ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ УЯВИ У ДІТЕЙ 5

СЕРЕДНЬОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ 5

1.1. Психологічна сутність уяви та основні аспекти її 5

вивчення у психології 5

1.2. Психологічні умови розвитку дитячої уяви 9

1.3. Особливості розвитку уяви дошкільника 13

Висновки до розділу 1 22

РОЗДІЛ 2. 24

ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ УЯВИ В ДОШКІЛЬНОМУ ВІЦІ 24

2.1. Принципи організації емпіричного дослідження 24

2.2. Експериментальне дослідження особливостей розвитку уяви у дітей дошкільного віку за методикою Е. Торренса „Неповні фігури", методикою Роршаха, вправа „Три кольори” 28

Висновки до розділу 2 31

ВИСНОВКИ 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 34

ДОДАТКИ 36

Будь–яка діяльність людини, результатом якої є не відтворення вражень і дій, що були в її досвіді, а створення нових образів або дій, належатиме до творчої діяльності. Мозок є не тільки орган, що зберігає і відтворює наш колишній досвід, він є також органом, що комбінує, творчо переробляє і створює з елементів цього колишнього досвіду нові образи і нову поведінку. Якби діяльність людини обмежувалася одним відтворенням старого, то людина була б істотою, зверненою тільки до минулого, і уміла б пристосовуватися до майбутнього тільки тоді, коли вона відтворює це минуле. Саме творча діяльність людини робить її істотою, зверненою до майбутнього, що творить своє сьогодення. [16, с.34]
Цю творчу діяльність, засновану на комбінуючій здатності нашого мозку, психологія називає уявою. Зазвичай під уявою розуміється все те, що не реально, що не відповідає дійсності. Справді ж, уява як основа всякої творчої діяльності однаково виявляється у всіх важливих сторонах культурного життя, роблячи можливою художню, наукову і технічну творчість.
"Всякий винахід, – говорить А. Рібо, – велике або дрібне, перш ніж окріпнути, здійснившись фактично, було об'єднано тільки уявою – спорудою, зведеною в думці за допомогою нових поєднань або співвідношень". [6]
Уява – не дійсність, але вона не може існувати без дійсності, оскільки саме елементи дійсності є для неї живлячим середовищем. З іншої сторони, саме уява часом визначає програму дій людини, хід її думок, її відношення до навколишньої дійсності, до власної роботи, до різноманітних форм своєї діяльності.
Уяву породжує задум, тобто уявлення про майбутнє творіння. І коли людина приступає до будь–якої роботи, вона "бачить" мету своєї діяльності, її результат. Навіть найгірший архітектор від якнайкращої бджоли із самого початку відрізняється тим, що перш ніж будувати щось з воску, він вже побудував її в своїй голові. В кінці процесу праці виходить результат, який вже на початку цього процесу був в уявленні людини, тобто ідеально. Якщо ж людина займається творчою роботою, то вона повинна уявити те, що ніхто, і зокрема сама, ще не робила і, отже, не бачила і не чула. Уяву породжує "образ" того, що лише буде створене в процесі творчої роботи.

1. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток наочно–образного та логічного мислення у дітей 5–7 років. – Тернопіль: Богдан, 1998.
2. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Розвиток уваги та навиків навчальної діяльності у дітей 5–7 років. – Тернопіль: Богдан, 1998.
3. Барташнікова І. А., Барташніков О. О. Як визначити рівень розумового розвитку дитини. Діагностика готовності дітей до навчання в школі. – Тернопіль: Богдан, 1998.
4. Власова О. І. Педагогічна психологія. – К.: Либідь, 2005.
5. Головань Н. О. Вікові особливості дітей шестирічного віку та їх діагностика. – К.: Рад. школа, 1990.
6. Заброцький М. М. Основи вікової психології. –Тернопіль: Богдан, 2001.
7. Завтра в школу / За ред. В. К. Котирло. – К.: Рад. школа, 1987.
8. Задесенець М. П. Вікові особливості розвитку дітей і формування їх особистості. – К.: Вища школа, 1978.
9. Запорожець О. В. Психологія. – К.: Рад. школа, 1967.
10. Карпенко 3. С, Савін 3. Я. Вивчення і розвиток уяви в дитячому віці. – Коломия, 1996.
11. Кононко 0. Л. Соціально–емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998.
12. Кононко О. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника. – К., 2000.
13. Кулачківська С. Є., Ладивір С. О. Я – дошкільник. Вікові та індивідуальні аспекти психологічного розвитку. – К.: Hopa–Принт, 1996.
14. Кутішенко В. П. Вікова та педагогічна психологія: Курс лекцій. – К., 2005.
15. Лейтес Н. С. Способность и одарённость в детские годы. – М.: Педагогика, 1984.
16. Павелків Р. В. Розвиток моральної свідомості та самосвідомості у дитячому віці: Монографія. – Рівне: Волинські обереги, 2004.
17. Поніманська т. і. Моральне виховання дошкільників. – К., 1993.
18. Поніманська Т. І. Основи дошкільної педагогіки. – К.: Абрис, 1988.
19. Приходько Ю. О. Нариси становлення та розвитку дитячої психології. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1999.
20. Приходько Ю. О. Розвиток відчуттів і сприймань у дітей дошкільного .віку (сенсорний розвиток). – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2001.
21. Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з першокласниками. – К.: Освіта, 1998.
22. Психологический словарь / Под ред. В. В. Давыдова, А. В. Запорожца, Б. Ф. Ломова и др. – М.: Педагогика, 1983.
23. Психология дошкольника: Хрестоматия / Под ред. Г. А. Урунтаевой. – М.: Академия, 1997.
24. Психологічний словник / За ред. В. I. Войтка. – К.: Вища школа, 1982.
25. Развитие мышления и умственное воспитание дошкольника / Под ред. Н. Н. Подьякова, А. Ф. Говорковой. – М.: Педагогика, 1985.
26. Развитие социальных эмоций у детей дошкольного возраста / Под ред. А. В. Запорожца, Я. 3. Неверович. – М.: Педагогика, 1986.
27. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питер, 1999.
28. Репина Т. А. Социально–психологическая характеристика группы детского сада. – М.: Просвещение, 1988.
29. Савенков А. И. Путь к одаренности: Исследовательское поведение дошкольников. – СПб.: Питер, 2004.
30. Савченко О. Я. Вікова характеристика готовності дітей до шкільного навчання. – К.: Абрис, 1997.
31. Словарь психолога–практика / Сост. С. Ю. Головин. – Минск: Хар–вест. – М.: ACT, 2001.
32. Смирнова Е. О. Детская психология. – М.: Владос, 2003.
33. Смирнова Е. О. Психология ребенка. – М.: Школа–Пресс, 1997.

Актуальність: уява дітей представляє собою величезний потенціал для реалізації резервів комплексного підходу в навчанні і вихованні. Проблема розвитку дитячої уяви актуальна тим, що цей психічний процес є невід''ємним компонентом будь–якої форми творчої діяльності дитини, її поведінки в цілому.

Тому це і послугувало нам стимулом для обрання даної теми науково–теоретичного дослідження.

Дану проблему вивчали та розглядали безліч відомих науковців та видатних психологів, ступінь її розробки високий. Як показали дослідження Л.С. Виготського, В.У. Давидова, Е.І. Ігнатєва, С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна, В.А. Крутецького, Т. Рібо, К.Г. Паустовського та інших, – уява виступає не тільки передумовою ефективного засвоєння дітьми нових знань, але і є умовою творчого перетворення знань, що є у дітей, сприяє саморозвитку особистості, тобто в значній мірі визначає ефективність навчально–виховної діяльності.

Об''єктом дослідження курсової роботи виступає вивчення розвитку уваги середніх дошкільників.

Предмет дослідження – особливості розвитку уваги середніх дошкільників.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному розгляді проблеми розвитку уваги у середніх дошкільників.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

 проаналізувати психологічний зміст проблеми в науковій літературі.

 сформулювати адекватну гіпотезу теоретико–емпіричного дослідження;

 здійснити емпіричну перевірку сформульованої гіпотези;

 сформулювати висновки теоретико–емпіричного дослідження.

Гіпотезу даного курсового дослідження можна сформулювати наступним чином:

Особливості вивчення рівня розвитку уваги середніх дошкільників проявляються у комплексі індивідуальних, особистісних та суб''єктивних якостях конкретного дошкільника.

Практичне значення курсової роботи полягає у можливості наукового використання результатів дослідження. Використати дане дослідження можна при розробці шкільної програми в старших класах загальноосвітньої школи.

Дослідження проводилось на базі ДНЗ № 22.

Методи дослідження:

1. Теоретичні (аналізу та синтезу, порівняльно–типологічний, системний, структурно–функціональний, понятійно–категоріальний);

2. Емпіричні (методика вивчення обсягу уваги, методика з дослідження вибірковості уваги, спостереження).

Отже, ми познайомилися з найзагальнішими аспектами розвитку уяви дітей. Ми побачили, яка важлива ця функція для загального розвитку дитини, для становлення її особи, для формування життєвого досвіду. Через важливість і значущість уяви для дитини необхідно всіляко допомагати його розвитку і, одночасно, використовувати його оптимізації учбової діяльності.

Формування уяви в ранньому та дошкільному віці відбувається як зміна природженій активності дитини в активність що перетворює. Важливим фактором при цьому є потреба в нових враженнях і спілкування з|із| дорослим, що відкривають способи отримання вражень.

Розвиток уяви не є результатом прямого навчання. Воно обумовлено перетворюючою активністю дитини, що росте, і механізмами саморозвитку уяви: протилежною спрямованістю варіювання і моделювання елементів досвіду, схематизації і деталізації образів.

Виходячи з результатів проведеної експериментальної роботи видно, що наша гіпотеза підтвердилася. У дітей підвищився рівень творчої уяви. Діти дуже охоче включилися в ігрові ситуації, у них підвищився інтерес до малювання.

Отже, розвиваючи уяву з раннього дитинства, ми не тільки удосконалюємо пізнавальні процеси і здібність до творчості, але і формуємо особу дитини.

Розвиток творчої уяви відбувається в процесі діяльності. Нами було виконано головні завдання дослідження:

1. Проаналізовано основні підходи до вивчення феномену уяви в психології.

Досліджено особливості розвитку уяви в дошкільному віці.

Визначено психологічні умови розвитку дитячої уяви.

Обгрунтувано методичну можливість емпіричного дослідження особливостей розвитку уяви в дошкільному віці.