ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ 4

1.1. Педагогічні аспекти формування професійної компетентності майбутнього випускника 4

1.2. Компетентністний підхід у сфері загальної освіти 17

1.3. Формування комунікативної компетентності у студентів 19

РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕЯКИХ ОСНОВ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ В ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 27

2.1. Формування етнокультурної компетентності 27

2.2. Особливості формування інформаційної компетентності 33

ВИСНОВОК 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 40

Традиційно цілі освіти визначалися набором знань, умінь, навиків, якими повинен володіти випускник. Сьогодні такий підхід виявився недостатнім. Соціуму (професійним учбовим закладом, виробництву, сім'ї) потрібні не всезнайки і базіки, а випускники, готові до включення в подальшу життєдіяльність, здатні практично вирішувати що встають перед ними життєві і професійні проблеми. А це багато в чому залежить від одержаних знань, а не від якихось додаткових якостей, для позначення яких і уживається поняття «компетенції» і «компетентності», більш відповідні розумінню сучасних цілей освіти.
Ведення цих понять в педагогічну практику зажадає зміни змісту і методів освіти, уточнення видів діяльності, якими повинні опанувати утворення, що вчаться до закінчення, і при вивченні окремих предметів.
Визначення випускника, що володіє компетенціями, тобто тим, що він може робити, яким способом діяльності опанував, до чого він готовий, - називають компетентним підходом. Одним із концептуально важливих способів управління якістю підготовки випускників середніх спеціальних учбових закладів і є реалізація комплексного підходу до модернізації змісту професійної освіти. Компетентний підхід означає поступову переорієнтацію домінуючої освітньої парадигми з переважною трансляцією знань, формуванням навиків на створення умов для оволодіння комплексом компетенцій, що означають потенціал, здібності випускника до виживання і стійкої життєдіяльності в умовах сучасного багатофакторного соціально-політичного, ринково-економічного, інформаційно і комунікаційно насиченого простору.

1. Великий тлумачний соціологічний словник. М., 1999 (укладачі: Д.Джері, Дж. Джері).
2. Великий енциклопедичний словник.: Велика Українська енциклопедія, 1997.
3. Бурнард Ф. тренінг міжособової взаємодії. Спб., 2001.
4. Дьяченко М.И., Кандибовіч л.а. Психологія вищої школи. Мінськ, 1981.
5. Коротаев Е.В. Директор – вчитель – учень. Шляхи взаємодії. М., 2000.
6. Немов Ф.С. Психологія. М., 1994.
7. Образование: прихований скарб: Доповідь Міжнародної комісії за освітою для 21 століття, представників ЮНЕСКО. Париж, 1997.
8. Панфилова А.П. Ділова комунікація в професійній діяльності. Спб., 1999.
9. Соколов а.в. Введення в теорію соціальної комунікації. Спб., 1986.
10. Словник практичного психолога. Мінськ, 1997.
11. Сластенин В.А. Педагогіка, – М. – 2002.
12. Степанов П.В. Виховання толерантності у школярів: теорія, методика, діагностика / Під рук. Л.И. Новікової. М., 2003.
13. Теоретичне основи змісту загальної середньої освіти / Під ред. В.В. Краєвського, И.Я. Лернера. М., 1983.
14. Хуторськой А.В. Ключові компетентності як компонент особово-орієнтованої парадигми утворення // Народна освіта. -2003.-№ 2.
15. Ідентичність і толерантність / Під рук. Н.М. Лебедевой. М., 2002 .
16. Чернилевский Д.В. Дидактичні технології у вищій школі. – М., 2002.

ВСТУП

Освіта, будучи складеної частиною системи утворення України, вирішує актуальну задачу кадрового забезпечення. Поставлені в системі освіти фахівці покликані стати носіями ідей оновлення на основі збереження і примноження кращих традицій вітчизняної освіти і світового досвіду. Успіх модернізації освіти, що проводиться в Україні, багато в чому залежить від готовності кадрів до її реалізації. Нові умови існування освітнього середовища, оновлення змісту освіти, інноваційних форм і методів навчання, що все зростає вимоги до якості знань, все це вимагає підвищення професійної компетентності і формування готовності майбутнього професіонала до виконання професійної діяльності.

Для сучасної освіти у всьому світі значущою є тенденція до посилення орієнтації на суб''єктивний досвід того, що навчається, розвиток творчості в поєднанні з відповідальністю за результат своїх дій.

Щоб реалізувати цю мету, потрібно не тільки відновити зміст і технології освіти, але перш за все, підготувати професіонала, здатного вирішувати ці складні задачі.

Необхідність усунення недоліків в професійній підготовці сучасного профессіонала актуалізує питання, пов''язані із змістом освіти.

ВИСНОВОК

Компетентність не є прямим результатом знань (можна багато що знати, але не уміти застосовувати знання). Компетентність отримується в діяльності.

Випускник, що починає, неминуче зустрінеться в житті з тими або іншими проблемами і труднощами, які доведеться вирішувати самому з опорою на одержані знання. Крім того, стрімкий розвиток науки і його власне вдосконалення зажадає від нього нових звернень до теоретичних і методичних праць.

У сучасному світі, щоб бути професійно компетентним, випускник повинен постійно вчитися, займатися самоосвітою і самореалізовуватися в професійній діяльності. Тому при формуванні професійної компетентності майбутнього випускника, необхідно вести діяльність по двум напрямам: підготовці студентів як майбутніх професіоналів своєї діяльності і професійна самореалізація в професії.

Враховуючи складність і багатогранність проблеми вдосконалення професійної компетентності майбутнього випускника, навчальні заклади повинні приділяти питанню компетентності багато уваги.