Вступ 3
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ 4
ОСВІТИ У КИЄВІ 4
1.1. Основні напрями розвитку туристської освіти в Україні 4
1.2. Характеристика туристичної освіти в КНУ ім. Т.Г.Шевченка, КУТЭП, МАУП та інші 6
Висновки 16
Список використаних джерел 17
В основу підготовки фахівців для сфери туризму покладено освітні галузеві стандарти, зміст яких дидактично обґрунтовано та експериментально перевірено. Зокрема, вітчизняний досвід розробки стандартів засвідчує, що стандарт професійної освіти і навчання містить перелік трудових операцій, які повинні визначатися в межах певної професійної діяльності, а також пов’язані з ними знання, уміння та навички. Стандарт професійної підготовки має визначати: рівень кваліфікації; зміст професійного навчання; тривалість навчання; систему контролю; навчальні засоби для викладачів і учнів; матеріали і технічне оснащення; кваліфікаційні вимоги до викладацького складу.
В сучасних умовах підготовка фахівців для сфери туризму в Україні за ступеневою системою здійснюється за освітньо-кваліфікаційними рівнями:
кваліфікований робітник (агент з туризму, офіціант, бармен, агент з постачання, кухар);
молодший спеціаліст (організатор обслуговування в готелях і туристичних комплексах);
бакалавр з туризму, гостинності;
спеціаліст-туризмознавець, екскурсознавець, професіонал в галузі готельної та ресторанної справи;
магістр – науковець (туризмологія, музеєзнавствство, рекреалогія), викладач.
Орієнтуючись на міжнародний досвід та враховуючи національні особливості, робочою групою під науковим керівництвом автора розроблено галузеві стандарти, визначено спеціалізації фахівців зі спеціальності: ««Туризм», «Готельне господарство», «Організація обслуговування в готелях і туристичних комплексах». У розробленій освітньо-кваліфікаційній характеристиці бакалавра, спеціаліста, магістра з туризму визначено функції: проектувальна, організаційна, управлінська, виконавська (технологічна). Обґрунтовано професійні знання, уміння та навички фахівця. На основі аналізу цієї системи розроблено освітньо-професійні програми підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра з туризму. Освітньо-професійна програма – нормативний документ, де визначено термін та зміст навчання, форми державної атестації. Обґрунтовано підходи до відбору і структурування змісту навчального матеріалу. Розроблена система знань упорядковується в освітньо-професійній програмі у відповідні модулі. Групування здійснюється за ознаками належності навчальної інформації до певного навчального об’єкта, що відповідає одному чи декільком компонентам структури діяльності фахівця. Обґрунтовано розподіл академічних годин/кредитів за циклами підготовки: гуманітарна та соціально-економічна – 1836/34; природничо-наукова – 2322/43; професійна та практична підготовка – 3942/73. Галузевий стандарт включає засоби діагностики якості вищої освіти фахівця з туризму. Метою кваліфікаційних випробувань є визначення рівня теоретичної та практичної підготовки випускника до майбутньої професійної діяльності та встановлення: інформаційної бази; технології конструювання стандартизованих засобів об’єктивного контролю; технології використання стандартизованих засобів.
Особливостями організації навчально-виховного процесу в навчально-науково-виробничому комплексі є: нормативне забезпечення проектування змісту туристської освіти; цілісний підхід до змісту освіти й професійного навчання, врахування органічної єдності загальноосвітньої і професійної підготовки, міцного зв’язку теорії й практики; забезпечення партнерських відносин між сферою освіти і сферою праці в туризмі; реалізація принципу наступності в змісті й організаційних формах професійної підготовки фахівців для сфери туризму на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях; кадрове забезпечення; впровадження педагогічних технологій особистісно орієнтованої професійної підготовки фахівців для сфери туризму; регулярне коригування процесу проектування змісту туристської освіти.
1. http://kutep.ua/ua/structure/chairs/kaftour-hotel
2. http://maup.com.ua/ua/pro-akademiyu/pro-maup.html
3. http://www.geo.univ.kiev.ua/uk/kafedri/krajinoznavstva-ta-turizmu.html
4. http://imv.nau.edu.ua/struktura/krainoznavturyzm
5. Педагогіка туризму: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред. Федорченка В.К, Фоменко Н.А., Скрипник М.І., Цехмістрової Г.С. - К: Видавничий Дім «Слово», 2004. - 296 с
6. Ткаченко Т., Мельниченко С. Підготовка фахівців для сфери туризму // Освіта України. - 2005. - №7. - С. 6.
Опанування нових реалій в міжнародних відносинах доби глобалізації та інформатизації суспільства розширює й ускладнює вимоги до професійного іміджу дипломатичних працівників та інших державних службовців, покликаних вирішувати зовнішньополітичні завдання України. У цих умовах набуває особливої актуальності професійна підготовка майбутніх фахівців у системі міжнародних відносин, невід’ємною складовою якої є спеціальна мовна підготовка.
Ефективність професійної освіти залежить від уміння та здатності викладачів і студентів застосовувати стратегії, пов'язані з інноваційними педагогічними технологіями, серед яких особливе місце належить аудіовізуальним засобам. Методика їх використання у навчанні широко досліджувалася (В.Ю.Биков, В.П.Волинський, І.І.Дрига, Л.В.Чашко, М.В.Ляховицький, О.А.Палій, Є.О.Перепелиця, Г.І.Рах, П.І.Сердюков). Водночас традиційним залишається застосування аудіовізуальних засобів лише як різноманітних технічних засобів надання інформації.
Майбутньому фахівцю у сфері туризму необхідно виконувати висококваліфіковану аналітичну й організаційну роботу, правильно оцінювати міжнародну ситуацію, обґрунтовано й чітко висловлювати свою точку зору.
Невідповідність професійної підготовки майбутніх фахівців у сфері туризму сучасному стану справ посилюється суперечностями між: вимогами ринку праці до фундаментальної підготовки таких спеціалістів та їхніми реальними знаннями, вміннями й навичками; загальним раціоналізованим і вербалізованим характером вищої освіти та недооцінкою важливості проблеми формування духовно розвинутої особистості, а нерідко і її ігноруванням; перевагами і пріоритетами студентів щодо використання аудіовізуальних мистецтв та їх обмеженим застосуванням у системі вищої освіти.
Зі стрімким розвитком туризму як в світі, так і в Україні, ринок праці стає все більш вимогливим до фахівців, навчання яких має відбуватися на високому рівні теоретичної та практичної підготовки. Створення та удосконалення системи туристичної освіти в нашій країні вимагає залучення досвіду інших країн, як тих, що вже є визнаними лідерами освіти в галузі туризму та сфери обслуговування, так і тих, що, як і Україна, знаходяться лише на етапі свого становлення.
В усьому світі підготовці кадрів туристичного бізнесу приділяється значна увага. Щороку зростає кількість навчальних закладів, що пропонують програми підготовки фахівців туристичної сфери. Більшість таких програм приділяють все зростаючу увагу практичній підготовці майбутніх фахівців туристичної сфери. Проблема співвідношення теоретичної та практичної підготовки зараз гостро стоїть і в Україні, адже через відсутню достатню матеріальну базу, багато дисциплін вивчаються з теоретичного боку, а застосувати свої знання на практиці молоді фахівці можуть лише влаштувавшись на роботу. В закордонних закладах освіти не менше ніж 50% загальної навчальної підготовки відводиться на підготовку практичну.
Однією з проблем туристичної освіти в Україні є відсутність її системності та єдності, що при відсутності також і належної матеріальної бази призводить до не конкурентоспроможності української освіти в галузі туризму і сфери обслуговування на світовому ринку.
Проаналізувавши освітні заклади міста Києва, які надають туристичну освіту, можна сказати що ця ланка освіти має добрий потенціал. Багато випускників досліджуваних закладів освіти міста Києва працюють на високих постах в різних компаніях.
