Вступ 3

1. Поняття та сутність інституту адвокатури 4

2. Розвиток адвокатури в Україні у дореволюційний період 7

3. Становлення інституту адвокатури в незалежній Україні 10

Висновок 12

Список використаних джерел 13

Слово «адвокатура» походить від латинського «advocare», «advocatus»(«закликати», «запрошений») [5, с. 14].
На перших ступенях юридичного розвитку людського суспільства адвокатура у тому вигляді, у якому вона існує сьогодні у європейських народів, відсутня. Як справедливо зауважує Є.В.Васьковський, адвокатура, подібно до всіх соціальних інститутів, не виникає одразу в цілком організованому вигляді, а виникає у житті спочатку у вигляді незначного зародка, який може за сприятливих умов сформуватися і досягти певного розквіту. Так, у Кафрів позивач приходив до суду зі своїми рідними, які здійснювали функції адвокатів. В Туреччині існували, так звані, муфтії – знавці ісламського права, які були його коментаторами, їх обов'язки полягали в тому, щоб давати юридичні права заінтересованим особам. При цьому думка муфтіїв мала силу закону. У стародавніх іудеїв захисником міг бути будь–який бажаючий. Це допускалося і навіть вважалося священним обов'язком: «робіть добро, прагніть до справедливості, допомагайте пригнобленим. Віддавайте право сиротам і захищайте вдів».
Грецька адвокатура більш тяжіла до ораторського мистецтва, ніж до правознавства. Це пояснюється тим, що, з одного боку, греки не виявили себе в юриспруденції, а з іншого – це народ був значною мірою схильним до мистецтва, особливо ораторського.
На особливу увагу заслуговує римська адвокатура, з якої почався розвиток світової адвокатури.

1. Історія адвокатури України / За ред. Т.В.Варфоломеєвої, О.Д.Святоцького. К., 2012. – 145 с.
2. Святоцъкий О.Д., Медведчук В.В. Адвокатура: історія і сучасність. К., 2010. – 170 с.
3. Святоцький О.Д., Михеєнко М.М. Адвокатура в Україні. – К.: «Ін Юре», 2011. – 224 с.
4. Васьковский Е.В. Організація адвокатури. К., 2012. – 230 с.
5. Гловацький І.Ю. Діяльність адвоката–захисника у кримінальному процесі. Навч. посібник. – К.: Атіка, 2013. – 352 с.
6. Лапкін А. В. Організація судових та правоохоронних органів України у схемах : навч. посіб. / А. В. Лапкін. – Х. : Право, 2012. – 136 с.
7. Компанєйцев С. А. Особистість адвоката: деонтологічний підхід / С. Компанєйцев // Підприємництво, господарствово і право. – 2013. – № 3. – 152 с.
8. Панкратова М. Е. Виникнення інституту адвокатури з патронату Стародавнього Риму/ М. Е. Панкратова, С. А. Соловьов // Сучасне право. – 2012. – № 10. – 180 с.
9. Фіолевський Д. П Адвокатура. –К.:Алерта, 2010. – 432c.
10. Бойков А.Д. Проблеми професійної етики адвоката / / Адвокат. 2012. N 2 – 160 с.
11. Шкарупа В.К. Адвокатура України: навч. посіб.: 2–ге вид., випр. / В.К. Шкарупа, О.В. Філонов, A.M. Титов, Ю.Я. Кінаш. – К.: Знання, 2010. – 398 с.
12. Юрасов. А.В. Адвокат. Процесуальні права згідно діючого законодавства України: практ. посіб. / А.В. Юрасов. – Мелітополь: Видавничий будинок ММД, 2012. – 307 с.
13. Яновська О.Г. Адвокатура та судова риторика. Навчально–методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / О.Г. Яновська – К.: КНЕУ, 2011. – 156 с.
14. Яновська О.Г. Адвокатура України: навчальний посібник / О.Г. Яновська – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 280 с.
15. Яновська О.Г. Проблемні питання формування етико–психологічних якостей прокурорів та адвокатів в процесі професійного навчання / О.Г. Яновська // Часопис КУП: наук. журнал – 2011. – №2. – 310 с.
16. Бірюкова А. Проблемні аспекти здійснення захисту та надання правової допомоги адвокатами / А. Бірюкова // Юридична Україна. – 2010. – №1. – 95 с.
17. Бірюкова А.М. Адвокатура – інститут правової держави / А.М. Бірюкова // Адвокат. – 2014 – №3. – 92 с.
18. Вернидубов І.В. Публічне кримінальне переслідування як передумова забезпечення права обвинуваченого на кваліфікований захист / І.В. Вернидубов // Матеріали міжн. наук.–практ. семінару – Х., 2010. – 125 с.
19. Вільчик Т.Б. Проблеми законодавчого регулювання організації і діяльності адвокатури / Т.Б. Вільчик // Матеріали міжн. наук.–практ. семінару. – Х., 2013. – 115 с.
20. Головань І.В. До питання про організаційні форми діяльності адвокатури / І.В. Головань // Адвокат. – 2014. – №5. – 83 с.

Конституція України гарантує кожному право захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань шляхом оскарження в суді рішень. Дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 59 Конституції України проголошує існування в Україні одного з найважливіших правових інститутів – адвокатури, основним завданням якої є забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги.

Престиж адвоката та ефективність його діяльності перебувають у прямій залежності від становища людини в суспільстві і державі, від ставлення до фундаментальних принципів демократії і законності.

Актуальність дослідження полягає в тому, що у будь–якому правовому суспільстві адвокату належить особлива роль. Адвокат має діяти не тільки в інтересах клієнта, а й в інтересах права в цілому.

Мета роботи – дослідження історичного розвитку інституту адвокатури.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити певне коло питань, а саме:

 розкрити поняття сутності інституту адвокатури

 охарактеризувати розвиток адвокатури в України в дореволюційний період;

 проаналізувати розвиток інституту адвокатури України на сучасному історичному етапі.

Методологію дослідження складають різноманітні наукові методи, серед яких, порівняльно–правовий, формально–юридичний, опис, аналіз, узагальнення та пояснення.

Структурно робота складається зі вступу, трьох параграфів, висновків та списку використаних джерел.

Підсумовуючи дослідження слід зазначити наступне.

В процесі роботи розкриті питання сутності інституту адвокатури та шлях її зародження, досліджено процес розвитку адвокатури в Україні в дореволюційний період та період, який розпочався після здобуття Україною незалежності, що дозволяє зробити наступні висновки.

Розбудова правової держави є неможливою без створення гарантій захисту прав людини, без забезпечення механізму функціонування такого спецефічного демократичного інституту, яким є адвокатура.

Сьогоденна українська адвокатура – це понад 500 адвокатських об''єднань різних форм і типів, більше тисячі адвокатських бюро, майже 30 тисяч адвокатів.

Історичний шлях виникнення та розвитку української адвокатури доцільно простежити з того часу, коли вона була організаційно оформлена й законодавчо закріплена як особливий правовий інститут.

Зокрема, ще за часів Київської Русі роль захисників у судах виконували рідні та приятелі сторін.

Професійна ж адвокатура в Україні сформувалася в період польсько–литовської доби. Особливу у цьому плані відіграли Литовські статути і Магдебурське право. Згідно цих документів, захисником може бути людина яка добре обізнана з писаним правом – тобто професійний юрист. Отже, звідси можна вважати і час народження професійної адвокатури, хоча момент її організаційного оформлення ще був віддалений у часі.

В наш час інститут прокуратури, як і будь–який інший правовий інститут, продовжує свій розвиток, що в свою чергу відіграє значну роль в підвищенні якості захисту прав і свобод громадян, який в сьогоднішніх умовах постає досить гостро.