1. Вступ.
2. Загальні відомості про АПК.
3. Стан та розвиток АПК.
4. Роль АПК в народному господарстві. Структура і форми територіальної організації АПК
5. Способи вирішення проблем АПК, та бажані результати.
6. Висновки
7. Список використаної літератури

В Україні постійно існує підвищена увага до зернового господарс¬тва, враховуючи, що зернові культури становлять основу продоволь¬ства для людей, забезпечують кормовий раціон для тварин та птиці-Під зерновими культурами зайнято майже 58% всіх посівних плош, на території окремих регіонів ця цифра змінюється з 46 % в Карпатсь¬кому регіоні до 70% — в Криму. Значні посівні площі під зерновими знаходяться на території Степового регіону — 5,7 млн. га або 37% від загальної площі під зерновими культурами в Україні, на території Поліського регіону відповідно 2,8 млн. га або 18 %, на території Поділь¬ського регіону відповідно 3,5 млн. га або 22%, на території Донбасько¬го регіону — 2,2 млн. га або 14,3 %. [2, с.196-197]
До технічних культур відносять такі, що використовують у якості сировини для подальшої промислової переробки. До складу технічних культур відносять цукровий буряк, льон, соняшник, сою, рапс, тютюн, коноплю тощо.
Посівні площі технічних культур в Україні складають біля 5 млн. га або 18,6% від загальної посівної площі. Зайнятість посівних площ технічними культурами залежить від виду технічної культури, природнокліматичних умов для її вирощування. Наприклад, значні посівні площі (понад 50%) розташовані на території Степового регіону, особливо в Кіровоградській, Дніпропетровській та Запорізькій областях, де зосереджено вирощування соняшника. Значна питома вага посівних площ на території Подільського та Поліського регіонів зайняті під вирощуванням цукрового буряка.

1. Дадашев Б. А. Система технологій АПК: навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Б. А. Дадашев, В. В. Обливанцов, В. П. Гордієнко. – Суми : ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2008. – 294 с.
2. Е. А. Зінь Регіональна економіка: Підручник. — К.: «ВД «Професіонал», 2007. — 528 с.
3. Кабінет Міністрів України Постанова від 19 вересня 2007 р. № 1158 Київ Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року
4. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України/За наук. ред. Л. Г. Чернюк: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006-728с.
5. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітю¬ренко, Я. Б. Олійник та ін. — К.: КНЕУ, 2000. — 364 с.

Агропромисловий комплекс (АПК) – один із найбільших і найважливіших секторів національної економіки України. Від рівня його розвитку, стабільності функціонування, особливо сільського господарства, залежить стан економіки і продовольча безпека держави, розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, рівень життя населення.
Зараз в АПК виробляється понад 30 % валового продукту, працює близько 25 % населення, зайнятого в національній економіці.АПК України виробляє 95 % продовольчих ресурсів, за рахунок його продукції формується понад 2/3 фонду споживання. Продукція АПК в експортному потенціалі країни становить 26 %, зокрема сільського господарства – 14 %, харчової і переробної промисловості – 12 %.
У світовому масштабі Україна виділяється виробництвом зернових культур, цукрових буряків, соняшнику, картоплі. Протягом останніх років в Україні відбуваються великі політичні, соціальні й економічні перетворення, реформуються відносини власності, створюються нові форми господарювання на селі та незалежні товаровиробники. Проте трансформація суспільства в ринкові відносини супроводжується кризовими процесами в усіх галузях національної економіки, спадом виробництва різноманітних видів продукції АПК.[1, с.5]

Без перебільшення можна сказати, що криза в АПК України – це насамперед криза менеджменту, тому що виробництво функціонує так, як ним управляють. Сучасний професійний керівник і спеціаліст має забезпечувати найефективніше використання обмежених матеріальних, фінансових та трудових ресурсів, здійснювати постійний пошук сучасних енергозберігаючих технологій, орієнтованих на випуск продукції, яка може бути реалізована за вигідними цінами, з найменшими витратами і найкращими фінансовими результатами. Перехід до нових форм власності та господарювання, які б максимально відповідали ринковим умовам, потребує високої підготовки випускників вузів усіх спеціальностей, особливо економічного профілю.
На сучасному етапі розвитку продуктивних сил сільського господарства велике значення у підвищенні його економічної ефективності та збільшенні виробництва продукції землеробства і тваринництва надається менеджменту, максимальному використанню досягнень науково-технічного прогресу, розробці і впровадженню високоефективних та екологічно надійних і науково обґрунтованих систем ведення сільського господарства. Важливе значення має правильне розміщення галузей і сільськогосподарських культур, доцільне їх поєднання в природноекономічних зонах, спеціалізації господарств на тих видах продукції, для яких вони мають найкращі умови.
Зміцнення матеріально-технічної бази, комплексна механізація, автоматизація і комп’ютеризація виробництва, підвищення ефективності використання основних і оборотних фондів, широка інтенсифікація виробництва, впровадження новітніх технологій, докорінне поліпшення земель та заходи щодо забезпечення раціонального використання ресурсів також сприятимуть підвищенню ефективності функціонування агропромислового комплексу та нарощуванню виробництва його продукції.
Перед агропромисловим комплексом ставиться два завдання: перше – забезпечити внутрішні потреби країни в екологічно чистих продуктах харчування на рівні рекомендованих фізіологічних норм, а промисловість – в необхідній сировині; друге – створення умов для розширення експорту продукції АПК.
Важливими заходами, спрямованими на поліпшення економічних умов господарювання і забезпечення високої результативності та економічної ефективності технології виробництва, є вдосконалення системи кредитування банками підприємств АПК.