Зміст

Вступ 3

1. НОРМАТИВНА ТА НЕНОРМАТИВНА ЛЕКСИКА ЯК РУЙНІВНИЙ ФАКТОР КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ 4

Висновок 11

Список літератури 12

З року в рік наше суспільство все більше і більше деградує. Це зумовлено тим, що навіть маленькі діти здатні використовувати ненормативну лексику. А все це через байдужість батьків, які самі зловживають лайками. Нецензурну лексику сьогодні можна почути з вуст чоловіків,жінок, людей похилого віку, дітей. Тож, на мою думку, прийшов час задуматись, чи не котимося ми у безодню? Та чи зможемо ми вибратися з прірви, в яку самі себе загнали?
Мабуть, в сучасному суспільстві дуже важко знайти людину, яка жодного разу не використовувала «міцне слівце». Тож, якщо це так, то постає питання, з якою метою вона його використовує? Адже ненормативна лексика в двадцять першому столітті стала невід’ємною частиною спілкування або навіть життя.
З одного боку, людина часто використовує ненормативну лексику для того, щоб емоційно забарвити своє мовлення, намагаючись як умога точніше виразити свої почуття чи пожартувати. Саме так проявляється невихованість. Кожен повинен бути толерантним до оточуючих та розуміти, чи доречно використовувати лайливі слова з певною людиною та чи не викликають вони відторгнення в неї. Тому потрібно бути дуже обережним.
З іншого боку,також використовується ненормативна лексика для того, щоб образити чи принизити інших. Існує думка, що коли людина використовує лайливі слова, то вона намагається не образити співрозмовника, а навпаки, сама захиститися з їх допомогою. Це стало своєрідним інструментом захисту за нездатність висловити чи довести свою думку за допомогою літературної мови. Це слабкість, яку вона намагається замаскувати, аби здаватися сильнішою. Така людина є дуже егоїстичною, нетолерантною до інших, та також не здатна рахуватися з будь-якими іншими точками зору, вважаючи себе розумнішою за всіх. Тому матірні слова можуть дуже багато сказати за характер людини.

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови // за ред. В. Т. Бусел. - К.; Ірпінь : ВТФ Перун, 2004.
2. Горбач О. Арґо в Україні. Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН Укріїни, 2006.
3. Жельвис В.И. Поле брани: Сквернословие как социальная проблема в язиках и культурах мира. - Москва : Ладомир, 2001.
4. Захаров С. Интервью корр. еженедельника «2000» Л. Денисенко / Сергей Захаров // «2000». — 10 апр. 2010. — Блок «Аспекты». — С. 1-3.
5. Косих Г. Рятуймо мову солов’їну / Георгій Косих // Урядовий кур’єр. — 22 трав. 2010 р. — № 92. — С. 3.
6. Мокиенко В.М., Никитина Т.Г. Словарь русской брани (матизмы, обсценизмы, эвфемизмы). - СПб. : Норинт, 2003.
7. Мясоедов Б. Размышления о хамстве и стервозности в русской жизни / Борис Алексеевич Мясоедов // Владимир Леви. Искусство быть собой: Книга-альманах. — 2001. — Вып. 3. — С. 116-121.
8. Островский Н. За чистоту языка: сочинения в 3 т. / Николай Островский. — М. : Молодая гвардия, 1989. — Т. 2: Статьи, речи, беседы. — С. 201-207.
9. Плуцер-Сарно А. Большой словарь русского мата.-СПб. : Лимбусс Пресс, 2001.
10. Плуцер-Сарно А. Интервью корр. еженедельника «2000» Ю. Володарскому / Алексей Плуцер-Сарно // «2000». — 21 мая 2010. — Блок «Аспекты». — С. 4.
11. Смирнова-Диановская О. В. Проблематика просторечной
терминологии в лексикографической практике // Актуальные вопросы английской филологии : межвуз. сб. науч. трудов. Пятигорск : Изд-во Пятигорского лингвистического ун-та, 2001.
12. Ставицька Л. Арго, жаргон, сленг: Соц. диференціація укр. мови. - К. : Критика, 2005.
13. Ставицька Л. Українська мова без табу. Словник нецензурної лексики ти її відповідників. Обсценізми, евфемізми, сексуалізми. - К. : Критика, 2008.

Вступ

На сучасному етапі, коли відбувається трансформація суспільного життя України, змінюються пріоритети діяльності й розвитку особистості, особливого значення набуває культура спілкування. Криміналізація суспільства, поява у мовленні значної кількості сленгів, жаргонів, використовуваних різними групами змушує нас серйозно замислитися над проблемою чистоти мови. Ця проблема є ключовою з погляду національної культури, у тому числі і мовної. Сьогодні є небезпека її перекручувань, зокрема різних ненормативних включень. Саме тому проблема культури мови була, є і ще довгий час буде знаходитися в центрі уваги громадськості.

Аналізуючи досліджувану проблему, насамперед варто звернути увагу на поняття «культура мови», що розуміється як частина загальної культури людини. Це вміння правильно говорити, писати, вживати мовні засоби відповідно до мети і умов спілкування. Однією з найважливіших ознак літературної мови є володіння виразними засобами мови й уміння використовувати їх залежно від ситуації і мети спілкування. Для дотримання цієї вимоги, необхідно мати чітке уявлення про стилістичну градацію мовних одиниць та їхнє призначення..

Поняття про культуру мови містить у собі два ступені засвоєння літературної мови: правильність мови, тобто дотримання літературних норм, сприйнятих як «ідеал» або загальноприйнятий, традиційний звичай, та мовна майстерність, тобто не тільки дотримання норм літературної мови, але й уміння дібрати зі співіснуючих варіантів найбільш точний у значеннєвому відношенні, стилістично і ситуативно доречний, виразний.

 

Висновок

У рефераті було досліджено термінологічні рамки нормативного - ненормативного в мові, визначити склад того лексичного прошарку, який прийнято називати ненормативна лексика, подати короткі характеристики кожної з лексико-семантичних груп, які входять до її складу та тезово обґрунтовано приналежність тієї чи іншої групи до ненормативної мовної системи. Приклад творення дисфемізмів, узусне зниження стилістики евфемістичних виразів, динамізм міграційних процесів між лексико- семантичними групами, які входять до складу мовного субстандарту, вказав на внутрішню і зовнішню фреймову нестабільність.

Склад ненормативної лексики визначається набором соціолектів (сленг, жаргон, арго, просторіччя) та стилістично зниженої лексики (вульгаризми, лайлива, обсценна лексика, мат, дисфемізми, суржик, також сюди можна віднести евфемізми). Найбільші міграційні процеси можемо спостерігати всередині цих двох груп, але не треба забувати про те, що більшість словника сленгу, жаргону і арго становлять знижені номінації, а приналежність лексем нецензурної лексики до тої чи іншої групи є контекстуально залежна.