Вступ

Роль та завдання екологічної освіти у подоланні глобальної екологічної кризи

Висновки

Список використаних джерел

Серед важливих чинників переходу до сталого розвитку є екологічна свідомість суспільства. В перш за все потрібно починати з проінформованності громадян, яка сприятиме кращому усвідомленню проблем, пошуку шляхів їх подолання, і як наслідок, практичної участі у процесі здійснення змін. Саме такий алгоритм є максимально ефективним і забезпечить випереджаюче зростання екологічної свідомості, підвищення екологічної культури людства.
Конвенція «Про доступ до екологічної інформації, участь громадкості у процесі прийняття рішень, доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища» - міжнародний правовий документ Європейської Економічної Комісії ООН , схвалений 25 червня 1998р. на 4-й Нараді міністрів охорони навколишнього середовища «Довкілля для Європи» у м.Оргусі (Данія) з метою закріплення юридичної можливості реалізувати та захистити право кожної людини на сприятливе для її здоров’я довкілля; вільний доступ до екологічної інформації; участь у прийняті екологічно значущих рішень; доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища.
Міжнародні експерти оцінюють Конвенцію як новий тип міжнародної угоди щодо навколишнього середовища, хоч вона є регіональною, наголошують на її універсальному значені. Вперше на міжнародному рівні Конвенція найбільш повно закріпила 10-й принцип декларації Ріо-92 щодо необхідності залучення громадкості до вирішення екологічних питань та доступу її до екологічної інформації, яку мають державні органи. Конвенція єднає владу та громадкість у їх спільній відповідальності перед майбутніми поколіннями – жити у сприятливому для здоров’я середовищі, а також пропонує для цього дієві інструменти. Оргунська конвенція є найбільш амбіційним явищем екологічної демократії, яке коли-небудь здійснювалося під егідою ООН і дуже значним кроком у формування світового громадського суспільства.
У Конвенції участь громадськості у прийняті екологічно значущих рішень урегульовано у таких формах: у громадських слуханнях, відкритих засіданнях з обговорення рішень, які приймаються, в експертизі екологічній та оцінці впливу об’єктів і рішень на навколишнє середовище; в розроблені екологічних програм, планів, політики, законодавчих та інших нормативно-правових актів, у видачі дозволів на здійснення діяльності, пов’язаної з поводженням з небезпечними речовинами та матеріалами.

1. Атаманюк Ю.А., академік. Шляхи виживання людства // Міське господарство України .-2009.- Вип.2.- С.26-29.
2. О.Шепель. П’ять надзвичайно гострих екологічних проблем України// Екологічний вісник. Липень-серпень 2007.- Вип.4(44). - С.29-31.
3. О.В. Олефіренко. Міжнародні аспекти формування природоохоронної політики// Науковий вісник НЛТУ України.-2010.- Вип.20.2.- С.68-73.
4. Екосередовище і сучасність. У 8 т. Т.6. Екосередовище та євроінтеграційні процеси. Монографія / С.І.Дорогунцов; М.А. Хвесік, Л.М. Горбач, П.П. Пастушенко- К.:Кондор, 2007 - 622с.
5. Аніщенко В.О. Основи екології. Навчальний посібник. А 32.- К.Кондор, 2009. -148с.
6. Бедрій Я.І., Піга В.М.. Б38. Екологія. Короткий навчальний словник –довідник – Львів: «Магнолія 2006», 2009- 241с.
7. Мусієнко М.М., Серебряков В.В.. М 91 Екологія –Охорона природи: Словник:довідник. –К : Т-во «Знання», 2000, 2007.- 624с.
8. Вронский В.А. Экология и окружающая среда : (Серия- Учебный курс»). М.: ИКЦ «Март», Ростов н/д. Издательский центр «Март», 2008.-432с.
9. Мальований М.С., д.т.н.. Проблемі термінології екологічна безпека чи захист (охорона) навколишнього середовища// Екологічний вісник.-2009.-Вип 1(53).-С.12.
10. Бунда Н.П. Міжнародне співробітництво України з вирішення екологічних проблем сучасності.// Науковий вісник Волинського національного університету ім..Лесі Українки.-2008.-Вип.6.-С.177-180.

Рисуючи картину третього тисячоліття, ми спостерігаємо зростаючу вагу глобальних явищ та викликів, що випливають із розвитку суспільства.

За діями людства приховується крайне небезпечне явище – глобальне забруднення усіх геосфер, що призводить до незворотньої деформації природних характеристик оточуючого середовища. Внаслідок глобальної екологічної кризи наша планета перебуває в небезпеці, оскільки порушується система, яка забезпечує життя населення. Техногенний світ витісняє природний. Продовжується активне поширення на нові території і акваторії, а близька до майже повного вичерпання природних ресурсів ситуація, спричиняє загострення демографічних проблем. Отходи, що виникають від діяльності людей, надмірно накопичуються, і біосфера, а навіть сама людина, вже не здатні їм впоратися. Зрозуміло, що безперервне прогресування цих процесів призведе до катастрофи людства. Земельна, водна, повітряна кризи – це не лише наближаються труднощі, але й реальна річність.

За словами світових експертів, за останні сто років швидкість переміщення людей збільшилась майже в сто разів, виробництво енергії - в тисячу разів, військова потужність - в сто тисяч разів, швидкість обробки інформації - в мільйон разів і продовжує зростати. Науково-технічний прогрес зростає в 100 тисяч разів швидше, ніж біоеволюція. Загальне споживання енергії людиною зросло в 5000 разів порівняно з початком цивілізації. Вплив людства на навколишнє середовище збільшився у сотні тисяч разів, що призвело до невпинного руйнування багатьох регіонів планети та невідворотного занепаду екосистем. Погіршення екологічної ситуації загрожує навіть існуванню самої цивілізації.

Дослідники вважають, що причиною нанесеної людиною шкоди навколишньому середовищу є недостатнє розуміння законів екології та недолік екологічної свідомості, що вивчається в освіті.

Цитата колишнього президента США Ф. Рузвельта актуально звучить: "Виховання інтелектуальне, але не моральне - це загроза для суспільства".

Збалансований розвиток потребує системних інвестицій в освіту, підвищення рівня екологічної освіти та формування нових природоохоронних цінностей. Важливим є також впровадження механізмів громадського контролю над діяльністю влади.

Покращення доступу до екологічної інформації підвищує якість прийняття рішень та сприяє їх реалізації, дозволяє громадянам висловлювати свою занепокоєність та впливати на важливі природоохоронні рішення.

Створення глобальної системи екологічного моніторингу є ключовим завданням, яке дозволить забезпечити світ інформацією для спільного вивчення та зменшення екологічних загроз.

Отже, зусилля міжнародних природоохоронних організацій повинні спрямовуватись на створення єдиної ідеології, що відображає необхідність гармонійного розвитку біосфери та людської цивілізації. Важливими кроками є розробка програм співпраці з виховання громадян на основі природоохоронних знань, посилення моральної відповідальності державних лідерів за біосферу та підвищення інформованості громадян про взаємовідносини між природою та суспільством.

Час, що пройшов з моменту Декларації Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища та розвитку, підтверджує, що, незважаючи на досягнення в природоохоронній діяльності, було не досягнуто жодної з поставлених цілей. Ситуація навіть погіршується, збільшується кількість природних та техногенних катастроф, військових конфліктів і т.д.

Отже, важливо розвивати ефективне управління природними ресурсами, спиратися на принципи платності за використані ресурси та компенсації за завдану шкоду навколишньому середовищу. Принципи «забруднювач платить», «принцип упередження» та «принцип спільної, але диференційованої відповідальності» мають стати основою ефективної природоохоронної політики.