ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. КРУЇЗНИЙ ТУРИЗМ У СВІТІ 4

1.1. Розвиток міжнародного туризму 4

1.2.Морські круїзи 6

1.3.Річкові круїзи 11

1.4. Круїзний туризм в Україні 12

ВИСНОВОК 14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 15

Період виникнення туризму сягає сивої давнини. Людина відкривала все нові і нові території, заселяла їх та окультурювала. Пізніше розвиток торгівлі вимагав достовірної й докладної інформації про країни, їх населення та звичаї. Одними з перших мандрівників, які збирали таку інформацію, були купці. Поїздки давніх греків і римлян до Єгипту у VI ст. до нашої ери були систематичними.
Науково-технічний прогрес активно сприяв розвитку туризму. Адже з появою нових видів транспорту подорожувати стало набагато зручніше, люди швидше діставалися пункту призначення.
У кінці ХХ ст. туризм набув всесвітнього характеру. У багатьох країнах світу він дав змогу вирішити багато соціально-економічних проблем, зокрема фінансових. Наприклад, Італія, та Іспанія приймають щороку понад 50 млн. туристів, отримують відповідно 47,9 та 35,4 млрд. доларів США прибутку; Австрію, населення якої становить 8,6 млн. жителів, щорічно відвідують 18,2 млн. зарубіжних гостей, а надходження до бюджету перевищують 15,5 млрд. доларів США на рік. Отже, розвиток туристичної галузі сприяє збільшенню доходів бюджету, створенню нових робочих місць, розвитку інфраструктури і загалом розвитку третинного сектора економіки, охороні та реконструкції існуючих історико-культурних пам’яток, охороні природи.
Туризм один із видів активного відпочинку. Для сучасного міжнародного туризму характерна значна територіальна нерівномірність. Вона відбиває різні соціально-економічні рівні країн світу: на економічно розвинені країни припадає 57% туристських прибутків, на країни, що розвиваються,- 30 %, на країни з перехідною економікою - 13 %.

1. Бондарович А.А. Рекреаційні ресурси Європи та їх оцінка. - СпБ.: Невілс, 2013.
2. Гаврилішин І.П. Туризм України: проблеми і перспективи. -К., 2014
3. Деббі Стоуі. Середземноморські круїзи. Путеводитель - М: Гранд-Фаир, 2013.
4. Кляп М. П. Сучасні різновиди туризму. – К. : Знання, 2014.
5. Логунова Н.А. Теоретичні аспекти розвитку круїзного туризму, 2013.
6. Макогон Ю. В. Україна – держава морська: монографія; - ред. Макогона Ю. В. – Донецьк: ДонНУ, 2013.
7. Нездойминов С.Г., Андрєєва Н.М. Морський круїзний бізнес як вектор міжнародної інтеграції морегосподарського комплексу України. Економіка природокористування, 2014, №7.
8. Смирнов І.Г. Туристично-фінансові потоки та моделі управління в міжнародному туристичному бізнесі. Географія і сучасність: зб. наук. пр. Київ. нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова. – К., 2014.
9. Устименко Л.М. Історія туризму: навч. посіб. – К.: Альтер-прес, 2012.

ВСТУП

Круїз – це поняття являє собою туристську поїздку на борту спеціального пасажирського судна.

Перевезення людей водним транспортом відомі з глибокої давнини. Найбільшого розквіту морські та річкові подорожі досягли в Середньовіччя. Основоположниками морських експедицій в епоху Середньовіччя були ірландські ченці. Величезну роль у розвитку морських подорожей зіграли жителі Скандинавського півострова і півострова Ютландія. У Франції їх називали норманами. У норманів були прекрасні судна типу ріка - море , але вони не перевищували 30 м в довжину і 4 м завширшки. Подальший розвиток водних перевезень пов''язаний з морськими експедиціями в Новий час. Великі географічні відкриття, нові торговельні морські шляхи - всі ці фактори привели до появи на карті світу великих морських держав - Іспанії, Португалії, Голландії, чия могутність ґрунтувалося на водному транспорті. Винахід пароплава американським винахідником Робертом Фултоном у 1807 р. дало небувалий поштовх розвитку морського і річкового водного транспорту.

Спочатку під поняттям круїз розуміли морську подорож на одному і тому ж судні. Маршрут був замкнутий із зупинками в портах, які представляли інтерес. Іноді маршрут включав до себе короткочасні екскурсії у внутрішні райони. Пізніше до категорії круїзів стали відносити і подорожі по річках.

В кінці ХХ ст. . круїзна індустрія стала найбільш динамічним сектором туристської індустрії. Круїзний туризм належить до спеціальних видів туризму, тому що є досить трудомістким , капіталомістким видом туризму, що поєднує в собі кілька видів туризму - рекреаційний, спортивний, лікувально-оздоровчий, пізнавальний.

На сьогодні, під круїзами розуміють подорожі на водних видах транспорту, що включають огляд визначних пам''яток портових міст, берегові екскурсії та, водночас, різноманітні розваги на борту морських і річкових лайнерів.

Важливою особливістю круїзних турів є організація розваг на борту. На круїзних кораблях працюють різні клуби, в тому числі гральні клуби і казино; запрошуються актори для виступів, проводяться шоу. Круїзні тури по системі «все включено» припускають безоплатне харчування, користування спортивними залами і інвентарем, розважальні програми.

Круїзні подорожі входять в десятку провідних трендів міжнародного ринку туризму. Підвищення ролі круїзного судноплавства з кінця минулого століття дослідники пов''язують з концентрацією інвестиційних ресурсів в будівництві лайнерів з підвищеною пасажиромісткістью. На сьогодні круїзи - один з найбільш швидкозростаючих напрямків туристичного ринку. Круїзний флот зростає, конструкції пасажирських судів удосконалюються, підвищується їхня комфортабельність, розробляються нові маршрути.

ВИСНОВОК

Круїзний туризм - один з найбільш швидкорослих і високодохідних сегментів туристського ринку, критерієм ефективності якого є сукупність ефектів. Це відповідає теорії оптимального функціонування економіки, в якій ефективність на окремій «ділянці» розглядається з позицій загального ефекту, тобто приватні критерії ефективності відповідають глобальному критерію і як би «витікають» з нього.

Внаслідок цього весь комплекс системи критеріїв ефективності круїзної індустрії залежить від загальної діяльності системи, розпадаючись на приватні цілі діяльності окремих підсистем, які взаємозв''язані між собою і ефектами, що формують сукупний результат. У зарубіжній науковій літературі, коли говорять про ефективність круїзної індустрії, мають на увазі три види ефекту: економічний, соціальний і екологічний. Також розглядається прямий і непрямий вплив круїзного туризму на економіку регіону. Проте залишається без уваги дія круїзної індустрії на підвищення науково-технічного і інноваційного потенціалів підприємств, а також інвестиційній привабливості регіону. Не викликає сумніву той факт, що зростання числа міжнародних круїзних туристів обумовлює необхідність пошуку нових джерел задоволення потреб споживачів, сприяє збільшенню доходів круїзної індустрії (мал. 5), виявленню нових запитів і формуванню попиту на новий продукт (послугу) у потенційних покупців, що, у свою чергу, стимулює інвестиційну активність підприємств і активізує пошук інноваційних ідей як по створенню нового продукту, так і по залученню необхідних фінансових коштів для його реалізації. Так, завдяки цілеспрямованому пошуку була упроваджена система карткового обслуговування туристів на борту судна, обладнані spa-центрі, поля для міні-гольфу, баскетбольні і волейбольні майданчики і багато що інше, приділена увага розробці ексклюзивних маршрутів, починаючи від дослідницьких експедиційних круїзів до весільних і пивних турів.

Слід зазначити, що отримання прибутку підприємств круїзної індустрії; розширення комплексу послуг, що надаються, круїзним пасажирам; будівництво нових круїзних судів, модернізація і реконструкція готівкового пасажирського флоту; оснащення портів сучасними навігаційними і технічними засобами для безпечного прийому пасажирських лайнерів і тому подібне - усе це сприяє створенню додаткових робочих місць, підвищенню кваліфікації працівників і рівня їх компетенції, що призводить до зростання добробуту і якості життя населення.

Отже, від розвитку круїзного туризму досягається соціальний ефект, який прямо впливає на екологічний ефект, оскільки кожна людина має право на здоров''я і комфортне життя в гармонії з природою. Ця обставина вимагає від працедавців створення безпечних умов праці і відпочинку шляхом вжиття дієвих заходів по екологізації виробництва і раціональному використанню природних ресурсів, збереженню природного довкілля.