Вступ

Розділ 1. Пропаганда діяльність у роки Великої Вітчизняної Війни засобами агітаційної преси (1941–1945 рр.)

Розділ 2. ЗМІ Харківщини у роки Великої Вітчизняної війни

2.1. Аналітичний огляд преси Харківської області воєнної доби

2.2.Радянське підпілля та методи агітаційної боротьби на території Харківщини

Висновки

Список використаних джерел

Із початком військових, дій у 1941р. і по - 1944р. Україна була основним плацдармом протистояння живої сили і техніки. Створене 24 червня 1941 рожу Радінформбюро (у подальшому - організація філій Всесоюзного радіокомітету в Куйбишеві, Свердловську і Комсомольську-на-Амурі) відігравало важливу роль у формуванні та підтримці системи військової преси СРСР в роки війни.
Готуватися радіопередачі, спрямовані на конкретну аудиторію — фронтовиків, партизанів, цивільне населення, зарубіжні країни (в 1941—1945рр. такі передачі велися 2-3 мовами) [12, с. 203].
Матеріали радіопередач слугували основою для газетник виступів, листівок. 2 листопада 1941р. з Москви започаткувалося радіомовлення українською мовою. Передачі готувала спеціальна редакція, яка проіснувала три роки, її матеріали ішли в ефір через радіостанцію «Радянська Україна». Одночасно з Саратова передачі українською новою вела короткохвильова радіостанція ім. Т.Шевченка. У 1942р. її постійним співробітником (радіокоментатором) став український публіцист Ярослав Галан.
За часів війни відбулася неминуча кардинальна перебудова структури військової преси, було створено нові центральні військові газети, фронтові, армійські, дивізійні видання. Вся ця система мала працювати не тільки на підняття бонового духу воїнів, а, насамперед, на ідеологічну обробку у комуністичному дусі багатонаціонального складу Червоної Армії протистоянню інформаційних видань, до яких були зараховані всі національно-патріотичні видання українських збройних формувань. На фронті в якості військових кореспондентів служили письменники і провідні журналісти.

1. Газети України 1941–1945 рр. у фондах Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського : Каталог / авт.-уклад.: Н. Ф. Самохіна (кер.), Т. О. Борисенко, О. С. Залізнюк, О. С. Лук'янчук ; ред.-бібліографи: Н. Ф. Криворучко, О. С. Лук'янчук ; НАН України, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського ; редкол.: О. С. Онищенко (голова) [та ін.]. – К.: НБУВ, 2008. – 567 c.
2. Горевалов С.Л. Військова журналістика України: історія та сучасність. - ЛЬВІВ: Вндавннптво Військового інституту при ДУ, 1998. – 388с.
3. История Великой Отечественной Войны Советского Союза (1941 - 1945). В 6— та томах.. — М: Военв-злат. 1960-1969.
4. История Второй мировой войны (19 45-1945). В 12ш т. - М.: Воениздат, 1979.- Т. 3. – 420с.
5. Казус В.О Гітлерівська пропаганда в окупованому Харкові[Електронний ресурс].
6. Курилишин К. Українська легальна преса періоду німецької окупації
(1939–1944). Історико-бібліографічне дослідження. У 2-х томах. – Л.: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника, 2007. Т. 1: А-М – 639 с.;
7. Мальчевський І. Українська преса під німецькою окупацією // На зов. Києва. – Торонто; Нью-Йорк, 1985.
8. Преса Східної України періоду німецько-фашистської окупації як історичне джерело (1941 - 1943 рр.) 2002 года Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / Д.М. Титаренко; Дніпропетр. нац. ун-т. — Д., 2002. — 19 с. — укp.
9. Сегеда В.П. Радянська військова преса на території України в роки Другої світової війни [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
10. СУРКОВ С. П. Фронтовая печать в годы Великой Отечественной войны. — Москва: Изд-воМГУ:1MS.-188 с.
11. Харків у часи німецької окупації (1941 – 1943). – Харків: Прапор, 2004. – 368 с.
12. Харків у період Великої Вітчизняної війни // Історія міста Харкова ХХ століття. – Х.: Фоліо, Золоті сторінки, 2004. – С. 309 – 374 / у співавторстві.

Актуальність дослідження. Більше півстоліття відділяє нас від тих днів, коли відгриміли останні залпи Другої світової війни. Часу, коли німецький фашизм піддав важким випробуванням не лише фізичну могутність народів, але й такі їх переконання як патріотизм і дружбу, відданість своїм традиціям, могутність людського духу, братню підтримку найбільш приниженим і постраждалим від жорстоких військових подій. Якраз у ці важкі дні, місяці й роки з особливою силою, проявилася незламність духу українських та інших людей, які проявили чудеса героїзму не лише на фронтах, але й у спільній боротьбі з іншими народами на територіях, окупованих ворогом, де сформувався, зміцнів і набрав величезного розмаху грандіозний не лише за своїми масштабами, але й за своєю силою і значимістю рух Опору.

Під час Другої світової війни населення України потрапило в епіцентр інформаційно-ідеологічного впливу, який випробовували й застосовували дві потужні тоталітарні системи. Нацисти особливу увагу звертали на обробку свідомості населення окупованих територій, представників руху Опору й військовослужбовців Червоної армії.

Суспільна актуальність дослідження полягає в тому, що технології ведення психологічної війни, зокрема методами агітації й пропаганди, нині активно застосовуються в усьому світі засобами масової інформації, політтехнологами, лідерами політичних партій і громадських організацій, запозичуючи досвід минулого. Отже, соціально-політична значущість та відсутність фундаментальних праць із даної проблеми й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Аналіз історіографічної літератури з проблеми еволюції радянської друкованої пропаганди показує, що вона постійно перебувала є полі зору вітчизняних дослідників В радянській історіографії чимало наукових та науково-популярних праць, що висвітлюють роль радянської преси в організації та розгортанні боротьби проти німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни.

Об’єктом дослідження багатьох науковців радянського періоду була саме військова преса СРСР часів Великої Вітчизняної війни.

Особливістю досліджень радянських часів є обов’язкова характеристика військової преси як невід’ємної складової системи партійної і радянської преси, підкреслення керівної ролі комуністичної партії. Оскільки Україна, розглядалася як складова частина Радянського Союзу, то окремо пресу України часів війни не вивчала, були тільки окремі спроби дати характеристику її діяльності на теренах України.

За радянських часів окремі сторінки з історії Харківщини свідомо замовчувалися або залишалися не дослідженими. До таких належить питання проведення німецьким окупаційним режимом агітаційно-пропагандистської роботи серед населення через розповсюдження своїх періодичних видань.

Поза межами вивчення радянські вчені залишали розвинуту на землях України систему преси ОУН-УПА. Цей пласт друкованих видань радянські науковці у своїх дослідженнях навмисне ігнорували, обмежуючись вкрай негативними емоційно забарвленими характеристиками по співпадало а тогочасною державною політикою. Лише після розпаду Радянського Союзу розпочалося вивчення преси українських національних збройних формувань часів Другої світової війна, однак багато хто з науковців досі не може зламати радянські стереотипи власного мислення.

Сучасні українські історики, актуалізуючи раніше майже недоступний масив архівних першоджерел із застосуванням новітніх історичних методик, на нашу думку, з одного боку, намагаються глибше та детальніше дослідити форми та методи нацистської пропаганди, з другого – з’ясувати увесь комплекс причин провалу її впливу на духовне життя населення

Об’єкт дослідження – преса Харківської області 1941–1945 рр.

Предмет дослідження – генезис, типологічні та структурно-функціональні особливості преси Харківської області часів тоталітаризму, її роль у формуванні суспільної свідомості населення області, створенні самобутньої сторінки історії не лише регіону, а й України.

Мета мого дослідження полягає у комплексному й усебічному розкритті процесу становлення, функціонування та основних тенденцій розвитку преси Харківської області 1941–1945 рр. на основі комплексного аналізу й узагальнення всіх опублікованих праць та архівних матеріалів розкрити сутність і характер агітаційно-пропагандистської діяльності на шпальтах преси серед населення харківської області.

Згідно з теми і поставленої мети переді мною постають наступні завдання:

– скласти каталог періодичних видань, що виходили друком у Харківській області в період з червня 1938 р. по лютий 1956 р.;

– подати ґрунтовну історико - типологічну характеристику періодичних видань регіону окресленого часу;

– розкрити проблемно-тематичний зміст і пов’язану з ним парадигму функцій преси Харківської області в 1938–1956 рр. на тлі суспільно-політичних подій у країні й регіоні, наголосивши на характерних ознаках її розвитку;

– проаналізувати прагматику журналістської пропаганди в тоталітарну добу на сторінках газет Харківщини, вказавши на методи й прийоми ідеологічного впливу засобами преси на населення регіону та аспекти взаємодії періодики й суспільної свідомості доби.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з 1941 до 1945 рр.. Визначення нижньої межі пов’язане із початком великої вітчизняної війни, яка активізувала національно-патріотичний рух, яких спонукав народ до боротьби із фашистськими окупантами. Верхня межа обмежена закінченням Другої світової війни та переходом суспільної свідомості до налагодження мирного життя. Аналізований проміжок часу не є етапом становлення нового типу преси в умовах воєнного часу

Географічні межі окреслюють друковані видання газетного типу, що виходили на території Харківської області.

При написанні роботи застосувались як загальнонаукові методи логічного аналізу, класифікації та систематизації, узагальнення, компаративний, статистичний, структурний, так і спеціальні–проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, міждисциплінарний тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в постановці та комплексній розробці актуальної проблеми, яка донині не отримала всебічного та об’єктивного висвітлення в історичній науці.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її теоретичні положення, висновки та фактичний матеріал можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії Другої світової війни чи монографічних досліджень із питань функціонування німецького окупаційного режиму в Україні, у процесі викладання спеціальних курсів і семінарських занять із вітчизняної історії.

Обсяг і структура курсової роботи зумовлені метою, завданнями, проблемно-хронологічним принципом дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Отже, преса, в току числі й військова, завжди відігравала одну а найважливіших ролей в агітаційно-пропагандистській роботі як українських збройних формувань,і радянських військ, окупаційного німецького режиму.

У роки війни пресу було використано для ведення планомірної роботи зі створення цілісного образу потужної радянської бойової техніки, яка могла забезпечити перемогу над фашистською Німеччиною. При цьому перевага радянської зброї та якість військової підготовки населення були завищені, а сила ворога постійно применшувалася, тож інформація про них була необ’єктивною. Преса стала прийомом й засобом формування образу Німеччини у свідомості читачів, що було метою цілеспрямованої діяльності системи радянської пропаганди, скерованої на підготовку населення країни до ймовірного військового зіткнення з нацистською державою.

Надійним гарантом перемоги у Великій Вітчизняній Війні став радянський тил. Ідейно-політичній роботі в масах приділялася велика увага. Важлива роль у пропагандистській роботі належала центральній республіканській і місцевій партійній пресі, яка з перших днів війни містила великий за кількістю та різноманітний за змістом агітаційно-пропагандистський матеріал. На шпальтах газет знаходила відбиток велика організаційна робота спрямована на мобілізацію радянського народу на відсіч і розгром гітлерівських агресорів.

Опір харків'ян фашизму в 1941 - 1943 рр. був складовою частиною антифашистської визвольної боротьби народів. Наші співгромадяни виявили самопожертву і героїзм у досягненні загальної Перемоги над фашизмом. Проте зазнали величезних незворотних втрат. Війна не лише зруйнувала місто, серце кожного харків’янина було зранене нестерпними муками, які вони пережили. Війна наклала свій глибокий незагоєний шрам на всю подальшу історію Харкова.

Преса періоду фашистської окупації Харківщини 1941–1945 рр. була важливим механізмом впливу на свідомість місцевого населення. Відділи пропаганди органів місцевого управління – міських та районних управ – забезпечували умови для нацистської агітації. Залучення місцевого населення до підготовки та випуску газет мало прихований ідеологічний зміст – видання, в яких значна частина публікацій належала місцевим авторам, не викликали такої недовіри, яку мали часописи, підготовлені винятково німецькими пропагандистами. Окупаційна преса виконувала цензурні настанови. До завдань значної частини українознавчих публікацій, що вміщувалися на шпальтах часописів, входило не стільки пробудження інтересу до національної історії та культури, скільки налаштування населення проти радянської влади. Таким чином, радянська військова преса періоду Великої Вітчизняної війни успішно виконала поставлені перед нею завдання: нести комуністичну ідеологію в солдатські та офіцерські ради завдяки: усвідомленню сили друкованого слова та підтримці з боку радянської держави, командування: ретельної роботи з кадрами та мобілізації цивільних журналістів.

В цілому нацистська пропаганда як в Україні так і в Харкові, попри її масштабний характер виявилась неефективною:

- культивація образу непереможної німецької армії зазнала краху після зупинки вермахту під Москвою та оточенням під Сталінградом;

- ідеологічний вплив засобами періодичних видань був слабкий;

- раді о пропаганда виявилася малоефективною внаслідок падання переваги музичним, а не політико-ідеологічним передачам, відсутності у преважної більшості харків'ян радіоприймачів;

- кіп о пропаганда була неспроможна впливати належним чином на населення, адже йому демонстрували переважно розважально - пригодницькі фільми, у прокаті не вистачало фільмів, у яких популяризувалися б кращі сторони життя німецького народу і викривалися недоліки більшовицького режиму в Україні;

- пропаганда засобами дрібної друкованої продукції не сприймалася населенням, не відповідала соціально-економічній ситуації.

Населення Харкова в основній своїй масі було нелояльним до "нового порядку" оскільки реальний стан справ не відповідав пропагандистським обіцянкам і деклараціям фашистів.

У контексті всього вище сказаного хочу зауважити, що сучасна військова преса України потребує всебічної підтримки, яка витікає з розуміння високого потенціалу друкованого слова у становленні нової патріотичної нації.