ВСТУП……………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
1.1. Місце покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в системі покарань………………….………….7
1.2. Правовий статус засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю: поняття та зміст………………………………………………………………………………22
РОЗДІЛ 2. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
2.1. Проблема строків виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю..………….……..29
2.2. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю………………..…..………………34
2.3. Визначення суб’єктного складу у виконанні покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю………………………………………………………………………42
РОЗДІЛ 3. ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
3.1. Визначення та система контролю за виконанням покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.................................................................................................48
3.2. Взаємодія державних органів як передумова ефективного виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю………………………………………………………..…….58
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….65
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Необхідно підкреслити, що посадова особа, якій суд направляє копію вироку для виконання, не виконує покарання, а лише виконує вказані у вироку вимоги. Іншими словами, дана посадова особа здійснює «технічну» роботу: вносить у відповідні документи необхідні записи, вживає заходів для позбавлення засудженого пільг, які він мав до покарання .
Тому ми вважаємо, що адміністрацію підприємств, установ, організацій, які виконують вимоги вироку про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не можна визначити, як суб’єкт виконання цього покарання. На основі того факту, що вони безпосередньо реалізують правообмеження, властиві розглядуваному покаранню, їх можна визначити як виконавців вимог вироку суду, але це ще не дозволяє стверджувати, що вони є суб’єктом виконання покарання.
Виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, таким чином, вбачається в діалектичній єдності діяльності з виконання вимог вироку суду і контрольної діяльності уповноважених державних органів. Тому дії їх суб’єктів мають бути взаємообумовленими. Хоча контрольні органи безпосередньо не реалізують правообмеження, які містить у собі покарання, їх діяльність відіграє основну роль у процесі його виконання і багато в чому визначає кінцевий підсумок. Тому саме вони є суб’єктами виконання покарання.
Під час виконання вироку суду, що набрав законної сили, іншого рішення суду, а також закону України про амністію та акту помилування стосовно особи, засудженої до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, працівники інспекції здійснюють такі функції:
• ведуть облік засуджених осіб.
• здійснюють контроль за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб, а також органом, що має право анулювати дозвіл на зайняття відповідним видом діяльності, яка заборонена засудженим особам.
• уживають заходів щодо припинення порушень вимог вироку.
• уносять подання до відповідних органів внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених осіб, які не з'явилися за викликом до інспекції без поважних причин.
• організовують початкові розшукові заходи засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, та надсилають матеріали до органів внутрішніх справ для оголошення розшуку таких засуджених осіб.
• беруть участь у виховній роботі із засудженими особами, проводять індивідуальні бесіди з ними.
• контролюють поведінку осіб, засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Один раз на три місяці направляють до органів внутрішніх справ запити про те, чи притягувалися такі засуджені до адміністративної відповідальності.
• один раз на шість місяців направляють вимоги до підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті з метою встановлення випадків учинення засудженими особами нових злочинів. Отримані відповіді зберігаються в особових справах засуджених осіб.
• роз'яснюють порядок та умови відбування покарання.
• у разі потреби здійснюють контрольні перевірки за місцем роботи засуджених осіб.
• у разі потреби дають дозвіл засудженим особам виїжджати за межі України.
• та ін., визначене в законодавстві.
Викладене дозволяє зробити такі висновки. Суб’єктом виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є кримінально-виконавчі інспекції, а також адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчої установи, командування дис¬циплінарного батальйону, військової частини чи начальника гарнізону. Адміністрація підприємств, установ, організацій лише виконує вимоги вироку суду, а реальний контроль за виконанням покарання здійснюють кримінально-виконавчі інспекції.


РОЗДІЛ 3. ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ



3.1. Визначення та система контролю за виконанням покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

Виконання покарання – це передусім реалізація властивих йому правообмежень. Щодо позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – це припинення трудового договору з засудженим або анулювання дозволу на заняття певною діяльністю, а також відмова у прийнятті на заборонену посаду або у видачі дозволу на заняття певною діяльністю. Суб'єктами безпосередньої реалізації цих правообмежень виступають підприємства, установи, організації, для яких не властива діяльність по виконанню покарань. Тому особливого значення набуває контроль за виконанням покарання, на що вже зверталася увага. Вважаємо за доцільне проаналізувати питання сутності і змісту контрольної діяльності за виконанням покарання і пов'язані з ними теоретичні і практичні проблеми.
Контроль здійснюється різними суб'єктами в різних галузях господарювання і правоохоронної діяльності. Для багатьох державних органів це одна з основних форм діяльності, але у кожному разі визначення контролю певним чином відрізняється, воно доповнюється тими або іншими специфічними ознаками, характерними для діяльності конкретних суб'єктів. Все це стосується і контролю, який здійснюється кримінально-виконавчими інспекціями.
Так, наприклад, у сфері державного управління контроль визначається «як спостереження за відповідністю діяльності керованого об’єкта тим приписам, які він отримав від керуючого суб’єкта» . П. М. Панченко визначає контроль як спостереження за певними явищами або процесами на предмет забезпечення відповідності (невідповідності) їхнім, заздалегідь встановленим, величинам, шляхом внесення необхідних коректив 38, с. 43. Найбільш доцільним видається використання загального поняття контролю як правової форми діяльності з подальшим його доповненням стосовно контролю кримінально-виконавчих інспекцій за виконанням позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Таке загальне визначення міститься в роботі М. І. Климка, який під контролем розуміє спостереження, перевірку, оцінку і порівняння суб'єктом керування контрольованих параметрів з нормативно встановленими, здійснення планомірного систематичного впливу на керовані об'єкти для того, щоб попередити або вчасно виявити й усунути відхилення в їхньому розвитку і функціонуванні, забезпечити єдність рішення і виконання, досягнення поставлених соціально-економічних і виховних цілей і задач 23, с. 11.
Щоб трансформувати ці загальні визначення в поняття контролю за виконанням позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, зупинимося на таких положеннях: об'єкт контролю в даному випадку – процес виконання-відбування покарання; суб'єкт контролю – кримінально-виконавчі інспекції; основна вимога до об'єкта контролю – дотримання заборони, яка міститься у вироку суду; основна мета контролю – забезпечення належної реалізації правообмежень, властивих позбавленню права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що дозволяє досягти цілі покарання; забезпечується контроль притягненням засуджених, які порушують порядок відбування покарання, до відповідальності, що дозволяє впорядкувати і стабілізувати кримінально-виконавчі правовідносини; зазначений контроль не можна ототожнювати зі звичайним спостереженням, він здійснюється у формі активної планомірної і послідовної діяльності, яка дає початок процесу виконання покарання і проходить через нього «червоною ниткою».

1. Кримінальний кодекс України вiд 5 квітня 2001 року № 2341-III (з останніми змінами, згідно Закону №1027-VI від 19 лютого 2009 року) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25.
2. Кримінально-виконавчий кодекс України вiд 11 липня 2003 року № 1129-IV (з останніми змінами, згідно Закону №107-VI від 28 грудня 2007 року) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 3.
3. Про затвердження Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 року № 270/1560 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 2. – том 2. – стор. 405.
4. Аверянов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 48 с.
5. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационная структура. – К.: Наукова думка, 1990. – 148 с.
6. Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В. Г. Кримінально-виконавче право: Навчальний посібник /За ред. Т. А. Денисової. – К.: Істина, 2008. – 400 с.
7. Бажанов М.І., Сташис В.В., Тацій В.Я. Кримінальне право України: Загальна частина. – Харків: Право, 1997. – 367 с.
8. Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – К.: Вища школа, 1980. – 216 с.
9. Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1939. – 464 с.
10. Бережнов А.Г. Права личности: Некоторые вопросы теории. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 140 с.
...............................
...............................
45. Селиверстов В.И. Теоретические проблемы правового положения лиц, отбывающих наказание. – М.: Академия МВД РФ, 1992. – 149 с.
46. Становский М.Н. Назначение наказания. – СПб.: Юридический центр Пресс, 1999. – 480 с.
47. Семаков Г.С., Гель А.П. Кримінально-виконавче право України: Курс лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 196 с.
48. Степанюк А.Ф. Порядок и условия исполнения наказаний, не связанных с мерами исправительно-трудового воздействия. – К.: УМК ВО, 1990. – 58 с.
49. Степанюк А.Ф. Принцип законности в деятельности органов и учреждений исполнения наказаний //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. /Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. - № 40. – С. 172 – 179.
50. Степанюк А.Ф. Сущность исполнения наказания. – Харьков: Фолио, 1999. – 256 с.
51. Степанюк А.Х. Роль принципів у формуванні кримінально-виконавчого права // Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 1 (20). – С. 171 – 181.
52. Суровегина Н.А. Преступление и наказание как проблема христианской этики //Государство и право. – 1995. – № 8. – С. 51 – 55.
53. Теория государства и права: Курс лекций/ Под. ред. Н.И.Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 776 с.
54. Тищенко Н.М. Административно-процессуальный статус гражданина Украины: проблемы теории, пути совершенствования. – Харьков: Право, 1998. – 268 с.
55. Трубников В.М., Филонов В. П., Фролов А. И. Уголовно-исполнительное право Украины: Учебник. – Донецк: ДИВД МВД Украины, 1999. – 640 с.
56. Тютюгин В.И. Лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью как вид наказания по советскому уголовному праву: Дисс… канд. юрид. наук. – Харьков, 1974. – 207 с.
57. Тютюгин В.И. Лишение права занимать определенные должности как вид наказания по советскому уголовному праву. – Харьков: Вища школа, 1982. – 145 с.
58. Уголовно-исполнительное право России: Учебник /Под ред. Зубкова А.И. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 614 с.
59. Уголовно-исполнительное право России: Учебник /Под ред. Селиверстова В.И. – 2-е изд. – М.: Юристъ, 2001. – 576 с.
60. Фефелов П.А. Общественная опасность преступного деяния и совершенствование системы наказаний //Советское государство и право. – 1987. – № 12. – С. 93 – 98.
61. Фролова О. До загальнотеоретичних засад інституту системи покарань //Право України. – 1995. – № 9 – 10. – С. 36 – 40.
62. Цветинович М.Л. Дополнительные наказания: функции, система, виды. – Куйбышев: Изд-во Саратовского ун-та. Куйбышевский филиал, 1989. – 190 с.

Актуальність теми. Однією із необхідних складових для побудови демократичної, правової держави є забезпечення прав людини, створення дійових механізмів захисту її законних інтересів, реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод людини – обов’язком держави.
Особливого значення ці положення набувають у сфері кримінального судочинства, оскільки вони визначають основні засади формування політики держави у сфері виконання покарань, яка має бути орієнтована не лише на створення належних умов для боротьби зі злочинністю, а й на забезпечення прав засуджених.
Одним з проявів демократизації кримінально-виконавчого права є поступове скорочення застосування кримінального покарання у виді позбавлення волі, розширення системи альтернативних видів покарання.
Однією з альтернатив покарання у виді позбавленню волі є позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Воно може бути призначене замість позбавлення волі як основне покарання і як додаткове до іншого, не пов’язаного з позбавленням волі, покарання. В певних випадках це дає змогу більш результативно досягти цілі покарання та уникнути негативних наслідків позбавлення волі.
Певну увагу приділяли проблемам виконання покарань, у тому числі досліджуваного виду покарання, в своїх наукових працях Л.В. Багрій-Шахматов, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, І.Г. Богатирьов, І.М. Гальперін, В.К. Дуюнов, В. П. Махоткін, Ю.Б. Мельникова, О.С. Міхлін, В.В. Сташис, А.Х. Степанюк, , В.Я. Тацій, В.М. Трубников, О.Г. Фролова, М.І. Хавронюк, О.Л. Цветинович.
На монографічному рівні цей вид покарання досліджували В.П. Махоткін (Москва, 1971 р.), В.І. Тютюгін (Харків, 1975 р.), Н.В. Кузнеченко (Москва, 1988 р.), А.В. Лужбін (Свердловськ, 1988 р.), Н.А. Сафаров (Москва, 1988 р.). Однак ці роботи виконані на базі кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, яке втратило чинність.
Дисертаційне дослідження Р.М. Гури (Харків, 2003 р.) присвячене виконанню покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. В комплексі з іншими видами покарань, не пов’язаними з позбавленням волі, виконання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю досліджено І.Г. Богатирьовим (Київ, 2006 р.).
Віддаючи належне роботам зазначених та інших учених, слід визнати, що рівень наукового дослідження позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як виду кримінального покарання, проблем його призначення видається недостатнім.
Аналіз статистичних даних свідчить про .........................................

......................................................

6. У разі ухилення від відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю воно замінюється на громадські або виправні роботи чи арешт в межах встановлених цим Кодексом для зазначених видів покарань”.
Визначивши місце позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в системі покарань через порівняння із таким видом покарань як позбавлення волі, можна зробити деякі висновки:
• позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю в деяких випадках може бути призначено замість позбавлення волі як основне покарання або як додаткове до іншого покарання, але призначати це покарання можна лише при впевненості в ефективності його виконання, що багато в чому пов'язано з особою засудженого;
• кримінальне законодавство надає суду великі можливості по застосуванню даного покарання і дозволяє індивідуалізувати його з урахуванням всіх обставин справи й особи винного;
• вивчення ефективності покарання засновано на порівняльному аналізі цілей покарання і результатів його виконання, при цьому основними цілями досліджуваного покарання є кара і спеціальна превенція;
• на результат виконання покарання впливають негативні чинники, насамперед недосконалість порядку його виконання, порушення з боку суб'єктів і учасників цієї діяльності, судові помилки. Усе це призводить до випадків недосягнення цілей покарання і висновку про низький ступінь ефективності даного кримінально-правового заходу;
• підвищення ефективності покарання пов'язано зі змінами в законодавстві на основі досягнень наук кримінального циклу, а також з реформуванням практики його застосування.
Досліджуючи виконання-відбування покарання, не можна обминути проблеми правового статусу засуджених. Вивчення відповідної літератури свідчить про наявність різних поглядів на сутність та зміст правового статусу людини взагалі і правового статусу засуджених зокрема. Автор роботи висловлює свою думку стосовно окремих питань досліджуваної категорії. На наш погляд, правовий статус засуджених до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною слід розглядати у вузькому та широкому значенні.
У вузькому значенні – це встановлена законодавцем та конкретизована вироком суду сукупність прав, обов’язків та законних інтересів, що характеризують соціальну роль особи, яка відбуває кримінальне покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
У широкому значенні – це встановлена законодавцем та конкретизована вироком суду сукупність прав, обов’язків та законних інтересів, а також гарантій їх реалізації, що характеризують соціальну роль особи, яка відбуває досліджуване покарання.

........................................................................