ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 5
1.1. Проблема розвитку українського мовлення старших дошкільників у психолого-педагогічній літературі 5
1.2. Стан реалізації виховних завдань на заняттях з розвитку українського мовлення дітей старшого дошкільного віку у практиці роботи сучасних ДНЗ 15
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИХОВНИХ ЗАВДАНЬ НА ЗАНЯТТЯХ З РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 19
2.1. Діагностика рівнів розвитку українського мовлення дітей старшого дошкільного віку 19
2.2. Шляхи формування вихованості старших дошкільників на заняттях з розвитку українського мовлення. 25
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРАСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 36
ДОДАТКИ 39

Проблема розвитку мовлення завжди привертала увагу вчених-лінґвістів, методистів і вчителів-практиків. І це не випадково. Адже розвиток мовлення – це одночасно розвиток особистості людини, її духовних здібностей – інтелекту, мислення, моральних якостей.
Про необхідність роботи над умінням мислити, міркувати, доводити і переконувати казали вітчизняні і зарубіжні педагоги і учені. Питання розвитку мовлення цікавили і Ф. І. Буслаєва, автора першої методичної роботи «Про викладання вітчизняної мови» (1844). А К. Д. Ушинський вважав рідну мову головним, центральним предметом, основою духовного розвитку дітей, основою пізнання світу. Він писав: «Вивчення кожного предмета передається дитині, засвоюється нею і виражається завжди у формі слова. Дитя, яке не звикло заглиблюватися в смисл слова, темно розуміє або зовсім не розуміє його справжнього значення і не дістало навички розпоряджатися ним вільно в усному і писемному мовленні, завжди страждатиме від цього корінного недоліку в процесі вивчення всякого іншого предмета... Викладання вітчизняної мови в первинному навчанні становить предмет головний, центральний, який входить у всі інші предмети і збирає в себе їх результати...».[4, c.21]
Проблема розвитку мовлення знайшла віддзеркалення у викладанні української мови як рідної в працях учених-методистів О. М. Біляєва, М. І. Пентилюк, В. Я. Мельничайка, Н. А. Пашковської, Г. М. Іваницької, Л. М. Симоненкової, К. Б. Бархіна, М. О. Рибникової, М. О. Абакумова, В. А. Добромислова, О. В. Петрова, Н. С. Рождественського, Є. О. Баринової, Л. Б. Федоренко, Т. О. Ладиженської, М. Р. Львова та ін.
Нижче наведені основні складові які є проблемними під час розвитку мовлення.
Як відомо, темпи розвитку мовлення та пізнавальної діяльності характеризуються певними особливостями. Формування мовлення ґрунтується на розвитку пізнавальної діяльності, але ці два процеси самостійні та залежать від родинного виховання.
Творче використання спадщини В.Сухомлинського дозволяє вирішувати складні проблеми мовленнєвого розвитку та виховання в цілому. Він зазначав: «Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі». Тому великого значення набуває саме мовленнєвий розвиток дитини та мовленнєва підготовка в родині. Вона є кінцевим результатом мовленнєвого розвитку і виявляється в загальній культурі спілкування. Оскільки набуті вміння і навички культури спілкування в дошкільному віці забезпечують подальше успішне навчання та розвиток в цілому, це зумовлює посилену увагу до мовленнєвого розвитку як складової загальної підготовки до школи. А. Богуш, М. Вашуленко, О. Савченко, Є. Симерницька, Л. Калмикова розглядають мовленнєву підготовку дитини до школи не лише як достатню вікову поінформованість у широкому колі життєвих проблем, але й передбачають цілу комплексну характеристику мовленнєвої діяльності та створення соціально-педагогічних умов для розвитку у близькому оточенні. Дошкільник повинен оволодіти культурою мовленнєвого спілкування: вміти висловлювати та доводити власну думку за допомогою правильно сформованого й оформленого мовлення, загалом опанувати рідну мову, засвоїти її літературні норми. Як зазначає А.Богуш, культура мовленнєвого спілкування охоплює бездоганно правильне володіння лексичними, граматичними, орфоепічними, стилістичними, фразеологічними нормами літературної мови, вживання нормативних наголосів у словах. Цього вимагає також сучасна ситуація в галузі мовної освіти громадян України, що полягає в необхідності опанування українською державною мовою.

1. Артемова Л.Г. Щоб дитина хотіла і вміла вчитися // Дошкільне виховання. – 2000. - № 5.
2. Алексєєва М.М., Яшина В.І. Методика розвитку мови і навчання рідної мови дошкільнят. - М.: Академія, 1998.
3. Бажанюк В.С., Сак Л.А. Впровадження педагогіки ТРВЗ в роботі з дошкільнятами. – Луцьк. – 1999.
4. Бех І.Д. Психологічні основи морального розвитку особистості: Автореф. д-ра псіхол.наук (19.00.07). – К., 1992.
5. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метод. видання. – К.: Либідь, 2003.
6. Бурова А., Долина О. Проблемні питання дошкільної освіти // Дошкільне виховання. – 2000. - № 7.
7. Білан І. О. «Розвиток зв'язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації». // Дошкільна освіта. - 2003. - №1.
8. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах. Підручник / За ред. А.М. Богуш. Друге видання, доповнене. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2011.
9. Богуш А.М. Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. - К.: УЗМН, 1997.
10. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному закладі. — К., 2002.
11. Богуш А. М., Лисенко Н. В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Практикум: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2003.
12. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К., 1999.
13. Бєлкіна Е. Від подиву до творчості // Мистецтво і освіта, № 2, 1998 р.
14. Васильєва Т. Українська традиційна іграшка та лялька. // Дитячий садок. 2002.
15. Вишневський О. Концепція демократизації українського виховання // Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. – К.: Школяр, 1997.
16. Галак С.Є. Індивідуальна робота з розвитку творчих здібностей дітей шкільного віку // Шкільний світ. – 2000. - № 12.
17. Гавриш Н. Навчання розповіді за картиною / Н. Гавриш // Дошкільне виховання. - 2003. - №1.
18. Колесник А.Г., Архіпова О. А. Патріотичне виховання дошкільників: сучасний аспект. — // Збірник студентських наукових статей. Педагогічний альманах. — Одеса, 2009.
19. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук. ред. О. Л. Кононко. — К., 2003.
20. Коментар до Базового компонента дошкільної науки в Україні: наук.-метод. посіб./ [наук. ред. О. Л. Кононко]. - К. : Ред. журн. «Дошкільне виховання», 2003. - №4.
21. Крутій К. Л. Навчання дітей української мови: теорія і практика/ К. Л. Крутій. - Запоріжжя: «ЛІПС» ЛТД, 2000.
22. Луцан Н.І. Розвиток мовлення в ігровій діяльності дошкільників // Обрії. Науково-педагогічний журнал. - 2004. №2.
23. Лозован М. Генна пам’ять народної іграшки // Поштовий вісник. — № 7, 29 лютого 2008 р.
24. Луценко І.О. Моя країна – Україна. Українське народознавство для дошкільнят. – К.: Альконіт, 2008.
25. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. — К., 1999.
26. Монографія. – Дрогобич: Відродження. 2001.
27. Найден О. С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості. — К.: АртЕк, 1999.
28. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Академ.видав, 2006.
29. Українські приказки, прислів'я і таке інше. Уклав М.Номис. – К.: Либідь, 1993.
30. Ушинський К.Д. Рідне слово //Вибр. Пед. Твори: У 2 т. – К., 1983.
31. Чепіль М.М. Теорія і практика формування національної свідомості дітей та молоді Галичини (друга половина ХІХ – перша третина ХХ ст.). - Івано-Франківськ, 2001.

У вихованні дітей дошкільного віку існує багато проблем і, серед яких однією з найголовніших є така: як прищепити дитині, зберегти й посилити в ній відчуття причетності до родових, етнонаціональних ціннісних основ і водночас підготувати її до сприйняття та засвоєння найсучасніших інтелектуальних, технічних, технологічних і художніх здобутків людства?
Протягом віків виховний досвід численних поколінь створив народну педагогіку, в якій моральні норми набули характеру традицій. Педагогіка народного виховання – це свідома діяльність, що має на меті формування у підростаючого покоління духовних якостей, що відповідають народному ідеалу особистості. Народний ідеал всебічного розвитку особистості відбито в усній народній творчості. У творах фольклору пропагуються ті риси людини, які народ схвалював, і засуджуються ті, які зневажалися народним уявленням як негідні. Центральні теми зразків народної мудрості – сімейне виховання і праця людей, тобто головні чинники морального формування особистості. Прислів’я, приказки, пісні, казки, загадки – все це скарби виховного досвіду народу, в яких влучно, змістовно і цікаво втілено моральні категорії добра і зла, правди і кривди, совісті й безчестя. Народна мораль засуджує брехунів, нечемних, тих, хто не поважає старших, зводить наклепи, кепкує з інших, не надає допомоги, зраджує, лицемірить. Повага до людей, доброта, чесність, щирість, вірність, любов, відвага завжди перемагають у боротьбі проти злих сил.
Проблема розвитку мовлення знайшла віддзеркалення у викладанні української мови як рідної в працях учених-методистів О. М. Біляєва, М. І. Пентилюк, В. Я. Мельничайка, Н. А. Пашковської, Г. М. Іваницької, Л. М. Симоненкової, К. Б. Бархіна, М. О. Рибникової, М. О. Абакумова, В. А. Добромислова, О. В. Петрова, Н. С. Рождественського, Є. О. Баринової, Л. Б. Федоренко, Т. О. Ладиженської, М. Р. Львова та ін.
Мета курсової роботи розглянути питання виховних завдань на заняттях з розвитку українського мовлення старших дошкільників.
Об’єкт дослідження: розвиток українського мовлення дітей старшого дошкільного віку
Предмет дослідження: педагогічні умови реалізації виховних завдань на заняттях з розвитку українського мовлення.
Завдання:
1. З’ясувати сутність понять «виховання», «розвиток українського мовлення дітей старшого дошкільного віку».
2. Визначити критерії, показники, провести діагностику рівнів розвитку українського мовлення старших дошкільників.
3. Апробувати можливості використання виховних завдань в процесі розвитку українського мовлення.
У першому розділі курсової роботи розглянуті теоретичні засади розвитку українського мовлення дітей старшого дошкільного віку.
У другому розділі курсової роботи розглядається експериментальне дослідження ефективності використання виховних завдань на заняттях з розвитку українського мовлення дітей старшого дошкільного віку.
Курсова робота складається з 46 сторінок друкованого тексту, двох розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел з 31 найменування та містить 3 таблиці та 3 рисунка.

Пріоритетним напрямом дослідження виховних завдань на заняттях з українського мовлення є здійснення психологічного аналізу сучасних психолінгвістичних теорій, методики і практики розвитку мовлення та навчання рідної мови старших дошкільників; подолання негативних тенденцій і недоліків існуючої моделі навчання, що гальмують ефективне становлення мовленнєвої діяльності дітей і збереження позитивного досвіду традиційної системи розвитку мовлення, а також дослідження специфіки мовленнєвої діяльності дітей старшого дошкільного віку, розробка нових технологій її формування з урахуванням останніх психологічних і психолінгвістичних даних.
Виховні завдання на заняттях з розвитку мовлення дошкільників будуть ефективними за умови повноцінної реалізації мовленнєвого потенціалу кожної дитини. Педагогу необхідно:
 підвищувати рівень мовленнєвої активності, спонукаючи кожну дитину до участі в обговоренні, даючи можливість висловлювати власні думки;
 щоденно поповнювати, активізувати та автоматизувати словниковий запас дітей з різних сфер життєдіяльності;
 чергувати мовленнєві завдання з іншими видами дитячої діяльності для збереження інтересу й ініціативності дітей до навчального матеріалу заняття;
 закріплювати мовленнєві вміння, набуті на заняттях, під час різних видів діяльності;
 використовувати чуттєві та опосередковані способи ознайомлення зі словом;
 підтримувати бажання дитини експериментувати зі словом, звуком, заохочувати до вироблення самостійних суджень з приводу довкілля, власного «Я», висловлюватися з власної ініціативи;
 уникати втручання в розповідь дитини, виправляння помилок у процесі її мовлення;
 сприяти набуттю дітьми досвіду комунікативної взаємодії, даючи можливість спілкуватися з однолітками - запитувати, повідомляти, пропонувати, обстоювати думки;
 залучати дітей до активного контролю за мовленням того, хто відповідає, та оцінювання відповіді мовця, ставлячи запитання;
 пропонувати творчі завдання, опираючись на особистий досвід дітей.
Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на розвиток мовлення дошкільнят пятого-шостого років життя великий вплив мають робота з розширення словника, а також формування граматичного ладу мовлення. У ДНЗ повинні застосовувати такі методичні прийоми, як створення ігрових ситуацій з сюрпризних моментами, ігрові вправи; запитання дітям; дидактичні ігри; ігри-драматизації.
Таким чином, навчально-виховний процес у ДНЗ повинен бути організований так, щоб якомога більше і краще розвивати усі сторони розвитку дитини, а особливо мовлення.
Таким чином, побудова виховного процесу згідно визначених завдань формувального етапу педагогічного експерименту передбачала реалізацію педагогічних умов щодо забезпечення пріоритетності морального виховання засобами народної педагогіки в системі виховної роботи. За цього підходу у дітей сформувалася потреба у колективній діяльності та взаємодопомозі, зросла сформованість виокремлених нами для досягненого віку провідних моральних якостей і уявлень, зокрема, ввічливість, доброзичливість, милосердя,взаємодопомога, щедрість і гостинність, чемність, увага до інших, повага до старших, тобто визначальних рис українського національного характеру.
Загалом, дотримання визначених у системі педагогічних умов організації морального виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки сприяло розвитку у дітей пізнавального, емоційного і поведінкового компонента моральності, моральних якостей, спрямованості особистості та її активності, що в цілому дало змогу суттєво підвищити моральну вихованість дітей експериментальних груп.