Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Свобода договору у цивільному праві України "

Предмет:

Цивільне право

Мова:

Українська

Рік здачі:

2019

Сторінки:

145 грн.

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА РІЗНОВИДИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ 8
1.1. Договори як форма цивільного законодавства 8
1.2. Сутність цивільно-правового договору 10
1.3. Значення та функції договору в цивільному праві 13
РОЗДІЛ 2 ЗМІСТ ПРИНЦИПУ СВОБОДИ ДОГОВОРУ 16
2.1. Науковий підхід до визначення принципу свободи договору та його складових елементів 16
2.2. Свобода укладення договору як елемент принципу свободи 19
2.3. Свобода вибору виду договору як елемент принципу свободи 22
2.4. Свобода способу укладення договору як елемент принципу свободи 24
РОЗДІЛ 3 ОБМЕЖЕННЯ СВОБОДИ ДОГОВОРУ 26
3.1. Обмеження свободи договору у суспільних інтересах 26
3.2. Обмеження свободи договору в інтересах економічно слабшої сторони або кредитора 31
3.3. Обмеження свободи сторін щодо вибору виду договору 33
ВИСНОВОК 37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 40
ДОДАТКИ 43

Принципи класифікації цивільно-правових договорів. Необхідність забезпечення стабільності та визначеності закріплюваних суспільних відносин в умовах диспозитивності цивільно-правового регулювання правовідносин втрачають сенс за відсутності адекватної системи цивільно-правових договорів, безперервні видозміни якої, внаслідок появи нових та ускладнення існуючих договірних конструкцій, вимагає науково обґрунтованих оцінок і прогнозів правового регулювання цих відносин.
Договірне право регулює різноманітні і динамічні відносини економічного обороту, цивільні права та обов’язки, які виникають у результаті цілеспрямованих, заснованих на домовленості, правомірних дій осіб та інших суб’єктів цивільного права. Цивільно-правові договори мають надзвичайно широку сферу застосування, оскільки регулюють майнові і частину особистих немайнових відносин у будь-яких сферах їхньої діяльності приватного характеру.
У ході вивчення всієї різноманітності договорів важливого практичного значення набуває їх класифікація. Її здійснення дає можливість не лише виділити основні риси чи істотні ознаки того чи іншого договору, а й визначити його місце в системі цивільно-правових відносин. Не можна не погодитися з тим, що «правильно побудована класифікація сприяє систематизації накопичених знань, забезпечує належне використання понять та термінів, усуває двозначність і неоднозначність мови науки» .
Наведена вище тричленна структура класифікації договорів дає можливість дає можливість з достатньою мірою вичерпності провести юридичну характеристику відповідного договору. Наприклад, характеристика договору роздрібної торгівлі може проводитися наступним чином: рід - договір; тип - договір, направлений на передачу речей у власність; вид - купівля-продаж; підвид - роздрібна торгівля.
Класифікації договорів за їх окремими властивостями. В доктрині обґрунтування класифікації договорів за їх окремими властивостями проводиться за різними ознаками (критеріями) залежно від цілей, які при цьому ставляться.
Пріоритетним вважається практична значимість поділу договорів на види, яка полягає, перш за все, в можливості нормативного закріплення їх відзначальних видових ознак і забезпеченні таким чином одноманітного застосування договорів, в яких присутні відповідні риси.
Зазвичай критеріями класифікації договорів виступають дихотомічного характеру властивості, притаманні будь-яким чи переважній більшості договорам.
У цьому контексті за ознаками наявності чи відсутності зустрічного задоволення договори поділяються на оплатні і безоплатні, за розподілом прав та обов’язків між сторонами - на односторонні і двосторонні (пункти 2 і 3 ст.626 ЦК), за моментом у часі, коли договір вважається укладеним, - на реальні і консенсуальні тощо.
Значне поширення отримала класифікація цивільно-правових договорів за приналежністю їх до певного типу, виду (різновиду) або змішаного договору. На думку О. С. Іоффе, договірний тип виділяється за специфікою матеріальних відносин, що опосередковується договором, або колом юридичних умов, об’єктивно необхідних для утворення даного договірного зобов’язання. Коли ж договори подібні як за покладеними в їх основу матеріальними відносинами, так і за істотними умовами, вони співвідносяться між собою як різновиди одного і того ж договірного типу. В свою чергу, якщо укладений договір опосередковує два або кілька різнорідних відносин та об’єднує умови, об’єктивно необхідні для формування зобов’язань різних типів, він стає змішаним договором . Поняття змішаного договору знайшло нормативне закріплення і доктринальне обґрунтування. ЦК України (п. 2 ст. 628) визнає змішаним такий договір, в якому містяться елементи різних договорів. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не впливає із суті змішаного договору. У вітчизняній доктрині змішаним вважається «... договір, у якому поєднуються елементи договорів різних типів, що передбачені законодавством, і, разом з тим, вважає неприпустимим визнавати змішаним договір, який поєднує різні види одного типу договору» .

Переведення економіки України на ринкові засади і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, коли основна маса товаровиробників-підприємств, господарських товариств, кооперативів, громадян має свободу господарської діяльності та підприємництва. Результати ж цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг здебільшого на договірних засадах. Шлях до ринку супроводжується звуженням адміністративно-планового впливу держави на діяльність господарюючих суб'єктів і, отже, розширюється свобода договору в майнових відносинах, які регулюються нормами цивільного законодавства.
Зростання ролі договору обумовлене не лише докорінною перебудовою економічних відносин і звуженням сфери їх регулювання адміністративними методами, але й розширенням і наповненням новим змістом цивільної правосуб'єктності фізичних і юридичних осіб, законодавчим закріпленням рівності усіх форм власності і, зокрема, визнанням приватної власності як однієї з економічних підвалин громадянського суспільства, появою принципово нових видів договірних відносин або таких, що перебували раніше у стадії зародження (лізинг, аудит, консигнація, довірче управління майном, факторинг, франчайзинг тощо).
За останні роки правова наука в Україні поповнилась рядом дисертаційних досліджень, присвячених окремим видам цивільно-правових договорів: підрядним договорам у будівництві (Н.С. Кузнєцова, 1993), договорам страхування (В.П. Янишен, 1997), на проведення аудиту (Р.Ю. Ханик-Посполітак, 1997), на відкриття та обслуговування банківського рахунку (І.М.Жуков, 1998), купівлі-продажу об'єктів приватизації (Н.С.Демченко, 1999), управління чужим майном (М.М. Слюсаревський, 1999), консигнації (В.А.Васильєва, 2000), факторингу (Я.О. Чапічадзе, 2000), постачання електричною енергією (П.Д. Гуйван, 2000), оренди майна державних підприємств (М.В.Мороз, 2000) та рядом інших. У цих дослідженнях автори тією чи іншою мірою торкались і питань прояву договірної свободи сторін у регулюванні конкретного виду договору.
Окремі питання договірного регулювання в умовах ринкових перетворень та у зв'язку з проведенням нової кодифікації цивільного законодавства України обговорювались на ряді науково-практичних конференцій, зокрема на чотирьох всеукраїнських науково-практичних конференціях з питань кодифікації законодавства України (1992, 1993, 1995, 1997 роки), розглядались у статтях та матеріалах, уміщених на сторінках українських періодичних юридичних видань. До з'ясування змісту свободи договору та її меж звертались у своїх працях МЛ. Брагінський, В.Г. Вердніков, В.В. Вітрянський, Ф.І .Гавзе, С.А. Денісов, О.Ю. Кабалкін, В.В. Луць, Б.В,. Покровський, А.М. Статівка, Р.О. Халфіна та інші дослідники. Проте в Україні відсутні комплексні монографічні дослідження загальних проблем договірного регулювання цивільних відносин і, зокрема, питань договірної свободи учасників цих відносин. Необхідність теоретичної розробки названих проблем набуває особливої актуальності у зв'язку з розробкою та обговоренням у Верховній Раді проектів нового Цивільного і Господарського (Комерційного) кодексів України, в яких містяться як загальні положення про договори, так і норми, що стосуються окремих договірних інститутів.
Принцип свободи договору як один із загальних принципів цивільного права, сформульований у ст. 659 проекту нового Цивільного кодексу України, знаходить своє підтвердження й в інших положеннях цивільного законодавства. Цей принцип проголошено новітніми цивільними кодексами держав колишнього Союзу РСР (Російської Федерації, Республіки Казахстан тощо), він визнається як наріжний камінь приватного права зарубіжних країн, що ґрунтується на розвиненій ринковій економіці.

Таким чином, свобода договору в цивільному праві означає можливість сторін на основі взаємного узгодженого волевиявлення вільно укладати договір, обирати його вид та спосіб укладення, а також визначати зміст такого договору.
Однак свобода договору не є абсолютною, з точки зору Г. Ф. Шершеневича «безмежна свобода договору підлягає утискам під зростаючим тиском суспільних інтересів».
Її відносний характер виявляється у наявності певного роду обмежень, зумовлених інтересами суспільства (абстрактного кола учасників цивільних відносин), однієї зі сторін чи третьої особи або узгоджених самими сторонами договору. Такі обмеження договірної свободи окреслено на втілення загальних принципів цивільного права – справедливості, розумності та добросовісності.
Встановлено основні завдання і функції, яким має відповідати класифікація цивільно-правових договорів. Основне завдання класифікації цивільно-правових договорів (нормативно закріпленої і непоіменованої в законі) полягає в створенні системи, яка дозволяє розташувати створений законодавством і неписаним правом матеріал про найпоширеніші основні типи договорів способом, найбільш вдалим для повсякденного практичного застосування.
Основними функціями класифікації цивільно-правових договорів виступають – конститутивно-класифікуюча; системно-стабілізуюча і кваліфікуюча; однозначності та одноманітності, зміст яких полягає, зокрема:
а) в можливості виділення основних ознак відповідних договорів, формулюванні загальних положень, які мають відношення до всіх договорів тієї чи іншої групи, формуванні правильних суджень щодо суті самого закону, в усвідомленні того порядку, до встановлення якого прагнув законодавець, що сприяє спрощенню їх застосування і визначенню їх місця в системі цивільно-правових відносин (функція однозначності та одноманітності); та
б) в наданні договірним правовідносинам, юридично оформлюючи і закріплюючи суспільні зв’язки суб’єктів договорів, рис стабільності і визначеності, створенні зв’язку між всіма різновидами договорів та унеможливленні розташування одного виду договору у різних класифікаційних групах, що забезпечує формування єдиної системи цивільно-правових договорів, окремі частини якої тісно пов’язані між собою і взаємодіють, сприянні при кваліфікації договірних правовідносин у практичній діяльності судів та інших суб’єктів правозастосування (системно-стабілізуюча і кваліфікуюча функція); та
в) в сприянні систематизації накопичених знань, забезпеченні належного використання понять і термінів, усуванні двозначності і неоднозначності мови науки (функція однозначності та одноманітності);
Встановлено структурні рівні класифікації цивільно-правових договорів у вигляді однорідних класифікаційних утворень (рід, тип, види тощо), які визначаються за двома основними критеріями (способами): а) дихотомії; та б) направленості зобов’язання, яке породжується договором.
Дихотомічний спосіб класифікації договорів передбачає можливість їх поділу за всіма тими підставами, за якими проводиться поділ на види правочинів у цілому і які ґрунтуються на виділенні певного дихотомічного (тобто, поділ на два протилежних за значенням елементи) критерію поділу (зокрема, оплатні – безоплатні; абстрактні – каузальні; та ін.).
Спосіб класифікації за «принципом результату» («направленості результату» або ознакою мети договору) передбачає поділ договорів за направленістю зобов’язання, яке породжується договором. Цей спосіб класифікації є визначальним для системи договірного права, зокрема системи (послідовності) розташування договірних інститутів у ЦК.
За цим критерієм передбачені ЦК договори може бути поділено на дев’ять класифікаційних пар, кожна з яких визначає договірний тип, у межах якого формується певна група (підтип) договорів (купівлі-продажу, майнового найму, підряду, надання послуг, спільно діяльності тощо), у межах яких виділяються окремі види і підвиди договорів.
Основне завдання цієї нормативно закріпленої класифікації суто практичне – дати таку систему, яка б дозволила розташувати законодавчий матеріал про найпоширеніші основні типи договорів способом, найбільш вдалим для повсякденного практичного застосування. Водночас ця класифікація не ґрунтується на єдиній підставі і не охоплює ряд договорів (поступки вимоги, переводу боргу, застави, неустойки, поруки, про надання банківської гарантії, попередні, організаційні тощо). У зв’язку з цим така система не може вважатися науковою у повному розумінні і вимагає пошуку нових або додаткових критеріїв, чи їх сукупності.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 145.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Комарницький Євген (k-jore)

(4.6)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Свобода договору у цивільному праві України "

0 (800) 357-234