1. Вступ.
2. Правові основи державної служби.
3. Основні засади вдосконалення правового регулювання державної служби.
4. Висновки.
5. Список використаної літератури.

Інституціональні положення державної служби, які так чи інакше встановлюють державно-службові відносини, вміщено в різних розділах Конституції України.
Ст. 38 розділу ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» Конституції України передбачає право громадян брати участь в управлінні державними справами. Зокрема вона визначає рівне для всіх громадян право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Ці конституційні положення відповідають Міжнародному пакту про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року, згідно з яким кожен громадянин повинен мати, без будь-якої дискримінації та необґрунтованих обмежень, право й можливість брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і через вільно обраних представників.

1. Закон України «Про державну службу» від 16.11.1993 №3723 // Урядовий кур’єр. – 2004. - № 16.
2. Указ Президента України Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу від 5 березня 2004 року № 278/2004.
3. Указ Президента України Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні від 20 лютого 2006 року № 140/2006.
4. Авер’янов В. Актуальні завдання створення нового законодавства про державну службу в Україні// Юридичний журнал. – 2005. - №8.
5. Бакуменко В.Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навч. посіб. / В.Д.Бакуменко, П.І.Надолішній. — К.: Міленіум, 2003. — 256 с.
6. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку /За заг. ред. проф. В. Б. Авер’янова. — К.: Вид. дім “Ін-Юре”, 1999. — 272 с.
7. Желюк Т. Л. Державна служба: Навч. Посіб. – К.: Професіонал, 2005. – 576с.
8. Оболенський О.Ю. Державна служба України: концептуальні аспекти розвитку // Зб. наук. пр. Укр. Акад. держ. управління при Президентові України: У 2 ч. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князева. — К.: Вид-во УАДУ, 1999. — Вип. 2; Ч. 2. — 360 с.
9. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку: Навч. посіб. / Кол. авт.: Н.Р.Нижник, С.Д.Дубенко, Н.Г.Плахотнюк та ін; За заг. ред. Н.Р.Нижник. — К.; Івано-Франківськ: ЗАТ “Нічлава”, 2003. — 288 с.
10. Смоленський О.Ю. Економічні аспекти державної служби України //Вчені записки: Наук. зб. Вип 2 / Відп. ред. В. С. Савчук — К.: КНЕУ,1999.

В Україні за роки незалежності відповідно до Конституції України створено інститут державної служби як важливий інструмент формування та реалізації державної політики, управління державою, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду сформовано відповідну систему національного законодавства у цій сфері.
Правові джерела державної служби в Україні – це принципи, правила та норми, закріплені в нормативно-правових актах, які регулюють правовідносини у галузі державної служби , в тому числі: правовий статус державних службовців, гарантії і процедури його реалізації, умови, порядок проходження і припинення державної служби, види заохочень і відповідальності державних службовців.
Історичним прикладом правових джерел Російської імперії може слугувати закон «Про порядок державної служби» ( Петровська табель про ранги) від 24 січня 1722р.
У другій половині ХХ ст. було ухвалено низку міжнародно-правових актів, які регулюють права і обов’язки державних посадових осіб (державних службовців). Серед них – Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, ухвалений резолюцією №34/169 від 17 грудня 1979р. ХХХIV сесії ООН, у восьми статтях якого окреслені такі вимоги до посадовців: служіння суспільству; підпорядкованість законодавству; захист людських прав; дотримання конфіденційності службової інформації; боротьба з корупцією тощо.
У сучасній Україні першим спеціалізованим нормативно-правовим актом у галузі державної служби став Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993р. З того часу створено розгалужену правову систему, до якої входять декілька сот нормативно-правових актів.

Таким чином, створення державної служби, її становлення та розвиток, правове регулювання обумовлюється потребами держави, пов’язаними з її завданнями та функціями, оскільки діяльність законодавчої, виконавчої та судової влади забезпечується апаратом цих органів та їх структурних підрозділів. Службовці складають також персонал інших державних формувань, підприємств, установ і організацій. Усі вони виконують функції внутрішнього управління відповідною системою та зовнішнього – в ході взаємодії з іншими державними та недержавними системами, громадянами чи їх об’єднаннями.
Законодавче регулювання державно-службових правовідносин має бути спрямоване на забезпечення роботи апарату всіх цих державних органів відповідно до їх завдань.
Виходячи з того, що державна служба єдина в своїй основі, оскільки завжди пов’язана з управлінням, найбільш загальні засади діяльності цього інституту повинен складати закон, у якому були б положення, що притаманні усім видам служби, категоріям посад і службовцям, організації керівництва й управління державною службою, закріплені принципи державної служби, закладені основи для подальшого регулювання державно-службових відносин.
На базі цього нормативного акта можуть бути прийняті інші (на рівні закону), що регулюють державно-службові відносини в конкретних державних органах та їх апараті в межах відповідних гілок державної влади.
Такий підхід надає можливість окремо врегулювати державно-службові відносини в органах виконавчої влади, що мають особливий правовий статус, у правоохоронних, воєнізованих, митних, дипломатичних установах тощо.