ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЕТИМОЛОГІЯ КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ 4
1.1. Історичні витоки формування поняття «комунікативний процес» 4
1.2. Характеристика змістовного навантаження комунікативного процесу 6
РОЗДІЛ 2. ПОННЯТЄВИЙ ВИМІР ТА ЛІНГВІСТИЧНИЙ КОНТЕКСТ КОМУНІКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ 8
2.1. Зміст слова комунікація 8
2.2. Характеристика форми слова 10
РОЗДІЛ 3. КЛАСИФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОМУІНКАТИВНОГО ПРОЦЕСУ 12
ВИСНОВКИ 14
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 15
ДОДАТКИ 16

Подальший розвиток комунікації викликав потребу у винаході засобів зв’язку. Так, у ХІХ столітті як засіб вдосконалення комунікації було винайдено телеграф. Запровадження телеграфних комунікацій сприяло пришвидшенню зростання кількості комунікативних взаємозв’язків.
З винаходом радіо комунікативний інформаційний обмін сягнув швидкості світла, проте основним його здобутком науковці відзначають масовість інформаційної комунікації серед суспільства.
Телебачення пришвидшило пропускну спроможність комунікативного процесу у порівнянні із телеграфом на 550 раз, корім того, відбулося значне зростання переданих інформаційних потоків. Зворотній зв'язок було досягнуто через телефонні дзвінки, листи та телеграми, а також факси, котрі надходили від глядачів до студії телеканалів. Подальші можливості по оптимізації комунікації були досягнуті через впровадження інтерактивного телебачення, що сприяло інтенсифікації двосторонньої комунікації [4, с. 53].
Найбільш активний розвиток комунікації прийшовся на 50-60-ті роки ХХ століття, коли науковці виявили активний інтерес до різноманітних способів формалізації повідомлень, їх кодувань та декодувань, а також різноманітних способів передачі інформації. Дані питання стали основою подальших наукових досліджень та знайшли власну відповідь в таких науках, як: інформатика та кібернетика.
Друга половина 60-х та перша половина 70-х комунікативний процес увійшов до кола досліджень лінгвістів та психологів, котрі основний акцент сформували на соціальних та психологічних характеристиках комунікації, основних особливостях та соціальних правилах мовленнєвої поведінки. Наприкінці 70-х комунікативним процесам виділено більш вузьку спеціалізацію через психолінгвістику.
80-ті роки були ознаменовані зацікавленням комунікаційним процесом дослідників соціології, котрі з точки зору власної науки розглядали комунікативний процес через сутність спілкування, закономірності суспільного функціонування, формування особистості, громадських інститутів та організацій.
90-ті роки ознаменовані зародженням науки «комунікативістики» основним призначенням котрої стало вивчення комуінкативних функцій суспільної інформації. Основним характеристиками даного етапу науковці вважають звернення до законів ефективної комунікації, котрі визначають якісні показники інформаційних зав’язків та комунікативної взаємодії.
Отже, історична еволюція поняття комунікативний процес являється паралельною становленню статусу і ролі, котрі є характерними для даного суспільного явища.

1.2. Характеристика змістовного навантаження комунікативного процесу

Змістовне навантаження комунікативного процесу можливо простежити через його особливості, котрі становлять його дефініцію, а також теоретичний аналіз:
- всеосяжність: комунікація проникає в дедалі більший ракурс людського буття. Дана обставина вказує на те, що визначення досліджуваного поняття не може бути максимально чітким. Беручи до уваги те, що наука, котра вивчає комунікацію, сприяє реалізації досліджень суміжними науками, має більш розширений спектр питань у порівнянні з іншими. Таким чином, чітке встановлення сутності поняття «комунікація» має на меті формування теоретичного обмеження його безпосереднього застосування в якості суспільного явища;
- змінність: розгляд комунікації в сучасних теоріях через процес, означає що в основу предмету дослідження не можна ставити кінцевий продукт, котрий підлягає аналізу та опису. Таким чином, чітке трактування поняття «комунікація» через призму процесуальності може бути визначений виключно частково – виключно для частини, котра в даний момент являється безпосереднім об’єктом дослідження;
- буденність: комунікація може бути реалізованою будь-якою особистістю із мінімальними затратами зусиль. Процес комунікації являється легким у сприйнятті та засвоєнні. Завдяки даній буденності комунікація провокує запровадження повсякденних понять до наукової термінології, котрі застосовуються в теоріях комунікації;
- відносність: функціональна складова процесу комунікації передбачає певна кількість елементів, функцій та ролі, котрі під час процесу можуть піддаватися кардинальній зміні. Безпосередня комунікація базується «поміж» розглянутими елементами, і на перший погляд визначення місця та часу являється не складним процесом, однак, глибинний аналіз вказує на протилежне: так, важко встановити місце комунікації під час телефонного зв’язку поміж двома абонентами. Зазначене свідчить про те, що на встановлення комунікації чинить безпосередній вплив сама комунікативна ситуація на протязі усього комунікативного простору, говорячи іншими словами в межах комунікативного процесу відбувається співвідношення часу, місця і самих учасників проведення;
- неоднозначність: під комунікацією вбачають абсолютно різні форми та процеси у різних науках та мовах, котрі відрізняються основними учасниками безпосереднього процесу: це можуть бути різні люди під час бесіди, різний набір технічних пристроїв при встановленні віддаленого комунікативного зв’язку. Аналогічно з’ясування сутності комунікації в різних науках відбувається по-різному: починаючи від встановлення причинно-наслідкового зв’язку до безпосереднього змістовного наповнення [3, c. 11-13].
Наведені основні характерні риси складають спільну основу при визначенні сутності комунікативного процесу через призму досліджень різних наук.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баровська А., Коваль І. Комунікативний і комунікаційний: обсяг та межі понять. Актуальні питання гуманітарних наук. 2016. Вип. 15 С. 145-155
2. Дегтярьова К.В. Основи теорії мовної комунікації: Навчально-методичний посібник для студентів факультету філології та журналістики напряму підготовки 6.020303 «Філологія. Українська мова і література». Полтава, 2012. 70 с.
3. Комунікативно-прагматичні аспекти мовлення: конспект лекцій для студентів факультету лінгвістики напряму підготовки 6.020303 «Філологія». Уклад. О.В. Дзикович. К.: НТУУ «КПІ», 2015. 85 с.
4. Косенко Ю.В. Основи теорії мовної комунікації: навч. посіб. Суми: Сумський державний університет, 2011. 187 с.
5. Мартинюк А.П. Словник основних термінів когнітивно-дискурсивної лінгвістики. Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2011. – 196 с.
6. Онуфрієнко Г., Черневич А. Термін комунікація в поняттєвому вимірі й лінгвістичному контексті. URL: https://science.lpnu.ua/terminology/all-volumes-and-issues/visnik-no-675-2010/termin-komunikaciya-v-ponyattievomu-vimiri-y (Дата звернення: 27.02.2022 р.)
7. Онуфрієнко Г. С. Навчальний тлумачний словник терміно-лексики теорії мовної комунікації для студентів економіко-гуманітарних спеціальностей денної та заочної форм навчання. Запоріжжя: ЗНТУ, 2009. 70 с.
8. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации Киев: Ваклер, 2001. 656 с
9. Словник іншомовних слів. За ред. О. С. Мельничука. Київ : Гол. ред. УРЕ, 1974. 776 с.
10. Oxford Leaun's Dictionaries. URL: https://www.oxfordlearnersdictionaries.com/definition/english/communication (Дата звернення: 27.02.2023 р.)

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Суспільна еволюція спроектувала кардинальні зміни в становленні комунікативного процесу та інтенсивного зростання ролі комунікаційних технологій.
За останні роки в лінгвістичних науках, діяльність котрих спрямована на розширення термінологічного фонду сучасної української мови, вирішено чимало поставлених завдань та на основі нових досліджень, окреслено сучасні напрямки аналітичних характеристик термінології.
З другої половини ХХ століття інтерес до вивчення комунікативного процесу серед науковців різних напрямків лінгвістики значно зріс. Така тенденція аргументована процесом активного обміну інформацією у соціумі. Саме комунікаційний процес являється основним джерелом соціальної пам’яті. На комунікативний процес кожна людина витрачає більше 73% власного часу. Відтак, відбувається зростання потреби в сучасному переосмисленні сутності комунікативного процесу.
Різні аспекти сутності та змісту комунікативного процесу досліджувалися наступними науковцями: Г. Онуфрієнко, Г. Почепцев, О. Заоевська, А. Черневич, О. Семенюк, В. Пращур та інші.
Метою даної роботи є висвітлення понятійного змісту терміну «комунікативний процес» окреслення проблематики на сучасному етапі.

ВИСНОВКИ

На основі виконаного дослідження на тему: «Поняття комунікативного процесу», варто зробити наступні узагальнюючі висновки.
Проведений аналіз лігвістичних та різноманітних наукових джерел вказав на складну структуру мовленнєвого змісту терміну «комунікативний процес», котрий у відповідності до сфери застосування розкриває індивідуальні змістовні нюанси.
Проведений аналіз змістовної характеристики досліджуваного терміну в словниках вказав безпосередню приналежність до ліній зв’язку, повідомлень та спілкування.
На протязі тривалого часу вживання іменника комунікація відзначалося дуже рідко, що обумовило популяризацію прикметника комунікаційний.
Основними сферами застосування комунікативного процесу в проведеному дослідженні визначено спілкування.
Основними формами комунікативного процесу в досліджені визначено: усну та письмову.
Проведене дослідження дало змогу встановити багатозначну сутність комунікативного процесу, поняттєва складова котрого детермінується чисельними науковими дискусіями.