ВСТУП 2
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕСТРУКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ 5
1.1.Деструктивна міжособистісна взаємодія 5
1.2.Механізми виникнення та закріплення деструктивної конфліктності 11
Висновки до першого розділу 13
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ОСОБИСТОСТІ СХИЛЬНОГО ДО ДЕСТРУКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ 14
2.1. Способи виявлення та діагностики деструктивних форм спілкування 14
2.2.Етапи розв'язання міжособистісного конфлікту 17
Висновки до другого розділу 20
ВИСНОВКИ 21
ДОДАТКИ 25

Деструкція (лат. Destructio – руйнування) – руйнування, порушення структури явища. В англійській мові destructive – руйнівний, шкідливий. Ґрунтуючись на характеристиці особливостей цього явища, даної Н. В. Куніциним ми даємо наступне визначення поняття «деструктивне спілкування»: деструктивне спілкування – це форма взаємодії, яка носить ускладнений характер, що в результаті згубно (руйнівно) позначається на особистості одного з учасників [11, с.16]. В результаті аналізу літератури виділено всього п'ять видів деструктивного спілкування, деякі з яких мають такі підвиди: авторитарний, агресивно-конфліктна взаємодія, корисливий(брехня, брехня, обман), маніпулятивний, патологічний (в формі ревнощів, заздрості, нарцисизму), бар'єрний (сором'язливість – безсоромність, самотність і відчуженість), егоїстичний, криміногенний .
До феноменів, які підсилюють деструктивну взаємодію, належать агресія, упередження, обман, егоїзм.
Агресія завдає фізичної, матеріальної чи моральної шкоди іншому, що супроводжується сильними емоційними переживаннями (гнів, досада, злорадство), експресивними оформленнями (жести погрози, ворожість, нехтування, зневага).
Агресія (лат. – нападати) – індивідуальна чи групова форма деструктивних дій чи поведінки особистості, яка спрямована на використання сили, нанесення фізичної або психологічної шкоди людям і суперечить нормам існування у соціумі.
Теорія інстинктів потягів (У. Мак-Дугалл, 3.Фрейд) тлумачить її як природну внутрішню властивість людини, форму поведінки, що визначається вродженими інстинктами і потягами. Згідно з цією теорією агресивна енергія періодично накопичується в індивіда, потребуючи вивільнення або трансформації. 3.Фрейд у межах психоаналітичного підходу доводив, що поряд з інстинктом життя (Ерос) існує інстинкт смерті (Танатос). Тому, щоб уникнути саморуйнації, людина повинна позбутися пов'язаної з ним деструктивної енергії. На його думку, агресивна поведінка спрямовує у певне русло деструктивну енергію, знижуючи напруження.
Згідно з теорією соціального вчення (А. Бандура та ін.) агресія, як й інші форми поведінки, набуває у результаті індивідуального досвіду взаємодії. Людина вдається до агресії не тільки тому, що це може бути корисним, вона переймає її як модель поведінки, спостерігаючи за іншими людьми. Агресивної поведінки можна навчитися шляхом моделювання, перебуваючи під впливом середовища.
Дослідники вважають, що мовчки стримувати агресію так само неефективно, як і зривати гнів на інших. Потрібно заохочувати і розвивати в собі кооперативність і неагресивну поведінку.
Упередження. Зазвичай людина не усвідомлює чи не хоче усвідомлювати свого упередженого ставлення до партнера і розглядає його як наслідок об'єктивної оцінки конкретних фактів або вчинків.
Упередження – установка, що перешкоджає адекватному сприйманню повідомлення чи дії. [12, с.15]
Нерідко упередження використовується індивідом для виправдання своїх дій стосовно іншого індивіда. Упереджена людина може свідомо засуджувати іншу чи негативно до неї ставитися. Упередження і дискримінація взаємопов'язані: дискримінація підтримує упереджене ставлення, а упередження схвалює дискримінацію. Соціальним джерелом упереджень є міжособистісна взаємодія. Наприклад, основою упереджень в управлінській взаємодії є думки керівників, що їх колеги, підлеглі безвідповідальніші й лінивіші, ніж ті є насправді. Упереджена установка сильніша в особах з невисоким соціальним статусом або чиє становище різко погіршилося. Боротися з упередженнями важко, вони не піддаються простим засобам профілактики. З метою протидії їм психологи радять орієнтуватися на ситуації співробітництва, зрівняння статусу.

1. Андриенко Е.В. Социальная психология. /Е.В. Андриенко.-М.: Учебное пособие для студ.высш.пед.учеб.заведений– М., 2000.
2. Гришина Н. В. Психология конфликта. /Н.В. Гришина .-М.: Питер, 2005.
3. Волынкин В. И. Методология и методика психолого- педагогического исследования / В. И. Волынкин. – СПб : 2007.
4. Дзюба, Т.М. Психологічна готовність керівника освіти до взаємодії в умовах конфлікту: зміст, структура, особливості / Т.М. Дзюба / Психологія праці і управління: Зб. наук. праць V всеукраїнської науково-практичної конференції. – Част.2., 2008.
5. Дуткевич Т. В. Конфліктологія з основами психології управління: навчальний посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2005.
6. Конфліктологія: Підручник / Л. М. Герасіна, М. І. Панов, Н. П. Осіпова та ін. – Харків: Право, 2002.
7. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія. Підручник: У 2 кн. Кн. 1: Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004.
8. Пайнс Э., Маслач К. Практикум по социальной психологии. – Спб., 2000.
9. Русинка І. І. Психологія: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2007.
10. Трухін І. О. Соціальна психологія спілкування: Навчальний посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2005.
11. Чередник Г.Ю. Конспект лекцій з курсу «Соціальна психологія» / Г.Ю. Чередник, О.О. Лоза. – Д.: 2009.
12. Швачко О.В. Соціальна психологія: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2002.
13. Выявления выраженности макиавеллизма [Електронний ресурс] : — Режим доступу.-http://www.snmaster.com/test-vyyavleniya-vyrazhennosti-makiavellizma/
14. Методика диагностики показателей и форм агрессии А. Басса и А. Дарки [Електронний ресурс]:/ А. Дарки // —Режим доступу.-http://psylist.net/praktikum/00080.htm
15. Методика диагностики предрасположенности личности к конфликтному поведению К.Томаса [Електронний ресурс] : — Режим доступу.http://www.psihologu.info/73-profilaktika-detskoj-agressivnosti/1030-metodika-diagnostiki-predraspolozhennosti-lichnosti-k-konfliktnomu-povedeniyu-k-tomasa.html
16. Методика А. Ассингера [Електронний ресурс] : — Режим доступу.-http://azps.ru/tests/tests_assinger.html
17. Определение деструктивных установок в межличностных отношениях (В.В.Бойко) [Електронний ресурс] : — Режим доступу.-http://vsetesti.ru/178/
18. Опитувальник интерперсонального діагнозу [Електронний ресурс] : — Режим доступу.-http://genderua.narod.ru/test-html/pdf/6-1.pdf
19. Определение интегральных форм коммуникативной агрессивности (В.В.Бойко) [Електронний ресурс] : — Режим доступу.-http://vsetesti.ru/69/
20. Методика: Шкала диспозиционного эгоизма (К. Муздыбаев). [Електронний ресурс]:— Режим доступу.-https://sites.google.com/site/test300m/sde
21. Социально-демографическая структура завистливости [Електронний ресурс]:— Режим доступу.-http://chsu.kubsu.ru/arhiv/2011_1/2011_1_Beskova.pdf

Характерні для другої половини двадцятого століття демократизація та гуманізація суспільних відносин привели до зміщення акцентів у системі міжособистісного спілкування, особливо в нашому суспільстві. Місце панівних раніше класів – ідеологічні цінності все більш займають цінності загальнолюдські, такі, як доброта, щирість, милосердя, потреба в дружбі, любові. Разом з тим труднощі нашого буття виявляють не тільки нездатність людей до прояву цих якостей, а й породжують найчастіше прямо протилежні їм – агресивність, егоїзм, жорстокість, нетерпимість, невміння і небажання почути і зрозуміти іншого. Значною мірою це є наслідком низької культури спілкування, що свідчить про необхідність звернення до дослідження психологічного профілю особистості схильної до деструктивного спілкування.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Деструктивне спілкування як порушення в міжособистісному взаємодії було виділено відносно недавно (В. Н. Куніцина, Н. В. Казарінова, В. М. Погольша) і не є достатньо вивченою проблемою в психологічній науці. Проте, можна виділити ряд авторів, які розкривають в своїх роботах основні аспекти, проблеми, що вивчається: теоретичні підходи до проблеми міжособистісного спілкування в цілому (В. Г. Ананьєв, А. А. Бодальов, Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, А. Р. Лурія, В. Н. Мясищев, А. В. Петровський, В. Н. Куніцина, Н. В. Казарінова, В. М. Погольша і ін.); проблема деструктивного спілкування (А. А. Бодальов, Н. В. Куніцина і ін.; вивчення проблеми маніпулювання і впливу в процесі спілкування (Е.Л. Доценко, Е. Шостром, Р. Чалдіні); дослідження агресії як фактора, що ускладнює взаємодію людей в суспільстві (Р. Берон, А. А. Реан, Л. Річардсон і ін.); проблеми співвідношення брехні і правди як чинників корисливого спілкування (В. В. Знаків, П. Екман і ін.).
Об’єктом курсової роботи є психологічний профіль особистості.
Предметом курсової роботи є деструктивне спілкування.
Мета курсової роботи полягає у систематизації, закріпленні та розширенні теоретичних знань про деструктивне спілкування, а також у науковому обґрунтуванні психологічного профілю особистості схильної до деструктивного спілкування.
Завдання дослідження. Здійснити теоретичний аналіз проблеми деструктивного спілкування, підібрати комплекс методик, підібрати рекомендації щодо заданої тематики.
Методи дослідження. З метою визначення психологічний профілю особистості схильної до деструктивного спілкування використано методи теоретичного аналізу детермінованості і взаємовпливу психічних явищ, що дозволили розкрити роль даної теми.
Теоретична значущість роботи полягає у розширенні теоретичних відомостей про деструктивну поведінку особистості.
У першому розділі курсової роботи розкриваються питання про деструктивну міжособистісну взаємодію та механізми виникнення деструктивної конфліктності.
У другому розділі курсової роботи проводиться дослідження психологічного профілю особистості схильної до деструктивного спілкування (наводяться способи виявлення та діагностики деструктивних форм спілкування та надаються етапи розв'язання міжособистісного конфлікту).
Курсова робота складається з 24 сторінок друкованого тексту, двох розділів, вступу, висновків, списку використаних джерел з 21 найменувань та містить 1 таблицю.

У курсовій роботі представлене теоретичне узагальнення та дослідження психологічного профілю особистості схильної до деструктивного спілкування.
1. Деструкція (лат. Destructio – руйнування) – руйнування, порушення структури явища. В англійській мові destructive – руйнівний, шкідливий. Ґрунтуючись на характеристиці особливостей цього явища, даної Н. В. Куніцин ми даємо наступне визначення поняття «деструктивна спілкування»: деструктивне спілкування - це форма взаємодії, яка носить ускладнений характер, що в результаті згубно (руйнівно) позначається на особистості одного з учасників.
2. Взаємне підсилення дії зовнішніх та внутрішніх чинників конфліктності особистості сприяє її закріпленню і трансформації в деструктивну форму. Деструктивна конфліктність особистості є психологічним феноменом, що має прояв у деструктивній поведінці в конфліктних ситуаціях, продукуванні конфліктів і конфліктогенів, наявності деструктуруючих внутрішніх конфліктів.
3. Деструктивна конфліктність особистості спочатку фігурує на життєвому шляху особистості як епізодичний прояв, що зумовлюється рядом ситуативних чинників, а саме:
 незадоволеністю актуальних психофізіологічних потреб,
 стійким почуттям невпевненості, невизначеності,
 нестійкістю настрою,
 підвищеною збудливістю,
 втомою.
4. Аналіз причин формування деструктивного спілкування дозволяє виділити її психологічні детермінанти, серед них головними виступають низька конфліктостійкість, відсутність емпатії, неадекватні рівень домагань та ціннісні орієнтації, низький рівень рефлексії та неадекватна самооцінка. Знання причин виникнення і розвитку деструктивної конфліктності є необхідною складовою її профілактики та усунення.
5. Існують багато способів виявлення та діагностики деструктивних форм спілкування:
− «Визначення деструктивних установок в міжособистісних відносинах» В. В. Бойко;
− «Опитувальник интерперсонального діагнозу» Т. Лірі, Р. Л. Лафорж, Р. Ф. Сучек;
− «Опитувальник интерперсонального діагнозу»;
− Методика діагностики показників і форм агресії А. Басса і А. Дарки;
− Методика діагностики агресивності А. Ассінгера;
− Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки К. Томаса;
− К. Муздибаева «Шкала діспозіційного егоїзму»;
− К. Муздибаева «Шкала диспозиційна заздрісність».
6. Існують різні шляхи подолання конфліктів ситуацій, які виникли через деструктивного спілкування, та всі вони мають на меті відновлення взаєморозуміння між опонентами та досягнення максимально вигідного для обох сторін результату. Ми повинні розуміти, що вирішення конфліктної ситуації має бути спокійним, гуманним, етичним, та максимально відповідати очікуванням обох протиборствуючи сторін.
Дослідження в даному напрямку дозволять подивитися на проблеми суспільства в іншому ключі, дозволить, по можливості, уникнути деяких кардинальних заходів лікування психічно хворих людей, дозволить розглянути проблеми суспільства в новому ключі.