Вступ 3
1.Фактори, що впливають на активність ферментів сироватки крові 4
2. Специфічність визначення активності ферментів 13
3. Основні ферменти що слугують індикаторами в клінічній діагностиці – фосфатази, трансамінази, гемаглутамінтрасфераза, амілаза, креатинкіназа, лактатдегідрогеназа. 18
Висновок 21
Список використаних джерел: 22
Загальна кількість білків у плазмі становить 65-85 г/л, це найбільш концентрований білковий та сольовий розчин організму. З віком кількість білків у плазмі крові людини зменшується до 60-67 г/л.
Білки плазми крові - це генетично детермінована гетерогенна система. У плазмі виявлено та ідентифіковано понад 100 білків, які розрізняються за фізико-хімічними і функціональними властивостями. Серед них є проферменти і ферменти, інгібітори ферментів, гормони, фактори коагуляції та антикоагулянти, транспортні білки, антитіла, антитоксини та ін.
Основними групами білків плазми є: альбуміни (35-60 г/л), глобуліни (25-35 г/л) і фібриноген (2-7 г/л). За допомогою електрофорезу в сироватці було виявлено п'ять головних фракцій білків. Їх відносні кількості такі: альбуміни (54-58\%), а1-глобуліни (6-7\%), а2-глобуліни (8-9\%), Р-глобуліни (13-14\%) та у-глобуліни (11-12\%).
Першим електрофоретичним методом, який використовувався для розподілу й ідентифікації білків, був метод електрофорезу з рухливим кордоном. Електрофорез на папері дає картину розподілу, подібну до тієї, яку отримують у разі використання методу електрофорезу з рухливим кордоном, але метод електрофорезу на папері набагато простіший та, як правило, використовується в клінічних лабораторіях. Методом електрофорезу в крохмальному гелі та методом імуноелектрофорезу виявляють близько 30 і більше білків плазми.
Унаслідок імуноелектрофорезу білки розділяються не тільки за електрофоретичною рухливістю, але й за їхніми імунологічними властивостями. Спочатку проводять електрофорез на пластинах агарового гелю, потім - імунологічну ідентифікацію смуг. Для цього антисироватку до білків плазми поміщують у довгу канавку, паралельну до напрямку електрофорезу. Джерелом антитіл є сироватка тварин (коней, кіз), імунізованих до білків плазми.
1. Балух Н. Гематологічні показники крові у перепілок за споживання кормової добавки / Н. Балух, Р. Чудак // Тваринництво України. - 2011. - № 12. - С. 33-36.
2. Безрук Е. Л. Динамика показателей крови собак при лечении укушенных ран / Е. Л. Безрук // Ветеринария. - 2011. - №6. - С. 52-54.
3. Білопольська Т.П. Морфологічні показники крові великої рогатої худоби за дикроцеліозу / Т. П. Білопольська // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2011. - Вип. 167. Ч. 1. Серія "Ветеринарна медицина, якість і безпека продукції тваринництва". - С. 19-23.
4. Влізло В. В. Вміст вільних амінокислот та активність антиоксидантної системи у крові здорових і хворих на кетоз високопродуктивних корів / В. В. Влізло, М. Р. Сімонов, І. М. Петрух // Вісник аграрної науки. - 2012. - № 10. - С. 28-30.
5. Вовченко Б. О. Біохімічні показники крові свиней різних порід при відборі за інтенсивністю росту / Б. О. Вовченко, В. В. Вовченко // Таврійський науковий вісник. - 2009. - Вип. 64,ч. 2. - С. 106-111.
6. Вороняк В. В. Морфологічні та біохімічні показники крові телят за умов впливу низьких доз радіації / В. В. Вороняк // Збірник наукових праць Вінницького національного аграрного університету . - 2011. - Вип. 8(48). - С. 95-103.
7. Гаврилова В. Л. Разработка реакции непрямой гемагглютинации для обнаружения антител против ротавируса в сыворотках крови свиней / В. Л. Гаврилова, О. С. Пузанкова, Т. В. Жбанова, А. А. Шевцов // Ветеринария и кормление. - 2013. - № 5. - С. 10-11.
8. Галимова В. З. Показатели крови кроликов при ассоциативной болезни до и после патогенетической терапии / В. З. Галимова, И. И. Асадуллина // Ветеринария. - 2010. - № 12. - С. 33-37.
9. Глечик М. В. Частота виявлення мікроядер в эритроцитах периферичної крові курей за екпериментального аскаридіозу / М. В. Глечик, В. В. Стибель // Ветеринарна медицина України. - 2012. - № 5. - С. 19-21.
10. Горелов П. В. Сравнительный анализ групп крови и микросателлитов в характеристике новых типов скота бурой швицкой и сычевской пород / П. В. Горелов, Д. Н. Кольцов, Н. А. Зиновьева, Е. А. Гладырь // Сельскохозяйственная биология. Серия Биология животных. - 2011. - № 6. - С. 37-40.
11. Дахно Ю. І. Морфологічні та біохімічні показники крові собак за дирофіляріозу / Ю. І. Дахно // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2011. - Вип. 167, ч. 1. Серія "Ветеринарна медицина, якість і безпека продукції тваринництва". - С. 24-27.
12. Дельцов А. А. Оксидативный статус крови телят при профилактике железодефицитной анемии в зоне радиации / А. А. Дельцов, Ц. Ц. Содбоев, С. Г. Чупраков, М. В. Щукин // Ветеринария. - 2011. - № 12. - С. 13-16.
Плазма складається з води (90-92\%) і сухих речовин (8-10\%), переважно білків і мінеральних речовин.
Основні білки плазми — це альбуміни, глобуліни і фібриноген. Загальна кількість їх 6-8\%. Альбуміни — водорозчинні білки, глобуліни розчиняються в сольових розчинах.
Значення білків плазми важко переоцінити: вони підтримують рН крові; є пластичним матеріалом для тканинних білків; обумовлюють осмотичний тиск, тобто здатність притягувати воду; забезпечують в''язкість крові, а також транспортування гормонів, мінеральних речовин, ліпідів, холестерину; беруть участь у зсіданні крові і утворенні імунних тіл; перешкоджають осіданню еритроцитів.
Найбільшу молекулярну масу (1 300000) мають ліпопротеїди — сполуки білка з ліпідами (жироподібними речовинами).
Розподілити білки плазми крові можна за допомогою електрофорезу, в основі якого лежить неоднакова швидкість різних білкових молекул у зовнішньому електричному полі. Користуючись даною методикою, глобуліни розділяють на чотири фракції: а1-, а2-, р-, у-глобуліни.
Кількість глюкози в плазмі крові становить 0,1-0,12, а у жуйних тварин — 0,06\%.
Кров містить ферменти — карбоангідразу, фосфатазу, дегідрогеназу, трансаміназу та інші, що свідчить про проходження в плазмі крові різних обмінних процесів.
У плазмі присутні макро і мікроелементи — натрій, калій, кальцій, магній, хлор, залізо, йод, солі вугільної, сірчаної, фосфорної кислот.
Кількість газів крові (кисень, вуглекислий газ) залежить від віку та фізіологічного стану тварини.
Згідно з даними С. В. Стояновського (1985), у телят у перші два місяці життя спостерігається найнижчий вміст кисню в артеріальній (13-14\% (об. доля)) та венозній (6,4-9,4\% (об. доля)) крові. З віком (3-30 міс) ці показники підвищуються. У лактуючих корів з віком кількість кисню в крові зменшується. У овець та кіз таких закономірностей не встановлено.
