Зміст
Вступ………………………………………………………………………….…..3
Історія виникнення, становлення та розвитку української
літературної мови………………………………………………………………..4
Висновок………………………………………………………………………...11
Список літератури………………………………………………………………12
Історія кожної мови вивчається в нерозривному зв'язку з історією народу, який є представником цієї мови, її творцем. Таким чином, періодизація української літературної мови тісно пов'язане з періодизацію історії українського народу.
Занепад Київської, а пізніше Галицько-Волинської держави і входження українських земель, крім Галичини й Закарпаття, Великого Князівства Литовського переривають традицію давньої епохи. Розвиток літературної мови в церковних жанрах і стилях характеризується в кін. 14 - 15 ст.. Тим часом урядова мова розвивається в напрямі зближення з живою мовою, вбираючи в себе вплив мови центральноєвропейських канцелярій (латинського, німецького, чеського, польського).
Розвиток міст, становлення українського міщанства та впливу Реформації викликають наближення мови інших жанрів в канцелярійної та розмовної мови. З'являються навіть спроби перекладу Святого Письма на мову близький до живої. Головною причиною її було те, що після Люблінської унії, в умовах польської культурної, політичної та економічної експансії підривалися фактична можливість оформлення української Л. м. на основі живої мови, тому що шляхта полонізувалася, а українські міста втрачали своє значення і здатність існувати центрами національного культурно - політичного життя.
1. Білодід І., ред. Курс історії укр. літ. мови, І — II. К. 1958
2. Білодід І., ред. Курс історії укр. літ. мови, І – II. К. 1958 – 61;
3. Булаховський Л. Питання походження укр. мови. К. 1956.
4. Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літ. мов. В кн.: Булаховський Л.А. Вибр. праці, т. 1. К., 1975;
5. Левченко І. Нариси з історії укр. літ. мови першої пол. XIX ст. К. 1946;
6. Митр. Іларіон . Історія укр. літ. мови. Вінніпег 1950;
7. Огієнко І., Історія української літературної мови, К. 2001
8. Плющ П. Нариси з історії укр. літ. мови. К. 1958;
9. Українська мова. Енциклопедія. К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана. 2000, 752 с.
10. Чапленко В. Укр. літ. мова, її виникнення й розвиток (XVII ст. — 1917). Нью-Йорк 1955
Вступ
Літературна мова – це спільна мова письма одного, іноді декількох народів, мова офіційно-ділових паперів, шкільної освіти, письмово побутового контактування, науки, публіцистики, художньої літератури, всіх проявів культури, що трапляються в словесній формі, частіше в письмовій, але іноді і в усній. Розрізнюються письмово-книжкова і усно-розмовна форми літературної мови, виникнення, співвідношення і взаємодія яких підкоряються певним історичним закономірностям.
Літературна мова - Це мова громадського спілкування, зафіксована в письмовій та усній практиці. Власне літературна мова - Одна з форм національної мови, котра існує поряд з інакшими її формами - Діалект, Просторіччя. Літературна мова має понад діалектний характер, стабільні літературні норми в граматиці, лексиці, вимові.
Літературна мова на Україні в своєму історичному розвитку пройшла кілька досить чітко обмежених періодів: стародавня доба охоплює 10 - 13 ст., середня 14-18 і нова 19-20 ст. Досить кардинальні зміни в типі Л. м. на межах періодів обумовлений перемінами в політичній і культурній історії України.
Висновок
Мова нації - універсальна система, котра є національною душею кожного народу, його світом, духовністю. Актуальним сьогодні є розширення сфер функціонування української мови, так як це засіб не тільки спілкування, а й формування нових виробничих відносин.
Мова як інструмент здобуття знань, який допомагає людині жити, має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки активно використовується у сфері духовної культури, а й пов''язана з виробництвом, його галузями і процесами, із соціальними відносинами, отже, вона - елемент соціальної сфери.
У процесі створення всеукраїнської літературної мови завжди приходимо до найважливіші основні питання: джерела покласти в основу цієї мови, на чому росте кожен літературна мова? На це питання ми давно маємо готову відповідь: міцна основа і старійшини грунт літературної мови - мова народна, що невпинно управляє для літературної за перше джерело. Представники української науки не тільки досліджували українську мову, а й доводили про її самостійність, незалежність від інших мов. Досліди понад українською мовою не припиняються до цих пір. Мало того, українська наука виробляла та ідеологію української мови та сяяла її своїм слухачам або читачам.
