на заохочення рівноправності між чоловіками й жінками в розподілі сімейних обов’язків і закріплювати рівні можливості брати участь у трудовому та суспільному житті. Всі заходи державної політики повинні бути спрямовані на закріплення самостійності та незалежності сімей, забезпечуючи допомогу сім’ї у виконанні властивих їй функцій, особливо репродуктивної та виховної. Необхідно розглядати інтереси сім’ї як мету розвитку людського потенціалу, тобто акцент повинен робитись на задоволення матеріальних потреб сімей та забезпечення збереження соціальних гарантій.
В основному сучасні заходи економічної підтримки сімей недостатньо ефективні й обмежуються зазвичай грошовими допомогами на дітей. Водночас розмір допомоги на дитину не повинен бути фіксований, він має відповідати економічній ситуації, враховувати рівень інфляції, зокрема, діючу систему цін на товари, послуги та продукти харчування.
Нагальним є вирішення низки проблем соціально-економічного становища молодих сімей. Зокрема, це: рівень і диференціація сімейних доходів, зміна яких істотно залежить від соціально-демографічної структури сімей; поліпшення умов життя; ефективне задоволення потреб з метою максимальної відповідності його демографічній структурі сімей тощо.
Із запровадженням державної молодіжної сімейної політики очікується: поліпшення становища молодої сім’ї, що призведе до підвищення якості життя сімей; зміцнення молодої сім’ї зумовить зниження кількості розлучень та зменшення кількості неповних сімей; стабілізація молодої сім’ї сприятиме дітородній активності та поліпшенню демографічної ситуації в країні.