Увага! JavaScript вимкнений в Вашому веб-браузері.
Стабільна робота сервісу неможлива! Як підключить написано тут

Курсова

"Небанківські фінансово-кредитні установи на фінансовому ринку України (на прикладі страхової компанії ТАС)"

Предмет:

Банківська справа

Мова:

Українська

Рік здачі:

2023

Сторінки:

1,400 грн.

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ 5
1.1. Історичні засади розвитку та сутність небанківських фінансово-кредитних установ в Україні 5
1.2. Класифікаційна характеристика небанківських фінансово-кредитних установ 9
1.3. Сучасні тенденції небанківських фінансово-кредитних установ на фінансовому ринку України 15
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА МЕХАНІЗМУ ФУНКЦІОНУВАННЯ НЕБАНКІВСЬКОЇ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ УСТАНОВИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ «ТАС» 20
2.1. Загальна характеристика небанківської фінансово-кредитної установи 20
2.2. Характеристика основних послуг СК «ТАС» 22
2.3. Конкурентоспроможність та перспективність СК «ТАС» на вітчизняному фінансовому ринку 25
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СЕКТОРУ НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВ НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ 31
3.1. Характеристика поточної проблематики небанківських фінансово-кредитних установ та шляхи її вирішення 31
3.2. Напрями вдосконалення діяльності СК «ТАС» на фінансовому ринку 35
3.3. Імплементація зарубіжного досвіду функціонування небанківських фінансово-кредитних установ 37
ВИСНОВКИ 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 43
ДОДАТКИ 46

У XVIII столітті із Західної Європи в Україну прийшло класичне страхування, пов’язане із виникненням філій англійських страхових компаній, які називали Ллойдами. Історія корпорації Ллойда, яка посідає най-авторитетніше місце в історії страхових відносин, пов’язана з іменем Едварда Ллойда – власника кав’ярні, відкритої ним у 1688 р. поблизу лондонського порту. Кав’ярня Ллойда поступово перетворилася на морський клуб, де укладали різноманітні торгові угоди, угоди взаємного страхування, де проходило фрахтування суден. Архівні матеріали свідчать, що перше страхове товариство на території сучасної України було засноване на початку 1812 року у Феодосії [8, c. 9].
Найбільш поширеним страховим ризиком за тих часів була пожежа. З метою захисту від її наслідків 27 липня 1827 року було оприлюднено Указ про створення Російського страхового товариства захисту від вогню. Уряд надав цьому товариству монополію на ведення страхових операцій протягом 20 років в Москві, Петербурзі, Одесі і в декількох губерніях з тим, щоб усунути конкуренцію в разі виникнення інших страхових організацій і створити для нього стійку фінансову базу. У 1835 р. було організовано «Друге російське страхове товариство захисту від вогню», що отримало монополію на 12 років в 40 губерніях, у тому числі й українських [26, с. 35–36].
У 1857 р. в Одесі було створено Російське товариство пароплавства і торгівлі, страховий капітал якого становив один мільйон рублів. Цей фонд використовували при страхуванні суден [26, с. 53].
У 1806 році в Одесі і Феодосії почали діяти облікові контори, які надавали позички під векселі і здійснювали операції з обліку векселів. Питання про позички вирішувалися в облікових конторах комісією, яка складалася з чиновників і трьох російських купців. У 1818 році облікові контори були приєднані до Держав-ного комерційного банку, заснованого у 1817 році в Петербурзі для короткострокового кредитування [23, с. 431-432].
В Західній Україні з другої половини ХVІ ст. до кінця ХVІІІ ст. при братствах і церквах створювалися і розвивалися світські та «божественні» ломбарди - кредитні організації, що надавали короткострокові по-зики під заставу особистого майна позичальника». Є свідчення про здійснення ще у 1800 році ломбардних операцій в Одесі, коли місту було надано 25000 рублів на продовження робіт з будівлі гавані. За гроші треба було платити відсотки, а витрачати їх доводилося вроздріб. Утворений містом комітет із провадження робіт у порту почав видавати гроші під заставу цінних речей і товарів. Першу позичку видали якомусь італійцю, потім кілька позичок по 1000 рублів під заставу 1000 пудів сірки, кілька позичок по 1000 і 500 рублів під заставу 80 і 40 пудів воску, бочки олії, хутряних товарів, будинку [10, с. 10].
Система небанківських фінансових установ, як елемента кредитної системи, на території України почала формуватися у середині ХІХ ст., хоча операції, які є характерними для них, здійснювалися торговцями, лихварями, фінансовими організаціями і банківськими установами й раніше. Лише у ХІХ ст. відбулася фінансово-кредитна інституціалізація, створення прообразу сучасних небанківських фінансових установ. Безперечно, становлення, формування і розвиток небанківських фінансових установ знаходилося під впливом і обумовлювалося тими політичними, соціально-економічними і правовими умовами, в яких існувала Україна того часу. У ХІХ ст. сучасна територія України знаходилася у складі Російської імперії та Австро-Угорщини – в стані міждержавного розчленування, а її народ був об’єктом цілеспрямованої асиміляційної політики, яка мала ширший характер в російській Україні й з певними застереженнями проводилася у так званій австрійській Україні. Суспільно-політичне життя Великої України у той час характеризувалося знищенням залишків автономно-державного устрою, скасуванням і реорганізацією козацтва, денаціоналізацією української шляхти та навалою закріпачення [14 с. 41-47].
Економіка України у складі Російської імперії у ХІХ ст мала яскраво виражений сільськогосподарський характер, більшість населення проживала на селі і займалася тим, чим займалося на протязі тисячоліть – землеробством. Соціально-економічне становище селян було жалюгідним, вони бідували, сплачуючи обтяжливі виплати за свої наділи, подушний податок і непрямі податки на окремі продукти харчування. У селі панувало лихварство, яким займалися торговці, поміщики. Хронічна нестача грошей підштовхувала селян позичати у лихварів, що призводило до зростання їх боргової залежності від останніх. Існуюча промисловість була нерозвиненою і тісно пов’язаною з сільським господарством, підприємства головним чином переробляли сільськогосподарську продукцію. На відміну від російського, австрійський уряд на території Австрійської України в середині ХІХ ст. здійснював ліберальну економічну політику: він дозволяв вільний обіг землі, необмежений поділ господарств, їх заставу та продаж частинами і повністю, запровадив вільний кредит, що надавало необмеженої свободи сільському лихварству. Але, незважаючи на певні відмінності між економічною політикою Австрії та Росії, вона теж була спрямована на збереження українських земель як внутрішніх колоній з відсталою економікою та з привілейованим становищем великих землевласників, байдужих до нагальних потреб українців [1, с. 184-187].

ВСТУП

Актуальність обраної теми дослідження. Місце та роль небанківських фінансово-кредитних установ в економіці будь-якої країни визначається досить вагомим. Функціонування зазначених установ сприяє розвитку фінансового ринку в державі та стимулює загальний розвиток економіки. За умов сьогодення в Україні сформувалася банконцентрична модель фінансового ринку, на котрому основну роль відіграють саме банківські установи. Однак, науковцями відзначається паралельний поступовий інтеграційний процес небанківський фінансових установ на вітчизняний фінансовий ринок, а успіх їх ефективного функціонування безпосередньо залежить від створення належних умов.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питанням функціонування, розвитку та ролі на фінансовому ринку небанківських фінансових установ присвячено праці наступних вчених: Б. Івасів, М. Дубина, М. Крупки, Н. Левченко І. Малого, А. Мороза, М. Савлука, В.Ємець та інших. Разом з тим ряд теоретичних понять, методологічних та практичних аспектів і на далі потребують більш розширеного вивчення та вдосконалення, що й обумовило актуальність обраної теми дослідження.
Об’єктом дослідження являється діяльність небанківської фінансової установи СК «ТАС».
Предметом дослідження є небанківські фінансові установи
Метою дослідження є вивчення теоретико-методологічних та практичних аспектів формування та функціонування небанківських фінансових установ (зокрема СК «ТАС») на фінансовому ринку України з окресленням перспектив їх подальшого функціонування в умовах військового стану.
Досягненню поставленої мети передує виконання наступного ряду завдань:
- дослідження історичних засад розвитку та сутності небанківських фінансово-кредитних установ в Україні;
- розгляд класифікаційних ознак небанківських фінансово-кредитних установ;
- окреслення сучасних тенденцій небанківських фінансово-кредитних установ на фінансовому ринку України;
- характеристика небанківської фінансово-кредитної установи СК «ТАС»;
- аналіз основних продуктів СК «ТАС»;
- оцінка конкурентоспроможності та перспективність КТ «ТАС» на вітчизняному фінансовому ринку;
- характеристика поточної проблематики небанківських фінансово-кредитних установ;
- окреслення напрямків вдосконалення роботи небанківських фінансово-кредитних установ;
- імплементація зарубіжного досвіду функціонування небанківських фінансово-кредитних установ.
Методологію дослідження складають методи: теоретичного аналізу, спостереження, індукції та дедукції, фінансового аналізу, порівняння, тощо.
Інформаційною базою дослідження є: статистична звітність, офіційні дані НБУ, статті з періодичних фахових видань, підручники та посібники, монографії, матеріали інтернет ресурсів.

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи результати проведеного дослідження на тему: «Небанківські фінансово-кредитні установи на фінансовому ринку України», варто надати наступні узагальнюючі висновки:
По-перше. При вивченні теоретичних основ небанківських фінансово-кредитних установ на фінансовому ринку України, встановлено:
При оцінці класифікаційної характеристики небанківський фінансово-кредитних установ, визначено, що фінансовий ринок представлений різноманітними фінансовими посередниками, класифікація яких залежить від моделі економічної системи, рівня економічного розвитку країни, структури її економіки, політичних орієнтирів, форм і методів використання фінансових ресурсів, що зумовлені формами власності та організаційно-правовими формами провадження діяльності фінансовими установами. Існуючі класифікаційні підходи щодо небанківських фінансових установ свідчать про відсутність єдиної думки як серед науковців, так і на законодавчо-нормативному рівні. Дослідженням встановлено, що визначальним критерієм вибору класифікаційної ознаки поділу небанківських фінансових установ є потреби користувачів інформації. Виокремлення двох груп небанківських фінансових установ за ознакою спорідненості надаваних послуг: фінансово-кредитні і страхові установи, надасть можливість оптимально розподілити функції регуляторів ринку фінансових послуг (Національний банк України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку), а також стандартизувати підходи до організації бухгалтерського обліку та побудови оптимальної системи показників фінансової звітності, як джерела прийняття рішень задля реалізації Стратегії реформування державного регулювання ринків небанківських фінансових послуг.
Сучасні тенденції діяльності небанківських фінансових установ на кредитному ринку характеризуються: неефективним державним регулюванням діяльності небанківських фінансових установ, зокрема, невідповідність чинного законодавства потребам та стану розвитку фінансового ринку; низьким рівнем довіри населення, а також недостатньою поінформованістю щодо діяльності небанківських фінансових установ; скороченням реальних доходів населення, що ускладнює накопичення коштів з метою інвестування у фінансовий секторі.
При оцінці механізму функціонування небанківської фінансово-кредитної установи страхової компанії «ТАС» встановлено:
СК «ТАС» являється зареєстрованим приватним акціонерним товариством, що проводить власну діяльність в Україні. Метою діяльності СК «ТАС» є одержання прибутку шляхом надання послуг усіх видів страхового захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб та здійснення фінансової діяльності в межах, визначених чинним законодавством та статутом СК «ТАС».
При проведенні аналізу господарської діяльності СК «ТАС» очевидною є успішна діяльність досліджуваної страхової компанії: зростання чистих зароблених страхових премій на 146,4%, зростання собівартості на 67,3% та зниження прибутку на 83,2%. Зниження результативності пов’язано з карантинними заходами Covid19.
До основних видів страхової діяльності СК «ТАС» віднесено: автострахування; захист майна; туристичне страхування; захист співробітників; захист майна.
Оцінка результативності наданих послуг являється позтивно-зростаючою.
В частині оцінки конкурентоспроможності СК «ТАС» встановлено: досліджувана страхова компанія займає третю позицію в рейтингу успішних страхових компаній; конкурентоспроможність являється дуже високою та потребує підтримки та інноваційного розвитку.
В рекомендаційній частині роботи проведено оцінку особливостей функціональної діяльності в умовах військового стану з окресленням перспективних напрямків стабілізації.
Для досліджуваної страхової компанії основними напрямками вдосконалення діяльності визначено: вдосконалення програми лояльності та вдосконалення ефективності діяльності.
В частині імплементації зарубіжного досвіду з урахуванням внутрішнього становища в нашій державі, в заключному питанні роботи розкрито актуальність запровадження системи управління ризиками.

Щоб придбати дану роботу спочатку зареєструйтеся та поповніть баланс на 1400.00 грн.

Також Ви можете замовити написання унікальної роботи у наших Виконавців.

Якименко Олена (kiruha2007)

(4.8)

Увага! Файл роботи буде доступним до завантаження відразу після оплати. Дана робота перевірена адміністрацією сервісу: вся інформація (зміст, вступ, висновок, список використаної літератури, фрагмент роботи, кількість сторінок тощо) відповідає дійсності

Служба підтримки:

"Небанківські фінансово-кредитні установи на фінансовому ринку України (на прикладі страхової компанії ТАС)"

0 (800) 357-234