Зміст
Вступ ………………………………………………………………………3
Історія створення МКЧХ ………………………………………………...4
Висновок ………………………………………………………………….15
Список використаної літератури ………………………………………..16
Аж до середини 19 століття не існувало ефективної системи забезпечення лікування поранених у бою солдатів та місць для їхнього безпечного розташування. У червні 1859 році швейцарський бізнесмен Анрі Дюнан їздив в Італію для того, щоб зустрітися з французьким імператором Наполеоном III для обговорення труднощів проведення бізнесу в Алжирі, який тоді був окупований Францією. Ввечері 24 червня він приїхав в містечко Сольферіно, де став свідком битви, під час якої загинуло або було поранено близько 40000 солдатів з кожного боку. Анрі Дюнан був шокований наслідками битви та відсутністю елементарної медичної допомоги пораненим. Він повністю відмовився від первинної мети своєї подорожі і кілька днів присвятив себе лікуванню та догляду за пораненими. Повернувшись додому в Женеву, він вирішив написати книжку, яку видав власним коштом в 1862 році під назвою "Спогади про Сольферіно". Він розіслав декілька екземплярів книжкок провідним політичним та військовим діячам Європи. Окрім видання книжки, Дюнан відстоював утворення національних, добровільних організації, які б допомагали пораненим солдатам під час війни. Крім того він закликав до розробки та підписання міжнародних договорів, які б гарантували безпеку нейтральних медиків та лікарень для поранених на полі бою.
1. Військові злочину./ Під редакцією Р.Гутмена і Д.Риффа. М.: «Текст»,2002.-293с.
2. Дія норм міжнародного права під час збройних конфліктів./Кукушкина А. У.// «Держава право», – М.: «>Знания».-1994 р. №1, стор. 102 – 108.
3. Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про поліпшення долі поранених і хворих на діючих арміях. //un.org/russian/hr/civilians/docs/part1
4. Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року про поліпшення долі поранених і хворих на діючих арміях.businesspravo/Docum/
5. Женевські конвенції й додаткові протоколи до них. // Міжнародний Комітет Червоного Хреста, – М.: «>Инфра-М».-1997.-162с.
6. Кодекс поведінки міжнародного руху червоного хреста і червоного півмісяця і неурядових організацій (НВО) під час операцій допомоги у разі стихійних лиха й катастроф.//library.cjes/online/
7. Кодекс поведінки, принципи діяльності міжнародного руху червоного хреста і червоного півмісяця і неурядових організацій (НВО) під час здійснення програм ліквідацію наслідків катастроф і стихійних лих.//library.cjes/online/
8. Конвенция про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва та передачі протипіхотних мін і про їхніх знищенні.innovbusiness/pravo/
9. Международний Комітет Червоного Хреста/ МайклИгнатьефф. //Збірник «Військовіпреступления»,М.: «>Текст»,2002.-270с.
10. Міжнародне право, Бірюков П. М.М.:«Юристъ», 2001 р.-27c.
Вступ
Міжнародний рух Червоного Хреста і Червоного Півмісяця — це міжнародний гуманітарний рух, в якому беруть участь близько 97 мільйонів добровольців у всьому світі. Метою діяльності руху є захист людського життя та здоров''я, запобігання людським стражданням та їх полегшення, незалежно від раси, релігійних та політичних поглядів.
Складовими частинами руху є:
Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) - приватна організація, яка була заснована в 1863 році в Женеві, Швейцарія. Комітет, що складається з 25 членів має унікальні повноваження, які були наданні міжнародною спільнотою, щоб захищати життя та гідність жертв міжнародних та внутрішніх збройних конфліктів.
Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (МФЧХ і ЧП) — організація, заснована в Парижі в 1919 році. Федерація займається координацією всіх національних організації в межах руху. В тісній співпраці з національними організаціями вона проводить міжнародні гуманітарні операції, які потребують значних ресурсів. Міжнародний секретаріат Федерації знаходиться в Женеві, Швейцарія.
Національні товариства Червоного Хреста та Півмісяця, які представлені 186 національними об''єднаннями, що визнані МКЧХ та є повноправними членами федерації. Кожен з них працює в своїй країні відповідно до принципів міжнародного гуманітарного права та статутів руху. В залежності від обставин, національні об''єднання можуть виконувати додаткові гуманітарні завдання, які безпосередньо не визначаються міжнародним законодавством чи мандатами членів міжнародного руху.
Висновок
Після Чорнобильської катастрофи, що відбулась 26 квітня 1986 року, співробітники Червоного Хреста розселили десятки мешканців Прип''яті, провели обходи, щоб знайти для переселенців тимчасові помешкання, склали списки евакуйованих і таких що прийшли самі.
За ініціативою Червоного Хреста України в 1990 році починає діяти комплексна Чорнобильська програма, у рамках якої проведено більш ніж 240 тисяч дозиметричних обстежень у 70 населених пунктах. У Житомирській та Рівненській областях успішно діють пересувні діагностичні лабораторії Українського Червоного Хреста, за допомогою яких щороку обстежується до 30 тисяч жителів із радіаційно забруднених районів.
Товариство Червоного Хреста УРСР, що входило до Союзу товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР, зі здобуттям незалежності України було перетворене на самостійне Товариство Червоного Хреста України, яке стало членом міжнародного руху Червоного Хреста та Півмісяця. Товариство було визнане Міжнародним Комітетом Червоного Хреста 29 вересня 1993 року i рішенням ІХ сесії Генеральної Асамблеї Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, яка відбулася з 25 по 28 жовтня 1993 року у місті Бірмінгемі, Велика Британія.
На 2010-ті роки налічується понад 6,3 мільйони прихильників та активістів Товариства Червоного Хреста України. Патронажна служба Червоного Хреста нараховує понад 3200сестер милосердя. Товариство Червоного Хреста реалізовує понад 40 проектів і програм по всій України, які отримують фінансування за рахунок публічних пожертв та угод про партнерство. Щороку товариство обслуговує понад 105 тисяч самотніх хворих похилого віку, майже 23 тисячі інвалідів війни та праці, більше ніж 25 тисяч учасників Німецько-радянської війни, понад 8 тисяч інвалідів дитинства.
