Вступ

Розділ І. Формування предмета філософії в історії культурно-історичного розвитку суспільства

Розділ ІІ. Філософія і наука

Розділ ІІІ. Специфіка філософії як форми суспільної свідомості

Висновки

Філософія як певна система знань з’явилася бл. 2,5 тис. років тому. Першим запровадив цю назву давньогрецький вчений Піфагор (друга половина 6 ст. - початок 5 ст. до н.е.). Слово “філософія” походить від двох грецьких слів : “філео” – “люблю” та “софія” – “мудрість”, отже означає “любов до мудрості”,“любомудріє”. Пояснення і закріплення в європейській культурі слова „філософія” пов’язане з ім’ям Платона (427 – 347 рр. до н. е.)
Предмет філософії можна визначити як „...система знань про світ як ціле, універсальну основу світу, місце людини у світі та смисли її існування ” [1,с.34]. Отже, предметом філософії не є окремо взяті світ або людина, а система відношень “людина – світ”.
Таке уявлення про предмет філософії виникло не відразу. Впродовж тривалого часу вона сприймалась як своєрідна “цариця наук”. У Стародавній Греції поняття “філософ” було рівнозначно слову “мудрець” взагалі, тобто людина, яка має ґрунтовні знання в різних областях. Проте вже за часів давнини людина за допомогою філософії намагалася знайти відповіді на питання, які прийнято називати вічними : “…що таке світ і хто така людина ? Як вони співвідносяться між собою ? Чи створені вони кимось, чи залежать від когось, чи існують самі по собі ?…Чи має їхнє існування якусь мету або призначення ? Що є найбільш цінним у світі та в людському житті ?…”[3,с.41]. Кожне нове покоління філософів по-новому розв’язує для себе ці проблеми.
Звичайно, формування предмету філософії не було швидким одноразовим актом. Це був тривалий процес поступового виявлення специфічного філософського змісту, усвідомлення його окремішності від попередніх типів світогляду – міфології та релігії. Процес історичної трансформації предмету філософії обумовлений як об’єктивними, так і суб’єктивними причинами: “До об’єктивних причин слід віднести стан, рівень накопичених конкретних і філософських знань про навколишній світ (природу, людину і суспільство), про духовні, в першу чергу пізнавальні особливості, можливості як окремої людини, так і суспільства в цілому. До суб’єктивних причин відносять своєрідність насамперед форми осягнення предмета філософії тим чи іншим філософом, філософською школою або течією”

1. Арцишевський Р.А. Світ і людина. – К.: Перун,2000. – 536 с.
2. Данильян О. Г., Тараненко В. М. Основи філософії: Навч. посібник. – Харків: Право, 2003. – 352с.
3. Князєв В.М. Філософія. – К.: МАУП, 2000. - 184с.
4. Основи філософських знань. Підручник для студентів освітньо – кваліфікаційного рівня – молодший спеціаліст. / В. А. Буслинський, П. І. Скрипка. За ред. В. А. Буслинського. – Львів. «Новий Світ – 2000», 2004. – 352 с.
5. Предмет і проблематика філософії: Навч. посібник / За заг. ред. М. А. Скринника, З. Е. Скринник. – Львів: Львівський банківський інститут Національного банку України., 2001. – 485с.
6. Предмет і проблематика філософії: Навчальний посібник/ За заг. ред.М.А.Скринника і З.Е.Скринник.- Центр гуманітарної освіти НАНУ.- Львів: ЛБІ НБУ, 2001.- 488с.
7. Пунченко Олег Петрович, Черниш Олексій Михайлович Філософія.- Одеса: Астропринт, 2006.- 424с.
8. Пунченко Олег Петрович, Черниш Олексій Михайлович Філософія.- Одеса: ВМВ, 2005.- 348с.
9. Рассел Бертран Історія західної філософії.- К.: Основи, 1995.- 759с
10. Ситниченко Людмила Першоджерела комунікативної філософії.- К: Либідь, 2000.- 176с.
11. Сілаєва Т.О. Філософія: Курс лекцій: Навч. посіб. для студ. вузів.- Тернопіль: СМП "Астон", 2003.- 216с.
12. Скратон Роджер Коротка історія новітньої філософії: Від Декарта до Вітгенштайна.- К.: Основи, 2000.- 331с.
Слотердайк Петер Критика цинічного розуму.- К.: ВК ТОВ "Тандем", 2002.- 544с.
13. Філософія : Навч. посібник / І.Ф.Надольний, В.П.Андрущенко, І.В.Бойченко, В.П.Розумний та ін.; За ред. І.Ф.Надольного. – К.: Вікар, 2000. - 344с.
14. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г., Горак Г.І. та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 2000. - 254с.
15. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / І. В. Бичко, Ю. В. Осічнюк, В. Г. Табачковський та ін. – К.: Либідь, 2000. – 456 с.

Актуальність даної роботи визначається тим, що філософія завжди викликала у людей роздуми про світ навколо і саміх себе, що надихало на саморозвиток. У порівнянні з міфологією і релігією, які є духовними інструментами соціального контролю, філософія виникає за особливих соціальних умов. Ці умови не лише сприяли або гальмували розвиток філософії, але і визначали коло проблем, які цікавили філософів. Ключ до розуміння багатьох філософських питань лежить у соціальній сфері. Філософія допомагає людині вирішувати проблеми свого існування, шукати сенс життя, обґрунтовувати пріоритетні цінності в суспільстві і визначати шляхи до їх досягнення. Філософський підхід передбачає розуміння, аргументацію, роздуми, сумніви та дискусії.

Соціальна терпимість до інакомислення є необхідною передумовою для виникнення філософії. Ця терпимість може існувати лише в демократичному суспільстві, де наголошується на розумі людини та права особи, а не на традиціях і вірі. Тому не випадково розквіт філософії припадає на епохи демократії. Демократія не лише створює умови для розвитку філософії, але й викликає її до існування. Політичні дебати, засновані на конкуренції ідеї, стимулюють увагу до законів логіки та формують теоретичні установки, на яких ґрунтується філософія.

Об'єктом дослідження виступає вплив філософії на суспільну свідомість. Предметом дослідження є філософія як наука. Метою дослідження є аналіз впливу філософії на людей і їх свідомість. У даній роботі планується розглянути такі питання як:

формування предмета філософії в історії культурно-історичного розвитку суспільства;

філософія і наука;

специфіка філософії як форми суспільної свідомості.

Предмет філософії можна визначити як систему знань про світ як ціле, універсальну основу світу, місце людини у світі та смисли її існування. Отже, філософія розглядає не лише окремі аспекти світу чи людини, але і систему відносин між "людина – світ".

У найдавніших світоглядних системах міфи про природу відігравали важливу роль. Міфи про тварин, походження сонця, місяця та зірок були поширеними в різних культурах. Для розвинених міфологічних систем характерні були космогонічні та антропогонічні міфи, що пояснювали походження всесвіту та людей.

Міфологічний світогляд мав сакральний характер і пов'язувався з релігійними віруваннями. Його особливістю був антропоморфізм, тобто уявлення природних сил у людській формі. З розвитком свідомості відбувався поступовий розпад міфології, а релігія ставала більш дослідженою формою світогляду. У релігійній свідомості вже відзначалася чітка роздільність між суб'єктом і об'єктом, що ставало основою для філософських досліджень.

Філософія суспільної свідомості розглядається як наука, що вирішує питання світогляду, але вона виходить за межі звичайних наукових знань. Філософія не лише досліджує загальне, але і вирішує питання, які перетинаються з релігією та мистецтвом.

Філософія представляє собою форму суспільної свідомості, яка теоретично розглядає відношення "людина – світ", надаючи загальний погляд на буття людини та світу. Вона визначає загальні орієнтири для світоглядної орієнтації людини і виробляє засоби для дослідження конкретних наук.

Цінність філософії полягає у пробудженні творчого осмислення людиною себе, світу та суспільної практики, а також в утвердженні цілей і сенсу життя. Філософія виступає як засіб формування загального світогляду та сприяє просуванню суспільства в майбутнє.