Вступ
Розділ1. Теоретичні основи естетичного благополуччя дитини у світі
1.1.Сутність естетичного виховання дитини
1.2.Шляхи естетичного виховання дітей старшого дошкільного віку
Розділ 2. Методика та шляхи удосконалення роботи з розвитку естетичних почуттів дошкільників
2.1 Визначення показників сформованості естетичного розвитку у дітей старшого дошкільного віку
2.2 Експериментальна поведінка
2.3 Аналіз результатів дослідження
Висновки
Список використаних джерел
Ми живемо в неспокійному світі відчуження людини від своєї суті, відчуження від духовних джерел, які легко руйнуються без поденного їх плекання. Щоб не загубити ці духовні джерела, потрібно припинити зниження моралі, втрату життєвих цінностей. Суттєву роль у процесі духовного збагачення особистості можуть допомогти естетичні начала, які допомагають відтворенню та трансляції естетичної культури, в усі різноманітності світових зразків сприяють вихованню творчої особистості.
Прекрасне належить до однієї з важливіших загальнолюдських цінностей. Воно здатне приносити душевну рівновагу, продовжувати потребу в естетичній діяльності.
Зараз залишається актуальними проблеми духовного збагачення людини, естетичного виховання особистості за законами краси.
Дорослі і діти постійно стикаються з естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвом і природою, в побуті, в міжособистісному спілкуванні - скрізь прекрасне і потворне, трагічні і комічні виконують істотну роль. Краса доставляє насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми. Потворне відштовхує. Трагічне учить співчуттю. Комічне допомагає боротися з недоліками.
1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. — К., 1999.
2. Денисенко Н. Впровадження програми з валеології // Дошкільне виховання. — 1998. — № 9.
3. Державна національна програма «Освіта. Україна XXI століття» // Освіта. — 1993. — № 44—46.
4. Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3—7 років у дитячих закладах. — К., 1992.
5. Єфименко М. М. Театр фізичного виховання та оздоровлення дошкільників. — К., 1995.
6. Киричук О. В. Філософія освіти і проблеми виховання // Нові технології навчання. — К., 1997.
7. Кононко О. Л. Стратегічна мета виховання — життєва компетентність дитини //Дошкільне виховання. — 1999. — № 5.
8. Концепція дошкільного виховання в Україні. — К., 1993.
9. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. — К., 1999.
10. Островська Л. Ф. Виховання культури поведінки дошкільників. — К., 1975.
11. Болтарович 3. Традиції сімейного виховання // Народна творчість та етнографія. — 1993. — № 2.
12. Підкурганна Г. Дитяча творчість. Програма та методичні рекомендації з художнього розвитку дітей дошкільного віку. — К., 2001.
13. Плохій 3. П. Виховання екологічної культури дошкільників. — К., 2002.
14. Поніманська Т. І. Моральне виховання дошкільників. — К., 1993.
15. Про дошкільну освіту: Закон України — К., 2001.
16. Про освіту: Закон України // Освіта. — 1991. — 25 червня.
17. Русова С. Ф. Ідейні підвалини школи // Світло. — 1913. — Кн. 8.
18. Сенсорное воспитание в детском саду. — М., 1981.
19. Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. — М., 2003.
20. Ушинський К. Д. Про народність у громадянському вихованні // Вибрані твори: В 2-х т. — Т. 1. — К., 1983.
21. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку. — Л., 1998.
22. Венгер Л. А., Пилюгина Э. Г., Венгер Н. Б. Воспитание сенсорной культуры ребенка от рождения до 6 лет. — М., 1988.
23. Виховання дошкільників в праці / За ред. 3. Н. Борисовой — К., 2002.
24. Воспитание гуманных чувств у детей / Под ред. Л. Н. Проколиенко, В. К. Котырло. — К., 1987.
На тлі формування національної держави та оживлення духовної культури українського народу, виникає нагальна необхідність в вихованні всебічно розвиненої особистості, здатної орієнтувати свою життєдіяльність на принципи гуманістичного суспільного розвитку та особистого саморозвитку, ґрунтуючись на засвоєнні загальнолюдських цінностей.
Дитячі роки визначають основи інтелектуального становлення особистості, формування різних потреб, поглядів та ідеалів. Саме тому цей період є найсприятливішим і важливим. Раннє та активне втягнення у процес засвоєння естетичного навколишнього світу допомагає забезпечити ефективніше й глибше формування естетичних інтересів, сприяє духовному розвитку особистості.
Одним із ключових напрямків вдосконалення змісту загальної підготовки дошкільників, визначених у Державній національній програмі "Освіта / Україна ХХІ століття", є забезпечення естетичного самопочуття особистості, оволодіння мистецькими цінностями та знаннями, формування естетичних цінностей, виходячи з родинного виховання [10, с.23].
Отож, необхідний не лише глибокий аналіз теорії естетичного виховання дітей, а й дослідження, аналіз, узагальнення та творче використання позитивного педагогічного досвіду, накопиченого протягом історії людства.
Психологічні аспекти естетичного самопочуття дитини відображені в працях П.П. Блонського, Л.С. Виготського, О.В. Запорожця, А.Д. Кошелевої, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, Г.О. Люблінської, А.К. Маркової, А.В. Петровського та інших.
Питання теорії естетичного самопочуття особистості отримали своє відображення в працях А.І. Бурової, В.Г. Бутенка, Н.О. Ветлугіної, Н.С. Вітковської, І.Ф. Гончарової, М.Б. Євтуха, Н.В. Краснової, Б.Т. Лихачова, О.О. Лобача, Л.М. Масол, С.Г. Мельничука, Л.П. Печко (Росія), І.Ф. Смольянінова, В.М. Шацької, Г.П. Шевченко, Л.В. Школяр (Росія), Е.М. Тершилова, А.Б. Щербо та інших.
Аналізуючи психолого-педагогічну літературу та звертаючись до результатів попередніх досліджень, стає очевидним, що проблема естетичного благополуччя дітей дошкільного та молодшого віку не була належним чином розглянута. Актуальність цієї проблеми для теорії і практики педагогіки вимагає більш глибокого аналізу творчого спадку В.О. Сухомлинського.
Виходячи з важливості та недостатньої теоретичної та практичної розробки даної теми, було обрано тему курсової роботи "Естетичне благополуччя дитини в світі та у дошкільних навчальних закладах".
Об'єктом дослідження є естетичне благополуччя дитини.
Предметом дослідження є процес розвитку естетичного благополуччя особистості дітей дошкільного віку.
Метою дослідження є науковий аналіз проблеми естетичного благополуччя дітей дошкільного віку.
Для досягнення цієї мети ставляться такі завдання:
Вивчити стан теорії і практики естетичного благополуччя дітей дошкільного віку.
Узагальнити досвід навчальних закладів, які впроваджують ідеї видатного вченого у навчально-виховний процес дошкільних закладів та початкової школи, розкрити гуманістичний та новаторський підхід до цієї проблеми.
Розробити методичні рекомендації на основі наукового аналізу педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського для впровадження їх у процес естетичного благополуччя особистості дітей дошкільного віку.
Дослідження базується на філософському погляді на людську особистість як сукупність взаємовідносин з навколишнім середовищем, суспільством та природою. Використання спадщини видатних вітчизняних педагогів у сучасній школі відповідає доцільності та необхідності творчого підходу.
Методи дослідження у цій роботі включають історико-теоретичний аспект вивчення літературних джерел, синтез, порівняння, узагальнення і систематизацію зібраних фактів і даних. Додатково проведено аналіз передового педагогічного досвіду з впровадження педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського в навчально-виховний процес.
Основу роботи складають педагогічні та літературні твори В.О. Сухомлинського, а також наукові праці сучасних дослідників.
Новизна отриманих результатів полягає у комплексному аналізі педагогічних ідей В.О. Сухомлинського щодо естетичного благополуччя дітей дошкільного віку. Вивчено та розкрито зміст, форми, методи та основні принципи естетичного благополуччя дітей дошкільного віку в спадщині цього видатного педагога. Також досліджено провідні тенденції використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського в дошкільних освітніх закладах та початковій школі.
Значущість роботи в теоретичному плані полягає в тому, що вона базується на комплексному історико-педагогічному аналізі, який дозволив виявити та розкрити погляди В.О. Сухомлинського на естетичне благополуччя дітей дошкільного віку. Особливості цього благополуччя виявлені та описані в роботі.
У практичному аспекті дослідження розкрито досвід В.О. Сухомлинського з естетичного благополуччя дітей дошкільного віку, який може бути творчо використаний педагогічними працівниками дошкільних закладів та вчителями початкових класів під час навчально-виховного процесу з дітьми та взаємодії з батьками.
Результати дослідження були представлені на студентських науково-практичних конференціях та опубліковані в студентському збірнику.
Естетичне виховання включає в себе кілька важливих аспектів. По-перше, це цілеспрямований процес, у якому спеціально підготовлені педагоги розробляють мету, завдання, зміст, засоби та методи навчально-виховної діяльності з урахуванням суспільних завдань стосовно формування підростаючого покоління. По-друге, естетичне виховання спрямоване на формування естетичних якостей особистості, зокрема здібностей до сприйняття, оцінювання та створення прекрасного, розвиток умінь та навичок естетичної діяльності, розвиток художнього смаку та інших аспектів. По-третє, естетичне виховання виступає як важлива складова процесу естетичного розвитку та загального розвитку особистості. По-четверте, в процесі естетичного виховання також відбувається поліпшення зорових, слухових та рухових навичок людини, поряд із формуванням естетичних здібностей. Цей процес також сприяє розвитку важливих сутнісних якостей особистості, які мають вплив на її формування.
Сутність естетичного виховання полягає в формуванні естетичного сприйняття, ставлення, почуття, судження, ідеалу, смаку та діяльності. Це досягається за допомогою різних засобів, таких як твори мистецтва, художня література, фольклор, природа, а також краса оточуючого світу та побуту. Участь людини в різних видав діяльності також сприяє розвитку її естетичних якостей.
Один із способів естетичного виховання - це оволодіння естетичними знаннями під час вивчення різних навчальних предметів.
Основна мета естетичного виховання полягає в розвитку культури почуттів, яка охоплює як естетичні, так і моральні аспекти, а також специфічні для мистецької діяльності (наприклад, почуття ліній, форм, кольорів, ритму, композицій, інтонацій і т.д.).
Творча активність старших дошкільнят у галузі образотворчої діяльності є невід'ємною. Створювані ними образи мають наївний характер, і своєю яскравістю вони нагадують фольклорні. Діти не тільки намагаються передати риси та особливості об'єктів у малюнках, але й активно «втілюються» в створені образи, "живуть" їми, майже оживляючи лінії, мазки та форми. Вибираючи кольори фарб, вони керуються своїми емоційними відчуттями стосовно художнього образу, настроєм та враженнями.
Старші дошкільнята вже розвинули координацію рухів, їм легко орієнтуватися на аркуші паперу, вони можуть вже передати невеликий сюжет у малюнку. Вони часто мають власні задуми та здатні їх реалізувати, а також можуть розповісти про свої досягнення в образотворчій творчості, а також про творчість однолітків. Інтерес до різноманітних форм образотворчої діяльності стає більш стійким, а також зростає зацікавленість груповою роботою.
Діти починають виявляти вподобання до різних видів образотворчої діяльності та стають вибірковішими в цьому плані.
Щоб сформулювати у дітей необхідні вміння, знання, навички, потреби, ставлення, педагог повинен створити для цього належні умови та вирішити ряд освітніх завдань: розвивати в них спостережливість та здатність порівнювати з творами образотворчого мистецтва; розвивати художні здібності, формувати уміння створювати багатофігурні сюжетні композиції; виховувати особисту позицію в сприйнятті та створенні художніх творів, вчити знаходити прийоми зображення під час інтеграції образотворчих мистецтв.
Використання дидактичних ігор на заняттях сприяє не лише цікавості навчання, але і активно допомагає формувати загальні навички та вміння дітей. Через гру діти навчаються, і граючись, вони також вчаться.
