ВСТУП …………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОГО

ЗАХИСТУ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

1.1. Сутність, механізми та напрями соціального

захисту на ринку праці …………………………………………….5

1.2. Державне регулювання системи соціального

захисту на ринку праці України …………………………………..9

РОЗДІЛ ІІ. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ

ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

2.1. Аналіз соціального захисту як складової

соціальної политики держави ……………………………………..14

2.2. Сучасний стан підтримки населення, яке потребує пільг ….22

2.3. Незайнята молодь на ринку праці та її соціальний захист ...27

РОЗДІЛ ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ

СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА РИНКУ

ПРАЦІ УКРАЇНИ

3.1. Перспективи покращення соціального захисту

на ринку праці України …………………………………………….31

3.2. Напрямки вдосконалення соціального захисту

найбільш вразливих категорій населення ………………………...37

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………43

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………..45

Невід’ємними факторами кожної нормально функціонуючої соціальної системи є соціальний захист і соціальна-економічна підтримка населення. Розвиток ринкових відносин обумовлює формування науково обґрунтованої системи соціального захисту і соціальної підтримки населення, його найбільш уразливих верств.[10, c 33]
Соціальний захист – необхідний елемент функціонування будь-якої досить розвиненої держави. Концепція соціального захисту виникла наприкінці XIX – початку XX в. і в широкому загальносоціологічному змісті відповідний термін уперше з'явився в США в 30-х роках і поступово поширився в західній соціології для позначення системи мір, що захищають будь-якого громадянина від економічного і соціального ущемлення внаслідок безробіття, втрати або різкого скорочення прибутку через хворобу, народження дитини, виробничої травми або профзахворювання, інвалідності, старості, утрати годувальника і т.п.
У наявних вітчизняних публікаціях зустрічається безліч трактувань поняття соціального захисту і реальності. Сама система соціального захисту в широкому змісті – це система правових, соціально-економічних і політичних гарантій, що представляють умови для забезпечення засобів існування:
• працездатним громадянам – за рахунок трудового внеску, економічної самостійності і підприємництва;
• соціально уразливим прошаркам – за рахунок держави, але не нижче встановленого законом прожиткового мінімуму.
Загалом, можна виділити такі напрями соціального захисту працівників на виробництві: створення безпечних умов праці, які б давали можливість заробляти кошти для гідного існування та виключали отримання травм і професійних захворювань працівників на виробництві; запровадження необхідних заходів щодо охорони праці та соціального захисту громадян у випадку професійних захворювань та нещасних випадків, доступ громадян до національних систем охорони здоров'я, реабілітації та професійної освіти; забезпечення працівників та членів їх сімей прожитковим мінімумом матеріальних засобів у разі безробіття, втрати або зниження доходу внаслідок хвороби, народження дитини, нещасного випадку в побуті, виробничої травми або професійного захворювання, інвалідності, старості, втрати годувальника. Роботодавець повинен нести відповідальність за працівника не тільки тоді, коли ця людина працює, але й у майбутньому, коли, віддавши всі свої сили на благо підприємства, людина втрачає працездатність.

1. Бараник З.П. Функціонування ринку праці: статистична оцінка. – К.: КНЕУ, 2007. – 392 с.
2. Боярчук Т. Сутність нової парадигми соціального захисту в системі державної політики України / Т. Боярчук //Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України : зб. наук. пр. кафедри управління трудовимиресурсами і розміщення продуктивних сил ТАНГ. – Тернопіль: Економічна думка, 2004. – Вип. 9. – С. 290–293
3. Виноградський М.Д., Бєляєва С.В., Виноградська А.М., Шкапова О.М. Управління персоналом. – К.: ЦНЛ, 2006 . – 504 с.
4. Гаркавенко Н. Напрями вдосконалення політики зайнятості населення у ринкових умовах //Україна: аспекти праці. – 2008. – № 6. – С. 26-32.
5. Геньбач О.Є. Характерні риси зайнятості в Україні та її державне регулювання / Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах . – Х.: 2005. – УАДУ (ХФ) 2005. – С. 19 –23.
6. Герасименко С., Свистун Л. Узагальнююча оцінка соціально-економічних явищ // Проблеми статистики: Зб. Наук. Праць. – К.: НДІ статистики Держкомстату України, 2000. – Вип. 2. – С. 14-19.
7. Гречишкін В. Удосконалення державного управління зайнятістю населення // Україна: аспекти праці. – 2008. - № 7. – С. 17 – 19.
8. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О.А. Грішнова. – К. : Знання, 2004. – 535 с.
9. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С. Цивільна оборона: Підручник. – Львів.: Афіша, 2006. – 332 с.
10. Діденко Я. Формування ефективної державної політики зайнятості в Україні // Україна: аспекти праці. – 2007. - № 2. – С. 3 – 7.
11. Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: навч. посіб. / Л. І. Дідківська, Л.С. Головко. – К. : Знання Прес, 2000. – 209 с.
12. Дмитрієв-Заруденко В.В.Особливості працевлаштування громадян, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці: Навч.-метод. розробка – К.: ІПК ДСЗУ, 2010. – 22 с.
13. Економічна статистика: Практикум / А.М. Єріна, О.К. Мазуренко, З.О.Пальян. – К.: ЕксОб, 2002. – 232 с.
14. Єдина технологія обслуговування незайнятого населення в центрах зайнятості України / Ін-т підготовки кадрів державної служби зайнятості України. – К., 2005. – 304 с.
15. Жеребятнікова І.В. Мета політики зайнятості населення в умовах соціально – економічних змін / Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення та особливості його застосування в депресивних регіонах . – Х.: 2005. – УАДУ (ХФ) 2005. – С. 92 – 94.
16. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці: Підручник. – Львів.: Афіша, 2007. – 318 с.
17. Жуков В., Скуратівський В. Соціальне партнерство в Україні: Навч. посібник. – К.: Вид-во УАДУ, 2006. – 200 с.
18. Завіновська Г.Т. Економіка праці: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2008. – 300 с.
19. Завіновська Г.Т.Економіка праці: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 300 с.
20. Задорожний Г.В. та ін. Соціальне партнерство – реальний шлях до відкритого суспільства. – Х., 2005. – 192 с.
21. Заяць Т.А., Жаховська В.Л. Національний ринок праці та його молодіжний сегмент: методологія, практика, перспективи розвитку: Монографія, К.: Фенікс, 2008. – 312 с.
22. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання:монографія / А. М. Колот. – К. : КНЕУ, 2005. – 230 с.
23. Папієв М. Соціальний захист населення в умовах фінансово–економічної кризи в Україні //Україна: аспекти праці. – 2009. – № 2. – С. 7-13.
24. Петрова І.Л., Близнюк В.В., Куліков Г.Т., Галустян Ю.М., Лавриненко Л.М., Петрова Т.П. Український ринок праці: особливості розвитку та ефективність функціонування: монографія/За ред. І. Л. Петрової. – К.: Інститут економіки та прогнозування, 2009. – 368 с.
25. Ринок праці України у 2007 р.: аналіт.-стат. зб. – К. : Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, 2008. – 299 с.
26. Скульська В.Є. Рівень безробіття обрахований за методикою Міжнародної організації праці. Професіійне навчання незайнятого населення в сучасних соціально-економічних умовах// Профорієнтаціія та професійне навчання. -2009. - С.22-24
27. Стефанишин О.В. Зайнятість молоді в Україні: проблеми і шляхи їх розв’язання //Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку: Збірник доповідей міжнародної науково-практичної конференції. Ч. 1. – Хмельницький: ТУП, 1997. – С. 251-253.
28. Трудовое и социальное право зарубежных стран: основные институты. - М., 2002.
29. Шевченко Л.С. Ринок праці: сучасний економіко-теоретичний аналіз: монографія / Л.С. Шевченко. – Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2007. – 336 с.
30. Шульга Н.М. Тенденції розвитку ринку праці та регулювання якості робочої сили. – Х. : Видавництво ХНЕУ, 2007. – 148 с.
31. Ярошенко І. С. Право соціального забезпечення: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 232 с.

Актуальність теми. Основною метою соціальної політики найближчим часом є неприпустимість подальшого збіднення більшої частини населення в умовах кризового стану економіки. Для цього необхідно, в першу чергу, стимулювати активізацію працездатних людей у виробництві, створити їм умови, які дозволяють своєю працею забезпечити добробут сім''ї.

Ринкова система господарювання змінює не тільки економічну політику керування господарством, але і вимоги до робочої сили, формує нову політику господарської мотивації.

На мою думку, в сучасних умовах розвитку конкуренції й підприємництва, проблема соціального захисту населення є досить актуальною. Становлення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним та соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпеченого сектору населення.

Теоретико-методологічні аспекти, проблемні питання сфери праці, передусім формування і функціонування ринку праці в Україні та її регіонах і управління зайнятістю висвітлені в працях С.І. Бандури, Т. Зайця, Д.П. Богині, В.М. Гріньової, В.В. Самойленка, О.А. Грішнової, В.С. Васильченка, М.І. Долішного, І.Я. Садової, Л.К. Семів, С.П. Калініна, М.Н. Кіма, А.М. Колота, О.Є. Кузьміна, О.Г. Мельника, Е.М. Лібанової, Н.Д. Лук''янченка, О. Мамедова, Г.В. Осовської, О.В. Крушельницької, В.М. Летюха, В.В. Васильченка, П.М. Василенка, Г.М. Скупаря, В.А. Панкова, А.Л. Єськова, В.А. Скуратівського, О.М. Палія, А.М. Уманського, В.Г. Сумцова, О.В. Стефанидин, А.У. Хомри, М.В. Шаленка, В.С. Литвиненка, В.П. Богданова, Г. Щокіна та багатьох інших вітчизняних економістів.

Важливу роль у дослідженні питання соціального захисту відіграють такі українські вчені, як О. Куценко, Ю. Саєнко, Л. Страхолєс, О. Яременко, канадський вчений Т.М. Гаслі, австрійський вчений К. Грільбергер та інші.

Отже, формування ринкового механізму господарювання потребує реформування системи соціального захисту на ринку праці в Україні. Це й обумовило вибір теми дослідження.

Предметом курсової роботи є процеси та фактори, що обумовлюють зміни й розвиток системи соціального захисту на ринку праці України, а об''єктом – система соціального захисту на ринку праці України.

Мета курсової роботи полягає у дослідженні системи соціального захисту на ринку праці України, аналізі її стану і динаміки внутрішніх та зовнішніх процесів, що її стосуються, а також у розробці заходів щодо вдосконалення функціонування даної системи.

Згідно мети моєї роботи, переді мною постають наступні завдання:

1) вивчити сутність, напрями та механізми соціального захисту на ринку праці;

2) дослідити фактичний стан і особливості функціонування системи соціального захисту на ринку праці України;

3) проаналізувати, як саме допомагають молоді з зайнятістю;

4) визначити напрямки покращення державної політики зайнятості.

Основні джерела, які я використовувала при написанні курсової роботи є: підручники, наукові праці, законодавчі акти з питань соціального захисту населення, статистичні данні україни, статті.

Отже, детально дослідивши систему соціального захисту на ринку праці України, я можу зробити певні висновки.

Соціальний захист - це система економічних, соціальних, правових, організаційних заходів, яка надає працездатним громадянам відповідні умови для поліпшення свого добробуту за рахунок особистого трудового внеску, а непрацездатним та соціально-уразливим верствам працездатного населення - гарантії у користуванні суспільними фондами споживання, пряму матеріальну підтримку, зниження податків.

Система соціального захисту - це сфера життєво важливих інтересів населення. Її якісні і кількісні характеристики свідчать про рівень соціального, економічного, правового і культурного розвитку держави і суспільства.

З розвитком економіки, стабілізацією грошової, кредитно, фіскальної, валютної сфери в Україні відбувається становлення і розвиток соціальної політики держави. Разам з трансформацією економіки відбувається створення системи соціального захисту населення з метою компенсації негативних проявів ринкової економіки. За роки незалежності розроблено і впроваджено в дію політику соціального захисту, страхування та забезпечення населення. Створено необхідні умови для нормального її функціонування, для постійного доповнення і вдосконалення.

Але разам з цим в соціальній сфері виявляються риси її недосконалості та невідповідності сучасним потребам людей ( це стосується співвідношення між мінімальною заробітною платою, розміром пенсій, стипендій та прожитковим мінімумом ).

Тому перед державою стоять першочергові завдання переходу від надання пільг та дотацій до адресної грошової допомоги, створення умов для досягнення розмірів середньої заробітної плати до розмірів прожиткового мінімуму, розширення мережі недержавних пенсійних фондів поряд з основним державним, проведення зваженої політики у сфері регулювання оплати праці, ринку праці та всієї сфери соціального забезпечення.

Другий розділ був присвячений фактичному стану та особливостям функціонування системи соціального захисту на ринку праці України. Проведено дослідження динаміки працевлаштування незайнятих трудовою діяльністю громадян України в розрізі років та по регіонам, проаналізованао рівень економічної активності населення за віковими групами, наведена чисельність осіб, направлених на професійне навчання та визначено кількість осіб, що приймали участь у громадських роботах. Особливу увагу приділено питанням працевлаштування населення, яке потребує додаткових соціальних пільг, а саме молоді, інвалідам та іншим верствам населення.

Після проведеного аналізу, можна зробити один загальний висновок –ринок праці в України дещо починає відходити від фінансової кризи.

В третьому розділі даної роботи наведені основні проблеми та пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування системи соціального захисту на ринку праці України, зокрема обґрунтовані принципи соціальної політики у сфері зайнятості населення та наведені ропозиції щодо підвищення соціального захисту для людей з особливими потребами та молодіжного сегменту ринку праці.

Отже для поліпшення соціального захисту безробітних потрібно насамперед:

- забезпечити масштабне збільшення населенню (не тільки безробітним, а й тим, хто звертається до центрів зайнятості ще до втрати роботи) профорієнтаційних та консультаційних послуг;

- розширити масштаби професійної підготовки та перепідготовки безробітних на замовлення роботодавців під конкретні робочі місця;

- використовувати сучасні методи інформування працедавців щодо пропозиції робочої сили, а населення – щодо попиту на неї.