Вступ ………………………………………..……………………………………..3

Сучасні шляхи виходу із глобальної екологічної кризи ………………..……...4

Висновок …………………………………………………………………………20

Список літератури ………………………………………………………...….…21

Час виникнення людини оцінюється не менше ніж кількома мільйонами років. Місцем її походження прийнято вважати Африку, далі відбувалися складні етапи поширення по земній кулі. Для міграції було безліч причин, провідною з яких, можливо, став саме прояв інстинктів самозбереження і продовження роду. Завдяки їм людина навчилася створювати для себе штучне середовище існування. Це дозволило їй освоювати дедалі нові регіони. Очевидно, втім, що цей процес супроводжувався й істотними екологічними змінами (неолітична та палеолітична екологічні кризи). В результаті людина, щоб вижити, зайнялася землеробством і одомашненням (доместикацією). Виникнення аграрної цивілізації близько 10 тис. років тому пов'язують з процесами доместикації тварин і рослин. У популяціях найуспішніших мисливців-збирачів виникли центри доместикації диких видів, що дозволило людям менше залежати від сезонної мінливості погоди та міграції тварин, переходити до осілого способу життя, створювати запаси їжі, народжувати більше дітей. Часто, займаючи нову територію, людина настільки її виснажувала, що виникала пустеля, наприклад, найбільша в світі – Сахара. Це приводило до подальшої міграції в більш родючі землі. Господарська діяльність людини, зрештою, набула ролі геологічного чинника у глобальному масштабі.
Як видові, нам властиво надавати пріоритетне значення тій інформації, що стосується нас самих або наших близьких. Це одна з особливостей людської свідомості. Водночас, інформація, віддалена в часі у майбутнє, або така, що має вірогідний характер, в індивідуальному сприйнятті здається менш вартою уваги. Наприклад, висока імовірність передчасної смерті мало кого відвернула від куріння тютюну, зате зміна смаку звичної їжі здатна викликати бурю емоцій.

1. Высoцкий Г.Н. Ергеня: культурно-фитологический очерк// Тр. Бюро по прикл. ботанике. – Т.8. – 1915. – С. 113-143.
2. Гардашук Т. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. К.: 2000. – 268 с.
3. Голубець М.А. Екосистемологія. Львів: Поллі, 2000. – 316с. (204-219)
4. Голубець М.А., Марискевич О.Г., Крок Б.О, Козловський М.П., Башта А.-Т.В, Гнатів П.С., Грінчак М.М., Шпаківська І.М., Яворницький В.І. Екологічний потенціал наземних екосистем. – Львів: Поллі, 2003. – C. 142 – 160.
5. Голубець М.А.Від біосфери до соціосфери. Львів: 1997. – 355 с.
6. Гор А. Земля у рівновазі. − К., 2001. – 123 с.
7. Горський В.С. Україна на порозі планетарної цивілізації//Практична філософія. – 2001. - № 2.
8. Доклад о развитии человечества за 1996 год. – Нью–Йорк ; Оксфорд: Оксфорд Юниверсити Пресс, 1997. – 90 с.
9. Дьомкін В. Вступ до екологічної політики. – К.: Тандем, 2000. – C. 119 – 155.
10. Екологічний словник: Навч. посібник /В.В.Прежко та ін. – Харків: ХДАМГ, 1999. – 609 с.
11. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 249 с.
12. Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование.– М.: Высшая школа, 1991. – 366 с.
13. Калликот Б. Азиатская традиция и перспективы экологической этики // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности.- М.: Прогресс, 1990. – С.308–327.

У вузькобіологічному значенні сучасна екологічна криза і є біологічним наслідком глибоких змін природного середовища планети протягом відносно малого проміжку. В історії природи глобальні екологічні кризи можна вважати явищем, яке траплялося на різних етапах планетарної еволюції. В усі часи виникали ситуації, коли наявна сукупність видів рослин і тварин не встигала адаптуватися до суттєво зміненого внаслідок планетарних катаклізмів довкілля і якась її частина була приреченою на вимирання.

Проте з виникненням людини та еволюцією форм її життєдіяльності на планеті з''явився новий різновид екологічної кризи – кризи антропогенної, породженої діяльністю людей [2]. Тривалий час такі кризи були частковими, локальними й такими, що з ними і їх наслідками могла справлятися сама природа. Частковими ці кризи були тому, що, як правило, стосувалися виснаження якогось одного природного ресурсу (зменшення поголів''я тварин, на яких полювали, виснаження грунтів, на яких вирощувалися культурні рослини, спадання продуктивності пасовищ тощо), а локальними – через те, що поширювалися на невеликі площі, тільки на певні регіони. Досить було в такі кризові періоди навчитися виживати певний час без виснаженого ресурсу, і він відновлювався в тому ж місці й у таких самих, як досі, обсягах.

Сучасна екологічна криза, крім того, що є здебільшого антропогенною (від стихійних природних катаклізмів ми й тепер цілком не застраховані), вже не є більше частковою й локальною. Людина як істота універсальна з розвитком техніки й технології виробництва втягує у вир своєї діяльності всю сукупність природних багатств і з необхідністю виснажує принаймні ті з ресурсів, які є не відновлюваними або відновлюваними лише частковo [9]. Екологічні кризи антропогенного походження мають тенденцію набувати характеру абсолютних і глобальних, що й спостерігається сьогодні.

Коли йдеться про сучасну екологічну ситуацію в довкіллі людини, то, передусім, говорять про те, що на слуху. Наприклад, про антропогенні зміни клімату, відносячи до них і сучасне потепління, викликане зростанням концентрації С02 в атмосфері. Проте глобальне потепління – це кліматична проблема, а зміни середовища – геоекологічна, пов''язана з еволюцією біосфери. І це надзвичайно важливо не тільки для нинішніх, але і для майбутніх поколінь людей. Європейські країни (за винятком Росії) майже витратили свої найцінніші матеріальні ресурси, і їм доводиться покладатися на імпорт (переважно з Африки). Таким чином, проблема обмеженості невідновлюваних природних ресурсів набула справді глобальних масштабів, а її соціально-економічні аспекти загострюються.

До числа незначних позитивних тенденцій у світі входить збільшення частки вітроенергетики в енергетичному балансі, масштабів велосипедного транспорту в містах; поява аграрних зон, вільних від застосування пестицидів; значно ширше використання органічних добрив тощо, але це не надається до порівняння з глобальним руйнуванням біорізноманітності та біосфери.