Вступ…………………………………………………………………………3
Розділ 1. Емоційно - естетичне сприймання учнів
як психолого-педагогічна проблема
1.1. Поняття та педагогічний зміст емоційно - естетичного
виховання……………………………………………………………..5
1.2. педагогічні умови реалізації завдань
емоційно - естетичного виховання………………………………….16
1.3. Засоби емоційно - естетичного виховання особистості учня..21
Розділ 2. Розвиток у учнів емоційно - естетичного сприйняття
2.1. Формування емоційно-естетичної культури
учнів засобами мистецтва………………………………………….23
2.2. Творчий зв’язок уроків математики і образотворчого
мистецтва……………………………………………………………...24
2.3. Твори живопису як засіб емоційно - естетичного
виховання учнів ……………………………………………………..26
Висновки…………………………………………………………………….39
Список використаних джерел……………………………………………..41

В суспільстві постійно здійснюється розвиток і зміна явищ матеріальної і духовної культури у взаємодії їх змісту та форми. Людина відображає реальну дійсність у єдності і протилежності не тільки раціонально, за допомогою узагальнень і понять, а й емоційно, шляхом створення художніх образів. Їх естетичне ставлення характеризується категоріями прекрасного, піднесеного, трагічного, комічного, потворного. Естетика як наука вивчає суть і закономірності розвитку естетичних явищ в природі, суспільстві і людській діяльності.
Реально оцінити оточуючі явища, дати їм свою оцінку зможе тільки людина з високим рівнем сформованості естетичної культури. Термін "культура" (від лат. Cultura - оброблення, виховання, освіта, розвиток, шанування), специфічний спосіб організації і розвитку людської життє-діяльності, уявлень в продуктах матеріальної і духовної праці, в системі соціальних норм і закладів, в духовних цінностях, в сукупності ставлення людей до природи, між собою і до самих себе [33, 19]. Культура характеризує також особливості свідомості, поведінки й діяльності людей в конкретних сферах суспільного життя ("культура праці, екологічна культура, політична культура").
В культурі може фіксуватися спосіб життєдіяльності всього суспільства в цілому (суспільна культура), соціальної групи (наприклад культура класу), чи спосіб життєдіяльності окремого індивіду (особиста культура). Поняття "культура" пройшло довгий час, з`явившись в європейській суспільній думці лише в другій половині XVIII ст. Спочатку воно являло собою цілеспрямований вплив людини на природу, потім виховання й освіту самої людини, пізніше воно стало показником особистої досконалості людини. В епоху відродження під досконалістю культури почали розуміти відповідність гуманістичному ідеалу людини, а надалі - ідеалу просвітителів.
Культура включає в себе не тільки предметні результати діяльності людей (машини, технічні споруди, результати пізнання, твори мистецтва, норми права й моралі), а й суб`єктивні людські сили і здібності, що реалізуються у діяльності (світогляд, знання й уміння, виробничі й професійні навички, рівень інтелектуального, емоційно - естетичного і морального розвитку, способи і форми взаємного спілкування людей в колективі і суспільстві).
Культуру зазвичай поділяють на матеріальну і духовну відповідно до двох основних видів виробництва - матеріального і духовного. Найбільше цікавить духовна культура людини, а точніше - естетична культура, що є предметом дослідження естетики. Являючись філософською наукою, естетика вивчає два взаємопов`язані кола явищ: сферу емоційно - естетичного, як специфічне виявлення ціннісного ставлення людини до світу і сферу художньої діяльності людей. Естетика - наука про національно, класово, історично зумовлену суть загальнолюдських цінностей, їх створення, сприйняття, оцінку і опанування [21, 8].
Згідно з положеннями, висловленими в естетиці, природа емоційно - естетичного і його різноманітність у реальності і мистецтві, принципи емоційно - естетичного ставлення людини до світу, суть і закономірності мистецтва - такі основні питання естетики. Тільки людина з високим рівнем естетичної культури пізнає світ за найбільш загальними принципами опанування світу за законами краси. Якщо розглядати естетичну культуру як частину культури суспільства, то слід зазначити, що вона характеризує стан суспільства з точки зору його здатності забезпечувати розвиток мистецтва й естетичних відносин.
Естетична культура - системне утворення, що має складну структуру. "системо утворюючим елементом естетичної культури являються естетичні відносини і відповідна їм система естетичних цінностей. До структурно-функціональних елементів естетичної культури належать: сукупність функціонуючих в суспільстві художніх цінностей, в яких об`єктивовані естетичні відносини і цінності; професійно-спеціалізована група діячів культури, що забезпечує їх функціонування; технічні засоби виробництва, тиражування і комунікації художніх цінностей; інститути, що знаходяться під контролем суспільства (музеї, театри, бібліотеки, клуби), що забезпечують функціонування естетичної культури й управління нею"

1. Беляев В.Д. естетическое воспитание.- м.: вища школа.- 1997.- 231с.
2. Бучинський С.Л. основи грамоти з образотворчого мистецтва. – к.: мистецтво, 1991. – 178 с.
3. Верб В.А. искусство и художественное развитие учащихся. – л.: наука, 1997. – 116 с.
4. Виноградова Г. Малювання з натури. – к.: рад. Школа, 1976. – 118 с.
5. Вікова психологія / за ред. Г.С. Костюка. – к.: рад. Школа, 1976. – 270с.
6. Вожлов В. Прекрасное в жизни, в искусстве.- м.: знания, 1979. – 240 с.
7. Волкова Е.В. произведения искусств в мире художественной куль-туры. – м.: искусство, 1988. – 240 с.
8. Ворона М.О. особливості вияву естетичних почуттів у дітей //
початкова школа. - 1990. - №4. - с. 64-66.
9. Выготский Л.С. психология искусства. – м.: искусство, 1986. – 573 с.
10. Галузинський В.М., Євтух М.Б. педагогіка: теорія та історія. – к.: вища школа, 1995. – 237с.
11. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. уроки малювання: посібник для вчителя. – к.: рад. Школа, 1975. – 224 с.
12. Герман М. М., Скатерщинов В. К. Основные принципи классификации видов искусств. - м., 1982. – 224 с.
13. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // образотворче мистецтво. – 1974. - №3. – с. 23-25.
14. Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. рисование с методикой преподавания. - м.: просвещение, 1971. - 127 с.
15. Гончаренко Н.В. художественное в эстетике и в искусстве. – к.: просвещение, 1990. – 249с.
16. Гончаров И.Ф. эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – м.: педагогика, 1986. – 126 с.
17. Демченко І. Творчий розвиток школярів засобами образотворчого мистецтва // рідна школа. – 2002. – №6. – с. 62-64.
18. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // искусство в школе. – 1993. – №2. – с. 39-43.
19. Ингарден Р. Исследования по эстетике (пер. С пол. А. Еримилова, Б. Федорова).- м.: иностр. Лит., 1962.- 572с.
20. Кабалевский Д.И. педагогические размышления. - м.: педагогика, 1987.
21. Кабиш Ю.І. розвиток художніх здібностей дітей середнього шкільного віку // рад. Шк. – 1981. – с. 48-50.
22. Кириченко М.А. учіться малювати. - к.: рад. Шк., 1987. - 58 с.
23. Киященко Н.И., лейзеров Н.Л. художественная культура и гармони-ческое развитие личности. – к.: просвещение, 1982. – 336 с.
24. Клейменова Н.С. взаимосвязь художественного слова и рисования // нач. Школа. - 1990.- №8.- с. 22.
25. Князева М.М., Осокин Ю.В. эстетическое как социальный феномен // философия. — м:. Смысл, 1998.— 187 с.
26. Конопко О. Перші кроки до мистецтва // початкова школа. – 2000. – №3. – с. 25-28.
27. Крутецкий П.А. эстетическое воспитание.- м.: знание, 1987- 234с.
28. Кузин основы обучения изобразительному искусству в школе. - м.: просвещение, 1977. - 207 с.
29. Кушаев П.А. основы эстетического воспитания.- м.: педагогика, 1985.
30. Лапатов Б.Д. краски времени.- м.: сов. Художник, 1985.- 234с.
31. Левшина Л.С. как воспринимается произведение искусства. – м.: искусство, 1983. – 96 с.
32. Лернер М.Ж. эстетические чуства.- м.: знание, 1967.- 254с.
33. Лисенко в. Особливості ціннісної структури підростаючої особистості // цінності освіти і виховання: науково-методичний збірник / за ред. О.Сухомлинської.- київ, 1997.- 224с.
34. Лихачов Д.Б. теория эстетического воспитания школьников. - м.: знание, 1987.- 231 с.

Актуальність дослідження емоційно - естетичного виховання полягає в тому , що його можна застосовувати не тільки в образотворчому мистецтві, але й у повсякденному житті. Воно має велике значення на Емоційно - естетичне сприймання школярів. Адже, формування особистості - це найважливіше завдання вчителя, як школяр сприйме перші кроки в житті естетики, в такому напрямку і буде формуватися його естетичне сприйняття світу та культури.
Об’єктом вивчення емоційно - естетичного виховання є особистість, важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є Емоційно - естетичне сприймання.
Емоційно - естетичне сприймання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.
Методологічною засадою емоційно - естетичного виховання є естетика - наука про загальні закономірності художнього освоєння людиною, про сутність і форми відображення й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства[5,4].
Завданням емоційно - естетичного виховання є не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.
Предметом емоційно - естетичного циклу - література, образотворче мистецтво, музика забезпечують учням елементарні знання і навички практичної творчості, естетичної поведінки. У позакласній роботі емоційно - естетичне сприймання проводиться в різних творчих об'єднаннях учнів (хорових колективах, оркестрах народних інструментів, хореографічних, фольклору, образотворчого мистецтва тощо).
Метою є сформування емоційно - естетичного смаку та естетичного ідеалу і розвиток здатності оцінювати прекрасне дасть людині змогу зрозуміти суть прекрасного

Естетичне опанування світу об`єднує в своєму змісті такі тісно пов`язані процеси, як його сприйняття, духовна переробка й практичне перетворення у відповідності з потребами суб`єкта. Виходячи з цього, ми розглядаємо естетичну культуру особистості як органічну єдність розвитку естетичної свідомості людини і її здібностей до естетичної творчості в різноманітних видах життєдіяльності. Таким чином, структуру естетичної культури складає естетична свідомість і естетичні здібності до творчості.
Розвинена естетична свідомість особистості включає в себе перш за все розвинену естетичну чуттєвість (естетичне сприйняття, емоції, переживання, почуття і чуттєва частина емоційно - естетичного смаку) і естетично розвинений розум, або інтелект (раціональна частина емоційно - естетичного смаку, естетичний ідеал, естетичні потреби, погляди, переконання).
Доведено, що естетичне сприйняття розвивається успішно, коли здійснюється систематичне спілкування з творами мистецтва. В процесі емоційно - естетичного сприйняття нерідко виникають судження про побачене і почуте. Естетичні судження пов`язані з генетичною оцінкою всього твору, його змісту, втілення в художніх образах. Естетичні судження фіксують в словах те, що являється джерелом і суттю естетичних переживань. В естетичному сприйманні твору мистецтва визначається дві властивості: безпосередність емоційно - естетичного сприймання та його цілісність.
Творчий характер емоційно - естетичного почуття людини проявляється як в матеріально-виробничій діяльності, так і в ідеальній, уявній формі - в її естетичних ідеалах. Наявність останніх свідчить про досить високий розвиток емоційно - естетичного почуття, уявлень і фантазії людини, про її певний досвід у розумінні предметного світу, людей, їх поведінки, взаємовідносин між індивідами, а також між ними і суспільством в цілому. В ідеалах людини знаходять найбільш завершене з точки зору конкретної особи вираження її інтересів, мети її розуміння прекрасного. Естетичний ідеал - частина загальнокультурного ідеалу, соціального, морального й пізнавального. Істина, добро, краса - три складові ідеалу. В усі віки в цих словах втілювалось уявлення про вищі духовні цінності.
Мистецтво має унікальні можливості впливу на людину, тому художньо-емоційно - естетичне сприймання потрібно розглядати не лише як процес набуття художніх знань і вмінь, а, насамперед, як універсальний засіб особистісного розвитку школярів на основі виявлення індивідуальних здібностей, різнобічних естетичних потреб та інтересів.
Основою виховного впливу мистецтва на особистість учня є навчальна діяльність, адже саме у перебігу систематичного викладання предметів художньо-емоційно - естетичного циклу вчитель має змогу цілеспрямовано і систематично виявляти могутній виховний потенціал художніх цінностей, впливаючи на учнів молодшого шкільного віку.