ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ. ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ

1.1. Етіологія

1.2. Патогенез

1.3. Клінічні ознаки

1.4. Фізикальні дослідження

1.5. Методи обстеження, приблизний перелік лабораторних і інструментальних досліджень хворих в клініці внутрішніх хвороб

1.6. Постановка діагнозу

1.7. Ускладнення ІХС

РОЗДІЛ 2. ЛІКУВАННЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ ХВОРИХ ІХС

2.1. Методи лікування хворих на ІХС

2.2. Основні принципи лікування ІХС

2.3. Профілактика ІХС

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Етіологія (др.-грец. αἰτία «причина» + др.-грец. λόγος «слово, вчення») - розділ медицини, що вивчає причини і умови виникнення хвороб.
Фактори ризику ІХС. Основним етіологічним фактором ІХС є атеросклероз коронарних артерій. Фактори, які сприяють його розвитку, належить розглядати як фактори ризику ІХС. Важливими серед них є такі: гіперліпідемія, артеріальна гіпертонія, висококалорійне харчування, ожиріння, цукровий діабет, паління, гіподинамія, генетична схильність, вік, чоловіча стать. Ішемія міокарда пов’язана з ураженням коронарних артерій іншого походження (ревматизм, септичний ендокардит тощо), а також з гемодинамічними порушеннями некоронарного ґенезу (аортальні вади серця), до ІХС не належить і розглядається як вторинний синдром у рамках нозологічних форм [22, c.61].
Синонімом ІХС, який часто зустрічається в зарубіжній літературі, є коронарна хвороба. Згідно рекомендації ВООЗ поняття «ішемічна хвороба серця» включає раптову коронарну смерть, стенокардію, інфаркт міокарда, післяінфарктний кардіосклероз, порушення серцевого ритму, серцеву недостатність.
Наприклад, у хворих на стенокардію у 90% відсотків випадках стенокардія обумовлена атеросклеротичним звуженням коронарних артерій (не менше, як 75% просвіту діаметра), а також їх спазмом.

1. Амосов М.М. Моя система здоров'я. - Київ: Здоров’я, 1997. - 54 с.
2. Амосов М.М., Бендет Я.А. Терапевтичні аспекти кардіохірургії. - 2-е видавництво - Київ: Здоров’я, 1990. - 288 с.
3. Амосов М.М., Бендет Я.А. Фізична активність і серце. - Київ: Здоров’я, 1984. - 232 с.
4. Апанасенко Г.Л., Волков В.В., Науменко Р.Г. Лікувальна фізкультура при захворюваннях серцево-судинної системи. - Київ: Здоров’я, 1987. - 120 с.
5. Аронов Д. М. Керівництво з кардіології під ред. Є.І.Чазова — М., 1992. — Т. 3. — С. 594 — 640.
6. Брегг П. Як зберегти ваше серце здоровим: Путівник до попередження і контролю сердечних проблем: Пер. з англ. - К.: Сьенас, 1996. - 90с.
7. Внутрішні хвороби //Під ред. Е. Браунвальда. — М.: Медицина, 1995. — Кн. 5. — 415 с.
8. Гасилін В.С., Кулікова Н.М. Поліклінічний етап реабілітації хворих інфарктом міокарду. - М.: Медицина, 1984. - 174 с.
9. Готовцев П.І., Субботін А.Д.. Селіванов В.П. Лікувальна фізкультура і масаж. - М.: Медицина, 1993. - 304 с.
10. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
11. Енциклопедія клінічних та лабораторних тестів під ред. Н.Тица, М., 1997, с.942.
12. Зайцев В.П. Фізична реабілітація хворих, що перенесли інфаркт міокарду. - Харків: ХГИФК, 1995. - 147 с.
13. Затєйщикова А. А., Затєйщиков Д. А. Кардіоспецифічний тропонін Т в діагностиці ураження міокарда//Кардіологія. — 1997. — Т. 37, № б, — С. 53 —57
14. Здоров’я населення України база даних «Здоров’я для всіх», центр медичної статистики МОЗ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://medstat.gov.ua/ukr/news.html
15. Карпищенко А.И., Бутко А.Л., Принцев Н.Д. Інфаркт міокарду. // Медицинська лабораторна діагностика, під. ред. Карпищенка А.І., С-Пт., 1997, с.21-29.
16. Класифікація ішемічної хвороби серця, номінклатура та формування діагнозу: Метод, рекомендації. - М, 1989. — 21 с.
17. Комплексна реабілітація хворих гострим інфарктом міокарду / В.М. Бугко і ін. - Курськ: Б.І., 1998. - 48 с.
18. Коровкін Б.Ф. Ферменти в діагностиці інфаркту міокарду, М., 1965, с.112.
19. Лікувальна фізкультура в системі медичної реабілітації / Під ред. А.Ф. Каптеліна, І.Л. Лебедєвой. - М.: Медицина, 1995. - 400 с.
20. Мошков В.Н. Лікувальна фізична культура в клініці внутрішніх хвороб. - М.: Медицина, 1977. - 375 с.
21. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - Київ, «Олімпійська література», 2000. – 274 с.
22. Неверов І. В. Лабораторна діагностика інфаркту міокарда. — Ч., 1990. — 115 с.
23. Нові аспекти лікування та реабілітації хворих на інфаркт міокарда. - К.: Укр. НДІ кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска, 1997. - 34 с.
24. Сапригін Д.Б. Ферментна діагностика при захворювання серця. Керівництво з кардіології, під ред. Є.І.Чазова, М., 1982, с.506-521.
25. Семпл Т. Інфаркт міокарду. Попередження і реабілітація. - М.: Медицина, 1976. - 284 с.
26. Титов В.Н. Захворювання серця та сосудів, під. ред. Є.І.Чазова, М., 1992, с.464-481.
Фізична реабілітація: Підр. Для академій і інститутів фіз. культ. / під. ред. С.Н. Попова. - Ростов н/д: Фенікс, 1999. - 608 с.

Актуальність дослідження. Однією з найактуальніших проблем наукової медицини практичної охорони здоров'я другої половини XX століття і початку XXI століття є хвороби системи кровообігу. Сьогодні наша країна переживає епідемію серцево-судинних захворювань, де хвороби системи кровообігу займають перше місце. По даним ВОЗ (всесвітньої організації охорони здоров’я) в минулому році в України рахувалося 680 тисяч смертельних випадків від різних захворювань. Левову долю, а саме: 550 тисяч випадків – через серцево-судинні захворювання. За даними центра медичної статистики МОЗ України (в перерахунку на 100000 наявного населення) на сучасному етапі в Україні щорічно фіксується 5088 нових випадків захворювань на хвороби системи кровообігу. В 2014 році, в тому числі і в Миколаївській області, спостерігалося 6749 таких захворювань, що є максимальним рівнем показників. Серед ймовірних причин можна назвати високий рівень розвитку промисловості та урбанізації, який створює прискорений, стресовий ритм життя, котрий негативно впливає на організм людини, підсилює прояви девіантної поведінки, що і являється провокуючим хворобу фактором; старіння нації; не дотримання здорового способу життя. Нинішній етап розвитку нашого суспільства пов'язаний з демографічною кризою, зниженням тривалості життя, зниженням психічного стану населення країни, викликає стурбованість багатьох вчених і фахівців. Ця обставина з боку медицини визначила увагу до проблеми серцево-судинних захворювань, зокрема ішемічна хвороба серця (ІХС).

Об’єктом дослідження є ІХС. Під ішемічною хворобою серця (ІХС) розуміють гостре або хронічне ураження серцевого м’яза, зумовлене зменшенням або припиненням надходження крові до міокарда у зв’язку з патологічним процесом у системі коронарних артерій або з порушенням їх функціонального стану. Основними формами ішемічної хвороби серця є — стенокардія (грудна жаба), інфаркт міокарда і кардіосклероз.

Мета дослідження - проаналізувати проблему серцево-судинних захворювань на прикладі ІХС.

Виходячи з мети нашого дослідження перед нами постають наступні завдання:

1. проаналізувати причини виникнення;

2. визначити види діагностики при ІХС;

3. найефективніші методи лікування ІХС;

4. профілактика серцево-судинних захворювань

Предмет дослідження – використання та застосування методів діагностики, лікування та реабілітації ІХС.

Методи дослідження - теоретичний аналіз літературних джерел: Амосов М.М., Бендет Я.А., Брегг П., Гасилін В.С., Кулікова Н.М., Мухін В.М., Аронов Д.М., Карпищенко А.І., Бутко А.Л., Принцев Н.Д., Коровкін Б.Ф., Сапригін Д.Б., Титов В.Н., Затєйщикова А.А., Затєйщиков Д.А., Невєров І.В., Готовцев П.І., Суботін А.Д.. Селіванов В.П.

Захворювання серцево-судинної системи без відповідного лікування і реабілітації як правило переходять у хронічні форми. Досить часто такі хвороби закінчуються летальним результатом. Динаміка смертності населення України має хвилеподібний характер, максимальний показник смертності був зафіксований в 2005 році і становив 16,6%. Зросла кількість померлих від хвороб системи кровообігу. На сучасному етапі саме вони залишаються головною причиною смертей в Україні і становлять більше 75%.

Лікуванням всіх серцево-судинних захворювань, займається лікар-кардіолог, самолікування чи самостійна корекція лікування абсолютно неприпустимі. До кардіолога треба звертатися й при найменших ознаках захворювання серця чи судин, оскільки спільною рисою практично всіх серцево-судинних захворювань є прогресуючий перебіг хвороби. При підозри на проблеми із серцем не можна чекати видимих симптомів, дуже багато захворювання серцево-судинної системи розпочинаються з появи в хворого суб'єктивного відчуття, що «негаразд». Чим більше ранню стадію хвороби виявить під час огляду лікар-кардіолог, тим, безпечніше і із меншим кількістю медикаментів пройде лікування. Хвороба часто розвивається досконалого непомітно для хворого, і відхилення від норми можливо помітити лише за обстеженні кардіологом. Тому профілактичні візити до врачу-кардиологу з обов'язковим дослідженням ЕКГ необхідні хоча колись на рік. Тому вкрай важливо проводити своєчасну і регулярну профілактику, яка включає в себе не тільки профілактичні візити до врача-кардиолога, а й правильне харчування, відмова від шкідливих звичок, обов'язкові фізичні навантаження.

Профілактику серцево-судинних захворювань треба починати з дитячого віку, коли закладаються основи способу життя. Мета профілактики - зменшення ускладнень ІХС або інших клінічних форм атеросклерозу, частоти інвалідизації, передчасної смерті пацієнтів з клінічними симптомами ІХС та здорових осіб з високим ризиком виникнення ІХС. Виділяють первинну та вторинну профілактику ІХС та інших форм атеросклерозу. Первинна профілактика - це сукупність заходів, спрямованих на попередження дії факторів ризику, які призводять до виникнення клінічних симптомів захворювання. Метою первинної профілактики є попередження ІХС та її клінічних проявів: стенокардії, IM, порушень серцевого ритму та провідності, раптової коронарної смерті.

Вторинна профілактика - це заходи, спрямовані на зменшення ускладнень захворювання, покращання його клінічного перебігу та прогнозу. Такі заходи включають вплив на фактори ризику, медикаментозне чи хірургічне втручання.

Незважаючи на те, що первинна профілактика спрямована на попередження захворювання, не применшуючи її значення слід наголосити, що на сьогодні профілактичні заходи та застосування лікарських засобів більш ефективні у групі пацієнтів з уже існуючими клінічними ознаками атеросклерозу чи ІХС, тобто вторинна профілактика є ефективнішою, принаймні щодо попередження майбутніх серцево-судинних ускладнень і коронарної смерті. Проведення популяційної стратегії передбачає здоровий спосіб життя, зменшення паління, здорове і збалансоване харчування, підвищення фізичної активності, контроль АТ та інш.