Зміст

1. Конструкторська підготовка виробництва. Поняття і завдання …….…3

2. Етапи конструкторської підготовки виробництва ……………………....7

Список використаних джерел ………………………………………………12

Технічна пропозиція розробляється в тому разі, якщо технічне завдання розробнику нового виробу видано замовником. Технічна пропозиція містить ретельний аналіз технічного завдання і техніко-економічне обґрунтування можливих технічних рішень під час проектування виробу, порівняльну оцінку з урахуванням експлуатаційних особливостей проектованого й наявного виробу подібного типу, а також аналіз патентних матеріалів.
Після узгодження і затвердження технічна пропозиція є підставою для розробки ескізного проекту. Останній розробляється в тому разі, якщо це передбачено технічним завданням або технічною пропозицією; у ньому визначаються обсяг і склад робіт.
Ескізний проект складається з графічної частини і пояснювальної записки. Перша частина містить принципові конструктивні рішення, що дають уявлення про виріб і принцип його роботи, а також дані, що визначають призначення, основні параметри і габаритні розміри. Отже, ця частина має конструктивне оформлення майбутньої конструкції виробу, включаючи креслення загального вигляду, функціональні блоки, вхідні і вихідні електричні дані всіх вузлів (блоків), що становлять загальну блок-схему. На цій стадії розробляється документація для виготовлення макетів, здійснюється їхнє виготовлення й випробування, після чого корегується конструкторська документація. Друга частина ескізного проекту містить розрахунок основних параметрів конструкції, опис експлуатаційних особливостей і зразковий графік робіт з технічної підготовки виробництва.

1. Василенко В.О. Ткаченко Т.І Виробничий(операційний) менеджмент: навчальний посібник.—Київ:ЦУЛ,2003.—533 с.
2. Васильков В.Г.Організація виробництва:Навч.посібник.—К.: КНЕУ, 2003.—524 с.
3. Гэловей Лес.Операционний менеджмент.СПб:Питер,2001.—320 с.
4. Зайцев Н.Л. Экономика организации М.: Экзамен ,2000 .—768 с.
5. Курочкин А.С. организация производства К.: МАУП, 2001 .—216 с.
6. Мескон М., Альберт М.,Хедоури Ф. Основы менеджмента.(пер.с англ.)—М.:Дело,1994.
7. Минаев Э.С., Агеева И.Г.,Аббата Дага А. Управление производством и операциями:17-модульная программа для менеджеров«Управление развитием организации».Модуль 15.— М.:ИНФРА-М,2000.—256 с.
8. Новицкий Н.И. Организация и планирование производства Мн. Новое знание, 2004 .—256 с.
9. Организация производства Х.: ХТЭУ ,2002 .—116 с.
10. Организация производства: Учеб. Пособие—М.: ИП«Экоперспектива»,1998.—334 с.
11. Організація виробництва К.: Лібра ,2003 .—336 с.
12. Производственний менеджмент: Учебник для вузов.4-е изд./Р.А.
13. Тарасюк Г.М. Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч.посібн.—К.:”Каравела”,2003—432 с.
14. Фатхудинов Р.А. Организация производства М.:ИНФРА-М 2000.—672 с.
15. Фатхудинов.—СПб:Питер,2003.—491 с.
16. Чейз Ричард Б.,Эквилайн Николас Дж., Якобс Роберт Ф. Производственний и операционний менеджмент,8-е издание. Пер. с англ –М.:Изд.дом «Вильямс» 2001.—704 с.

Основним завданням проектно-конструкторської підготовки виробництва є створення комплекту креслярської документації для виготовлення й випробування макетів, дослідних зразків (дослідної партії), установлювальної серії і документації для сталого серійного або масового виробництва нових виробів з використанням результатів прикладних НДР, ДКР відповідно до вимог технічного завдання.

Зміст і порядок виконання робіт на цій стадії системи СОНТ регламентуються державним стандартом (ДСТ) про єдину систему конструкторської документації (ЄСКД). ДСТ визначає такі стадії конструкторської підготовки виробництва (КПВ), як технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний, технічний та робочий проекти.

Технічне завдання є вихідним документом, на основі якого здійснюється вся робота з проектування нового виробу. Воно розробляється на проектування нового виробу за дорученням або підприємства-виготівника продукції і погоджується з замовником (основним споживачем), або замовника. У технічному завданні визначається призначення майбутнього виробу, ретельно описуються його технічні й експлуатаційні параметри і характеристики: продуктивність, габарити, швидкість, надійність, довговічність й інші показники, обумовлені характером роботи майбутнього виробу. У ньому також містяться відомості про характер виробництва, умови транспортування, зберігання і ремонту; рекомендації з виконання необхідних стадій розробки конструкторської документації та її складові; техніко-економічного обґрунтування й інші вимоги.

функціонально-вузловий метод конструювання: розді¬лення складних блоків виробу на окремі конструктивно за¬кінчені частини, які не мають самостійного експлуатаційного призначення, що скорочує цикл конструкторської підготов-ки виробництва та зменшує трудомісткість збірки і розбірки.

5) уніфікація і стандартизація виробів здобувається таки¬ми шляхами:

а) створення базової конструкції та її варіантів модифікації;

б) використання деталей і вузлів раніше випущених виробів;

в) максимальне скорочення числа найменувань матеріалів, вузлів та їх типорозмірів).

6) технологічність конструкції – здатність конструкції забезпечити оптимальні витрати матеріалів і трудових ресур¬сів на технологічну підготовку виробництва,

7) втілення САПР – система автоматизованого проекту¬вання.

Методика порівняльного техніко-економічного аналізу.

Мета такого аналізу:

а) кількісна і якісна оцінка виробу в порівнянні з існуючими аналогами;

б) вибір найкращого конструктивного варіанту. Існує багато показників порівняльного аналізу. Вони зводяться в три групи;

І група. Техніко-економічні показники виробництва:

1) матеріалоємкість,

2) трудоємкість,

3) капіталоемкість,

4) строк окупності капіталовкладень, строк підготовки виробництва.

II група. Техніко-економічні показники експлуатації виробу:

1) продуктивність виробу,

2) якість виробу.

III група. Техніко-економічні показники ефективності:

1) приведені витрати,

2) річний економічний ефект.

Основним узагальнюючим показником є річний еконо¬мічний ефект, який визначається шляхом співвідношення витрат по базовій і новій техніці (детальніше про це в лекції „Економічна підготовка виробництва”).

Приведені витрати приводяться до однорічної часової розмірності (тобто до одного року), щоб мати можливість скласти підсумок капітальних витрат; з щорічними поточними витратами, тобто з собівартістю.

Критерієм кращого варіанту нового виробу є найменш: приведені витрати.