Зміст

Вступ 3

1. Поняття та види екологічних прав людини 5

2. Гарантії реалізації та способи захисту екологічних прав громадян 10

Висновок 15

Список літератури: 16

Питання про екологічні права людини і громадянина є центральним у національному й міжнародному екологічному праві. Воно тісно пов'язане з правом на життя та охорону здоров'я населення.
Щоправда, у Загальній декларації прав людини – першому міжнародно-правовому документі, що проголосив основні права та свободи людини, – було виділено право на життя, але прямо нічого не говорилося про екологічні права. На це світове співтовариство звернуло увагу тільки на початку 70-х років минулого століття. Перший принцип Стокгольмської декларації ООН з навколишнього середовища проголосив, що людина має основне право на «сприятливі умови життя в навколишньому середовищі, якість якого дає змогу вести гідне благополучне життя».
Більш повно екологічні права людини відображені в Орхуській конвенції ООН про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, схваленій на Нараді міністрів охорони навколишнього середовища в місті Орхусі (Данія) у червні 1998 р. і ратифікованій Верховною Радою України.

1. Белянская О. В. Механизм непосредственной реализации прав и свобод личности : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / О. В. Белянская. - Тамбов, 2003. - 182 с.
2. Конституція України: науково-практичний коментар / В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін. ; ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. - Х. : Право ; К. : Концерн «Вид. Дім «Ін Юре», 2003. - 808 с.
3. Летнянчин Л. І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики : моногр. / Л. І. Летнянчин. - Х. : СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. - 256 с.
4. Миниахметов Р. Г. Право и социальные нормативы общества / Р Г. Миниахметов. - М. : Изд. дом «Право и государство», 2005. - 143 с.
5. Правова охорона довкілля: сучасний стан та перспективи розвитку : моногр. / А. П. Гетьман, A. K. Соколова, Г. В. Анісімова та ін. ; за заг. ред. А. П. Гетьмана. - X. : Право, 2014. - 784 с.
6. Тагієв С. Р Обов’язки фізичних осіб в галузі охорони довкілля : дис. канд. юрид. наук : 12.00.06 / С. Р. Тагієв. - К., 2009. - 211 с.
7. Теорія держави і права : підруч. / О. В. Петришин, С. П. Погребяк, В. С. Смородинський та ін. ; за ред. О. В. Петришина. - Х. : Право, 2014. - 368 с.
8. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / за заг. ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщєнко. - К. : Юрінком Інтер, 2006. - 688 с.

Забезпечення екологічної безпеки за сучасних умов є важливою проблемою державної екологічної політики та невід''ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України. Це обумовлено значним антропогенним порушенням та техногенною перевантаженістю території України, негативними екологічними наслідками Чорнобильської катастрофи, неефективним використанням природних ресурсів, широкомасштабним застосуванням екологічно шкідливих та недосконалих технологій, неконтрольованим ввезенням в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів, негативними екологічними наслідками оборонної та військової діяльності, а також природними катаклізмами.

Декларацією про державний суверенітет від 16 липня 1990 р. передбачено, що Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління.

Конституція України (ст. 16) встановлює обов''язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків планетарної Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу.

З огляду на це кожний громадянин наділяється правом на безпечне для життя і здоров''я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Йому гарантується екологічно безпечне довкілля та визнається пріоритетність вимог екологічної безпеки.

Очевидно, що комплексний характер правового регулювання зумовлений характером правовідносин, які складаються на різних рівнях та напрямках здійснення екологічно небезпечної діяльності, що характеризуються підвищеним ризиком настання негативних наслідків для довкілля та його компонентів і здоров''я та життя людини, тобто діяльності, що виходить за межі загальної правової регламентації і потребує неадекватних механізмів регулювання відповідної діяльності суб''єктів і держави як гаранта захисту прав громадян на безпечне для життя і здоров''я довкілля у разі прояву сил природної стихії.

Це зумовлює необхідність встановлення спеціальної, підвищеної відповідальності та правосуб''єктності зазначених осіб у створенні режиму екологічної безпеки і пов''язаних із цим правових можливостей громадян, а також відповідної правової регламентації відносин, які не можуть бути врегульовані традиційними правовими засобами, на різних рівнях правового регулювання.

Висновок

Екологічна безпека гарантується громадянам України здійсненням широкого комплексу взаємопов''язаних політичних, економічних, технічних, державно-правових та інших заходів (ст. 50).

Також Законом закріплюються екологічні вимоги щодо окремих видів діяльності: інвестиційної, господарської та діяльності у процесі розміщення і розвитку населених пунктів (містобудівної) (ст.ст. 51, 59); вимоги екологічної безпеки: щодо транспортних засобів (ст. 56); щодо проведення наукових досліджень впровадження відкриттів, винаходів, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем (ст. 57); щодо військових, оборонних об''єктів та військової діяльності (ст. 58); вимоги щодо охорони довкілля від неконтрольованого та шкідливого біологічного впливу (ст. 53); від акустичного, електромагнітного, іонізуючого та іншого шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення (ст. 54); від забруднення виробничими, побутовими, іншими відходами (ст. 55); у процесі застосування засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, хімічних речовин та інших препаратів (ст. 52).